Хто був 1 жінка в космосі

Первые женщины-космонавты мира: от Терешковой до Лю Ян

В период с 1961 года по нынешнее время в космосе побывало свыше 550 человек. Из них 63 — представительницы прекрасного пола. В статье 24СМИ рассказано о том, какими были первые женщины-космонавты и гражданками каких стран они являлись.

Первая женщина-космонавт

Первую женщину-космонавта звали Валентина Терешкова. Она полетела вскоре после Гагарина — в 1963 году. Ее имя навсегда вписано в мировую историю космонавтики. Кроме того, она и до сегодняшнего дня остается единственной представительницей прекрасной половины человечества, которая летала в одиночку. Остальные — в составе команд.

Валентина Владимировна родилась в 1937 году. Ее родина — Ярославская область. Там она до попадания в космический отряд работала на комбинате и заводе, занимала должность секретаря ВЛКСМ предприятия. Но главный фактор, определивший дальнейшую судьбу, — увлечение парашютным спортом. Благодаря ему Терешкова вместе с 4 другими кандидатками попала в отряд в 1962 году.

Окончательный отбор прошла только Валентина — первая женщина-космонавт полетела 16 июня 1963 года и провела на орбите чуть менее 3 суток. Это оказалось единственным путешествием за пределы планеты для Терешковой. Больше она не летала, но до 1997 года служила в отряде.

Сегодня Валентина Владимировна — обладательница еще одного достижения. Она первый в России генерал-майор женского пола.

Первая женщина, вышедшая в открытый космос

Всего 4 гражданки СССР и РФ побывали в космосе по состоянию на 2021 год, если считать профессиональных пилотов. Каждая из них в чем-либо оказывалась первой. Так произошло и со Светланой Савицкой. Она вторая женщина, полетевшая в космос после Терешковой, но у нее свои рекорды.

Среди женщин Савицкая — первая, побывавшая в космосе дважды. Но главное — она первая женщина, вышедшая в открытый космос. Дата столь знаменательного события — 25 августа 1984 года.

До попадания в отряд Светлана служила летчиком-испытателем, совершала облет самолетов МиГ — успела поставить 4 женских рекорда по скорости и высоте полета. На фото видно, что Савицкая — дважды Герой Советского Союза. Сегодня она, как и Терешкова, депутат Государственной думы.

Первые женщины-космонавты — советские гражданки. Но среди стран по количеству дам-пилотов лидируют США. Из 63 женщин 49 — американки. Ниже представлен список женщин из ряда государств, которые в разное время становились первыми покорительницами космоса для своей родины.

Салли Кристен Райд

Первой женщиной из США, полетевшей в космос, была Салли Кристен Райд. Она побывала за пределами Земли в 1983 году. Кроме того, она считается самой молодой астронавткой из Штатов.

Годом позже совершила повторное путешествие и в общей сложности провела на орбите 343 ч.

Хелен Шарман

Великобритания никогда не входила в число лидеров космических программ. Первой женщиной, отправившейся в полет от этого государства, стала Хелен Шарман.

Событие датируется 1991 годом. Но, кроме этого, Шарман — в принципе единственный человек, официально слетавший в космос от Британии.

Роберта Линн Бондар

Первые женщины-космонавты, как и их последовательницы, летали не ради факта путешествия, а для выполнения тех или иных научных задач. Так, впервые от Канады в 1992 году в полет отправилась Роберта Линн Бондар.

Она стала первой канадкой в этой роли, но еще и первым врачом-неврологом на орбите. Провела там чуть больше 8 суток.

Тиаки Мукаи

Япония подключилась к космическим полетам в 90-х годах. Тиаки Мукаи, кардиохирург по образованию, обладает сразу 2 рекордами. Она первая представительница прекрасного пола из этой страны, которая совершила космический полет, а также первый гражданин Японии, сделавший это дважды.

Первый раз Тиаки летала в 1994 году, второй — в 1998-м и в сумме провела на станции больше 23 дней.

Клоди Эньере

Франция, как и Великобритания, лишь однажды отправляла в космос своего гражданина. И у французов это тоже была женщина. Ее зовут Клоди Эньере. В отличие от британской коллеги, она летала 2 раза — сначала в 1996-м, потом в 2001 году.

Первое путешествие было на станцию «Мир», а второе — уже на МКС. Так, Клоди стала еще и первопроходцем среди европеек на новой для того момента станции.

Ли Со Ён

Первый и на сегодня единственный человек из Южной Кореи, слетавший в космические дали, — это Ли Со Ён. И она женщина. Она отправилась в путешествие в 2008 году на корабле «Союз» в команде с российскими мужчинами — Олегом Кононенко и Сергеем Волковым.

Кореянка выполняла задачи научного сотрудника и провела на орбите чуть больше 10 дней.

Лю Ян

Еще одна представительница Востока — Лю Ян. Китаянка была первой гражданкой своей страны в космосе.

Единственный полет состоялся в 2012 году — работа на орбитальном модуле продолжалась 12 с лишним суток.

Саманта Кристофоретти

Из европеек рекордсменкой стала Саманта Кристофоретти. Итальянка провела за пределами планеты почти 200 суток. И это не суммарное число.

Она летала только однажды в период с 2014 по 2015 год, выполняя на корабле «Союз» задачи бортинженера.

Первая женщина-космонавт в новейшей истории России

После развала Советского Союза первой гражданкой новой России в космосе оказалась Елена Кондакова. В качестве бортинженера она летала в 1994 году и провела на околоземной орбите свыше 160 суток. Выходит, она стала еще и первой среди дам, кто совершил столь длительный полет.

Елена, будущий Герой Российской Федерации, родилась в Подмосковье в 1957 году, после школы училась в Московском техническом университете и специализировалась на производстве летательных аппаратов. Получив высшее образование, Кондакова стала работать инженером.

С 1985 года Елена Владимировна приступила к тренировкам и самостоятельному изучению конструкции корабля «Союз ТМ», потому что решила стать космонавтом.

После медицинской комиссии ее в 1989 году отправили на специальные тренировки для кандидатов в космонавты. По их окончании она получила звание космонавта-испытателя в 1992 году. После этого были еще сотни тренировок и подготовок, которые привели Елену к первому полету.

Погибшие

По состоянию на середину 80-х космические полеты СССР и США стали чем-то привычным. Процессы уже были по большей части отлажены, путешествия чаще всего оканчивались успешно. Даже начали возникать идеи, что любой человек может пройти тренировки и слетать, было бы крепкое здоровье.

На волне такого воодушевления в Америке в 1984 году объявили конкурс с названием «Учитель в космосе». Из тысяч заявок отобрали 118 человек. Летом 1985 года состоялась торжественная церемония, на которой Буш-старший объявил победительниц. Основную кандидатку звали Шарон Криста Маколифф, а дублершу — Барбара Морган.

Криста прошла 3-месячную тренировку и подготовилась к полету. Ее зачислили в экипаж шаттла «Челленджер», на котором она должна была вести уроки об организации научных работ, об исследовании космоса, снимать обучающие сюжеты.

Полет датирован 1986 годом. Около полудня 28 января челнок стартовал с 7 членами экипажа. Но сразу после отрыва он потерпел катастрофу. Никто из находящихся на борту не спасся. Это первый случай, когда погибли женщины-космонавты.

Кроме Маколифф в «Челленджере» сидела еще и Джудит Арлен Резник. Она была профессионалкой и имела за плечами опыт полетов. В первый раз она пробыла на орбите почти 145 часов, проводя научные наблюдения.

Другая женщина, которой не повезло, — это Каплана Чавла, астронавт НАСА индийского происхождения. Она отправилась в путь на шаттле «Колумбия» в 2003 году и погибла в катастрофе. В экипаже находилась еще одна дама — зоолог по имени Лорел Блэр Сэлтон Кларк.

Кстати, если возвращаться у эре первых полетов человека за пределы земной атмосферы, то стоит напомнить, что в те времена космические проекты были засекреченными. Естественно, такая таинственность не могла не породить сотни слухов и бездоказательных нелепиц.

В народе блуждали рассказы о якобы секретных происшествиях на орбите, которые постепенно обрастали все новыми подробностями. Одним и наиболее трагических и захватывающих по сей день остается случай с космонавтом Людмилой. Забегая вперед, следует сказать, что это фейк. Но обо всем по порядку.

Когда в 1957 году Советский Союз отправил первый искусственный спутник, его сигналы уловили тысячи радиолюбителей со всего мира. К их числу относятся и двое итальянцев — братья по фамилии Джудика-Кардилья. Им удалось приобрести за символические деньги старый немецкий бункер в окрестностях Турина, сохранившийся после войны. Внутри они оборудовали собственную радиостанцию.

Установленная параболическая антенна обладала достаточной мощностью, чтобы улавливать и прослушивать эфир. Этим братья и занимались, настраиваясь на диапазон ультракоротких волн. Энтузиастам удалось поймать и записать на магнитную пленку сигналы почти всех первых полетов США и СССР.

Дальше они при поддержке таких же любителей оборудовали сеть, которая позволяла точно определять координаты источника сигналов. Даже тогдашние специалисты НАСА оказались впечатлены достижениями итальянцев. Поэтому братьев пригласили в США для обмена опытом.

Вместе с тем ряд американских инженеров отнеслись к достижениям Джудика-Кардилья скептически и обвинили в подлогах. Но это их не смутило, и в 1961 году они представили очередную «сенсацию». В мае, сразу после полета Гагарина, они якобы записали переговоры советской женщины-космонавта с Центром управления полетами. Та кричала в эфир, что ей жарко, что она видит пламя, что на борту произошла авария. А в конце она заживо сгорела вместе с кораблем.

Итальянцы передали запись журналистам и заявили, что сигнал, по их убеждению, шел с околоземной орбиты — там у космического корабля СССР потерялась теплозащита, поэтому он сгорел в атмосфере.

Запись и сегодня кочует с ресурса на ресурс в интернете. Но стоит лишь трезво ее оценить, как становится понятно, что это откровенный подлог. Дело в том, что космонавты при общении с ЦУП обязательно используют позывные. Например, у Гагарина — «Кедр», у первой женщины-космонавта позывной был «Чайка». А в сеансе нет ничего подобного. Но это еще не все.

Каждый космонавт отправляется в полет с какой-то программой, которую обязан выполнить. При этом он детально передает центру, как у него движутся дела — даже при форс-мажоре должен подробно описывать происходящее. При этом исключена паника или ступор — пилотов многократно проверяют в течение нескольких месяцев на стрессоустойчивость и отстранят от полета при малейших сомнениях. А в записи слышна откровенная истерика.

Наконец, смущает сильный акцент. При наборе в отряд к числу обязательных требований относится чистая дикция и знание языка. В случае с СССР — естественно, русского. Связь в те времена проходила через ряд ретрансляторов и сопровождалась массой помех в эфире. Чтобы хоть как-то компенсировать эти неудобства, выбирались люди только с поставленной речью, чтобы на другом конце не приходилось разбирать каждое слово космонавта.

Следующий факт, опровергающий эту историю, заключается в том, что первый женский отряд начали формировать только в 1962 году, а запись датирована 1961 годом.

И последний аргумент связан с именем Людмила. Неясно, откуда оно вообще взялось. В записи ни разу не произносится. А в первом отряде вместе с Терешковой участвовали еще 4 человека, и ни одной Людмилы среди них не числилось.

Первые женщины-космонавты внесли не меньший вклад в развитие космонавтики, чем мужчины. Сегодня также периодически происходят полеты с их участием. В 2021 году к полету готовится уже пятая россиянка по имени Анна Кикина. По планам ее включат в экипаж в 2022 году. Хотя ее уже обогнала непрофессионалка Юлия Пересильд.

Підкорювачі космосу – люди, які освоювали космічний простір

Освоєння космосу – один з найбільш захоплюючих і складних завдань людства. Від перших кроків у космосі до сучасних місій на Марс і далі, люди завжди були готові ризикувати своїм життям, щоб досліджувати нові горизонти. В цій статті ми розглянемо історію підкорення космосу та дослідимо, які виклики стали на шляху людей, які намагалися освоїти космічний простір.

Історія людства завжди була пов’язана з пошуками нового. І в 20 столітті вчені та мандрівники зійшлися в одному: потрібно освоювати космос. З часу першого польоту в космосі в 1961 році багато людей зробили неймовірний внесок у вивчення космосу. Давайте розглянемо історію перших людей у космічному просторі.

Юрій Гагарін – перший космонавт у світі

Юрій Гагарін – перший космонавт у світі, який в 1961 році здійснив польот в космос. Народився Гагарін 9 березня 1934 року в селі Клушине, що на території сучасної Росії. Після закінчення школи працював токарем, але завжди мріяв про літаки та польоти. У 1955 році вступив до Воєнно-авіаційної школи імені К. Є. Ворошилова у Оренбурзі.

У квітні 1961 року Гагарін був вибраний для участі в першому польоті в космос. 12 квітня 1961 року він вилетів на кораблі “Восток-1” з космодрому Байконур. Під час польоту він здійснив одне обертання Землі навколо орбіти та перебував у космосі більше однієї години. По завершенні польоту Гагарін став героєм Союзу Радянських Соціалістичних Республік та отримав звання Героя Радянського Союзу.

Після польоту Гагарін продовжував працювати в авіації, виконував роль громадського діяча та посланця миру. Він також брав участь у розробці нових космічних проектів. На жаль, 27 березня 1968 року Гагарін загинув в авіакатастрофі під час польоту на винищувачі.

Юрій Гагарін став легендою не тільки в Радянському Союзі, а й по всьому світу. Він відкрив новий етап у розвитку космічних польотів та вніс вагомий внесок у науку та технологію. Він завжди залишатиметься символом мужності, відваги та духовної сили.

Алан Шепард та Вірджил Гріссом – перші американці в космосі

Американці також долучилися до першостей у космічних польотах. 5 травня 1961 року Алан Шепард здійснив польот на кораблі “Меркурій-3”. Це був перший американський космічний польот. Наступного року, 21 лютого 1962 року, Вірджил Гріссом здійснив політ на кораблі “Меркурій-4”.

Валентина Терешкова – перша жінка в космосі

В 1963 році Валентина Терешкова стала першою жінкою, яка побувала в космосі. Народилася Валентина Владимировна Терешкова 6 березня 1937 року в маленькому селі Масленниково поблизу Ярославля в Росії. Валентина зростала в сім’ї працівників ферми, була однією з трьох дітей. Її батько загинув на фронті під час Другої світової війни, тож родина жила в скромних умовах.

Валентина закінчила школу і працювала ткачинею. Захоплювалася парашутним спортом, який в той час був досить популярним серед молоді. Тому, коли з’явилася можливість стати космонавтом, Валентина Терешкова з задоволенням взяла участь в конкурсі і пройшла відбір.

У червні 1963 року Валентина Терешкова стала першою жінкою-космонавтом і вирушила в космос на кораблі “Восток-6”. Польот тривав близько 3 діб, під час якого Валентина здійснила 48 обертів навколо Землі. Це був величезний крок у космічній гонці між США та Радянським Союзом, а також у розвитку жіночої ролі в суспільстві.

Після свого космічного політу Валентина Терешкова продовжувала працювати в космічній програмі СРСР. Вона була обрана депутатом Верховної Ради Радянського Союзу, а пізніше стала президентом Міжнародного союзу друзів космосу. Її звеличували як героїню Радянського Союзу та символ успіху жіночої емансипації.

Ніл Армстронг, Базз Олдрін та Майкл Коллінз – перші люди на Місяці

20 липня 1969 року Ніл Армстронг та Базз Олдрін стали першими людьми, які поставили свої ноги на поверхню Місяця, під час місії “Аполлон-11”. Третій член екіпажу Майкл Коллінз залишився на орбіті навколо Місяця. Цей історичний момент не тільки показав можливості людини у космосі, але й приніс нові наукові знання про космічний простір.

Це була одна з найбільш значущих моментів в історії космонавтики і загалом в історії людства. Відважність, мужність та наукові досягнення, які дозволили здійснити цей величезний крок в перед, запам’яталися в нашій історії на десятиліття вперед.

Салізбері, Крафт, Ловелл – перші люди, які побували в космосі на довготривалих місіях

Перед польотом на Місяць і дослідженням Марса, вчені та інженери повинні були розв’язати багато складних технічних проблем, щоб забезпечити успішний польот та перебування людей в космічному просторі. Один з цих проблематичних аспектів – це довготривале перебування в космосі, а не просто коротке відвідування в обмеженому просторі. Троє астронавтів – Вальтер М. Шира, Доналд К. Слейтон і Томас К. Метцгер – були найпершими, хто випробував цей виклик.

Але першими людьми, які провели в космосі значну кількість часу, були Валерій Салізбері, Джеральд Крафт і Джеймс Ловелл. Вони стали членами першої екіпажу Американської космічної станції “Скайлаб” в 1973 році. Кожен з них відправився в космічний політ за рік до старту місії на “Скайлабі”. Вони були першими, хто довів, що довготривале перебування в космічному просторі може бути викликом не лише фізично, але й психологічно, але настільки ж цікавим і приголомшливим.

Салізбері, Крафт і Ловелл провели в космосі більше 28 діб на станції “Скайлаб”, досліджуючи психологічні та фізіологічні аспекти перебування в космічному просторі. Вони виконували різні наукові експерименти, що включали в себе вивчення ефектів мікрогравітації на людський організм, а також дослідження ефектів сонячної активності на земну атмосферу.

"Бабам у космосі робити нема чого": політ першої жінки був невдалим 9

16 червня 1963-го перша у світі жінка-космонавт 26-річна Валентина Терешкова вийшла на орбіту Землі. Протягом 3 діб космічний корабль "Восток-6" облетів платету 48 разів. Після цього капсула з космонавткою приземлилася в Алтайському краї. Політ пройшов невдало, вона ледь не загинула.

Дівчина з народу

Перші космічні польоти відбувалися в умовах жорсткої конкуренції між СРСР і США. Після дебютного "чоловічого" польоту в американців залишався лише один козир — підготувати "жіночий" політ. Щойно в СРСР надійшла інформація про підготовку для космічної програми американської льотчиці Джеррі Кобб, було прийнято рішення про підготовку радянських жінок до польоту в космос.

Оскільки жінок-пілотів у званні офіцерів ВПС тоді не було, відбір ішов за "спортивним" напрямком. 15 січня 1962 року ДОСААФ представив особисті справи 58 жінок. Після їх розгляду та проходження госпітального обстеження залишилися п'ятеро: Жанна Йоркіна (22 роки), Тетяна Кузнєцова (20 років), Валентина Пономарьова (28 років), Ірина Соловйова (24 роки), Валентина Терешкова (25 років). Заміжня і з дитиною була тільки Пономарьова, вона ж мала навички пілота і вищу освіту (інженер-механік рідинних ракетних двигунів).

Дівчата пройшли нелегкі випробування: їх поміщали в термокамеру з екстремально високими температурами, у приміщення з підвищеною вологістю, сурдокамеру (камера тиші й самотності), вони відпрацьовували дії у невагомості на МіГ-15, вчилися заземлюватися на воду, стрибаючи з парашутом (тренування потрібні були для приземлення під час посадки космічного корабля). Проводилися і психологічні тестування: важливо було зрозуміти, наскільки комфортно буде жінкам під час перебування в космосі. Враховувалося все, аж до менструальних циклів.

З професійної точки зору, найпідготовленішою до польоту була Валентина Пономарьова, однак Юрій Гагарін, з самого початку висловлювався проти неї. Він симпатизував Валентині Терешковій, відзначаючи її серед інших. Напевно, вона подобалась йому своїм вольовим характером. Терешкову відзначав і Корольов.

"Заради освоєння космосу можна ризикувати життям чоловіків-льотчиків, якщо дуже потрібно - "неодружених дівчат" (саме так він висловився), хоча й не варто було б. Але неприпустимо ризикувати життям матері", - згадує Пономарьова.

Нескінченним суперечкам поклав кінець Микита Хрущов. Є версія, що він вибирав майбутню космонавтку за фотографією. Але, швидше за все, зіграло роль те, що Терешкова відмінно підходила під ідеал дівчини з народу, яка домоглася всього власною працею. Валентина народилася в бідній селянській родині, працювала на ткацькій фабриці.

Політ "Чайки"

Коли корабель "Восток-6" із першою жінкою-космонавтом Валентиною Терешковою (позивний "Чайка") на борту вийшов на розрахункову орбіту, здавалося, що й далі все буде добре — наземні служби відзначили зібраність Терешкової, чіткість її реплік.

". Усі, хто бачив Терешкову під час підготовки старту і виведення корабля на орбіту, хто слухав її доповіді по радіо, одностайно заявили: "Вона провела старт краще за Поповича та Ніколаєва". Терешкова встановила радіозв'язок з Биковським, відмінно провела переговори з Хрущовим і дуже толково доповідає про хід польоту," – писав у щоденнику генерал-лейтенант Каманін.

Але на другу добу, 17 червня, керівники польоту звернули увагу на нечіткі ухильні відповіді Терешкової. Її поведінка насторожувала й викликала сумнів у бадьорих звітах.

Терешкова розповідала, що першу добу практично не відчувала скафандра; потім з'явилися ниючі болі в правій гомілці, які не минали до самої посадки. Її нудило, вона не могла їсти заготовлений провіант, була млява й сонлива. Через проблеми з самопочуттям вона фактично зірвала програму наукових експериментів: не змогла відв'язатися від крісла, не змогла дотягнутися до укладок з матеріалами.

18 червня Терешкова повинна була випробувати ручне управління, щоб у разі відмови автоматичної системи орієнтації перед спуском узяти ситуацію під контроль на поточному витку. Однак ані з першого, ані з другого разу в неї нічого не вийшло.

"З Терешковою розмовляв кілька разів. Відчувається, що вона втомилася, але не хоче зізнатися в цьому. В останньому сеансі зв'язку вона не відповідала на дзвінки ленінградського вимірювального пункту", – записав Каманін у щоденнику. "Ми включили телевізійну камеру і побачили, що вона спить. Довелося її розбудити і поговорити з нею і про майбутню посадку, і про ручну орієнтацію. Вона двічі намагалася зорієнтувати корабель і чесно зізналася, що орієнтація по тангажу в неї не виходить. Це обставина всіх нас дуже турбує".

З'ясувалося, що через помилки в монтажі кабелів управління автопілот космічного корабля міг узяти невірний курс - і Валентина Терешкова зіткнулася з реальною перспективою загубитися в космосі й загинути. Гагаріну, який стежив за польотом, вдалося придумати, як виправити ситуацію, і Терешкова все ж змогла повернутися.

Повернення на Землю

У момент сходження з орбіти Терешкова доповіла про спрацювання гальмівної установки і початку спуску, але її не почули. Фахівці розхвилювалися, адже ніхто не знав, що відбувається з кораблем. Проте "Восток" усе зробив за графіком. Катапультування відбулося м'яко, Терешкова приземлилася в 400 метрах від спускного апарата, поблизу від розрахованого району.

Під час посадки через некерований парашут Терешкова сильно вдарилася обличчям об гермошлем, розбила ніс і отримала синець під оком.

Місцеві жителі допомогли їй зняти скафандр, і вона на знак подяки подарувала їм тюбики з "космічною" їжею. Вони у відповідь нагодували її картоплею з цибулею і напоїли кумисом, що порушувало всі медичні інструкції. До того ж Терешкова намагалася на Землі дописувати бортовий журнал, і це помітили прибулі пошуковики.

Через свої дії Терешковій пізніше довелося витримати справжній рознос від Сергія Корольова.

"Мені треба з Валею поговорити. Через десять хвилин я її до вас відпущу". Конфіденційна розмова тривала хвилин тридцять. Корольов з'явився першим. Подивившись на присутніх, лукаво посміхнувся і швидко вийшов. Ще кілька хвилин ми чекали на Терешкову. Вона не могла приховати заплаканих очей і пригніченого стану. У мене було відчуття, що вона от-от заплаче. Врешті-решт ми розберемося з цим ручним керуванням, а зараз Терешкову треба звільнити від наших допитів" - писав академік Борис Черток.

Історик радянської космічної програми Ярослав Голованов у своїй книзі "Корольов" описував обурення Сергія Корольова польотом Терешкової: "Щоб я колись зв'язався з жінками! — гарячкував він, звертаючись до дружини. — Ніколи! Запам'ятай, дитино, бабам у космосі робити нема чого!"

Після польоту Терешкової керівники радянської космічної програми скасували всі польоти жінок у космос. Друга радянська жінка-космонавт Світлана Савицька побувала на орбіті тільки через 19 років.

З 1961 року при виконанні космічних польотів загинули 18 осіб: 13 американських астронавтів (в тому числі дві жінки), перший ізраїльський астронавт і чотири радянських космонавта.

24 квітня 1967 року при поверненні з випробувального польоту на космічному кораблі "Союз-1" загинув радянський космонавт Володимир Комаров. Причина - відмова парашутної системи апарату приземлення.

30 червня 1971 року сталась розгерметизація апарату приземлення корабля "Союз-11", яка привела до загибелі Георгія Добровольського, Владислава Волкова і Віктора Пацаєва. Космонавти задихнулися на висоті близько 100 км. Вони літали без скафандрів, бо розміри капсули не дозволяли розмістити трьох осіб в рятувальних костюмах.

28 січня 1986 року через 73 секунди після старту з космодрому на мисі Канаверал на висоті близько 15 км вибухнув американський шаттл Challenger з сімома астронавтами на борту. В результаті корабель зруйнувався в повітрі. Кабіна з екіпажем, яка не була обладнана парашутами та іншими засобами порятунку, відірвалася і на великій швидкості врізалася у воду.

1 лютого 2003 року сталась катастрофа з шатлом Columbia, який повертався на Землю після 16-денної місії. При вході в щільні шари атмосфери корабель зруйнувався. Загинули всі сім членів екіпажу. Причиною катастрофи стало руйнування зовнішнього теплозахисного шару на лівій площині крила шаттла.