Для підвищення родючості землі власниками приватних та великих господарств вживаються відповідні заходи, зокрема, вапнування кислих ґрунтів. Цей нескладний процес дозволяє знизити рівень кислотності, зробити ґрунт більш пухким, здатним краще утримувати вологу. Крім цього, через вапнування ґрунт збагачується магнієм та кальцієм, що значно покращує зростання рослин. Головне, знати норми внесення вапна, коли краще використовувати і як. Метод хімічної меліорації кислих ґрунтів сприяє отриманню якісного врожаю. Згідно з проведеними дослідженнями вчених? при використанні в допустимих дозах вапна концентрація стронцію-90 і цезію-137 у плодах у 1,5-2 рази зменшується, а в окремих випадках - у 3 рази. Вапнування землі допомагає усунути надмірну кислотність. Як результат – фізичні та хімічні характеристики ґрунту покращуються, активність корисних мікроорганізмів зростає, дія добрив посилюється. Застосовують для цього: Більшість сільськогосподарських культур потребують достатнього обсягу магнію і кальцію, а кислих грунтах їх недостатньо.Підвищена кислотність землі згубно відбивається на озимій та ярій пшениці, кукурудзі, ячмені, цукровому буряку, гороху. У жита, вівса, проса, редиски, гречки, томатів та моркви відзначають низьку чутливість до ґрунтової кислотності. Нормальне зростання та розвиток у них відбувається при рН у межах 4,5-7,5. Потребують вапнування льон і картопля, що росте на середньо-і сильнокислій землі. В основному ґрунти з підвищеною кислотністю вимагають грамотної та своєчасної хімічної меліорації. Такий захід, що проводиться і в саду, і на городі, необхідний з наступних причин: Для досягнення високих результатів при вапні слід правильно підрахувати обсяги вапна по відношенню до конкретної площі ділянки. Дозування добрив безпосередньо залежить від ступеня кислотності ґрунту, наявності в ньому гумусного шару. Потреба розкислення спостерігається в таких видах грунту: Визначити, що ґрунт закислений, можна за наявності на поверхні характерного білястого відтінку, така сама ознака буде і у внутрішній її частині. Підвищена кислотність буває, як у всій ділянці, і локально. Вапно часто вносять, де ростуть польовий хвощ, щавель, верес, подорожник. З переваг такого прийому варто виділити: При розрахунках потрібно враховувати склад грунту, показники кислотності, вид добрив, що використовуються, глибина внесення. Найчастіше цих цілей застосовують вапняк як борошна. Норми добрив із розрахунку на 1 кв. м: Насамперед вапно подрібнюють, доводять до порошкоподібного стану, потім гасять водою, якщо воно негашене. Таке борошно називають пушонкою. Його вносять у ґрунт на глибину 20 см. При подальшому використанні глибина загортання становить 14-16 см. Оптимально на 100 кг кошти витрачати 3-4 л води. Враховуючи, що результат від вапнування проявляється не відразу, а через кілька років, то щороку робити таку маніпуляцію не рекомендується. Достатньо одного разу на 8-9 років. Якщо вапно використовується як добрива, то вибирати варто препарати з високою концентрацією аміаку. Вносять їх регулярно. Якщо землю збагачують гноєм, то повторно вносити вапно не потрібно. Перший раз вапно вносять під час підготовчих робіт, перед висадкою рослин. Як правило, ці заходи виконують при перекопуванні ґрунту на ділянці, навесні або восени. Якщо вапнування проводиться навесні, то краще це робити за 3 тижні до посіву овочевих культур. З появою перших паростків вапно вносити не бажано. Інакше є висока ймовірність загибелі рослин. Можна хімічну меліорацію виробляти і взимку при невеликій товщині снігу на рівній ділянці. Розподіляють доломітове борошно рівномірно по всій поверхні землі. По осені вапно закладають у ґрунт перед підготовкою ділянки до зими. У цей період року найбільш сприятливо проводити подібну маніпуляцію, оскільки з'являється можливість досягти поєднання біологічних та хімічних якостей на досить тривалий час. Головне, приступати до процедури у суху погоду. Для інформації! Вносити вапно в ґрунт одночасно з азотними, аміачними та органічними складами не варто. Все має бути в міру, дозовано. Гіпсування ґрунту - меліорація солонців.У солонцевих та солонцюватих ґрунтів відзначають лужну реакцію та погані фізичні характеристики. Коли такі ґрунти перебувають у сухому стані, вони стають дуже щільними, при оранці з'являються брили. У вологому стані солонці в'язкі, липкі, сильно запливають, повільно висихають, утворюючи щільну кірку на поверхні. Якщо вирощувати на таких ґрунтах агророслини, то їх розвиток відбуватиметься нерівномірно, вони будуть слабкі, тонкі та зі слабкою здатністю до плодоношення. Щоб покращити структуру солонців, потрібно внести гіпс із розрахунку 5-8 т на 1 га. Для солонцюватих ґрунтів витрачають 2-3 т на 1 га. Великі обсяги гіпсу вносять під оранку, а малі - під культивацію. Добре гіпс поєднувати з органікою типу гною, торфу, зеленого добрива (буркуну, жовтої люцерни). Вапнування та гіпсування ґрунтів дозволяє вирівняти їх кислотно-лужний баланс. Це ефективний спосіб покращити родючість ґрунту, домогтися багатих урожаїв. Зв’язок с троків, способів та місця внесення вапна в сівозмінах зумовлений трьома чинниками: дозою вапнякового матеріалу, відношенням культур сівозміни до реакції ґрунтового розчину, видом (формою) та якістю вапнякового добрива. Рівень зниження ґрунтової кислотності прямо залежить від кількості внесеного вапна, тому роль першого чинника очевидна.
Кожній культурі — своє
Вапнякове добриво в сівозміні треба вносити під певну культуру з тим, щоб одержати максимальний ефект. Зважаючи на відношення культур до реакції ґрунтового розчину, потрібну дозу вапна слід внести в ґрунт із таким розрахункам, щоб її дія максимально проявилась на культурах першої та другої груп за рівнем кислотності і менше — на культурах третьої та четвертої. У льоно-картопляних сівозмінах усі види мелених вапняків у рекомендованих дозах можна вносити безпосередньо під картоплю, льон або люпин. Під картоплю вапно можна вносити під зяблеву оранку або навесні під переорювання зябу чи культивацію. На полях, де мають висівати льон або люпин, вапно вносять під зяблеву оранку. В половинних дозах його можна внести навесні під глибоку культивацію. Виняткове значення має форма вапна. Найкраще вносити доломітове борошно. Крім того, треба збільшувати дози калійних добрив. Якщо дозволяє ротація культур, вапнякові добрива вносять за 4–5 років до висіву льону та люпину. У восьмипільній сівозміні багаторічні трави — озима пшениця — кукурудза — люпин на зерно — картопля — льон — озиме жито — ячмінь — багаторічні трави вапно можна внести безпосередньо під льон, жито або під покривну культуру. Якщо вапно вносять під льон, зміщення реакції ґрунтового розчину протягом вегетації льону буде неповним (через слабку розчинність карбонатних форм кальцію), що позитивно впливатиме на врожайність цієї культури. На другий і наступні 2–3 роки вапно діятиме активніше, і такі культури, як озиме жито, ячмінь, багаторічні трави, пшениця й кукурудза, будуть рости в найсприятливіших (за дією вапна) умовах. Якщо ж вапно вносять під покривну культуру, то люпин, картоплю та льон висівають на 6, 7 і 8-й роки після вапнування, коли вплив вапна зменшується й реакція ґрунтового розчину поступово набуває початкового значення. За внесення вапна в ґрунт незалежно від поля сівозміни потрібно досягати максимального перемішування його з усією масою орного шару шляхом застосування всіх технологічних операцій обробітку ґрунту. Неефективним є внесення вапна поверхнево на посівах багаторічних трав. У Лісостепу, де в сівозмінах не вирощують льон і люпин, вапно слід вносити під попередники тих культур, що найпозитивніше реагують на вапнування (цукрові буряки, люцерна, конюшина, капуста, ріпак, горох). Добрі результати дає внесення вапнякових добрив безпосередньо під цукрові буряки перед лущенням стерні попередньої культури з наступним заорюванням під глибоку оранку. У 9–10-пільних сівозмінах із льоном і люпином, що впроваджені у західних районах України, вапно доцільно вносити по пів дози у два заходи — на початку і в середині ротації, враховуючи ротацію культур.
Про вміст і форму
Істотне значення для визначення місця внесення вапна має форма вапнякового добрива. Відіграє роль не лише нейтралізаційна здатність добрива, а і його хімічний склад. Доломітове борошно, наприклад, в умовах Полісся значно ефективніше, ніж мелені вапняк і крейда. Його застосування в сівозмінах із льоном, люпином і картоплею практично унеможливлює негативну дію вапна незалежно від місця та строків внесення в ґрунт. З організаційних причин господарства у деяких випадках не можуть провести вапнування в теплу пору року, тому допустиме внесення вапна взимку по зябу. Вапнування взимку допустиме на вирівняних за рельєфом площах, у безвітряні дні, по неглибокому снігу (без кірки), під вибагливі до вапна культури або їх попередники, а в половинних дозах — також під картоплю, льон і люпин. Не можна вносити вапно взимку на посівах озимих культур. Практично всі овочеві культури позитивно реагують на вапнування, але найчутливішими до внесення сполук кальцію є капуста білокачанна, столові буряки, огірки, квасоля, часник, перець і цибуля. Тому в овочевих сівозмінах вапно треба вносити в повних дозах під зяблеву оранку під попередники зазначених вище культур. Важливе значення має вапнування для підвищення продуктивності садів і ягідників. На сильно- і середньокислих ґрунтах вапнування повними дозами слід провести ще до закладання саду. На ділянках, виділених під суниці й аґрус, дозу вапна зменшують на 25–30%. Вапнякові добрива під плодові культури краще вносити під час садіння, старанно перемішуючи їх із ґрунтом у садивній ямі в дозах (у перерахунку на карбонат кальцію): під сливу та вишню — 0,75–1,2, під яблуню та грушу — 1–1,5, під аґрус — 0,1–0,2 кг. У тих випадках, коли дерева садили, не вносячи вапна, його рекомендується внести під лопату в пристовбурні смуги. За даними Закарпатської сільськогосподарської дослідної станції, оптимальною дозою вапна під час садіння яблунь на буроземно-підзолистих ґрунтах є 0,25 від повної за гідролітичною кислотністю. Вапнування сприяє кращому розвитку як надземної частини, так і кореневої системи рослин. На дернових опідзолених ґрунтах цієї ж зони за внесення 0,5 дози вапна врожайність яблук підвищується на 13%. Вапнування відіграє унікальну роль у підвищенні врожайності трав на культурних пасовищах і сіножатях. Без вапнування на кислих луках випадають бобові та високопродуктивні злакові компоненти, знижується якість сіна. Вапнякові добрива на луках і пасовищах треба вносити на ділянках, де планується провести докорінне поліпшення. Найефективнішими нормами є 3–4 т/га СаСО3 на суглинкових і 2–3 т/га СаСО3 на супіщаних ґрунтах. Вапно можна вносити також поверхнево разом з іншими добривами під боронування. У цьому разі норми СаСО3 мають бути меншими — 8–10 ц/га. Однак тривалість дії такої кількості вапна обмежується 2–3 роками, після чого треба провести повторне вапнування. Ефективність вапнування лук і пасовищ значно підвищується за сумісного застосування вапна, мінеральних і органічних добрив. Фосфорні туки не слід змішувати з вапном, вносити їх треба роздільно, наприклад, вапно — перед лущенням стерні, суперфосфат — перед оранкою. Допускається внесення вапна та фосфоритного борошна в одному полі, але в різні шари ґрунту: вапно — під зяблеву оранку, фосфоритне борошно — під культивацію або навпаки. Можна також внести фосфоритне борошно під час лущення стерні, а вапно — під час оранки. В інших випадках фосфоритне борошно слід уносити на полях, де не передбачається 2–3 роки вапнування або воно було проведене 4–5 і більше років тому. Азотні мінеральні добрива в більшості фізіологічно кислі й за систематичного застосування на кислих ґрунтах поступово знижують свою позитивну дію. Тому вапнування й внесення азотних добрив в одному полі є запорукою підвищення дії і вапна, і добрив. З тим немає особливого значення, коли вносять добрива — до вапнування чи після нього. Важливо, щоб азотні добрива не лишалися довго на поверхні, незагорненими в ґрунт.
Негативні наслідки вапнування
Різка зміна реакції ґрунтового розчину під впливом вапнування може призвести в перші роки до таких небажаних наслідків: (1) зниження рухомості мікроелементів бору, марганцю, міді (на заболочених ґрунтах), тому після вапнування потрібно застосовувати боратовий і марганцевий суперфосфати; (2) зменшення доступності рослинам калію внаслідок антагонізму між кальцієм і калієм, тому в перші 2–3 роки після внесення повних доз вапна дози калійних добрив, особливо під льон, люпин і картоплю, слід збільшити на 10–25%; (3) зменшення в ґрунті рухомого фосфору в перші місяці після вапнування, тому під вибагливі до фосфору культури в перший рік після вапнування дози фосфорних добрив бажано збільшити на 10–15%. Тривалими дослідженнями наукових установ республіки та багаторічним досвідом виробництва встановлено, що під впливом вапнування поліпшуються агрономічні властивості кислих ґрунтів, унаслідок чого зростає врожайність більшості сільськогосподарських культур. Ефект від однієї й тієї самої дози вапна не завжди однаковий і залежить від виду ґрунту та ступеня його кислотності, форми вапнякового добрива, способу й строків унесення в сівозміні, від набору в ній культур, що вимагають для оптимального розвитку певної реакції середовища, від погодних умов тощо. З огляду на це існують істотні зональні розбіжності щодо ефективності вапнування ґрунтів. На Поліссі вапнування кислих ґрунтів слід уважати необхідним заходом зниження кислотності, збагачення ґрунтів кальцієм, підвищення ефективності дії добрив і на цій основі — підвищення врожайності сільськогосподарських культур. Вапнування в цій зоні може бути меліоративним (на ґрунтах з рН сольовим до 5,5) і підтримувальним (з рН вище як 5,5).
Де без вапнування — ніяк
У західних районах України вапнування є одним зі способів підвищення родючості ґрунтів. Потрібне воно тут насамперед для зниження кислотності, вмісту рухомого алюмінію. У цій зоні практично всі площі кислих ґрунтів підлягають меліоративному вапнуванню. Особливо це стосується районів Передкарпаття, Карпат і Закарпаття. Вапнування ґрунтів лісостепової зони є насамперед заходом збільшення вмісту в ґрунтах активного кальцію й у результаті цього підвищення врожайності вибагливих до вапнування культур. Вапнування ґрунтів цієї зони в більшості розглядається як підтримувальне і меншою мірою — як меліоративне. Хіммеліоранти, які внесено в ґрунт для нейтралізації підвищеної кислотності, виносять з ґрунту природним шляхом сільськогосподарські рослини, нейтралізують фізіологічну кислотність мінеральних добрив і вимиваються з ґрунту фільтраційними водами. Внаслідок цього ґрунт поступово підкислюється і виникає потреба в повторному вапнуванні (табл. 1). Таблиця 1. Середнє винесення кальцію й магнію з урожаєм (у кг на 10 ц продукції) у перерахунку на СаСО3) На провапнованих ґрунтах винесення кальцію й магнію з урожаєм підвищується на 10–12%. За внесення мінеральних добрив, у першу чергу азотних, у ґрунті відбуваються втрати карбонатів кальцію через підкислювальну дію добрив. Втрати карбонатів слід компенсувати вапнуванням (табл. 2), а також частково за внесення суперфосфату, фосмуки, гною. За вапнування вноситься від 2 до 5 і більше тонн вуглекислого кальцію на 1 га, з кожним центнером суперфосфату — близько 50 кг СаСО3, з 40 т гною — 350 кг, із опадами — щорічно від 15 до 30 кг, 5–10 кг — із насіннями культур. Тільки через вплив мінеральних добрив повторне вапнування слід проводити через 7–8 років нормою в розмірі 75% оптимальної. Таблиця 2. Дози СаСО3 для нейтралізації кислих добрив (у ц на 1 ц добрив) Серед відомих виробників вапнякових добрив в Україні слід назвати такі: ТОВ «Агро-Євро Україна», пр. Хіміків, 74 (0472) 38-35-49, м. Черкаси; вул. Шевченка, 120-Г оф, 7-8; м. Львів, 096-442-51-56, (0322)45-03-63; вул. Соборна, 275; м. Рівне, 096-627-92-62, 050-981-42-24; вул. Гоголя,32; м. Полтава, 67-823-30-46,050-435-56-03; вул. Казакова,2Д, оф.306; м. , 067827-38-37, 050-417-82-88, вул. Магістратська, 64, м. Вінниця, 099-267-49-96, 068-585-57-29. Продукція: сульфат калію (17% сірки 22% кальцію) оксидне вапнякове добриво (90% кальцію). Західноукраїнська гірнича компанія, вул. 1 Травня, буд.1, с. Бухарів, Острозького, р-ну, Рівненської обл., 35811 Продукція: фосфоритне борошно (фосфору 10%, калію — 1,5%, оксиду кальцію (СаО) 19,2%, карбонату кальцію (СаСО3) — 34,3%, фосфоритне борошно (другий ґатунок), (фосфору — 3,9%, калію — 1%, оксиду кальцію (СаО) — 34,8, карбонату кальцію (СаСО3) — 62,1%. Ю. Г. ВОЖИК, д-р техн. наук, Національний науковий центр
На думку науковців, однією з головних причин, що призводить до деградації ґрунтів, є виключення зі системи удобрення гною та хімічних меліорантів. Відтак, аби вести прибуткове агровиробництво на деградованих ґрунтах, потрібно відновити їх потенціал завдяки внесенню достатньої кількості органічної речовини, мінеральних добрив та вапнякових матеріалів. Вапнування ґрунтів – прийом хімічної меліорації, що полягає у внесенні в ґрунт карбонату, оксиду або гідроксиду кальцію і/або магнію для нейтралізації надлишкової кислотності. Вапнування є важливим елементом агрономії, оскільки загальна площа кислих ґрунтів в Україні серед орних земель становить 4 млн 470 тис. га, з них сильнокислих (з рН ґрунтового розчину менше 5,0) – 400 тис. га, середньокислих (рН 5,0–5,5) – 1 млн 200 тис. га, слабокислих (рН 5,5–6,0) – 2 млн 870 тис. га. Вапнування поліпшує фізико-хімічні та агрофізичні властивості ґрунту. Науковий досвід свідчить, що шкідлива дія підвищеної кислотності ґрунту усувається внесенням необхідної дози вуглекислого кальцію (вапна), який не лише підвищує рН ґрунту, а й зв’язує шкідливий алюміній та марганець у малорозчинні сполуки, тобто нейтралізує шкідливу дію алюмінію і зайвий марганець, збільшує кількість обмінних основ, тим самим ґрунт збагачується кальцієм і магнієм. Крім того, вапнування – це не лише зменшення кислотності, але й важливе для рослин добриво. До плюсів вапнування також можна віднести підвищення пухкості ґрунту – такий ґрунт буде добре вбирати вологу і утримувати її недалеко від поверхні. Унаслідок цього коріння рослин отримає оптимальне просочення водою навіть у жарку погоду. В умовах вологості і насиченості корисними елементами швидко розвивається ґрунтова мікрофлора, що призводить до природного удобрення. Усі ці фактори в сукупності забезпечують зростання обсягів та підвищують якість врожаю. Види вапняних добрив Для проведення вапнування можуть використовуватися як спеціально отримані шляхом випалу або розмелювання порошки (крейда, доломіт, вапняк), так і промислові відходи з високим відсотком вапна. Солі натрію для вапнування непридатні, оскільки в результаті погіршуються фізичні властивості ґрунту. Також непридатні кальцієві солі сильних кислот, наприклад гіпс, які навпаки призводять до підкислення ґрунту. Основний засіб вапнування ґрунтів – вапняне борошно, майже повністю складається з карбонату кальцію (СаСО3). Якщо в суміші, крім карбонату кальцію, міститься велика кількість карбонату магнію (MgCO3), то така суміш називається доломітовим борошном. Магнієві породи міцніші, і отримати з них борошно трохи складніше, зате в результаті виходить більш корисне для сільськогосподарських культур добриво. Найбільший брак у солях магнію відчувають піщані ґрунти, тому для них чисте вапно практично не використовується. Для досягнення кращого результату до суміші можна додати мергель і навіть звичайний цементний пил. Якість внесених у ґрунт порошків визначається процентним вмістом карбонатів кальцію і магнію (особливо це важливо для промислових відходів) і тим, наскільки тонкий помел. Великі частинки мають нижчу здатність до розчинності, тому ґрунт «засвоює» їх повільніше. Для найбільшої ефективності бажано вибирати вапнякове борошно з товщиною помелу не більше 0.25 мм. Засіб для ефективного вапнування – гашене вапно. Це порошок, отриманий при випалюванні вапнякових порід, з’єднаний з водою. Гашене вапно або пушонка в перші кілька років нейтралізує ґрунт швидше, ніж звичайне вапняне борошно. Після кількох курсів вапнування ефективність цих двох складів стає приблизно однаковою. Норми внесення вапна коливаються від 2 до 8 т на 1 га відповідно до кислотності ґрунту та його буферної здатності. Ці норми повинні бути достатніми для підтримання в ґрунті слабокислої та близької до нейтральної реакції середовища. Вапнування ґрунту проводять один раз у 4–6 р., найефективніше діє на 2-й або 3-й рік після застосування. Першочерговому вапнуванню підлягають сильнокислі (важкого та середньосуглинкового гранулометричного складу) та середньокислі ґрунти; слабокислі – потребують підтримувального вапнування в невеликих нормах (0,5–1 т вапна на 1 га) з метою нейтралізації підкислювальної дії мінеральних добрив, зокрема азотних. Коли найкраще проводити вапнування? Найкращим часом для проведення вапнування є післяжнивний період, адже наступні обробітки ґрунту – дискування, культивація – забезпечують рівномірне перемішування вапна з верхнім шаром ґрунту. Рідше здійснюють вапнування разом із передзимовою оранкою. Але дехто практикує це також і взимку, або під час ранньовесняних робіт з підготовки ґрунту. Під час весняного вапнування, яке проводять ще до першого розпушування ґрунту, вапно додають разом з перегноєм – це дозволяє заощадити витрати добрив, оскільки поглинальні властивості субстрату в цьому випадку підвищуються. Швидкість розчинення добрив буде залежати від наявності води, тобто від погодних умов. Кальцієві добрива, з яких вапно швидко надходить у ґрунт, – це оксидні добрива (CaO), але через ризик надмірного перенасичення ними ґрунту не рекомендується вносити їх навесні. Це загрожує збільшенням рН ґрунту до рівня рН 7,2, що зробить багато ґрунтових елементів недоступними для рослин. Відтак, навесні краще вносити карбонатні добрива (СаСО3). Карбонатним добривом, що найбільш швидко розчиняється, є крейда, яку вносять у нормі 1-1,5 т/га або 0,5 т/га у перерахунку на СаО. Крейда без механічного подрібнення має частки розміром менші ніж 0,147 мм. Хлорофіл призводить до підвищення розчинності вапняку. Тому крейда володіє високою нейтралізуючою силою (кількість добрив, необхідних для нейтралізації певної кількості кислоти), що є особливістю кальцій-магнієвих добрив, тому при низькому вмісті магнію в ґрунті доцільно застосовувати добрива у вигляді карбонату магнію. Процедуру можна здійснювати і восени під час підготовки ґрунтів до майбутнього сезону. Вапняні і органічні добрива рівномірно розподіляють по поверхні ґрунту, а потім перекопують. Якщо осінь дощова, то додаткового поливу не потрібно. Доломітове борошно можна використовувати для вапнування навіть у зимовий період – для цього його розсипають на полях просто поверх снігового покриву. Слід пам’ятати, що першим кроком до покращення рівня кислотності ґрунтів є проведення аналізів ґрунтів. І тільки потім безпосередньо запуск процесу внесення добрив. Адже ефективність вапнування залежить від рівня кислотності ґрунту: чим вищий рівень кислотності, тим гостріша потреба у внесенні вапняних добрив і більша віддача від їх використання. Тому перевіряти pH ґрунту потрібно постійно. Про кислу реакцію середовища свідчать деякі зовнішні ознаки. Кислі сильнопідзолисті ґрунти мають чітко виражений горизонт – 10 см і більше. На підвищену кислотність ґрунту вказують також поганий ріст і розрідження (самовипадання) посівів конюшини, люцерни, буряку, пшениці озимої після перезимівлі, активний розвиток таких стійких до кислотності бур’янів і диких рослин, як щавель, осока, жабрій, жовтець повзучий, щучник, багно, ситник, верес, хвощ польовий та ін. Якщо в польових лісосмугах добре ростуть дуб, бук, біла акація, шипшина, то такі ґрунти вапнування не потребують. Велика кількість лободи і кропиви вказує на те, що ґрунт не лише нейтральний, а й багатий на елементи живлення. Проте, цих зовнішніх ознак зовсім недостатньо для виявлення ступеня кислотності, тому що вони є лише орієнтовними. Потреба у вапнуванні та стан кислотності ґрунту з більшою точністю визначається лабораторними аналізами за комплексом агрохімічних показників (обмінної і гідролітичної кислотності, ступеня насиченості ґрунту основами, вмістом органічних речовин, рухомих сполук алюмінію й мангану) з урахуванням гранулометричного складу ґрунту та біологічних особливостей вирощуваних культур, оскільки за pH ґрунту > 6,0 значно збільшуються втрати кальцію внаслідок вимивання. Потрібно також врахувати, що більшість ґрунтів України сильнокислі від природи і перевапновувати їх недоцільно. Гарних врожаїв та переможних вам рішень!Які ґрунти потребують вапнування
Гіпсування та вапнування ґрунту: норми, дози та особливості внесення
Особливості процесу вапнування
Причини для вапнування ґрунту
Для нормалізації процесів активності фосфору, азоту, молібдену.
Які ґрунти вимагають вапнування
Вапнювання підзолистих ґрунтів: норми внесення
Для суглинистого та глинистого ґрунту при високій кислотності - 0,5 кг вапняку.
У якому вигляді вносити вапно
Вапнування ґрунту восени та навесні
Гіпсування: особливості методу
Вапнування: про способи, строки та місце внесення
«Інститут механізації та електрифікації сільського господарства»
Які ґрунти потребують вапнування