Як працює ринофлуімуцил

Ринофлуімуцил (Rinofluimucil) (260011) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Нежить є одним з найпоширеніших симптомів застуди (ГРВІ). Зазвичай він починається з набряку слизової оболонки, неприємного відчуття закладеності носа, яке через 2–3 дні змінюється активним виділенням слизу з носових ходів та поступово самостійно регресує. У таких випадках хворий зазвичай справляється з лікуванням самостійно за допомогою нерецептурних препаратів. Однак іноді нежить затягується, приєднується бактеріальна інфекція або ГРВІ ускладнюється запаленням придаткових пазух носа. При цьому секрет слизової оболонки стає густим та погано видаляється. Це не тільки заважає нормальному носовому диханню, а й створює поживне середовище для розмноження патогенних бактерій. У такій ситуації потрібне більш вузькоспеціалізоване лікування, тому хворий звертається за професійною медичною допомогою.

Ринофлуімуцил

Це сучасний препарат для лікування захворювань носа, носоглотки та придаткових пазух. Його застосування доцільне у тих випадках, коли просто судинозвужувального лікарського засобу недостатньо. До таких ситуацій належать:
• гострий та підгострий риніт із наявністю густих слизово-гнійних виділень;
• гострі синусити (фронтит, гайморит) із застоєм секрету в пазухах, приєднанням бактеріальної інфекції;
• хронічні синусити — хронічний гайморит (Birrel J.F., 1952), етмоїдит (Costen D.B., 1945);
• вазомоторний риніт;
• комбінована дія компонентів препарату дозволяє застосовувати його в якості допоміжного засобу при отитах.

Спосіб дозування та механізм дії Ринофлуімуцилу

Препарат випускається у формі спрею у флаконі з дозатором, що робить його зручним для застосування як у дорослих, так і у дітей. Дозатор дозволяє інстилювати (крапельне введення розчину препарату) чітко обмежену кількість препарату на одне впорскування. При цьому стандартна доза для дорослого становить 2 впорскування в кожний носовий хід, а для дітей — 1 впорскування в кожний носовий хід. Частота впорскувань для пацієнтів будь-якого віку становить 3–4 р/добу, а загальна тривалість курсу лікування — близько 1 тиж (інструкція МОЗ України). Для покращання терапевтичного ефекту та уникнення ефекту «затоплення» рекомендується додатково протягом усього курсу лікування вживати велику кількість лужних напоїв та регулярно очищувати носові ходи. Дорослі можуть робити це самостійно, а дітям у деяких випадках необхідні додаткове промивання носових ходів 0,9% розчином натрію хлориду та евакуація слизу відсмоктувачем.
За рішенням лікуючого лікаря до застосування Ринофлуімуцилу можна додавати антибактеріальні та антисептичні препарати місцевої або системної дії. Особливо це важливо на початковому етапі лікування, коли виділення з носа густі та з домішками гною. Необхідно враховувати, що ацетилцистеїн несумісний із тетрациклінами та бета-лактамними антибіотиками, тому між їх застосуванням та інстиляцією Ринофлуімуцилу проміжок часу повинен становити близько 2 год. Критерієм ефективності лікування є виділення прозорого рідкого слизу, кількість якого поступово зменшується.
До складу Ринофлуімуцилу входять дві діючі речовини: ацетилцистеїн (10 мг/мл) та туаміногептану сульфат (5 мг/мл), за рахунок яких і реалізується комбінована дія препарату.
Ацетилцистеїн є попередником амінокислоти L-цистеїну; його молекула характеризується наявністю ацетильної групи (робить молекулу більш стійкою), пов’язаною з атомом азоту, а за хімічними властивостями аналогічний іншим тіоловим сполукам (Samuni Y., 2013). Він має відносно низьку токсичність та великий спектр терапевтичних ефектів, які залежать від дози препарату та шляху його введення (інгаляційно, перорально, парентерально). При місцевому застосуванні від діє як муколітичний засіб і сприяє розрідженню слизових виділень за рахунок розриву дисульфідних зв’язків кислих мукополісахаридів слизу, сповільнює полімеризацію мукопротеїдів, сприяє збільшенню мукоциліарного кліренсу. Окрім того, ацетилцистеїн стимулює мукозні клітини, які продукують фібринолізин. При нанесенні на слизову оболонку відмічається його низька системна біодоступність (менше 5%), що пов’язано із N-деацетилюванням його епітеліальними клітинами, що вистилають носоглотку. Після того як ацетилцистеїн проникає через мембрану епітеліальної клітини, він включається у метаболізм, особливо у процеси синтезу глутатіону. Таким чином, він бере участь у великій кількості фізіологічних процесів: детоксикація електрофільних ксенобіотиків, модуляція редокс-регульованої передачі сигналу, метаболізм простагландинів та лейкотрієнів, модуляція клітинної проліферації.
Завдяки гальмуванню хемотаксису лейкоцитів ацетилцистеїн також діє як протизапальний засіб і таким чином здійснює свою імуномодулювальну функцію. Характеризується антиоксидантними властивостями, які реалізуються завдяки активному зв’язуванню як вільних радикалів, так і редокс-активних іонів металів.
Туаміногептану сульфіт є симпатоміметичним аміном. При місцевому застосуванні він усуває набряк та гіперемію слизової оболонки за рахунок судинозвужувальної дії та при цьому не чинить системної дії. Ця речовина не дуже широко використовується у сучасній фармакології, проте перші згадування про його клінічне застосування відносяться ще до 1946 р. (Boyd E.M., 1946). Окрім місцевого ефекту туаміногептану сульфат відомий ще й як стимулювальний лікарський засіб, тому він внесений до переліку заборонених допінгів (Docherty J.R., 2007). Стимулювальна дія туаміногептану сульфатом відбувається за принципом імітації ефектів ендогенних моноамінів. До переваг препарату належать його низька токсичність та мінімальна кількість побічних ефектів (Willson C., 2019). При разовому застосуванні туаміногептану сульфат не всмоктується у кров, проте при повторному використанні Ринофлуімуцилу активні молекули цієї речовини визначаються у сечі протягом 46 год після інстиляції останньої дози (Thevis M., 2007). Системні ефекти туаміногептану сульфату мінімальні, він не впливає на температуру тіла, але сприяє підвищенню споживання кисню тканинами з крові (Allen D.J., 1967).
Таким чином, комбінований препарат Ринофлуімуцил усуває набряк слизової оболонки носа та придаткових пазух та значно полегшує відходження слизу. Внаслідок цього швидко досягається зменшення вираженості запального процесу та прискорюється регенерація слизової оболонки носових ходів. Клінічними дослідженнями доведено (Cogo A., 1996), що інстиляція поєднання ацетилцистеїну та туаміногептану сульфату при нежитю діє швидше, аніж монотерапія деконгестантом (наприклад ксилометазоліном), а лікувальний ефект триває довше.
Дуже важливою перевагою препарату є те, що при правильному його застосуванні діючі речовини не спричиняють системних ефектів.

Особливості терапії

Оскільки у складі Ринофлуімуцилу в якості допоміжних речовин містяться етиловий спирт та м’ятний ароматизатор, слід уникати потрапляння препарату в очі через ризик виникнення подразнення.
Туаміногептану сульфат, що міститься у складі препарату, подібно до інших симпатоміметиків може при перевищенні вказаної дози та тривалості курсу лікування викликати залежність або медикаментозний риніт, який буде проявлятися закладеністю носа після одужання від основного захворювання. Окрім того особам, які займаються професійним спортом, необхідно знати, що туаміногептану сульфат може давати позитивний результат проби на допінг (Domínguez-Romero J.C., 2015). За аналогією з іншими симпатоміметиками ця речовина також обумовлює основний спектр протипоказань:
• артеріальна гіпертензія;
• стенокардія;
• часті шлуночкові аритмії;
• закритокутова глаукома;
• феохромоцитома;
• бронхіальна астма;
• аденома передміхурової залози;
• цукровий діабет;
• тиреотоксикоз;
• операції на гіпофізі або інші втручання, пов’язані з порушенням цілісності твердої мозкової оболонки трансназальним доступом;
• прийом препаратів із групи блокаторів β-адренорецепторів;
• препарат протипоказаний під час застосування інгібіторів МАО та протягом 2 тиж після відміни препаратів цієї групи;
• не використовувати в поєднанні з іншими антиконгестантами.
Окрім того, у Ринофлуімуцилі в якості консерванту міститься бензалконію хлорид. Для нього характерні подразнювальна дія, а також властивість викликати бронхоспазм та шкірні реакції.
Для Ринофлуімуцилу характерні в основному місцеві побічні ефекти, які пов’язані з судинозвужувальною дією компонентів, а саме відчуття сухості та дискомфорту в порожнині носа, закладеність носа (при тривалому застосуванні).
Значне перевищення разової або добової дози препарату може викликати характерні для всіх симпатоміметиків системні побічні ефекти: артеріальна гіпертензія (навіть до розвитку гіпертонічного кризу), посилене серцебиття, головний біль, збудження та тремор, тиснучий біль за грудниною, седативний ефект із пригніченням свідомості та гіпотермією, а також фотосенсибілізація. Окрім того, при гіперплазії передміхурової залози передозування препаратом може викликати затримку сечі. Аналогічні симптоми можуть вказувати на випадкове чи навмисне проковтування препарату. Іноді можуть спостерігатися неспецифічні алергічні реакції, такі як висип або кропив’янка. Ці явища потребують симптоматичного лікування або ж минають спонтанно після відміни препарату. Окрім того, розбризкування препарату на шкіру може призвести до локального прояву контактного дерматиту, який пов’язаний із реакцією на туаміногептану сульфат, що міститься у препараті.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами:

• Ринофлуімуцил послаблює дію антигіпертензивних засобів;
• при поєднаному застосуванні з серцевими глікозидами підвищується ризик виникнення аритмій;
• при поєднаному застосуванні з алкалоїдами ріжків (наприклад терапія мігрені) підвищується ризик розвитку їх токсичної дії — ерготизму;
• підвищується кардіотоксичність протипаркінсонічних препаратів;
• підвищується ризик гіпертензивної дії окситоцину.
Хоча у таких країнах ЄС, як Нідерланди та Італія, препарат широко застосовується для лікування дітей шкільного і навіть дошкільного віку, його не призначають дітям віком молодше 2 років через ризик передозування та розвитку тяжких побічних ефектів (Fatma Sen E., 2011), а також у жінок у період вагітності та годування грудьми. При локальному застосуванні ацетилцистеїн практично не всмоктується у кров, однак існує рекомендація зціджувати та утилізувати грудне молоко протягом 30 год після останнього прийому препаратів, які його містять (LactMed, 2006). Даних про секрецію туаміногептану сульфату в грудне молоко в доступній літературі немає, так само як інформації про його тератогенну або мутагенну дію. Що стосується ацетилцистеїну, то для нього характерний антимутагенний ефект (Kelly G.S., 1998).

Висновок

Таким чином, Ринофлуімуцил є сучасним препаратом, який широко застосовується в отоларингології та сімейній медицині. Він простий у застосуванні, легко дозується та значно полегшує стан пацієнта, підходить для лікування не тільки гострих, а й хронічних запальних захворювань носоглотки та придаткових пазух носа. Препарат можна застосовувати як для монотерапії, так і в поєднанні з антибактеріальними препаратами. Але важливо не забувати, що для ефективного розрідження слизу необхідно обов’язково дотримуватися водного режиму (вживати достатню кількість рідини відповідно до маси тіла хворого, з урахуванням підвищеної температури тіла або задишки — вони прискорюють виведення рідини з організму) та забезпечувати адекватний дренаж носових ходів.

Ринофлуімуцил

ГРВІ – хвороба, при якій практично завжди закладає ніс. Подібне явище викликається густим та в’язким слизом, який збирається в носових ходах. Це велика проблема, ніж можна уявити, адже через утруднене дихання виникають супутні захворювання горлянки, пов’язані з її запаленням (фарингітні поразки). Ще одним ускладненням нежиті є синдром постназального затікання, коли кашель у хворого перетікає у хронічну форму. Уникнути всіх вищеописаних неприємностей допоможе своєчасне лікування нежиті за допомогою дієвого препарату у формі спрею. Одним з таких засобів є Ринофлуімуцил від Замбон С.п.А (Брессо, італійська провінція Мілан), що комбінує у своєму складі ацетилцистеїн C5H9NO3S (муколітик, протиоксидант) та туаміногептан сульфат C7H17N (вазоконстриктор, тобто судинозвужувальний).

Його дуже часто призначають й для лікування гаймориту. Перед його застосуванням слід обов’язково ознайомитися з інструкцією, оскільки препарат має протипоказання.

Інструкція по застосуванню Ринофлуімуцилу

Засіб від реніту, що йде у формі назо-спрея, не відрізняється будь-якою складністю під час застосування. Незалежно від захворювання, дорослим необхідно вводити по 2 дози спрею в кожну ніздрю. Процедуру повторюють не частіше, ніж 3-4 рази на добу. Слід зазначити, що одна доза ринопрепарату дорівнює одному натисканню на клапан.

Ринофлуімуцил нерідко прописують й дітям. При цьому дозування трішки відрізняється від його використання у дорослому віці. Пацієнтам, вік яких понад 2 роки, призначають одну дозу ліків 3-4 рази на день. І в першому, і в другому випадку лікування не повинне перевищувати один тиждень.

Якщо пацієнту здається, що препарат має малу ефективність та не дає необхідних результатів, то він не повинен завищувати дозування Ринофлуімуцилу до того, поки не порадився зі своїм лікарем. Це стосується й тривалості ринотерапії.

Форма випуску Ринофлуімуцил – спрей

Спрей – єдина форма випуску ринопрепарату. Іноді Ринофлуімуцил називають краплями, однак, при цьому мають на увазі саме спрей. Він являє собою муколітичний та судинозвужувальний лікарський препарат, часто використовується для місцевої обробки органів ЛОР-системи при багатьох захворюваннях верхніх дихальних шляхів. Спрей виглядає, як прозора рідина, що має м’ятний та злегка сірчистий запах, що обумовлено складом противоринітного препарату.

Препарат виходить у формі спрею, щоб з його допомогою можна було лікувати дітей, починаючи від 2 років. Завдяки розпилювальній насадці цей лікарський розчин осідає на слизовій оболонці носової порожнини у вигляді дрібнодисперсного пилу – далі він не проходить. Якщо Ринофлуімуцил потраплятиме в гортань, то хворий зіткнеться з таким неприємним явищем, як подразнення горла.

Показання до застосування антибіотика Ринофлуімуцил

Багато пацієнтів, пройшовши курс лікування за допомогою Ринофлуімуцилу, залишають відгуки про препарат на просторах World Wide Web. Такі відгуки вельми корисні – вони допомагають заздалегідь визначити, наскільки ефективний той чи інший препарат. Прочитавши декілька таких відгуків про Ринофлуімуцил, можна впевнитися, що це насправді рятівний препарат, що допомагає швидко позбутися від таких хвороб, як:

• синусит;
• хронічний/вазомоторний нежить, що протікає гостро або підгостро (виділення з носа можуть бути, рідкі слизові та гнійні густі);
• гайморит (тут ринозасіб використовується в якості додаткової терапії до основного препарату, знімаючи набряк слизової оболонки носа).

Ринофлуімуцил необхідно вводити виключно у ніс.

Протипоказання до використання крапель Ринофлуімуцил

Незважаючи на те, що препарат призначений виключно для місцевого застосування, він здатний принести пацієнтові велику шкоду. Це можливо у випадках, коли хворий, нехтуючи протипоказаннями до застосування препарату, використовує його для лікування. Ліки необхідно застосовувати виключно з тієї інструкції, яку прописав лікар. Протипоказання є станами пацієнта, при яких використання протиренітного засобу може нашкодити його здоров’ю. Деякі протипоказання представляють навіть загрозу життю пацієнта, якщо він буде застосовувати “нешкідливі крапельки”. Ринофлуімуцил не можна приймати в таких випадках:

• тиреотоксикоз;
• глаукома закритокутова;
• індивідуальна нестерпність, що виникає у пацієнта в результаті дії одного чи кількох компонентів препарату;
• одночасний прийом препарату з МАО-інгібіторами та трициклічними антидепресантами.

Крім абсолютних протипоказань до застосування ринозасобу, існують й відносні – ті, при наявності яких хворий повинен застосовувати його з особливою обережністю. Це стосується таких станів:

• дитячий вік до 2 років, при якому лікування має призначатися та контролюватися педіатром;
• пацієнт стикається з досить частими епізодами екстрасистолій;
• стенокардія, що відноситься до 2-4 функціональним класам;
• підвищений артеріальний тиск;
• бронхіальна астма.

При лікуванні Ринофлуімуцилом пам’ятайте: його можна використовувати не з усіма лікарськими препаратами. Наприклад, при одночасному прийомі препарату з антигіпертонічними ліками їх дія слабшає.

Склад Ринофлуімуцилу

У складі ринопрепарата є відразу два активних компоненти – ацетилцистеїн та туаміногептана сульфат. В якості допоміжних компонентів тут виступають такі речовини, як бензалконіюхлорид, етанол, м’ятна аромадобавка, вода очищена, моносодіум фосфат NaH2PO4 та інші.

Н-ацетилцистеїн, наявний у складі ліків, виконує розріджувальну функцію що до гнійних і слизових виділень під час нежиті та гаймориту. Крім того, цей компонент має протизапальний ефект. Саме завдяки цим здібностям Н-ацетилцистеїну закладеність носа проходить значно швидше. Що стосується другого активного компонента, туаміногептана, то його дія обумовлена ​​зняттям набряку та наданням судинозвужувальних дій.

Перед початком застосування антиринітного засобу слід оцінити його склад. Виходячи з того, які речовини є в ліках, можна зрозуміти, що при його тривалому застосуванні можливе звикання. Це ще одна причина того, що Ринофлуімуцил слід приймати згідно з інструкцією.

Побічні ефекти

Перевищення прописаних доз вкрай неприпустимо, як й більш тривалий прийом препарату. В іншому випадку у пацієнта можуть виникнути проблеми у функціонуванні слизової оболонки носа та придаткових пазух, а також звикання та залежність від спрею: навіть після закінчення хвороби пацієнт змушений користуватися ним, оскільки набряк слизової оболонки носа не проходить. Крім того, в окремих випадках не виключена й поява таких побічних реакцій ринопрепарата, як:

• запалення в сальних залозах;
• проблеми з сечовипусканням;
• зайва сухість, що виникає в порожнині носа та горла;
• АГ;
• тремор;
• порушення в серцевому ритмі;
• зайва збудливість;
• алергічні реакції, що виникають на шкірних покривах.

Якщо хворий зіткнувся хоча б з одною небажаною ознакою, треба терміново припинити прийом ліків та звернутися до лікаря, якщо цього вимагає стан.

Застосовуючи Ринофлуімуцил від нежиті, гаймориту або синуситу, необхідно враховувати, що препарат після відкриття флакона має малий термін придатності. Він становить всього 20 днів. З одужанням залишок ліків необхідно викинути, тому що зберігати його до наступного лікування не можна. Якщо флакон закритий, то його термін придатності з дати виробництва становить 30 місяців. Застосовуючи прострочений препарат, пацієнт може піддати своє здоров’я серйозній небезпеці, тому що виникнення побічних реакцій в цьому випадку значно зростає

Ціна Ринофлуімуцилу

Rhinofluimucil є дорогуватим, але він не втрачає своєї популярності у швидкому лікуванні нежиті та його ускладнень. При необхідності Ринофлуімуцил можна купити практично у будь-якій аптеці. З тієї причини, що препарат відрізняється високою вартістю, він завжди є на аптечних прилавках – деяка частина пацієнтів вважає за краще доступніші аналоги препарату.

Аналоги Ринофлуімуцилу

Бувають такі ситуації, коли Ринофлуімуцил доводиться замінювати іншим препаратом, який має на організм ідентичну дію. Однак застосування обраного аналога слід починати тільки після його детального вивчення. Не зайвою буде й консультація у лікаря, через те, що багато лікарських препаратів, навіть судинозвужувальних, відрізняються певними побічними ефектами. До популярних замінників ринофлуімуцилу відносять такі лікарські препарати:

• Адріанол (Adrianol) від Здравле АТ. Потужний сербський вазоконстриктор, показаний при риніті будь-якої етіології, а також при синуситах. Нерідко Адріанол призначають і в ході підготовки до деяких процедур діагностичного характеру.
• Віброцил (Vibrocil) від Новартіс Консьюмер Хелс зі Швейцарії. Призначається дорослим пацієнтам, а також дітям від 6 років, для усунення симптомів застуди та нежиті будь-якого походження, синуситів (як гострих, так і хронічних). Vibrocil є ефективнішим препаратом, часто призначаються в комплексі з іншими засобами для лікування гострого середнього отиту. Даний замінник ринофлуімуцилу є невід’ємним при підготовці до хірургічних операцій, які проводяться в області носа.
  Перевага Vibrocil полягає в тому, що він випускається у формі гелю з Мікродозатором, яким можна користуватися для усунення сухості слизової оболонки носа. Є хорошим засобом для профілактики такого явища, як нічна закладеність носа.
• Гріппоцітрон (Grippocitron), Гріппоцітрон Ринос, Гріппоцітрон Хот Лемон від харківської фармфірми «Здоров’я». Найчастіше призначають при грипі та вірусних інфекціях, що супроводжуються нежитю, закладеністю носа, синуситом, гайморитом і т.ін. Відрізняється привабливою вартістю.
• Назол (Nazol) від флорентійського Інституту де Анжелі. Ефективний при лікуванні нежиті будь-якого походження, таких захворювань, як гайморит, фарингіт, синусит, отит середнього вуха (в комплексі з іншими ліками).
• Мілт (Milt) від київського Фармака. Представлений препарат випускається у формі назальних крапель і призначається навіть дітям, чий вік перевищує 1 рік. Мілт відрізняється високою ефективністю лікування такого сезонного риніту (сінної лихоманки). Зменшує набряк слизової оболонки носа перед і після проведення хірургічних операцій в області носа.
• Ізофра (Софартекс, Вернуйе). Це досить популярний препарат для усунення бактеріальної інфекції у верхніх дихальних шляхах. Ізофра є антибактеріальним препаратом на основі фраміцетину сульфату. Слід зазначити, що ізофра не слід застосовувати для лікування нежиті при вірусних хворобах, так як ефективність препарату в таких випадках практично ніяка. Більш того, при таких хворобах вказаний антибактеріальний препарат також пригнічує активність імунітету.
• Полідекса від Софартекса. Від ринофлуімуцилу представлений засіб відрізняється тим, що має протимікробний і протизапальний ефект. Ця властивість препарату пояснюється його складом, наявністю двох антибіотиків – неоміцину і поліміксину. З цієї причини Полідексу, як і ізофру, слід застосовувати не від закладеності носа, а від встановленої інфекції бактеріального походження.
  Санорин-аналергін (Sanorin Analergin) від Тева Чех Індасріс. Антіотечний і симпатоміметичний медикамент.

Практично всі зазначені вище замінники Ринофлуімуцилу мають більш низьку вартість, ніж оригінал. Цей факт слід враховувати тим людям, які хочуть заощадити. Крім перерахованих вище, існують й інші препарати, якими можна замінити Ринофлуімуцил – Назік (Nazic), Носолін + (Nosoline-Plus), Едем Ріно (Edem Rino), Евказолін і т.ін. Іноземні аналогові засоби:

• італійський Rinoflumil (Рінофлуміл) від тієї ж Замбон С.п.А. та з тим же ацетилцистеїном та туаміногептаном сульфатом;
• Afrin Comfort Mentollal (Афрін Комфорт Ментол) від канадсько-швейцарського Контракт Фармасьютікелз;
• Галазолін-Комбі (Galazoline-Combi) від польського MEDANA (Медана) PHARMA Spolka Akcyjna;
• Зікомб (Zycomb®) від австрійського Нікомеда.

Увага!

Використання Ринофлуімуцил без призначення лікаря або без дотримання його точних рекомендацій може призвести до різкого погіршення Вашого здоров’я. Прагніть вживати той чи інший препарат тільки після консультації з фахівцем. У разі виявлення побічних ефектів негайно припиніть прийом ліків і зверніться по кваліфіковану допомогу.

Ринофлуімуцил фото

Нажмите, чтобы увеличить.

Категорії

• Акушерство та гінекологія
  • Контрацептиви
  • Ліки від молочниці
    • Нормалізація мікрофлори
    • Протитуберкульозні
    • Здорове харчування
      • Замінник цукру
      • Вітаміни для вагітних і годуючих
      • Вітаміни для дітей
      • Вітаміни для шкіри, волосся, нігтів
      • Вітамінно-мінеральні комплекси
      • Загальнозміцнюючі вітаміни
      • Залізовмісні препарати
      • Кальцій Д3 (D3)
      • Полівітаміни
      • Риб'ячий жир
      • Тонізуючі засоби
      • Догляд за зубами і порожниною рота
        • Стоматологічні
        • Гормональні препарати
        • Захворювання щитоподібної залози (лікування)
        • Від болю в горлі
        • Вушні краплі
        • Жарознижуючі
        • Засоби від нежитю
        • Ліки від кашлю
          • Відхаркувальний засоби (препарати)
          • Дерматит, сухість шкіри, псоріаз, екзема
          • Ранозагоювальні засоби
          • Гіполіпідемічні препарати
          • Лікування ожиріння
          • Антианемічні засоби (препарати)
          • Гемостатичні засоби (препарати)
          • Препарати для розрідження крові
          • Анальгетики (Болезаспокійливі)
          • Анестезія та м'язові релаксанти
          • Вакцини (щеплення)
            • Пневмокок
            • Від нудоти і захитування
            • Плазмозамінники (розчини)
            • Протипаразитарні препарати
            • Очні краплі, мазі, гелі
            • Антидоти і ентеросорбенти
            • Лікування підшлункової залози
            • Препарати для шлунково-кишкового тракту
            • Пробіотики і пребіотики
            • Проносні засоби
            • Ферменти
            • Антидепресанти
            • Антиоксиданти
            • Заспокійливі засоби
            • Ліки для нервової системи
            • Нейролептики і нейропротектори
            • Ноотропи
            • Препарати для поліпшення мозкового кровообігу
            • Протиепілептичні препарати
            • Снодійні
            • Кісткова і хрящова тканина (відновлення)
            • Препарати для зовнішнього застосування
            • Протизапальні засоби
            • Гепатопротектори
            • Ангіопротектори і мікроциркуляція
            • Діуретики
            • Зниження холестерину
            • Серцево-судинні препарати
            • Лікування передміхурової залози
            • Препарати для сечостатевої системи і нирок
            • Гіпоглікемічні засоби
            • Препарати (засіб) для потенції
            • Лікування алкоголізму
            • Нікотинова залежність і тютюнопаління

            Інформація, зібрана на ресурсі, дозволяє максимально скоротити час на пошук інформації про конкретний лікарський засіб.