Як порахувати ефективність організації

Ефективність організації

Зверніть увагу на операційну модель та корпоративну культуру свого бізнесу, нарощуйте можливості та розширюйте внутрішні ресурси, щоб визначити та реалізувати можливості зростання бренду.

Залученість та лояльність персоналу

Визначайте рівень ефективності організація у чотирьох ключових аспектах: залученість персоналу, лідерство керівництва, організаційні можливості корпоративної моделі організації бізнесу та реалізація мети та стратегії бізнесу. Підхід Kantar надає єдиний індекс ефективності організаційної структури бізнесу для широкого розуміння ситуації та вироблення системного підходу до рішень

Вивчення бренду роботодавця

Вимірюйте репутацію бренду роботодавця серед різних груп потенційних претендентів та поточних співробітників. Kantar має розроблену модель оцінки цінності бренду-роботодавця для активних та пасивних претендентів, а також для співробітників. Це дозволяє визначати як поточний стан бренду, так й оцінювати потенціал росту.

Керування репутацією бренда

Kantar розглядає репутацію як цілісне сприйняття бренду. Для підвищення рівня оцінки та управління брендами ми об'єднуємо різні аспекти репутації. Набір компонентів репутаційної структури відображає актуальний ринковий контекст, зміни у бізнес-культурі та умовах корпоративного споживання, очікування від брендів та компаній.

Управління корпоративною культурою

Корпоративная культура є відображенням цінностей та норм, які визначають організаційну поведінку співробітників. Цінності та норми можуть поділятися або саботуватися співробітниками в компанії. Діагностика корпоративної культури від Kantar дозволяє визначити фактичний та бажаний типи корпоративної культури, а також надати практичні рекомендації щодо зміни процедур керування персоналом з урахуванням обраного типу культури.

Система показників оцінювання ефективності, результативності і якості менеджменту організації

За сучасних умов господарювання, мінливості та непередбачуваності зовнішнього середовища величезна увага в організаціях приділяється проблемам ефективності, результативності та якості менеджменту. Від того, наскільки ефективний менеджмент на підприємстві, залежить ефективність діяльності в цілому, можливості та динаміка розвитку підприємства, а також його інвестиційна привабливість.

Ефективність менеджменту, насамперед, відображає результативність управлінської діяльності, що визначається як відношення отриманих результатів до витрат, які супроводжують їх отримання. При цьому економічна ефективність відображає економічні результати діяльності організації за конкретної системи управління. З одного боку, економічну ефективність менеджменту характеризують показники, що відображають побудову та функціонування системи менеджменту. Це рівень автоматизації робочих місць управлінців, загальний діапазон контролю, рівень технічної озброєності управлінців тощо. З іншого боку, ефективність системи менеджменту характеризується показниками, які відображають результати виробничо-господарської діяльності підприємства: величина прибутку, собівартість, обсяг виробленої продукції, рентабельність, рівень ліквідності, коефіцієнти автономії, фінансової стійкості, маневреності, обіговості тощо [6].

Процедура оцінювання ефективності системи менеджменту підприємства висуває проблему вибору методу, а також системи показників, на підставі яких вона має здійснюватись.

Система показників ефективності менеджменту організації повинна:

• - відображати витрати усіх видів ресурсів, що споживаються підприємством;
• - створювати передумови для виявлення резервів підвищення ефективності діяльності;
• - стимулювати використання усіх резервів, наявних на підприємстві;
• - забезпечити інформацією щодо ефективності функціонування усіх ланок управлінської ієрархії;
• - виконувати критеріальну функцію, тобто для кожного з показників повинні бути визначені правила інтеграції їх значень.

Здійснюючи оцінку ефективності системи менеджменту, варто керуватися такими принципами:

• - оцінка ефективності системи менеджменту повинна бути комплексною та інтегрованою;
• - оцінка ефективності системи менеджменту є безперервним процесом;
• - оцінка ефективності системи менеджменту повинна носити збалансований характер, тобто оцінюватись з різних позицій (власників, менеджерів, споживачів, суспільства та ін.);
• - ефективність системи менеджменту варто вимірювати з урахуванням чиннику часу, тобто оцінюючи минулі, поточні та майбутні результати.

Сьогодні виділяють декілька підходів у визначенні ефективності системи менеджменту. Найбільш поширеними є: розрахунок синтетичних показників ефективності управління (коефіцієнта оперативності, надійності та ін.); порівняння фактичних даних із нормативними, плановими або з показниками за минулі роки (нормативи чисельності апарату управління, продуктивність, економічність управління тощо); застосування якісного оцінювання ефективності за допомогою експертів та використання емпіричних формул для розрахунку показників, що характеризують ефективність управління.

Найбільш поширеним є підхід до визначення ефективності системи менеджменту який базується на зіставленні результатів управлінської діяльності (організації в цілому) з витратами (ресурсами) на її досягнення, що включає розрахунок таких показників:

1) Ефективність управління:

де П - прибуток організації; Ву - витрати на управління.

2) Коефіцієнт чисельності управлінських працівників:

де Чу - чисельність працівників апарату управління; Ч - загальна чисельність працівників організації. 3) Коефіцієнт витрат на управління:

де Ву - витрати на управління; В - загальні витрати організації.

4) Коефіцієнт витрат на управління на одиницю реалізованої продукції (наданих послуг):

де О - кількість або обсяг реалізованої продукції (наданих послуг).

5) Коефіцієнт ефективності витрат на управління:

6) Коефіцієнт ефективності управління за рахунок зростання продуктивності праці:

де ПР - продуктивність праці.

Дані показники розраховуються статично (фіксовано на конкретну дату), що позбавляє їх інформативності у повному обсязі. Доцільним є визначення динамічної ефективності управління (з урахуванням фактору часу):

Динамічна ефективність управління визначається за формулою:

де П3 і Пв - прибуток у звітному і базисному періоді;

В3 і Е>6 - витрати у звітному і базисному періоді.

Реалізація принципу системності в оцінці ефективності управління вимагає її сукупної оцінки за комплексом динамічних показників, що представляють кінцевий результат як функцію від декількох похідних.

Сукупна оцінка ефективності управління характеризується моделлю:

де П„, П„„, Пеу, Пф. Пі - динаміка показників ефективності організації (прибуток, продуктивність праці, витрати на управління, фонд оплати праці, . і-й показник)

Підприємство є відкритою системою, яка взаємодіє із зовнішнім середовищем, тому оцінювання ефективності управління підприємством має проводитися на основі оцінок зовнішньої та внутрішньої складової ефективності системи менеджменту (рис. 9.5).

Рис. 9.5 - Складові системи оцінювання ефективності менеджменту організації

Оцінювання внутрішньої ефективності системи менеджменту має ґрунтуватися на узагальненій оцінці ефективності за окремими елементами, що складають цілісну систему управління підприємством.

Оцінювання зовнішньої ефективності характеризує ефективність з погляду використання зовнішніх можливостей організації. Ця складова великою мірою зумовлена станом зовнішнього оточення і здатністю організації пристосуватись до його змін, тому її ще називають адаптивною ефективністю.

Загальна ефективність системи менеджменту - це сукупність внутрішньої і зовнішньої ефективності.

Показники оцінки ефективності системи менеджменту поділяються на кількісні та якісні. Кількісні показники застосовуються в оцінюванні таких складників ефективності управління як: ефективність керуючої підсистеми управління (оцінювання ефективності управлінського персоналу, організаційної структури управління, технології управління) та ефективність керованої підсистеми (оцінювання ефективності усіх функціональних підсистем менеджменту організації).

Якісні показники отримують шляхом експертних оцінок, їх застосовують в оцінюванні ефективності організаційної культури у межах визначення ефективності керуючої підсистеми управління та в оцінюванні зовнішньої ефективності управління підприємством за всіма складниками.

Кількісні та якісні показники мають встановлюватися не менш ніж за два звітних періоди, що дає можливість визначати їх констатуюче значення та динаміку з метою врахування чинника часу при оцінюванні ефективності управління підприємством. Констатуюче значення показника визначається за формулою, а динаміка - за темпом приросту показника відповідно до попереднього періоду.

Перелік показників оцінки внутрішньої ефективності системи менеджменту підприємства подано у табл. 9.3.

Таблиця 9.3 - Показники оцінки внутрішньої ефективності системи менеджменту

Проявом зовнішньої ефективності виступає перш за все використання зовнішніх можливостей організації та досягнення балансу інтересів учасників ринкових відносин. Показники оцінки зовнішньої ефективності системи менеджменту підприємства наведено у таблиці 9.4.

Окрім наведених показників розрізняють також економічну, організаційну та соціальну ефективність системи менеджменту:

• - економічна ефективність- визначається кількісними параметрами (економія часу, скорочення витрат на управління, витрат праці, прибутковість, рентабельність, термін окупності та ін.);
• - організаційна ефективністьсистеми менеджменту характеризує якість побудови організації, структури управління, прийняття управлінських рішень, реакцію системи управління на стреси, конфлікти, організаційні зміни. її оцінюють за показниками рівня централізації функцій управління, співвідношення чисельності управлінських працівників між різними рівнями управління, питомої ваги керівників у загальній чисельності апарату управління тощо;
• - соціальна ефективність- характеризується якісними показниками (підвищення кваліфікації, поліпшення умов праці та побуту, рівень трудової дисципліни, рівень стабільності персоналу, формування організаційної культури, задоволення запитів споживачів, завоювання суспільної довіри та ін.).

Таблиця 9.4 - Якісні показники оцінки зовнішньої ефективності системи менеджменту підприємства

Складники оцінки

Показники оцінки

1

2

Збалансованість інтересів між інвесторами та підприємством

• - рівень ділової репутації підприємства;
• - рівень кредитного рейтингу підприємства;
• - рівень задоволеності базою даних про існуючих і можливих інвесторів;
• - рівень задоволеності наявністю спеціальних засобів комунікації;
• - рівень задоволеності наявністю ступеня ротації інвесторів;
• - рівень задоволеності приростом вкладеного капіталу;
• - рівень задоволеності виплатою процентів і дивідендів;
• - рівень довіри до керівництва підприємства;
• - рівень задоволеності доступністю до відповідних кредитних ресурсів;
• - рівень довгострокових стосунків з інвесторами

Збалансованість інтересів між

постачальниками та підприємством

• - рівень ділової репутації підприємства;
• - рівень довіри до постачальників (до підприємства);
• - рівень задоволеності базою даних про існуючих і можливих постачальників;
• - рівень задоволеності оперативністю надходження інформації про/від постачальників;
• - рівень задоволеності спеціальними засобами комунікації;
• - рівень задоволеності швидкістю та якістю поставок;
• - рівень задоволеності цінами та своєчасністю оплати за поставки;
• - рівень задоволеності системою знижок і відстрочення оплати;
• - рівень довгострокових стосунків з постачальниками;
• - рівень задоволеності доступністю до основної інформації, яка сприяє поліпшенню поставок матеріальних ресурсів та надання послуг

інтересів між споживачами та підприємством

• - рівень ділової репутації підприємства;
• - рівень довіри до споживачів (до підприємства);
• - рівень задоволеності можливістю здійснення моніторингу вимог споживачів;
• - рівень задоволеності базою даних про споживачів підприємства;
• - рівень задоволеності оперативністю надходження інформації про/від споживачів;
• - рівень задоволеності спеціальними засобами комунікації;
• - рівень задоволеності швидкістю та якістю поставки продукції;
• - рівень задоволеності цінами на продукцію та системою знижок;
• - рівень задоволеності своєчасністю оплати за продукцію;
• - рівень довгострокових стосунків зі споживачами

Збалансованість інтересів між органами, що

регламентують діяльність та

• - рівень задоволеності дотриманням вимог законів і законодавчих актів;
• - рівень достовірності звітності про діяльність підприємства і податки;
• - рівень задоволеності своєчасною оплатою державних податків та зборів;
• - рівень задоволеності стабільністю та ясністю нормативної бази, яка регламентує діяльність підприємства;
• - рівень задоволеності заходами органів державної влади

Збалансованість інтересів між конкурентами

• - рівень задоволеності оперативністю реакції підприємства на появу нової продукції на ринку;
• - рівень задоволеності базою даних про конкурентів підприємства;
• - рівень задоволеності можливістю проведення періодичної оцінки стану конкурентів;
• - рівень можливості отримання вигоди від витрат на дослідження стану конкуренції;
• - рівень задоволеності домовленостями про спрощення конкурентної боротьби

Деякі науковці наголошують на необхідності розрахунку абсолютної та порівняльної ефективності витрат на управління при оцінці системи менеджменту підприємства.

Абсолютна ефективність виражається загальною величиною ефекту, одержаного внаслідок здійснення заходів щодо удосконалення системи управління виробництвом. Порівняльна ефективність показує, наскільки один варіант ефективніший за інший, проектований або діючий.

Доцільність оцінки ефективності системи менеджменту підприємства полягає у тому, що її показники є передумовою прийняття відповідних управлінських рішень, які дають змогу активно впливати на поточний стан і тенденції розвитку організації. Вони є індикатором добробуту підприємства.

Далі розглянемо критерії та показники, за якими здійснюється оцінка результативності системи менеджменту організації.

Нагадаємо, що результативність системи менеджменту - це міра точності управління, яка характеризується ступенем досягнення очікуваного стану об'єкта управління, цілей управління або рівнем наближення до них. Критерії оцінки результативності можуть бути різними і залежать вони від поставленої мети (табл. 9.5).

Таблиця 9.5 - Взаємозалежність критеріїв результативності від визначеної мети [8]

Мета

Критерії результативності

Виживання в перспективі

• - конкурентоспроможність стратегії;
• - інноваційний потенціал;
• - рівень реалізації обраних стратегій

Збереження позиції на ринку

• - рівень забезпечення ринкової частки;
• - рівень адекватності обраних стратегій, тактики і механізмів управління рівню досягнення поставленої мети

Забезпечення результативності всіх підсистем менеджменту

- рівень ефективності окремих підсистем менеджменту: фінансової, маркетингової, кадрової, інноваційної, інвестиційної та ін.

Отже, результативність менеджменту - це спроможність системи управління створювати умови для реалізації цілей і стабільного розвитку економічної ефективності, що залежить від міри і кількості досягнутих результатів підприємства за визначений період.

Оцінка результативності системи менеджменту дозволяє виявити можливості та напрями розвитку організації, дає інформацію про необхідність диверсифікації чи створення нової продукції, про проблеми взаємодії учасників виробничого та управлінського процесу і т. ін. Результативність менеджменту є базовою умовою його ефективності. Ефективним може бути тільки результативний менеджмент.

Складність оцінювання результативності менеджменту полягає у тому, що успіх діяльності підприємства залежить від міри задоволення споживачів, яку, у свою чергу, важко обчислити. Проте, якщо ми говоримо про тісний взаємозв'язок між результативністю та ефективністю, яка у свою чергу, є інтегральним показником сукупної ефективності виробничої, маркетингової, кадрової та фінансової діяльності підприємства, результативність управління є узагальненим кількісним явищем, що виникає внаслідок ефективного здійснення діяльності і об'єднує у собі більш конкретні кількісні явища, які відображають підсумкові показники роботи підприємства.

З цієї позиції, автори [9] виокремлюють такі критерії результативності системи менеджменту, що спрямовані на реалізацію цілей організації:

• - прибутковість(співвідношення остаточних результатів і необхідних для їх отримання витрат), що відображає правильність встановлення цілей першого рівня;
• - економічність(співвідношення між фактичним споживанням і передбачуваними витратами ресурсів для досягнення цілей), що віддзеркалює правильність встановлення цілей другого рівня;
• - якість(величина, що відображає ступінь співвідношення виконуваних робіт, зазначених в угоді, і витрат на їх виконання), що виступає як засіб досягнення цілей першого та другого рівнів;
• - інноваційність(величина, що визначає міру використання у роботі підприємства новітніх досягнень науки у різних сферах) - виступає як засіб досягнення цілей першого і другого рівнів;
• - місце на ринку(співвідношення економічності, продуктивності, прибутковості діяльності підприємства та аналогічних критеріїв конкурентів), що відображає правильність встановлення цілей першого рівня;
• - продуктивність(співвідношення між обсягом виконуваних робіт і величиною ресурсів, необхідних для їх виконання), що віддзеркалює правильність встановлення цілей другого рівня;
• - дієвість(співвідношення фактичних результатів діяльності із запланованими), що відображає рівень виконання поставлених цілей;
• - якість умов праці(величина, що віддзеркалює співвідношення наявних умов праці до потреб працівників), виступає як засіб досягнення цілей першого та другого рівнів.

Універсальним стратегічним орієнтиром підприємства є його виживання (збереження існування) та стійкість розвитку у довгостроковій перспективі внаслідок набуття відносно стійких конкурентних переваг. Стійкість розвитку пов'язана з оцінкою рівня досягнення (чи недосягнення) мети, визначенням величин незадоволеної і потенційної потреби. У виробничо-господарській системі, окрім безпосередньо виробничої, є інноваційна, маркетингова, фінансова, соціальна діяльність, результативність якої визначається рівнем досягнення функціональних цілей:

• - інноваційний результат - кількість та масштаб нововведень;
• - фінансовий результат - величина або динаміка прибутку;
• - соціальний результат - рівень життя працівників та його динаміка;
• - маркетинговий результат - частка нового ринку або розширення наявного.

Виділимо умови, за яких менеджмент можна назвати результативним [10]:

• - соціально-економічна система досягла очікуваних кінцевих результатів, у яких реалізована місія системи (рівень досягнення мети);
• - досягнута результативність окремих виробничих ланок системи;
• - кінцеві результати співмірні з потребою (рівень задоволення потреби);
• - визначена потенційна потреба як підстава для формування нової мети і створення умов сталого розвитку (рівень можливого розширення виробництва);
• - досягнута результативність по кожному виду функціонального менеджменту як забезпечення відповідності функціональних результатів їх цілям.

Окрім наведених умов досягнення результативності системи менеджменту, слід розглянути також ступінь реалізації інтересів учасників ринкових відносин. При застосуванні цього підходу до оцінки результативності управління необхідно виділити групи, що беруть участь у процесі діяльності (власники, керівництво компанії, менеджери середньої ланки, споживачі, суспільство та ін.). Кожна з цих груп має свої інтереси в існуванні підприємства, на підставі яких можуть бути сформульовані цілі діяльності підприємства і критерії результативності з точки зору зацікавленої групи (табл. 9.6).

Отже, результативність системи менеджменту є досить складним поняттям, оскільки охоплює значну кількість критеріїв, що відображають успіх підприємства, основними складовими якого є:

• - виживання та сталий розвиток організації;
• - результативність та ефективність організації (за визначенням П. Друкера результативність є наслідком того, що "виробляються потрібні, правильні речі", а "ефективність" є наслідком того, що "правильно створюються саме ці речі";
• - продуктивність: основною складовою продуктивності є якість. Продуктивність на усіх рівнях організації є критично важливим чинником для того, щоб організація могла вижити та досягти успіху;
• - практична реалізація управлінських рішень: успішним рішенням вважається таке, яке втілюється, практично перетворюючись на дію.

Таблиця 9.6 - Приклад оцінки цілей і критеріїв результативності системи менеджменту з точки зору зацікавлених груп

І, нарешті, щодо оцінки якості системи менеджменту. Оцінка якості системи менеджменту як процесу впливу виступає у його активуючій, організуючій, направляючій, мотивуючій силі, що визначається правильним вибором засобів і методів впливу, процедур їх реалізації.

Складовими оцінки якості системи менеджменту є: - якість управлінських рішень, що оцінюється за критеріями: оптимальність (критерій вибору найкращого варіанта); оперативність (критерій відповідності рішення у часі з потребою виробництва; економічність (критерій - мінімальний розмір витрат чи ресурсів); ризикованість (критерій - мінімізація ймовірності та рівня втрат); соціальна значимість (критерій - максимізація корисності для суспільства); правова захищеність (критерій - нормативно-правова забезпеченість); комунікативність (критерій - надійність і гнучкість зв'язків);

• - якість управлінської праці(критерії - підприємливість, ініціативність, оперативність, партнерство, рівень ризику, відповідальність, економічність, продуктивність, результативність);
• - якість процесів управління,зміст яких визначається сферою або видом керованої діяльності (виробництво, маркетинг, фінанси та ін.).

Оцінювати якість системи менеджменту компанії можна з позиції цілей, які виконує менеджмент на даному етапі розвитку організації.

Стратегічні цілі формуються менеджерами вищого рівня, які концентрують свою увагу на загальних питаннях. Вони передбачають вибір орієнтації підприємства та встановлення цінностей, які будуть пріоритетними у процесі діяльності. Важливим завданням менеджерів на даному етапі є узгодження особистих інтересів з інтересами партнерів по бізнесу та встановлення відповідності соціально-культурної політики підприємства нормам і цінностям колективу організації. Тому, чинниками, що здійснюють найістотніший вплив на якість менеджменту на даному етапі, є: конкурентні переваги організації, сфера діяльності, компетентність та обізнаність вищої ланки керівництва.

Тактичні цілі визначає середня ланка менеджменту організації. їх основним завданням є передбачення, які саме дії і у якому порядку потрібно виконати, щоб забезпечити виконання стратегії організації. Для цього відповідно до умов, визначених стратегією, приймаються рішення, які стосуються ринків, груп споживачів, видів товарів і послуг. У центрі уваги перебувають фактори, що підвищують здатність організації до гнучкого реагування на виникнення нових умов і факторів у зовнішньому середовищі та ринковій ситуації. Важливе значення для ефективності роботи менеджменту на стадії тактичного планування має інформація, її точність і своєчасність.

Отже, найбільш визначальними чинниками якості роботи менеджерів середнього рівня можна вважати: якість роботи найвищої ланки керівництва, поінформованість, швидкість прийняття рішень.

Нижча ланка менеджерів у компанії відповідає за формування та виконання оперативних цілей, метою яких є забезпечення виконання тактичних завдань. При виконанні тактичних цілей ефективність та якість роботи менеджерів залежить від: швидкості прийняття рішень, своєчасності і точності виконання вказівок керівництва, якості роботи постачальників і матеріально-технічної бази.

Незадовільна робота трьох ланок керівництва призведе до прийняття неправильних та неоптимальних рішень щодо стратегічних перспектив, до зниження рентабельності, ефективності використання ресурсів та очікуваного прибутку.

Проблема вибору точних економічних критеріїв, які б дали змогу оцінити результати діяльності організації складне завдання. Однак, який би не був обраний критерій, ефективність, результативність та якість менеджменту у динаміці характеризує зростання організації. Менеджмент, функціонуючи результативно та ефективно, володіючи високою якістю, може реально забезпечити розвиток соціально-економічної системи завдяки можливості вибору лінії поведінки у конкурентному середовищі.