Як оцінити фізичний розвиток за Центильними таблицями

Оцінка фізичного розвитку за центильними таблицями. Обов 'язкові антропометричні дані для оцінки фізичного розвитку

Кожна дитина індивідуальна - це не секрет. Однак існують показники, які у дітей у певних вікових групах повинні відповідати середньостатистичним нормам. Такі параметри допомагають лікарю визначити можливу наявність проблем з боку фізичного та психічного розвитку, а також припустити наявність будь-якого захворювання.

Оцінка фізичного розвитку дитини - дуже важливий момент для будь-якого доктора і, звичайно, для батьків. Що позначають всі ці шкали, оцінки та таблиці в житті малюка і звідки вони беруться?

Новонароджений

Коли дитина тільки з 'являється на світ, вона відразу отримує свої перші оцінки. За шкалою Апгар в першу і п 'яту хвилину життя малюка неонатолог виставляє певну кількість балів. Від цих двох цифр залежить те, чи залишиться він з мамою або йому потрібна додаткова медична допомога, вирішується питання про перші щеплення.

Малюк до року

Після того як дитині виповниться один місяць, мама обов 'язково повинна носити малюка на планові прийоми до педіатра. Це відбувається за графіком, коли грудничку виконується:

• один місяць;
• три місяці;
• шість місяців;
• дев 'ять місяців;
• дванадцять місяців.

На цих прийомах в обов 'язковому порядку проводиться оцінка фізичного розвитку за центильними таблицями. Також записують вік, коли дитина почала посміхатися, перший раз сіла, встала, зробила перші кроки, сказала перше слово, терміни прорізування зубів. Вимірюють:

• Вага.
• Довжину тіла.
• Обсяг/коло голови.
• Розмір грудної клітини.
• Температуру тіла.
• Розмір рідничка.

На підставі цих даних і можливих скарг матері, дитину можуть відправити на додаткові аналізи або прийом фахівця. В інших випадках виставляється оцінка фізичного розвитку за центильними таблицями. Нормою розвитку за даними таблицями завжди вважається потрапляння в середні коридори, тобто в інтервалі 25-75 відсотків. Але дитина може також розвиватися цілком нормально, якщо дані за всіма показниками знаходяться в однаковому діапазоні, нижче або вище середньостатистичного (в цьому випадку говорять про особливості статури).

Центильні таблиці для хлопчиків до року

Для вимірювання росту малюка до року в поліклініці використовують спеціальну дошку з бортиками. До одного з них притискають головку дитини, до іншого - ніжки.

Центильні таблиці для хлопчиків і дівчаток також містять дані розміру голови дитини. Невідповідність стандартам за цим параметром є приводом направити малюка до невропатолога.

Коло голови хлопчика

Фактори, що впливають на фізичний розвиток

Фізичне здоров 'я дитини - це головний показник стану її здоров' я. Воно залежить від декількох факторів:

• кліматичних умов;
• спадковості;
• харчування;
• рівня матеріального благополуччя сім 'ї;
• дотримання режиму дня;
• ставлення батьків до дитини;
• психологічної атмосфери в сім 'ї.

Обов 'язкові антропометричні дані для оцінки фізичного розвитку дітей після року

Оцінка фізичного розвитку дітей після року відбувається за такими показниками:

1. Соматичні показники (вага в кг, зріст в см, окружність грудної клітини в см).
2. Соматоскопічні показники (стан покривів шкіри, слизових, розвиток підшкірно-жирових відкладень, розвиток опорно-рухової системи, рівень статевого розвитку).
3. Фізіометричні показники (сила м 'язів, ємність легенів, артеріальний тиск, частота пульсу).
4. Загальний стан здоров 'я (перенесені захворювання, наявність хронічних недуг).

Методи оцінки фізичного розвитку суворо уніфіковані, оскільки, тільки проводячи вимірювання в однакових умовах і однаковими інструментами, можна говорити про співставність і достовірність результатів дослідження.

Соматичні показники

Оцінка фізичного розвитку дитини часто відбувається таким чином: соматичні показники розвитку конкретної дитини зіставляють з центильними таблицями згідно з віком і статтю. Як виглядають ці таблиці для хлопчиків, можна розглянути нижче.

Для дівчаток показники зростання трохи відрізняються. До двох років вони зазвичай трохи менше хлопчиків, але після наздоганяють і навіть випереджають у зрості.

Дослідження соматоскопічних показників

Методи оцінки фізичного розвитку включають в себе ряд основних показників вимірювання. Їх можна вивчити в наступній таблиці.

Товщина жирової складки на животі

Збоку на рівні пупка і під лопаткою

Форма та особливості розвитку грудної клітини

Циліндрична, плоска, конічна, змішана, рахітична, бочкоподібна

Іноді у дітей молодшого віку нормою може вважатися грудна клітина змішаного типу

Тонкий, коренастий, проміжний

Нормальний, кіфотичний, лордостичний

Нормальний - має s-подібну форму в сагіттальній площині

До деформації хребта відносяться також сколіози

Зведена, пласка, ущільнена

Фізіометричні показники

Оцінка фізичного розвитку школярів відбувається в тому числі за допомогою вимірювання функціональних показників організму:

1. Життєва ємність (обсяг) легенів - це показник сили дихальної мускулатури і обсягу легенів. Вимірювання проводиться за допомогою повітряного спірометра або водяного. Вікові показники у дітей різної статі та віку будуть відрізнятися.

2. Сила м 'язів рук - ступінь розвитку мускулатури. Вимірювання проводиться приладом, який називається ручним динамометром.
3. Станова сила - сила розгинаючих тіло м 'язів у тазостегнових суглобах.
4. ННС - частота серцевих скорочень.

Кількість ударів за хвилину

5. Артеріальний тиск починають заміряти після семи років. В нормі з цього віку систоличне (верхнє) має бути в межах 100-120 мм рт. ст., а діастолічне (нижнє) - 60-80 мм рт. ст.

Оцінка фізичного розвитку за цими показниками проводиться шляхом зіставлення індивідуальних показників і середніх значень, характерних для даної вікової та статевої групи дітей.

Інші методи оцінки розвитку

Обов 'язкові антропометричні дані для оцінки фізичного розвитку використовуються і в інших методах:

1. Метод антропометричних стандартів/сигмальних відхилень. При використанні цього методу проводять розрахунок пропорційності розвитку. Цей метод сьогодні використовують рідко, оскільки він не відображає повної картини розвитку, а досліджує елементи відокремлено.
2. Шкали регресії. Таблиці для оцінки цим методом складені з урахуванням кореляційних зв 'язків, що є безсумнівних плюсом методу. Але він не може застосовуватися для дітей з непропорційним розвитком за окремими ознаками.
3. Одномірна шкала Матвєєвої Н.А. Цей метод використовується при вступі до першого класу, при переході в 3, 8 і 6-й класи. Він враховує одинадцять ознак розвитку:
   - вага тіла,
   - зростання;
   - коло (об 'єм) грудної клітини;
   - кількість корінних зубів;
   - ємність легенів;
   - частоту (кількість ударів на хвилину) пульсу;
   - розмір жирової складки в районі пупка;
   - силу м 'язів лівої руки;
   - силу м 'язів правої руки;
   - мінімальний і максимально артеріальний тиск. Цей метод досить розгорнутий, але має такий же недолік, як метод антропометричних стандартів. Тому оцінка фізичного розвитку буде точнішою, якщо використовувати почесні центильні таблиці, в яких враховується залежність довжини тіла від маси.
4. Почесна центильна таблиця. Оцінка відбувається за восьмибальною шкалою, яка враховує співвідношення статі, віку, довжини і ваги тіла.
5. Центильна таблиця по І. М. Воронцову. У ній використовується шкала, яка враховує три основні показники - довжину тіла, вагу дитини і розмір грудної клітини. Тести (скринінги) за цим методом використовують при профілактичних оглядах з метою визначення групи дітей з вираженими відхиленнями розвитку.
6. Комплексний метод.

Комплексний метод оцінки фізичного розвитку

Всі розглянуті раніше методи враховують тільки морфологічні дані оцінки розвитку, але для зростаючої людини природним і необхідним є облік біологічного розвитку. Комплексний метод включає в себе:

• Оцінку біологічного віку (ступеня відповідності віку дозрівання систем та органів дитини). Критерії: надбавки ваги і довжини тіла за рік, вік за кількістю зубів, статеве дозрівання, розвиток кісткового апарату.
• Тип конституції статури за співвідношенням форми ніг, живота, грудної клітини, спини, розвитку м 'язів, кісток, жирової тканини.
• Оцінку гармонійності особливостей розвитку за співвідношенням зросту і ваги тіла.

Комплексна оцінка фізичного розвитку, яку проводять у закладах лікувально-профілактичної спрямованості, а також при проведенні розгорнутих медичних оглядів дозволяє залежно від сукупності даних розділити дітей на п 'ять різних груп здоров' я:

• I група. До неї належать діти без хронічних захворювань, які не хворіють або рідко хворіють, розвиваються у фізичному та психічному плані без відхилень.
• II група. До цієї групи належить категорія дітей без хронічних хвороб і які хворіють не більше чотирьох разів на рік, мають ризики розвитку хронічних захворювань, можлива наявність несуттєвих відхилень за рівнем функціонування систем і органів.
• III група визначає дітей з хронічними хворобами, патологіями (вродженими, такими, що не заважають організму нормально функціонувати), які часто хворіють (більше чотирьох разів на рік).
• IV група. Діти з вадами розвитку (вродженими), хронічними захворюваннями, що порушують нормальне самопочуття та загальний стан організму.
• V група. До цієї групи належать діти, які хворіють серйозними хронічними захворюваннями, що викликають очевидні розлади і порушення функціонування організму.

Підлітки

Оцінка фізичного розвитку підлітків не відрізняється від методів оцінки, що застосовуються для всіх дітей. У всі таблиці і шкали включені дані для дітей до 17 років.

Хоча, звичайно, не можна забувати, що розвиток дівчаток після дев 'яти років і хлопчиків після одинадцяти буде істотно відрізнятися від розвитку дітей більш молодшого віку.

У підлітковому віці відбуваються суттєві зміни в пропорціях тіла і розвитку органів і систем:

• Дівчата до 14 років суттєво випереджають своїх однолітків за параметрами ваги, росту, розміру грудної клітини.
• За цей період відбувається сильний стрибок зросту (дівчата встигнуть вирости приблизно на 25 сантиметрів і додати 25 кілограмів; юнаки - 35 сантиметрів і 35 кілограм).
• До 13-15 років повністю завершиться формування вторинних статевих ознак.
• Триває активне формування нервової, психічної, серцево-судинної, ендокринної систем.
• Пульс і тиск поступово наближаються до показників дорослої людини і в 18 років зупиняться на цифрах 120 на 65 у дівчат і 115 на 60 у юнаків.

Варто відзначити, що темпи фізичного розвитку (акселерації), що прискорюються, значно змінили за останній час норми соматичних показників.

5.3. Методика оцінки фізичного розвитку дітей

Для оцінки фізичного розвитку в педіатрії використовуються методи соматометрії, соматоскопії та фізіометрії.

Соматометричні показники: довжина і маса тіла, обсяг грудної клітки та голови, зріст у положенні сидячи, довжина кінцівок; соматоскопічні: форма грудної клітки, спини, ніг, стопи, постава, рельєф та пружність мускулатури, жировідкладення, еластичність шкіри, забарвлення слизових оболонок, статеві ознаки; фізіометричні: життєвий об’єм легень, сила м’язів правої і лівої кисті, функціональні проби стану серцево-судинної системи, моторний розвиток тощо.

Оцінку фізичного розвитку дитини проводять шляхом порівняння її індивідуальних антропометричних показників з нормативними. При цьому використовують два основні методи: орієнтовних розрахунків л антропометричних стандартів.

Метод орієнтовних розрахунків ґрунтується на використанні емпіричних формул, які були наведені вище. Цей метод дає лише наближені відомості про фізичний розвиток дітей. Як правило, він використовується лікарями-педіатрами при наданні медичної допомомги дітям вдома. Але в тих випадках, коли показники зросту і маси тіла дитини знаходяться в межах ±7% від відповідного вікового показника, визначеного за емпіричними формулами, то інших методів оцінки фізичного розвитку не використовують.

Метод антропометричних стандартів є більш точним, оскільки індивідуальні антропометричні величини дитини порівнюють з віковими, статевими і Регіонарними антропометричними таблицями стандартів двох типів: параметричного (сигмального) і непараметричного (центильного).

Сигмальні таблиці представлені середньою арифметичною величиною (X) зросту, маси тіла або інших показників фізичного розвитку і середнім Квадратовим відхиленням (d). Середня арифметична величина показників фізичного розвитку є найбільш загальною характеристикою варіаційного ряду, одержаною під час обстеження великої кількості дітей різних вікових груп. Її отримують шляхом ділення суми значень величини (х) на їх число (N): Х= x/N. Звичайно, середнє арифметичне не може повністю характеризувати рівень фізичного розвитку, оскільки його показники мають велику різноманітність та варіативність. Для характеристики різноманітності варіаційного ряду і ступеня відхилення варіант від їх середньої величини знаходять середнє квадратове відхилення (5):

де — Е знак підсумовування; (х-Х) — різниця між кожним окремим членом варіаційного ряду і середнім арифметичним; N — кількість обстежених дітей.

При цьому, чим більша величина середнього квадратового відхилення, тим більша значущість варіативності показників фізичного розвитку (рис. 12). Ця величина свідчить про те, що при нормальному розподілі показників фізичного розвитку (зріст, маса тіла тощо) у 68,3% дітей значення цих параметрів знаходяться у межах одного середнього квадратового відхилення (Х±15), тобто однієї «сигми», у 95,5% дітей — у межах двох «сигм» (Х±25) і у 99,7% — у межах трьох «сигм» (Х±35).

Різниця одержаних фактичних вимірювань дитини і середніх стандартів, наведених у таблицях сигмального типу, виражена в середніх квадратових відхиленнях (кількістю «сигм»), свідчить про значущість відставання або випередження маси тіла, зросту чи інших показників фізичного розвитку.

Така методика формування нормативів є найвірогіднішою при «нормальному» розподілі, який підпорядковується закону Гаусса, тобто більшість показників, що характеризують певну властивість, переважно рівнозначна, а коливання у бік збільшення і зменшення приблизно однакові. Проте виражене зростання значно високих (або навпаки) величин за рахунок середніх і низьких змінює дані, отримані за допомогою середньої арифметичної величини. При цьому також збільшується цифрове значення «сигми». У такій ситуації середня арифметична вже не дасть усередненої характеристики.

«Нормальний» розподіл у віковій фізіології зустрічається рідко. Це стосується також антропометричних характеристик — основних індикаторів фізичного розвитку дітей. Тому параметричний спосіб побудови нормативних шкал для антропометричних показників може дати неправильні і необ’єктивні результати.

Незважаючи на більш високу інформативність сигмальних таблиць порівняно з орієнтовними розрахунками, вони мають ряд недоліків, які знижують їх практичну цінність. Зокрема, вони не дають уявлення про взаємний зв’язок зросту, маси тіла, периметрів та інших показників. Крім цього, сигмальні таблиці не дозволяють робити висновки про гармонійність розвитку дитини.

Враховуючи це, більш доцільною є непараметрична «центильна» оцінка, що відображає кількісні характеристики розподілу ознак, абсолютно незалежних від форми розподілу. Це ніби фотографія дійсності. Центильний розподіл — не математизований, не штучний, а суворо об’єктивний. Центильна шкала — це ряд чисел, які характеризують певну ознаку і розміщені з поступово зростаючим значенням їх величин.

Центильні таблиці грунтуються на непараметричних методах оцінки показників фізичного розвитку і не вимагають дотримання умов нормального розподілу варіант.

Принцип центильних таблиць полягає в тому, що центилі ділять ділянку значень показників фізичного розвитку на 100 рівнозначних інтервалів, попадання в які мають рівні ймовірності.

Центилі визначаються за формулою:

де L — нижня межа відповідного центильного інтервалу; с — різниця між порядковим номером центильного випадку і комулятивного збору кількості випадків попадання в центильний інтервал; f — кількість випадків у центильному інтервалі; е — ширина центильного інтервалу.

Найоптимальнішу центильну оцінку параметрів фізичного розвитку можна одержати за умови, якщо кількості об’єктів складає 1000 одиниць. Проте вірогідними є також дані при обстеженні 500 і 250 осіб. У центильному ряді в МІ РУ зростання його величин виділяють межі в 3, 10, 25, 50, 75, 90 і 97% Центильного розподілу; 0 і 100% не враховуються як крайні величини (шкала Стюарта).

Звичайно для характеристики фізичного розвитку використовують 3, 10, 25, 50, 75, 90 і 97-й центилі. Наприклад, 3-й центиль — це така величина Досліджуваного параметра, менше якої він спостерігається у 3% дітей; величини параметрів менше 10-го центиля зустрічаються у 10% дітей і т.д.

Перевага центильного методу полягає у можливості комплексної оцінки рівня фізичного розвитку, оскільки його показники (зріст, маса тіла, об’єм грудної клітки) представлені у взаємозв’язку. Причому дуже важливо, що всі показники подані у взаємовідношенні до зросту. Так, якщо маса тіла знаходиться в середній центильній межі (25-75-й центилі), то масу тіла дитини можна оцінювати як таку, що відповідає середнім характеристикам зросту. Межі від 25-го до 10-го і від 75-го до 90-го центиля свідчать про тенденцію до зниження або зростання маси тіла дитини, межі від 10-го до 3-го і від 90-го до 97-го центиля — про явне зниження або зростання маси тіла відносно зросту.

Методика оцінки фізичного розвитку грунтується на порівнянні фактичних та необхідних належних антропометричних показників. Послідовність і структура методики оцінки ступеня фізичного розвитку можуть бути представлені у вигляді такого алгоритму:

1. Проведення соматометрії і збір фактичних антропометричних даних про дитину в повному обсязі (зріст, маса тіла, периметри голови, грудної клітки, плеча, стегна, гомілки, обчислення антропометричних індексів).
2. Визначення необхідних показників фізичного розвитку дитини даного віку на основі емпіричних формул та довідкових таблиць.
3. Зіставлення фактичних антропометричних даних дитини з середніми належними показниками фізичного розвитку дітей даного віку. Розрахунок процентного та сигмального відхилення між фактичними і належними показниками фізичного розвитку, визначення ділянки центильного ряду. Занесення даних до таблиці.
4. Оцінка пропорційності фізичного розвитку дитини відповідно до зросто- масових показників.
5. Оцінка рівня фізичного розвитку з урахуванням відповідності чи невідповідності її віку. Написання висновків.

За підсумками оцінки фізичного розвитку виділяють п’ять його меж: середній, вище середнього, високий, нижче середнього і низький.

При оцінці антропометричних даних використовують такі критерії:

— середні — якщо відхилення показників знаходяться в межах:

а) 7% від середньої величини (Х±7%) за емпіричними формулами;

б) одного стандартного відхилення (Х±15) за сигмальними таблицями;

в) зросто-масові показники у межах серединної центильної зони — від 25- го до 75-го центиля;

— вище або нижче середнього — якщо показники знаходяться в межах:

а) 8-20% від середньої величини (Х±8-20%) за емпіричними формулами;

б) від 1-го до 2-го стандартного відхилення (Х±1-25);

в) зони центилів займають проміжки відповідно від 75-го до 90-го і від 25- го до 10-го центиля;

— низькі або високі — якщо показники знаходяться в межах:

а) понад 20% від середньої величини за емпіричними формулами;

б) понад 2 стандартних відхилення (Х±25);

в) зони від 10-го до 3-го або від 90-го до 97-го центиля.

Крім того, враховуючи пропорційность показників фізичного розвитку, його оцінюють також як гармонійний або дисгармонійний.

Гармонійним вважають фізичний розвиток, при якому показники зросту, маси тіла, периметрів та антропометричних індексів не відрізняються від середніх і при цьому маса тіла та периметр грудної клітки відповідають зросту.

Дисгармонійним вважають такий фізичний розвиток, при якому величина маси тіла чи периметра грудної клітки не відповідає зросту.

Необхідно відзначити, що, за сучасними даними, у дітей відповідність маси тіла його довжині встановлено в 80-85% випадків, решта — це негармонійно розвинені діти з дефіцитом або перевищенням маси тіла (відповідно 7,5 і 9,5%). Слід зауважити, що негармонійно розвинені діти частіше хворіють, ніж гармонійно розвинені.

Висока частота дисгармонійного фізичного розвитку багато в чому пояснюється впливом акселерації і гетерохронністю (тобто неоднаковістю в часі) росту окремих частин тіла. Однак у більшості випадків це є результатом неправильного фізичного виховання дітей.

Розглянемо конкретні приклади, які ілюструють рівень фізичного розвитку дітей різного віку.

Приклад 1. Оцінити фізичний розвиток дитини віком 6 міс, яка народилася доношеною з масою тіла 3800 г і довжиною тіла 54 см.

Згідно з зазначеними рекомендаціями необхідно провести антропометричні вимірювання дитини і зіставити їх зі стандартами (див.додаток; табл. 1-13). Одержані при соматометрії дані про дитину і належні для даного віку антропометричні показники необхідно занести до таблиці.

Як видно з наведених даних, маса дитини за сигмальними таблицями (табл. !3) відповідає середнім показникам, а зріст — вище середнього, тоді як за Центильними таблицями (див. додаток табл. 2, 4) маса тіла дитини відповідає показникам вище середнього, а її зріст — високому рівню фізичного розвитку.

Згідно з емпіричними формулами антропометричні показники дитини свідчать про середній рівень фізичного розвитку. При цьому індекс JI.І.Чулицької вказує на достатню вгодованість дитини, а індекс Ф.Ф.Ерісмана — на відповідність розвитку грудної клітки зросту дитини. Це також підтверджують центильні величини маси тіла дитини при відповідному її зрості (25-75-і центилі, табл. 10) і центильні величини периметра грудей і зросту (25- 75-і центилі, табл. 12).

Висновок: Фізичний розвиток дитини гармонійний і відповідає середньому рівню згідно з віком.

Приклад 2. Оцінити фізичний розвиток дитини віком 5 років.

Для оцінки фізичного розвитку дитини проводять антропометричні вимірювання і обчислюють антропометричні індекси. Одержані дані заносять до таблиці поряд з належними параметрами фізичного розвитку дітей 5-річного віку.

“Зіставлення фактичних і належних показників фізичного розвитку дитини свідчить про відставання маси тіла дитини і від її віку, і від зросту.´Дефіцит маси тіла становить 17,5% (за емпіричними формулами), і згідно з сигмальними і центильними таблицями (табл.3,13) даний показник фізичного розвитку нижче середньої величини вікового нормативу.

Негативний індекс Л.І.Чулицької вказує на недостатній розвиток жирової підшкірної клітковини. Низькі значення індексів Ф.Ф.Ерісмана і О.Ф.Тура свідчать про недорозвиненість грудної клітки дитини. Дещо збільшений периметр голови у дитини, очевидно, пов’язаний з перенесеним у ранньому дитинстві рахітом.

Центильні значення співвідношення маси тіла і зросту дитини знаходяться у межах 3-10-го центиля (табл.9), а співвідношення зросту і периметра грудної клітки — у межах 10-25-го центиля (табл. 11), що вказує на дисгармонійний фізичний розвиток дитини, оскільки маса тіла і периметр грудної клітки не пропорційні зросту.

Висновок: Фізичний розвиток дитини дисгармонійний і нижчий середнього згідно з віковими нормативами. Дитина відстає у фізичному розвитку, особливо в масі тіла, спостерігається також недостатній розвиток грудної клітки і жирової підшкірної клітковини.

Слід відзначити, що вказаних методів оцінки фізичного розвитку недостатньо для діагностики ожиріння у дітей, оскільки незначне перевищення маси тіла не завжди свідчить про ожиріння, і в той же час навіть надмірна маса тіла нижча 10% може бути проявом надмірного відкладання жиру. Це пов’язано з великими індивідуальними коливаннями жирового компонента маси тіла у дітей (в середньому 16-18%), тому збільшення її навіть в 1,5-2 рази може залишитись непоміченим.

У зв’язку з цим для більш точної діагностики ожиріння слід визначати співвідношення основних компонентів соми: жирового і метаболічно активного (м’язового, кісткового). Жировий компонент маси тіла оцінюють шляхом визначення вмісту підшкірного жиру в організмі за допомогою вимірювання товщини складки шкіри разом з підшкірною основою методом каліперометрії.

Для визначення процентного вмісту жиру в організмі вимірюють товщину шкірно-підшкірних складок в ділянці:

1) m.triceps — на задній поверхні плеча, тобто на середині відстані між акроміальним відростком лопатки і головкою ліктьової кістки;

2) m.biceps — в ділянці двоголового м’яза плеча, на рівні вимірювання попередньої складки;

3) r.subscapularis — під лопаткою, на рівні грудей;

4) r.suprailiaca — в правій пахвинній ділянці.

Відносну масу тіла визначають за допомогою рівнянь регресії Durnin і Rahaman (1967):

а) у віці 1-11 років:

1,2063 – 0,0999 • lg суми чотирьох шкірних складок;

б) у віці старших 11 років:

1,1369 – 0,0598 • lg суми чотирьох шкірних складок.

2) для хлопчиків:

а) у віці 1-11 років:

1,1690 – 0,0788 • lg суми чотирьох шкірних складок;

б) у віці старших 11 років:

1,1533 – 0,0643 • lg суми чотирьох шкірних складок.

Процент підшкірного жиру в організмі розраховують за формулою Siri (1956):

(4,95 / відносна маса тіла – 4,5) • 100

Знаючи процент жиру в організмі і масу тіла, легко визначити абсолютну кількість жиру, а також масу тіла без жиру.

Залежно від ступеня перевищення маси тіла розрізняють чотири ступені ожиріння: І — перевищення маси тіла становить 10-29%, II — 30-49%, III — 50- 99%, IV — 100% і більше.

Однією з найхарактерніших ознак гіпотрофії у дітей є зниження маси тіла. Ця ознака лежить в основі розподілу гіпотрофії на ступені. При гіпотрофії І ступеня дефіцит маси тіла становить 11-20%, II ступеня — 21-30%, III ступеня

Ступінь гіпотрофії визначають величиною, яка дорівнює різниці між належною і фактичною масою тіла дитини і виражена в процентах щодо належної маси тіла:

ДМТ = (НМТ – ФМТ)/НМТ • 100,

де ДМТ — дефіцит маси тіла, %; НМТ — належна маса тіла; ФМТ — фактична маса тіла дитини.

Аналогічним чином оцінюють фізичний розвиток дітей різних вікових груп. Виняток становить лише оцінка фізичного розвитку новонароджених.