УМОВИ ФОРМУВАННЯ ҐРУНТІВ. Землю називають годувальницею. Такою її робить верхній родючий шар земної кори — ґрунт. Ґрунтознавці називають його особливим природним утворенням, що містить тверді (мінеральні й органічні), рідкі (вода) і газуваті (повітря) речовини, а також організми. Земля-годувальниця Ґрунт сформувався протягом тривалого часу внаслідок взаємодії гірських порід, рельєфу, клімату, організмів. Породи визначають, із яких частинок (глини, піску та ін.) формується ґрунт, і відповідно, які він матиме властивості. Від рельєфу залежить розподіл тепла й атмосферних опадів. Клімат забезпечує наявність у ґрунті тепла і вологи. Проникнення в нього води і повітря поліпшують численні тварини (черв’яки, комахи), які живуть у ньому. А бактерії та гриби розкладають рештки рослин, утворюючи родючий шар — перегній (гумус) (мал. 258). ПОДОРОЖ У СЛОВО Слово ґрунт у перекладі з німецької означає земля, основа. Він є основною ознакою ґрунту. Родючість — це здатність забезпечувати рослини поживними речовинами. Родючість визначають за кількістю в ґрунті перегною. Що більші гумусовий шар і вміст гумусу, то родючіший ґрунт, то кращі умови для росту рослин. Потужність гумусового шару вимірюють зазвичай у сантиметрах. Уміст гумусу позначають у відсотках (%). РЕКОРДИ СВІТУ ЛЮДЕЙ І ПРИРОДИ У ложці ґрунту мікроорганізмів більше, ніж людей на Землі. Утворення ґрунту — процес тривалий. Із часу появи на гірських породах мікроорганізмів і початку ґрунтоутворення до формування ґрунту минають століття. За густого рослинного покриву і сприятливих кліматичних умов для виникнення шару ґрунту завтовшки 1-2 см потрібно близько 500 років. Мал. 258. Ґрунтовий профіль Сукупність ґрунтів, що вкривають земну поверхню, формує її ґрунтовий покрив. ОСОБЛИВОСТІ ПОШИРЕННЯ ҐРУНТІВ. Ґрунти майже повсюдно вкривають суходіл (за винятком льодовиків в Антарктиді й окремих ділянок високо в горах). Вони дуже різноманітні, тому що утворюються за різних природних умов. У їх поширенні існують закономірності: ґрунти змінюються від екватора до полюсів, а в горах — від підніжжя до вершини. У приекваторіальних широтах жаркому й вологому кліматі поширені червоно-жовті ґрунти. Вони утворилися під вологими вічнозеленими листяними лісами. Яскравого червонуватого або жовтуватого забарвлення їм надає великий вміст Феруму й Алюмінію. В умовах вологого клімату рясні опади вимивають поживні речовини, тому такі ґрунти малородючі для сільськогосподарських культур. На них вирощують чай, цитрусові культури. Червоно-жовті У тропічних широтах в умовах жаркого і сухого клімату під розрідженою пустельною рослинністю сформувалися сіроземи. Вміст гумусу в них невеликий, тому вони малородючі. Часто сіроземи бувають засолені. Угіддя з таким ґрунтом здебільшого використовують як пасовища. Сіроземи Чорноземи — ґрунти помірних широт. Це найродючіші ґрунти у світі. Вони утворилися в умовах слабо посушливого клімату під багатою трав'яною рослинністю степів. Тому гумусовий шар у них дуже потужний — понад 120 см. Уміст гумусу великий. Чорнозем пухкий, тому добре вбирає воду. Це створює сприятливі умови для живлення рослин, тому чорноземи дуже родючі. Такі ґрунти поширені в Україні і є її неоціненним багатством. На них вирощують пшеницю, соняшник, цукрові буряки, овочі та інші культури. Чорноземи Підзолисті ґрунти також поширені в помірних широтах, але сформувалися вони під хвойними і мішаними лісами з моховим і трав’яним покривом в умовах помірного клімату. Рясні опади, що випадають в цих місцях, вимивають із поверхні поживні речовини. Тому верхній горизонт цих ґрунтів освітлений і за кольором нагадує золу. Звідси й назва — підзолисті. Гумусовий шар у них невеликий (до 25 см), і вміст гумусу незначний. Землеробське освоєння підзолистих ґрунтів стримує нестача в них поживних речовин. Підзолисті Бурі лісові ґрунти утворилися під широколистими лісами з багатим трав'яним покривом в умовах помірно теплого й вологого клімату. Вміст гумусу великий. У цих ґрунтах достатньо тепла й вологи, тому вони родючі. Їх використовують під сади та виноградники, на них вирощують овочі. Бурі лісові Тундрові глейові ґрунти переважають у субарктичних широтах. Вони сформувалися в умовах холодного клімату і постійного перезволоження. Перезволожений шар ґрунтів називають глейовим. На певній глибині там залягає багаторічна мерзлота. Тундрові глейові ЗНАЧЕННЯ ҐРУНТУ. Людина з прадавніх часів використовує ґрунт для своїх потреб — вирощування сільськогосподарських культур та випасу тварин. Проте важливо розуміти, що ґрунт — це не тільки наше багатство. Він має велике значення для планети загалом. Ґрунт — це умова існування і розвитку життя на Землі. Він є життєвим простором, притулком, опорою і джерелом живлення організмів. Його можна назвати сховищем насіння та енергії. Ґрунт регулює біосферні процеси — дуже сухий або дуже вологий, бідний на поживні речовини або родючий ґрунт визначає чисельність і поширення різних видів організмів. Тож ґрунт дорожчий за кам’яне вугілля, нафту і золото. І якщо придивишся уважніше до звичайної чорної землі, яка породжує всі барви світу, то стануть зрозумілими її велич і краса. ЯК ДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ ВПЛИВАЄ НА ҐРУНТИ. Господарська діяльність людини нерідко призводить до збіднення і руйнування земель. Знищення трав’яної рослинності, вирубування лісів посилюють такі природні руйнівні процеси, як видування верхнього родючого шару та змивання його поверхневими водами. Велику загрозу для ґрунтів становлять яри, які, наче «лишаї», роз’їдають землю. Зруйновані ерозією чи неправильним господарюванням ґрунти відновлюються надзвичайно повільно. Ґрунти не оголошені пам’ятками природи, проте вони так само потребують дбайливого ставлення й охорони. Мал. 259. Чи це не диво: чорна земля породжує всі барви світу? Охорона ґрунтів полягає у правильному веденні сільського господарства. Щоб уберегти родючий шар від змивання, схили потрібно орати упоперек, щоб вода не стікала поздовжніми борознами. Насадження на полях дерев смугами (лісозахисні смуги) запобігає видуванню ґрунту вітром. Мінеральні добрива й отрутохімікати, які у завеликій кількості можуть забруднювати ґрунт, необхідно використовувати в міру. А головне, людей потрібно озброїти знаннями про Землю, щоб не було споживацького ставлення до її багатств, у тому числі й земельних. ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ • Ґрунт — це верхній родючий шар земної кори, що сформувався внаслідок взаємодії гірських порід, повітря, сонячного світла і тепла, води та організмів протягом тривалого часу. • Ґрунтовий покрив — це сукупність ґрунтів, що вкривають поверхню певної місцевості. • Ґрунти на земній кулі закономірно змінюються з широтою — від екватора до полюсів, а в горах із висотою — від підніжжя до вершини. • Людина повинна берегти ґрунти від виснаження та забруднення. ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ПОПРАЦЮЙТЕ В ГРУПІ Розкажіть про поширення, умови формування та властивості ґрунтів: Яка група розповідала про найродючіші, а яка про найменш родючі ґрунти? ШУКАЙТЕ В ІНТЕРНЕТІ Про родючість цих ґрунтів колись казали: «Земля така добра, що посадиш голоблю, то виросте тарантас». Скористайтеся словником, що є в Інтернеті, і дізнайтеся, що таке голобля і тарантас. Поміркуйте, який смисл закладено у вислові. Про які ґрунти у ньому йдеться? Чи поширені вони в Україні? Щоб зібрати рясний урожай, аграрій повинен висіяти потрібну рослину в потрібний час і в потрібному місці, яке визначається не лише географічним положенням і особливостями клімату, але і типом ґрунту. У кожного з них є переваги і недоліки, і різні типи ґрунтів підходять для вирощування різних культур щодо: вмісту поживних речовин (чи потрібно додаткове підживлення); обробки землі (наскільки легко, без додаткових зусиль, обробляється певний тип ґрунту); поливу / зрошенню (як швидко вода надходить і відводиться у даному типі ґрунту). Беручи до уваги дані ключові фактори, ви можете як найкраще використати ситуацію для певного виду ґрунту. І для цього потрібно знати, з яким конкретним типом ви маєте справу. Що стосується класифікації основних видів ґрунтів, то немає єдиної думки. Існує кілька підходів залежно від основної відмітної риси. Однак найчастіше парадигма базується на композиції. Слід також зазначити, що різні галузі мають власні класифікації. Визначення виду ґрунту зазвичай пояснюють елементи, з яких складається речовина: пісок, глина і мул. Таким чином, існує три основні матеріали для побудови різних видів земель з їх сильними і слабкими сторонами. Намагаючись зрозуміти, в чому полягає різниця, слід звернути увагу на розмір частинок. Найменші з них характерні для глини. Чим дрібніше частинки, тим менше повітря залишається між ними і тим ближче вони прилипають одна до одної. У піщаних ґрунтах (легких) переважає високий вміст піску, невелика частка глинистих мінералів і низький вміст гумусу. Такі землі відповідають своєму визначенню «легких», тому що маючи сипучу зернисту структуру вони легко культивуються, швидко руйнуються, мають підвищену повітро-і водопроникність, але не утримують вологу, добре прогріваються, а також швидко охолоджуються. Істотним недоліком піщаної землі є мізерне біологічне життя в них, оскільки ґрунтовим мікроорганізмам не вистачає вологи і поживних речовин. Це неминуче призводить до нестачі в рослинах активних і поживних речовин. У таку землю доводиться частіше вносити органічні добрива, які стають мало не єдиним джерелом живлення рослин. Але і це не завжди дає бажаний ефект, так як добрива швидко розкладаються з водою, легко потрапляють в піщані землі, а розчинені в ньому просто вимиваються, переходячи безпосередньо в нижні шари землі. Глинисті ґрунти (важкі) – дуже щільні, в’язкі, легко злипаються, важкі, складнооброблювані. При перекопуванні такі землі не кришаться, а утворюють великі грудочки, які дуже важко зламати і подрібнити. Глинисті види ґрунтів погано пропускають воду і не утворюють розвиненої капілярної системи, внаслідок чого коріння рослин трудом отримують вологу, необхідну для їх життя. Однак, ввібравши воду, глинисті види землі не пропускають її в нижні шари, і вона накопичується в зоні вкорінення рослин, що призводить до застою і загнивання кореневої системи. Ще одним наслідком ущільненої структури глинистої землі є те, що вона запливає під час дощу. Після висихання така земля покривається щільною твердою кіркою, яка перешкоджає проникненню повітря, світла та вологи до коріння рослин («бетонний ґрунт»). У міру висихання та під впливом сонця поверхня заплилих глинистих видів ґрунтів тріскається і набуває ще більш ущільнену структуру. Через ущільнення глинисті землі характеризуються поганою повітропроникністю, що обмежує надходження кисню до коренів рослин, а також мікроорганізмів, що живуть у землі. Нестача кисню уповільнює розкладання органічної речовини на кінцеві продукти розпаду, збіднює землю і позбавляє рослини цінних поживних речовин. Це багато в чому пояснює дефіцит біологічного життя в глинистих землях, деякі райони яких можна охарактеризувати як «мертві» з точки зору наявності в них розвиненого мікробіологічного середовища. Кам’янисті ґрунти за визначенням зустрічаються на схилах пагорбів і гір. Камені або щільні гірські породи, що не є родючими, складають значну частину їх структури. Ці види ґрунтів добре прогріваються і довго зберігають тепло, але в них немає активного життя мікроорганізмів, і мікроелементи швидко вимиваються або вивітрюються разом з гірськими породами. Вода також не залишається в структурі землі. Торф’яно-болотні ґрунти складаються з багатих азотом органічних речовин, які часто недоступні для рослин. Ці землі мають критично мало фосфору і мало калію. Однак існує таке поняття, як торфовівіанітові землі. Навпаки, у них багато фосфору, але вони входять до складу сполук, недоступних для рослин. Торф’яно-болотні землі також характеризуються хорошою вентиляцією та водопроникністю, але часто з надлишком вологості. Торф’яні види ґрунтів повільно нагріваються, оскільки торф погано проводить тепло. Оскільки структурні торф’яні землі є своєрідною губкою, яка легко поглинає, але також легко виділяє воду, їх структурний склад слід покращувати за рахунок збільшення вмісту твердих речовин. Супіщані ґрунти мають багато ознак піщаної землі, але в більш збалансованому співвідношенні, сприятливому в усіх відношеннях для вирощування рослин, будучи проміжним видом ґрунту. Супіщані землі повітропроникні, мають високий запас води, добре вбирають і утримують вологу, зв’язують мінерали та поживні речовини, запобігаючи їх вимиванню з землі. Супіщана земля характеризується розвиненим біологічним життям. Такі види ґрунтів створюють сприятливе середовище для вкорінення та розвитку кореневої системи рослин: хороша аерація забезпечує вільний доступ кисню до землі, а потужна капілярна система забезпечує коріння вологою та поживними речовинами. Поверхня піщаної землі швидко віддає воду після зволоження, не утворює кірки і не сохне глибоко до рівня вкорінення рослин. Крім того, через досить пухку структуру піщані землі швидко нагріваються і гнучко реагують на різницю між денними та нічними температурами. Суглинні, або середні ґрунти корисні для садівництва та землеробства. Назва визначає проміжне положення суглинистої землі між глинистою та піщаною землею, хоча вони мають переваги обох типів і позбавлені крайніх недоліків. Можна стверджувати, що в цьому виді ґрунту існує оптимальний баланс, необхідний для успішного вирощування різних видів рослин. Структура суглинистої землі характеризується зернистою грудкуватістю, а також містить досить великі тверді частинки землі та пилоподібні частинки. Ці землі легко обробляються, не утворюють щільних грудок і не злежуються після обробітку. Суглинкові землі містять велику кількість поживних речовин (багаті мінералами та елементами), запас яких постійно поповнюється завдяки активності ґрунтових мікроорганізмів та багатому біологічному життю. Суглинкові землі характеризуються високою повітропроникністю та водопроникністю, добре утримують вологу, швидко і рівномірно прогріваються з настанням тепла і підтримують сталий температурний режим. Давайте порівняємо переваги і недоліки кожного компонента в основних видах ґрунтів. * Швидкість всмоктування – це час, необхідний землі для поглинання кількості води.
Здається, що мул має оптимальний склад для сільськогосподарських потреб, оскільки він має “наймудрішу” комбінацію з усіх параметрів. «Вихідні дані» означають багато, але не є визначальними. При підвищених температурах і відсутності води ви можете зіткнутися з помилками. Однак, якщо ви змішаєте піщаний вид ґрунту з мулом або торфом, у вас є всі шанси домогтися найкращих результатів. У випадку з глиною добре б змішати її з піском. Мул поки здається кращим варіантом, але, судячи з усього, не обов’язково. Крім піщаних, глинистих або мулистих, існують ще три види ґрунтів: торф’яні, крейдяні і суглинки. На території України утворились різні типи ґрунтів. Їх розподіл на рівнинах підпорядковується закону широтної зональності (змінюються з півночі на південь). Дерново-підзолисті ґрунти поширені переважно на Поліссі. Вони утворилися в умовах надмірного зволоження під мішаними та сосновими лісами. Материнські породи для них – водно-льодовикові піщані відклади. Ці типи ґрунтів мають низький вміст гумусу – до 1,5%, яскраво виражений так званий підзолистий горизонт, з якого відбувається глибоке вимивання поживних речовин. Тому вони мають низьку плодючість. Сірі лісові ґрунти поширені в південній частині Полісся, на заході та на Правобережній Україні в районах широколистяних лісів. Вони утворилися на суглинистих породах в умовах достатньої кількості вологи. Вміст гумусу в них також невеликий (3%), тому їх природна родючість невисока. Чорноземні ґрунти утворились в лісах в умовах недостатнього зволоження під степовою рослинністю. Це найпоширеніші в Україні типи ґрунтів що займають майже 65% території країни і є її національним багатством. Високий вміст гумусу (8-15%) та зернисто-грудкувата структура роблять їх найбільш родючими не лише в Україні, а й у світі. Шар перегною в чорноземах має значну товщину – від 0,4 м до 1 м і більше. Різні підтипи чорноземів широко розповсюджені в різних районах країни: у лісостепу – підзолисті та типові чорноземи, у північній частині степу – звичайні чорноземи, на півдні степу – південні чорноземи. Різноманітність підвидів та їх обумовленість різною вологістю місцевості. Загалом в Україні зосереджена п’ята частина всіх чорноземів у світі. Каштанові ґрунти створювались на сухих степових ділянках, в умовах недостатнього зволоження та поганої рослинності. Мають низький вміст гумусу – 3%, але досить сильний гумусовий горизонт – до 0,55 м. Для отримання високих врожаїв сільськогосподарських культур ці типи ґрунтів потребують додаткової вологи. Інші ґрунти – крім основних зональних типів ґрунтів, на рівнинних просторах України на Поліссі формуються болотні та торф’яно-болотні землі, в долинах річок – лучні та лучно-болотисті землі. У лісостепу та степу солонці розподілені окремими невеликими плямами – малородючими землями, в яких простежується горизонт зі значним вмістом солі. У південних степах утворюються солончаки – неродючі типи землі, мають високий вміст солі по всій їх товщі. Такі типи землі вимагають промивання та гіпсування для вирощування рослин. В результаті інтенсивного промивання водою розлив солонці в закритих рельєфних западинах перетворюється на солодід, у якому шар солі зникає, але з’являються глейові горизонти. Є кілька основних та швидких тестів, щоб зрозуміти види будови землі, користуючись характеристиками видів ґрунтів та їх властивостями. Для більшої точності вам потрібно відокремити від нього великі та важкі частинки, наприклад, каміння та гравій, а також попередньо змішати зразки з різних ділянок поля. Отримайте доступ до супутникових знімків з високою роздільною здатністю – керуйте полями ефективно! Ці тести є приблизними і можуть дати вам загальне уявлення. Вони легко проводяться і підходять в якості шкільних експериментів в науці. Якщо ви хочете точно знати і звернутися за професійною порадою, ви можете покластися на супутники. Вони можуть надати вам карту типів ґрунтів, що оцінює рівень випромінювання земної поверхні. Різні типи землі випромінюють різні сигнали (вони ж температури), які розрізняють і реєструють супутники. Спеціальне програмне забезпечення, доступне на сільськогосподарських угіддях, інтерпретує сигнал і дає вам готові високоточні результати. Залежно від типу землі, фермер приймає аргументоване рішення, яку культуру висівати. Платформа також надає рекомендації щодо того, скільки добрив можна використовувати для підтримання та / або підвищення продуктивності різних типів ґрунту. Ще однією корисною функцією EOSDA Crop Monitoring є можливість фермерам бачити історію розвитку рослинності будь-якого конкретного поля за останні 5 років. Ця функція використовується для порівняння стану полів у попередні роки та визначення факторів, що впливають на розвиток певного виду сільськогосподарських культур. Таким чином, вони можуть приймати рішення щодо внесення різних видів добрив, температури та рівня вологи, а також інших вимог для задоволення потреб певного типу ґрунту. Коли справа доходить до правильного типу землі для рослин, не існує єдиного рецепту успіху, але суглинні землі здаються ідеальними. Навіть якщо трава за парканом здається більш зеленою, у вашого сусіда, швидше за все, буде така сама земля, як у вас. Рідко буває, що в одному районі зустрічаються різні типи ґрунтів. Найточнішу відповідь може дати онлайн-програмне забезпечення для управління полями – супутники можуть стежити за площею, обробляти дані та давати точну відповідь за допомогою діаграми типу ґрунту ваших полів. Слід також зазначити, що «чисті» типи зустрічаються рідко – швидше за все, доводиться мати справу з такими сумішами, як піщана глина, мулиста глина, суглинна глина, мулистий суглинок, суглинистий пісок тощо. Крім того, слід враховувати і типи забруднення землі. Поряд із природними «включеннями», такими як гній і екскременти, вироблені тваринами і людьми, існують радіоактивні забруднювачі, міські та промислові відходи, що впливають на склад та загальну якість землі. Отже, головний спосіб домогтися успіху в сільському господарстві – це знати свій конкретний тип землі та вирощувати рослини, які найбільш підходять для конкретного випадку. Василь Черлінка — доктор біологічних наук за спеціальністю педологія (ґрунтознавство) з 30-річним досвідом роботи в цій галузі. Він закінчив інженерний коледж в Україні та отримав ступінь з агрохімії, агрономії та ґрунтознавства в Чернівецькому національному університеті. З 2018 року доктор Черлінка консультує EOSDA з питань ґрунтознавства, агрономії та агрохімії.Як називається поганий ґрунт
§ 55. Ґрунти
Види Та Типи Ґрунтів: Їх Основні Властивості
Які Існують Види Ґрунту – Основні Характеристики, Що Мають Значення
Піщані Ґрунти
Глинисті Ґрунти
Кам’янисті Ґрунти
Торф’яно-Болотні Ґрунти
Супіщані Ґрунти
Суглинні Ґрунти
Порівняння Основних Компонентів Ґрунту
Пісок (розмір частинок 0,05-2 мм)
Глина (розмір частинок Мул (розмір частинок 0,002 – 0,05 мм)
Легко обробляти
Важко обробляти
Легко обробляти
Бідний поживними речовинами
Багатий поживними речовинами
Містить достатньо поживних речовин
Швидко сохне
Сохне повільно, але тріскається при висиханні
Сохне не надто швидко, але тріскається при висиханні і вимагає обробки землі для кращої циркуляції повітря
Швидко прогрівається після зими
Після зими повільно прогрівається
Швидко прогрівається після зими
Погано тримає воду
Затримує воду занадто довго
Добре дренує, але зберігає достатню кількість вологи
Швидкість всмоктування* (0,6 дюйма / годину)
Швидкість всмоктування (0,1 дюйма / годину)
Швидкість всмоктування (0,3 дюйма / годину)
Ємність поля** (0,1%)
Ємність поля (0,357%)
Ємність поля (0,255%)
** Ємність поля – це відсоток вологи в землі після того, як більше не залишилося води.
Типи Ґрунтів Поширені В Україні
Дерново-Підзолисті Ґрунти
Сірі Лісові Ґрунти
Чорноземні Ґрунти
Каштанові Ґрунти
Інші Ґрунти
Як Визначити Види Ґрунтів: Прості, Але Надійні Прийоми
EOSDA Crop Monitoring
Спеціалізоване Програмне Забезпечення І Карти Типів Ґрунту Для Сільського Господарства, Як Найбільш Точний Метод Визначення Типу Ґрунту
Види Ґрунтів В EOSDA Crop Monitoring
Тип Ґрунту Для Землеробства: Як Зробити Правильний Вибір?
Про автора: