Соняшник які ґрунти

Технологія Вирощування Соняшнику: Як Підвищити Врожайність

Вирощування соняшнику може бути дуже прибутковим, оскільки культура використовується для виробництва різних продуктів: від харчової олії до корму для худоби. Для отримання високих врожаїв необхідно дотримуватися оптимальних строків посадки та методів збирання врожаю. До того ж потрібно стежити за станом посівів протягом усього сезону, забезпечуючи рослини достатньою кількістю води, усуваючи шкідників та підтримуючи родючість ґрунту. Сучасні технології вирощування соняшнику у поєднанні з перевіреними часом сільськогосподарськими практиками допомагають повною мірою реалізувати потенціал культури.

Найкращі Умови Для Вирощування Соняшнику

Соняшник відомий своєю невибагливістю. Проте, для вдалого комерційного вирощування вкрай важливо створити правильні умови.

Де Вирощують Соняшник?

Серед олійних культур виробництво соняшнику займає майже 10%. Ба більше, за даними Департаменту сільського господарства США, показники щороку зростають. Основні регіони виробництва — Європа (64%), Америка (9%) та Азія (4%). Вирощування соняшнику в Україні займає одне з провідних місць у світі. Це пов’язано зі сприятливими природними умовами та низькою собівартістю обробітку ґрунту.

Сонячний Режим

Навіть назва культури вже говорить про те, що вона потребує багато сонячного світла. Для успішного вирощування слід забезпечити щонайменше шість годин світла щодня. До того ж рослина є геліотропною, тобто росте у напрямку сонця.

Геліотропна рослина завжди розвивається у бік сонця. В процесі вирощування враховуйте, що соняшник слідує за ним протягом декількох фаз розвитку: від проростання до формування суцвіть. Після цього рослини «дивляться» лише на схід.

Температурний Режим

Ідеальна температура для вирощування соняшнику коливається у діапазоні 21-26°C. За такої умови рослини отримують достатню кількість води та можуть переносити зростання температури без ризику теплового стресу. Для вирощування підходить і холодніший сонячний клімат. Однак культура може загинути, перебуваючи шість годин при температурі від -3 до -5°C.

Історичні дані сум активних температур у EOSDA Crop Monitoring.

Вибір поля з оптимальними сонячним та температурним режимами вкрай важливий для вирощування соняшнику. За допомогою платформи EOSDA Crop Monitoring фермери можуть оперативно оцінити потенціал конкретного поля або регіону, зокрема проаналізувавши щоденні температури та суму активних температур за минулі роки.

Комплексний гіперлокальний прогноз погоди у EOSDA Crop Monitoring.

Типи Ґрунту Для Вирощування Соняшнику

Для вирощування соняшнику підходять різні типи ґрунтів. Водночас оптимальним варіантом є добре дреновані ґрунти із рівнем pH від 6,5 до 7,5. Якщо кислотність нижче 5,5, рекомендується додати вапно. Отже, пріоритетними є піщані або у крайньому разі мулисті та глинисті суглинки.

Ущільнений ґрунт погано вбирає воду, що є однією з основних причин недостатньої вологості ґрунтів (особливо піщаних) для вирощування сільськогосподарських культур.

Водний Режим

Кількість води, необхідна для вирощування соняшнику, залежить від гібриду, щільності посіву, клімату та типу ґрунту. Середні значення протягом вегетаційного періоду становлять від 500 до 670 мм. Культура підходить для вирощування і в посушливих умовах завдяки здатності вбирати вологу з глибини до 1,5 метрів.

До посухи рослини найбільш уразливі в період між цвітінням та наливом насіння. Внаслідок дефіциту води може знизитися їхня кількість та якість одержуваної олії.

Особливості Посадки Та Вирощування Соняшнику

Визначаючи строки посіву соняшнику, необхідно враховувати вимоги до температури та час дозрівання конкретного сорту. До того ж протягом усього вегетаційного періоду рослини потребують регулярного поливу та великої кількості поживних речовин з ґрунту.

Період Посіву Соняшнику

Зазвичай культуру висівають з березня до травня залежно від сорту та умов проростання. Цвітуть рослини протягом 30-45 днів, з літа до осені (пік цвітіння припадає на середину літа). Закінчується сезон із першими осінніми заморозками.

Строки Дозрівання Соняшнику

В середньому вирощування культури займає від 80 до 120 днів. Якщо йдеться про сорти, які не гілкуються, при плануванні посівних робіт можна сміливо орієнтуватися на строки дозрівання, зазначені на упаковці з насінням.

Тривалість вирощування соняшнику залежить від сорту. Так, у швидкорослих ProCut Red і Ruby Eclipse період з зростання складає всього 55 днів, а у Mammoth Grey Stripe — до 120 днів.

Як Правильно Сіяти Насіння Соняшнику?

Найкращий час для посіву культури — коли немає загрози заморозків, а температура ґрунту піднімається вище 10°C. У холодному ґрунті рослини можуть перейти в стан спокою або сповільнитись у розвитку. Для рівномірного проростання насіння необхідно подбати про правильну глибину посадки. Стандартна норма — від 2,5 до 5 см. Глибина посіву соняшнику не повинна перевищувати 7,6 см.

Відстань між рослинами в процесі вирощування має бути однаковою: близько 15 та 30 см для низькорослих і високорослих сортів відповідно. Між рядами відстань повинна становити щонайменше 60 см. За 10-12 днів з моменту посадки потрібно прорідити розсаду, щоб відстань між рослинами становила близько 20 см.

Після посіву рекомендується вкрити ґрунт шаром мульчі у 8-10 см. Це дозволить захистити молоді рослини від бур’янів та дефіциту вологи.

Як Поливати Соняшник?

На стадії проростання культура потребує постійного поливу. Так, соняшник звичайний за достатнього зрошення дає з гектара на 90 кг насіння більше Kandel, H. et al. (Eds.). (2020, December). Sunflower Production Guide. North Dakota State University (NDSU) Extension. . Проте надмірна кількість води може призвести до вилягання рослин та утворення кореневої гнилі. Після того, як рослина укоріниться, загроза водного стресу залишається, навіть за достатньої кількості опадів. Це пов’язане з коливаннями доступності води на різних стадіях зростання культури. Точне зрошення полів за допомогою дощових установок та крапельного поливу дозволяє оптимізувати вирощування соняшнику.

Внесення Добрив

Дефіцит азоту (N) може знизити врожайність. Водночас надлишок елементу зменшує концентрацію олії в насінні, а отже погіршує якість врожаю. До того ж культура потребує калію (K), тож при вирощуванні соняшнику у посушливому кліматі, де може накопичуватися хлорид, рекомендується використовувати сульфат калію (SOP). Загалом культура чудово підходить для сівозміни, оскільки завдяки глибокому корінню може поглинати азот та інші поживні речовини на глибині, недоступній рослинам з неглибокою кореневою системою.

EOSDA Crop Monitoring

Супутникові знімки з високою роздільною здатністю для аналітики полів – контролюйте здоров'я посівів дистанційно!

Захист Від Бур’янів, Хвороб Та Шкідників При Вирощуванні Соняшнику

Незважаючи на те, що соняшник схильний до впливу багатьох видів бур’янів, шкідників та хвороб, боротьба з ними зазвичай не потрібна. Водночас під час вирощування слід враховувати природні особливості регіону та пору року, оскільки рівень загрози може відрізнятись.

Боротьба З Бур’янами

На початку вегетаційної фази рослинам важко протистояти бур’янам. У найважчих ситуаціях врожайність знижується на 60- 90% Johnson, P. O. et al. (2021). Chapter 9: Weeds in Sunflowers. In: Mathew, F. et al. (Eds.). Best Management Practices for Sunflower Production. South Dakota State University (SDSU) Extension . За наявності кохії, берізки або лядвенця посіви можуть навіть не зійти. Для боротьби з бур’янами протягом усього періоду вирощування слід комбінувати хімічну обробку та різні сільськогосподарські практики. Найбільш ефективні методи інтегрованої боротьби з бур’янами в процесі вирощування соняшнику — сівозміна та своєчасна посадка.

Профілактика Хвороб

До найнебезпечніших патогенів, які призводять до серйозних втрат врожаю соняшнику, належать нематоди, віруси, бактерії та грибки. Останні є основною причиною більшості проблем при комерційному вирощуванні соняшнику. Найпоширенішими серед грибків є чорна іржа, борошниста роса, фомопсис та біла пліснява. Три основних методи захисту посівів соняшнику від хвороб — профілактика (зокрема за допомогою сівозміни), коригування строків посадки та створення відповідного мікроклімату Debaeke, P. P. et al. (2014). Effects of crop management on the incidence and severity of fungal diseases in sunflower. In: Sunflowers: growth and development, environmental influences and pests/diseases, Botanical Research and Practices. .

Боротьба Зі Шкідниками

Протягом усього процесу вирощування соняшнику загрозу становить попелиця. Інших комах можна поділити на сезонні групи.

Враховуючи проблемну екологічну ситуацію, найкращим варіантом є інтегрований захист рослин від шкідників. Насамперед йдеться про сівозміну, оскільки вона перериває цикл розвитку комах, бур’янів та хвороб.

Для отримання найкращих результатів у сівозміні слід використовувати як теплолюбні, так і холодолюбні широколисті та злакові рослини. Правильне чергування культур дозволяє значно скоротити кількість шкідників, які зимують на полях. Для запобігання поширенню білої плісняви соняшник можна чергувати з культурами, стійкими до склеротинії (цикл триває щонайменше чотири роки). До того ж врожайність соняшнику значно вища, коли він чергується з картоплею, квасолею, цукровим буряком та пшеницею, аніж при вирощуванні його як монокультури.

Функція EOSDA Crop Monitoring для довгострокового планування та моніторингу сівозміни.

Збирання Врожаю Соняшнику

Строки та способи збирання насіння впливають на якість та обсяг врожаю. Десикація рослин дозволяє швидко зібрати насіння та вийти ринку. Водночас десиканти слід застосовувати, коли рослини досягають фізіологічної стиглості: голівка пожовкла, приквітки стали жовтими або коричневими, а вологість насіння знизилася до 30%.

Строки Збирання Врожаю

Визначення часу для збирання врожаю вкрай важливе. За дуже раннього збору насіння можуть виявитися незрілими. Якщо чекати надто довго чекати, їх з’їдять птахи. Отже, найкраще дочекатися, коли пелюстки починають засихати та опадати. Для моніторингу стану рослин найкраще підходить індекс NDRE (вимірює рівень хлорофілу). На стадії збирання врожаю він ефективніший, ніж NDVI (вимірює щільність зеленої маси). Аналізуючи значення NDRE, можна визначити, які рослини потребують додаткового догляду під час збирання врожаю, та спланувати польові роботи.

Згідно з даними карти NDRE в EOSDA Crop Monitoring, рослини ще не готові до збирання.

Під час готування до збору врожаю та планування наступного сезону вирощування соняшнику ви можете покластися на інструменти прогнозування врожайності компанії EOSDA. Вони допоможуть оптимізувати збиральні роботи, знизити виробничі ризики та ефективніше підготуватися до виходу на ринок.

Використовуючи спеціалізоване рішення EOSDA для дистанційного моніторингу збирання врожаю, ви можете коригувати строки проведення збиральних робіт, оптимізовувати логістику та контролювати роботу підрядників.

Як Збирати Насіння Соняшнику?

При комерційному вирощуванні соняшнику механізоване збирання врожаю найбільш поширене завдяки ефективності, швидкості та економічної вигідності. Для цього використовуються зернозбиральні комбайни. Техніка підхоплює бадилля, зрізує його та складує для подальшого обмолоту.

Останніми роками популярними стають комбайни, укомплектовані безрядковими жниварками. Вони можуть підбирати рослини на будь-якій ділянці, зокрема на краю поля або на ділянці неправильної форми.

Післязбиральна Обробка Соняшнику

Насіння культури підходить для тривалого зберігання, якщо його висушити та охолодити до 20°C та нижче. Зберігати врожай слід при температурі 10-18°C. Це дозволить запобігти розвитку шкідників та плісняви. Оптимальний діапазон вологості становить від 7,5 до 9,5% (що вище вміст олії в насінні, то нижче вологість).

Зберігають насіння зазвичай в спеціальних контейнерах або поліетиленових мішках. Для збереження якості зібраного насіння необхідно моніторити його стан кожні 15 днів.

Отже, сучасні технології вирощування соняшнику поцілені на ретельне планування та моніторинг процесу. Незважаючи на низькі експлуатаційні витрати та високий потенціал виробництва, для забезпечення стійкого вирощування культури потрібно вчасно проводити польові роботи, а також застосовувати ефективні методи управління ґрунтом та боротьби з хворобами та шкідниками.

Джерела

1. Kandel, H. et al. (Eds.). (2020, December). Sunflower Production Guide. North Dakota State University (NDSU) Extension.↑Книга
2. Johnson, P. O. et al. (2021). Chapter 9: Weeds in Sunflowers. In: Mathew, F. et al. (Eds.). Best Management Practices for Sunflower Production. South Dakota State University (SDSU) Extension↑Книга
3. Debaeke, P. P. et al. (2014). Effects of crop management on the incidence and severity of fungal diseases in sunflower. In: Sunflowers: growth and development, environmental influences and pests/diseases, Botanical Research and Practices.↑Книга

Про автора:

Василь Черлінка — доктор біологічних наук за спеціальністю педологія (ґрунтознавство) з 30-річним досвідом роботи в цій галузі. Він закінчив інженерний коледж в Україні та отримав ступінь з агрохімії, агрономії та ґрунтознавства в Чернівецькому національному університеті. З 2018 року доктор Черлінка консультує EOSDA з питань ґрунтознавства, агрономії та агрохімії.

Яких ґрунтів та добрив потребує соняшник

Вирощування соняшнику — один із найбільш прибуткових напрямів сільськогосподарського виробництва, який вимагає постійного вдосконалення елементів технології вирощування олійної культури, зокрема системи удобрення ґрунту, яка значно впливає на величину врожаю насіння.

Соняшник вимогливий до ґрунтів і потребує оптимального зволоження ґрунту. Адже коренева система рослин розповсюджується на глибину до 2,8 м і розгалужується в ширину до 1,5 м за щільності ґрунту в шарі 0–30 см до 1,30 г/ см³ і його промочуванні вологою на глибину понад 2 м. Враховуючи це, найбільш сприятливими для нього вважаються чорноземні, лучно-чорноземні та темно-каштанові ґрунти з нейтральною реакцією рН 7,0. Малопридатні і взагалі непридатні для вирощування соняшнику — важкі глинисті, піщані, а також кислі і засолені ґрунти з об’ємною масою більш як 1,3 г/см³.

Чорноземні ґрунти України характеризуються потужним гумусованим шаром, високим вмістом загального гумусу і валових запасів поживних речовин. Однак попри це землеробська практика показує, що ефективність мінеральних добрив на чорноземних ґрунтах дуже висока. Так, зокрема у степовій зоні, окупність мінеральних добрив прибавкою врожаю польових культур знаходиться у прямій залежності від їх вологозабезпеченості, тобто вона знижується від західних, більш зволожених, до східних і південно-східних регіонів України.

Завдяки тому, що коренева система соняшнику розповсюджується на значну глибину, він може з легкістю засвоювати всі необхідні елементи живлення із нижніх глибоких горизонтів, а тому добре реагує на післядію добрив внесених під попередник чи передпопередник. Для формування 1 т врожаю насінням соняшнику виноситься із ґрунту 65 кг азоту, 27 фосфору і 155 кг калію. Проте попри високий винос калію із ґрунту він на чорноземних ґрунтах більшою мірою потребує азотних і фосфорних добрив, адже чорноземи мають високий та підвищений його вміст (табл. 1).

Таблиця 1. Групування ґрунтів за вмістом NPK та поправочні коефіцієнти для внесення добрив

Часто серед агрономів можна почути твердження, що соняшник виснажує ґрунт. Однак ці припущення є перебільшеними та вигаданими, адже повернення елементів живлення із рослинними рештками соняшнику відносно їх виносу основною продукцією (урожай насіння) становить: N — 74%, Р₂O₅ — 54, К₂O — 94%, для порівняння: наприклад із ріпаком: N — 60%, Р₂O₅–36, К₂O — 71%; кукурудзою: N — 51%, Р₂O₅ — 34, К₂O — 98%; соєю: N — 27%, Р₂O₅ — 28, К₂O — 28%; зерновими колосовими культурами: N — 24–32%, Р₂O₅ — 17–18, К₂O — 68–72% тощо. Що стосується запасів вологи у ґрунті, то з цим твердженням можна погодитись, адже соняшник, маючи добре розвинену кореневу систему, сильно висушує ґрунтовий горизонт на значну глибину, особливо шар до 2 м.

Періоди росту і розвитку рослин соняшнику умовно можна поділити на три: перший — від появи сходів до формування кошика, коли рослини олійної культури помірно засвоюють азот і калій та посилено фосфор; другий — від початку формування кошика до початку цвітіння, коли рослини соняшнику посилено засвоюють усі елементи живлення; третій — від початку цвітіння до початку наливання сім’янок і достигання, коли рослини знову помірно засвоюють азот і фосфор та посилено калій.

На початку розвитку рослини соняшнику потребують мінімальної кількості поживних речовин, однак їх засвоєння суттєво випереджає темпи приросту сухої речовини. У цей час соняшник використовує з ґрунту близько 15% азоту, 10% калію та 10% фосфору. Протягом наступного періоду розвитку соняшнику, коли проходять процеси формування кошиків та починається цвітіння, використовує найбільшу кількість поживних речовин: до 50% калію, 70% фосфору та 80% азоту. В останній період росту і розвитку (у фазі наливання насіння і до повної стиглості) рослини споживають до 40% калію. Азот, який засвоюється у цей період, сприяє формуванню паренхімних тканин, які запасають олію в насінні.

Соняшник часто висівають на одному й тому ж полі через кожні три роки, а то і в монокультурі, що, своєю чергою, призводить до зниження потенційної урожайності та дефіциту мікроелементів. Останнє найчастіше проявляється у період шести-восьми пар листків та у фазі цвітіння. Основним мікроелементом, до якого чутливий соняшник, є бор (В). Далі за низхідною слід розмістити Fe, Mn, Mo, Cu, Zn тощо. Для прикладу, на сухих та карбонатних ґрунтах нестача бору для соняшнику може бути критичною, адже він покращує якість насіння, збільшує кількість сім’янок у кошику тощо. Візуально дефіцит бору може проявлятися у деформації молодих листків і, як наслідок, рослини соняшнику відстають у рості, деформуються суцвіття (кошики), а за тотальної нестачі може навіть не проходити утворення кошиків.

Для попередження негативних наслідків браку мікроелементів у сучасних умовах все частіше використовують позакореневе підживлення, яке найкраще проводити після формування чотирьох пар листків. Найбільш раціонально виконувати обробку посівів хелатними мікродобривами, що гарантує рослинам наявність мікроелементів у доступній формі та формує передумови для отримання максимального потенціалу врожайності.

Система удобрення соняшнику включає в себе наступні способи внесення добрив: основне, рядкове і підживлення. Завдяки добре розвиненій кореневій системі соняшник добре реагує на післядію мінеральних, а особливо органічних добрив, тому в сівозміні його краще висівати після культур, під які вносили гній. Розміщують соняшник у сівозміні, як правило, після озимих культур, кукурудзи, зернобобових, ячменю, при цьому концентрація його не повинна перевищувати 15%, а повертатися на попереднє місце він повинен не раніше ніж через 5–6 років за умови використання стійких гібридів до ураження рослин вовчком. Від типу попередника багато в чому залежить система удобрення ґрунту під соняшник.

За результатами досліджень максимальні прирости врожаю насіння соняшнику отримують за поєднання органічних і мінеральних добрив. Залежно від зони вирощування та умов зволоження внесення 20–30 т/га гною забезпечує приріст врожаю насіння 0,2–0,5 т/га. Орієнтовні норми внесення мінеральних добрив становлять по 50–100 кг/га діючої речовини N, Р₂O₅ і К₂O. Враховуючи високий винос калію із ґрунту з урожаєм соняшнику, внесення калійних добрив менш ефективне, ніж азотних і фосфорних, через високий його вміст у ґрунтах.

Гній, фосфорні і калійні добрива слід вносити під основний обробіток ґрунту восени, а азотні — під передпосівну культивацію. Високоефективним є також внесення локально повного мінерального удобрення навесні на глибину 12–14 см. Рядкове припосівне внесення забезпечує високі результати, зокрема, на ґрунтах із низьким вмістом рухомих сполук елементів живлення. Приблизна орієнтовна норма припосівного удобрення становить Р_15–30 (суперфосфат) або N_10–15P_15–30 у вигляді комплексних добрив (нітроамофоска тощо). Використання вищезазначеної системи удобрення стабільно забезпечує приріст врожаю насіння соняшнику на 0,2–0,3 т/га.

У південних районах Степу найбільш ефективним є внесення фосфорних добрив разом з азотними (N_30–45P₆₀), які забезпечують приріст урожаю насіння до 6 ц/га. У східних районах північного Степу внесення фосфорних добрив під соняшник високоефективне лише при поєднанні з азотними чи азотно-калійними добривами (N_60–90P_60–90K₆₀). Окрім цього, враховуючи те, що значна частина фосфору, внесеного в ґрунт із добривами, стає недоступною для рослин, а частину елементів живлення, особливо калію, рослини використовують безпосередньо з ґрунту, норму добрив і співвідношення елементів для кожного поля уточнюють індивідуально. Для економії добрив та підвищення їх ефективності, враховуючи забезпеченість ґрунту поживними речовинами (згідно з агрохімічними картограмами, які повинні бути в кожному господарстві), слід використовувати поправочні коефіцієнти (табл. 1).

Тому, окрім встановлених норм добрив, за рекомендаціями науково-дослідних установ, їх ще можна розраховувати за вмістом поживних речовин у ґрунті (на заплановану врожайність), враховуючи поправочні коефіцієнти на родючість ґрунту за формулою:

Д = 100 • П-В • Кп / Ку • Су,

де Д — норма мінеральних добрив, ц/ га;

П — планована прибавка, ц/га;

В — середній винос поживних елементів, кг/ц;

Ку — коефіцієнт використання діючої речовини мінеральних добрив;

Кп — поправочний коефіцієнт залежно від родючості;

Су — масова частка N, Р, К у добриві, %.

Листкове підживлення азотними добривами застосовують рідко, лише в разі уповільненого росту рослин у холодний період, а фосфорне ефективне тільки на початку вегетаційного періоду у фази 3–4 та 5–6 пар листків, коли відбувається інтенсивний ріст, розвиток рослин та формуються кошики. Тому найчастіше використовують підживлення мікроелементами, використовуючи хелатні добрива, які більшою мірою засвоюються рослинами, поєднуючи їх внесення із пестицидами, проте в такому разі слід обов’язково уточнити інформацію щодо сумісності препаратів для змішування та попередньо дослідити їх на предмет можливого токсичного впливу на рослини. Слід також пам’ятати, що кожен елемент хелатується лише певним спектром комплексів та за певної кислотності. Так, зокрема, за рН 6–8 комплексом EDTA максимально хелатується Cu, Mn та Fe. А хелатний агент NTA за такого ж самого значення кислотності не хелатує Fe. За лужної реакції (рН ˃ 7) хелатні агенти EDTA та DTPA не хелатують цинк та погано хелатують залізо.

Найефективніше дворазове внесення мікродобрив. Наприклад, перше — бором посіви забезпечують у фазі чотирьох-п’яти пар листків соняшнику нормою 180–210 г/га (1,5–2 л/га препарату залежно від концентрації). Під час другого внесення бору, перед початком формування кошика, краще застосувати монопрепарат із бором нормою 120–180 г/га. Часто його застосовують для передпосівної обробки насіння. Критичний вміст бору в ґрунті становить 0,5–3 мг/кг.

Позитивно зарекомендувала себе також суміш внесення борної кислоти разом із сульфатом цинку й карбамідом: 1,2–2,0 кг/га борної кислоти марки ХДЧ або ХЧ; 1,0–1,2 кг/га сульфату цинку та 1,0–2,0 к/га карбаміду із витратою 250 л води.

У випадку прояву в посівах соняшнику дефіциту цинку, заліза чи міді слід застосувати комплексний препарат із хелатним агентом EDTA чи HEDTA.

Магнієві добрива слід вносити у ґрунт у дозі 50–80 кг/га MgO або проводити позакореневі підживлення. Магній бере участь в обміні азоту, фосфору та синтезі білків. Головними ознаками нестачі його є пожовтіння верхівок і країв листків, особливо старих. Брак магнію для соняшнику найчастіше проявляється на піщаних і кислих ґрунтах, а також за високого вмісту калію у ґрунті та низьких температур.

У разі дефіциту сірки молоді листки набувають блідо-зеленого або жовтого забарвлення, уражуються плямистим хлорозом, ріст рослин пригнічується. Дефіцит сірки в живленні соняшнику виявляється на ґрунтах легкого гранулометричного складу, з кислою реакцією ґрунтового середовища, погано аерованих, із низьким умістом гумусу. Тому внесення сірковмісних добрив підвищує засвоєння рослинами азоту, вміст олії та врожай соняшнику зростає.

Дефіцит мангану (марганець) виявляється у вигляді хлоротичних плям на молодих листках. При цьому старі та дуже молоді не пошкоджую­ться. Найбільше на рухомі сполуки мангану збіднені ґрунти з високим вмістом гумусу, легкого гранулометричного складу, з нейтральною або лужною реакцією, після манганофільних попередників. Внесення манганових добрив у ґрунт малоефективне, а позакореневі підживлення дають позитивні результати, адже манган активізує ферментативні процеси, бере участь в азотному обміні, процесах фотосинтезу та синтезу білків, що, своєю чергою, сильно впливає на врожайність.

Що стосується молібдену, то він найбільшою мірою впливає на урожай. У зв’язку з тим, що внесення молібденових добрив у ґрунт малоефективне, його доцільно застосовувати в позакореневе підживлення, особливо на кислих ґрунтах.

Таким чином, найбільш сприятливими для соняшнику є чорноземні, лучно-чорноземні та темно-каштанові ґрунти з нейтральною реакцією рН 7,0. Малопридатні і взагалі непридатні — важкі глинисті, піщані, а також кислі і засолені ґрунти. У зв’язку з тим, що коренева система соняшнику розповсюджує­ться на значну глибину, олійна культура з легкістю засвоює всі необхідні елементи живлення з нижніх глибоких та верхніх горизонтів, а тому добре реагує на післядію мінеральних та органічних добрив, внесених під попередник чи передпопередник.

Гній, фосфорні і калійні добрива під соняшник доцільно вносити під основний обробіток ґрунту восени, а азотні — під передпосівну культивацію. Високоефективним є також внесення повного мінерального удобрення локально навесні на глибину 12–14 см, а також використання позакореневого підживлення мікродобривами в хелатній формі.

Для економії добрив та підвищення їх ефективності, враховуючи забезпеченість ґрунту поживними речовинами (згідно з агрохімічними картограмами), слід норму добрив розраховувати на заплановану врожайність індивідуально для кожного поля окремо, використовуючи при цьому поправочні коефіцієнти згідно з групуванням ґрунтів за вмістом NPK.

Олександр ЦИЛЮРИК, доктор с.-г. наук, професор
кафедри загального землеробства та ґрунтознавства
Дніпровського державного аграрно-економічного університету