У фільмі «Слава» (1980) з Айрін Карою у головній ролі звучить пісня, в якій є рядок: «Я житиму вічно». Героїня, звісно, співає про безсмертя у переносному сенсі, пов’язуючи його зі славою. Але багато хто мріє про безсмертя буквально. Мільярдери з Кремнієвої долини, наприклад, інвестують у венчурні проєкти, які повинні розв’язати проблему смерті, наче якийсь баґ в операційній системі. Що, однак, коли усунути цей баґ неможливо, а людське життя завжди матиме межу, незалежно від наших зусиль? У новому дослідженні науковці спробували відповісти на питання: скільки років може прожити людина, якщо завдяки поєднанню генетики і везіння вона не помре від раку, хвороби серця або її не зіб’є автобус? Дослідники встановили, що навіть якщо оминути всі ті речі, від яких зазвичай помирають люди, здатність їхнього організму відновлювати свій рівноважний стан однаково з віком зменшується. Тож якщо ми не помремо від якихось несприятливих факторів, наше життя все-таки обірветься внаслідок втрати цієї здатності. Вчені порахували, що верхня межа здатності організму регенерувати свої системи лежить між віком 120 і 150 років. Стаття з описом дослідження опублікована 25 травня в журналі Nature Communications. Основне питання дослідження, за словами Хізер Вотсон, директорки Центру вивчення старіння та розвитку людини Дюкського університету, полягає у тому, скільки може прожити людина за найсприятливішого сценарію. Його автори відкрили так званий «темп старіння», який встановлює ліміт тривалості життя. Головний автор дослідження Тімоті Перков із сингапурзької компанії Gero та його команда розглянула три великі когорти людей у Сполучених Штатах, Великобританії та Росії. Дослідників цікавила зміна таких параметрів, як кількість клітин крові та число кроків, які людина робить кожного дня, які аналізували у різних вікових групах. Науковці виявили однакову закономірність, яка характеризувала ці, здавалось би, дуже різні параметри. Що старшою стає людина, то менше її організм може повертати ці параметри до стабільного рівня. Обчислення показали, що вік, в якому його життєві сили зникають остаточно, лежить у діапазоні між 120 і 150 роками. Найстарша людина на планеті з документально підтвердженим віком – француженка Жанна Кальман – померла 1997 р. у віці 122 років. Вчені також встановили, що з віком меншає здатність організму відновлюватися після захворювань, а одужання потребує щораз більш часу. Здорова молода людина здатна швидко адаптуватися до змін і відновити стабільний стан свого організму – проте у старших людей фізіологічні процеси, за словами Вотсон, ніби вповільнені. Як наслідок, навіть невеликий подразник здатен розбалансувати системи організму, що може призвести до смерті. Прикладом може бути стрибок кров’яного тиску через хворобу. Цікаво, що кількість клітин у крові має чіткий здоровий діапазон, тоді як щоденне число пройдених кроків є дуже особистим показником. Те, що автори дослідження обрали такі, здавалось би, різні параметри і все-таки виявили однакові закономірності, свідчить про те, що основоположний «темп старіння» впливає на всі без винятку системи організму. Автори також вказують на кілька цікавих знахідок. «Ми виявили, що стрімкий злам в обох цих параметрах настає у віці приблизно 35–40 років», – каже Перков. За його словами, саме у цьому віці найчастіше закінчується кар’єра професійних атлетів. Бажання знайти секрет безсмертя таке ж давнє, як і саме людство. Проте довге життя – це не те саме, що здорове життя, вважає Джей Ольшанський, професор епідеміології та біостатистики Університету Чикаго в Іллінойсі, який не брав участі у дослідженні. «Акцент потрібно ставити не на тому, щоб жити довше, а на тому, щоб жити здоровіше», – каже дослідник. Не тільки тривалість життя має значення – його якість теж дуже важлива. Тож питання полягає не лише у тому, щоб жити довго, а й у тому, щоб віддалити старість – період немочі організму. Ключова теза авторів дослідження, на думку Ольшанського, полягає у тому, що хоча люди й навчилися лікувати більшість хвороб, вони ще поки не навчилися лікувати старість. Тож навіть якщо людина одужає після певної хвороби, біологічний процес старіння однаково триватиме. Проте питання про те, чи прогрес у медицині якось впливає на фундаментальну межу людського життя, яку ідентифікували науковці у цьому дослідженні, залишається відкритим. Окремі дослідження – наприклад, тестування ліків від діабету метформіну – повинні відповісти, чи можливо сповільнювати видимі індикатори старіння. Співавтор дослідження Пітер Федічев з Gero налаштований оптимістично. «Перш ніж втрутитись у щось, його потрібно оцінити», – наголошує науковець. Коли ми вже знаємо, яка природна тривалість життя, потрібно міркувати, як її збільшити. За його словами, саме це буде завданням наступних досліджень. Emily Willingham Scientific American, 25/05/2021 Зреферував Є. Л. Гострий лейкоз крові вражає кровотворну систему людини і пригнічує імунітет. Хвороба формується в кістковому мозку, при цьому порушуються його нормальні функції і в кров викидаються недорозвинені клітини. Лейкоцити поступово витісняються, організм не справляється з інфекційними та микозними поразками. Середовища гострих форм найчастіше зустрічається лімфобластний рак. Захворювання провокує ряд чинників, що порушують повноцінне людське життя. З’являються болі різної локалізації, кровотечі, підвищується температура, задишка, непритомність, різка втрата ваги і т. д. Головний симптом раку – наявність незрілих клітин в аналізі крові. Білокрів’я вважається смертельною хворобою. У людей з подібною патологією термін життя залежить від виду лейкемії, стану внутрішніх органів, віку та тривалості розвитку онкологічного процесу. У людини з лейкемією в кров викидаються незрілі лімфо – і лейкоцити, позбавлені захисних функцій. Рівень еритроцитів падає і в тканинах не відбувається належний кисневий обмін. Порушується периферійний кровообіг, знижується рівень тромбоцитів, кров перестає згортатися, внутрішні органи збільшуються і набрякають. Онкологія розвивається на тлі спадкових генетичних відхилень. Лейкемія прогресує під впливом на організм алкоголю, нікотину, шкідливих харчових продуктів, канцерогенів. Особливий фактор, що впливає на розвиток раку крові – радіаційне опромінення жінки під час виношування плоду або вплив великих доз випромінювання на організм дорослої людини. При лейкозі на одужання впливають наступні фактори: Хронічний лейкоз не здатний ставати гострим і навпаки. Однак на тлі постійного тривалого процесу розвивається волосатоклітинна лейкемія. Цей так званий раковий криз пригнічується і в 96% випадків пацієнт входить у десятирічну ремісію. Статистичні дані серед різностатевих і різновікових пацієнтів: Люди живуть з хронічною формою хвороби і не підозрюють про власному стані, в той час як гостра форма виражається яскравими симптомами. Це дозволяє провести ранню діагностику і почати інтенсивне лікування, збільшує тривалість життя. Захворювання лікується, але завжди залишається ризик розвитку рецидиву. Якщо з лейкозом не звернутися за медичною допомогою, смерть настане протягом місяця. Симптоми будуть наростати, а життєво-важливі органи працювати на межі. Спочатку виникнуть ознаки гострої інтоксикації: В останні дні перед смертю відбувається помутніння свідомості, людина може втратити мову. Біль у тілі не дає можливості рухатися, ротова порожнина покривається виразками, що ускладнює прийом їжі. Поступово відключаються всі органи, настає смерть. При розтині виявляється гостра серцева та ниркова недостатність. Захворювання смертельно, але можливо вилікувати. В Ізраїлі споруджено безліч онкогематологічних центрів, усувають рак крові у дорослих і дітей. Висококваліфіковані лікарі проводять цитогенетичні, імуногістохімічні та молекулярно-генетичні дослідження для визначення нюансів захворювання та призначення максимально ефективного лікування. Досліджуваний матеріал представлений кров’ю, біопсією кісткового мозку і спинномозкової рідини. Для уточнення діагнозу застосовують інструментальні методи діагностики. Пацієнт перебуває в стаціонарі під час лікування. Людині вводять хіміотерапію до досягнення ремісії. При тяжкому перебігу патологічного процесу рекомендується пересадити кістковий мозок. Операцію з трансплантації донорських стовбурових клітин проводять і в України, але ізраїльські онкогематологи розташовують розширеним арсеналом лікувальних тактик. При пересадці кісткового мозку прогноз на життя збільшується до 90% у випадку приживлення чужого біоматеріалу. При розвитку онкологічного процесу страждають всі системи організму. Вчасно розпочате лікування і досягнення ремісії не дають 100% гарантії, що рак не повернеться. Особлива увага приділяється організму протягом 2 років після проведення останньої хіміотерапії. Якщо хвороба не повертається ще 3 роки, у хворого з’являються всі шанси назавжди позбутися від білокрів’я. Підвищує виживаність трансплантація кісткового мозку. Складність в тому, що важко знайти відповідного донора. Відомі приклади, коли батьки народили другу дитину в якості довічного донора для першого, тому що біологічний матеріал братів і сестер майже завжди підходить хворому людині. Процедура дорога, тому більшість пацієнтів відмовляються від операції. Онкохворій в період лікування важлива психологічна підтримка близьких. При важких депресивних станах рекомендується консультація психолога. Щоб подолати хворобу, потрібно вірити в свої сили. Пацієнти з оптимістичним настроєм і бажанням жити входять в ремісію швидше інших. Для підтримки життєвих сил і збільшення опірності людського організму до ракових клітин онкогематологами розроблені наступні рекомендації: Смерть при лейкозі відбувається в страшних муках. Людські органи гниють, а кістки руйнуються. Сучасна медицина дозволяє уникнути страшних наслідків раку крові при проведенні інтенсивної терапії. Людина повинна щорічно відвідувати медичні огляди, здавати аналізи крові і проходити ультразвукове дослідження для збереження життя. Написати статтю на таку важку тему мене спонукав недавній випадок. Жив-був хлопець. Рослий, красивий, розумний. Радував батьків оцінками. Закінчив школу з золотою медаллю. Поступив в університет і там продовжив вчитися на відмінно. Ходив у походи з друзями. Мріяв стати вченим-фізиком. А потім помер. У віці 21 року. Не аварії або п’яній бійці. Тихо, на лікарняному ліжку, від лейкозу… Його батько — офіцер. Станів не сколотив, всі важкі дев’яності працював як проклятий, щоб поставити сина на ноги. Батьки вкладали в нього все, що могли. Він був відрадою, їх справжнім станом. І тепер його не стало. «Згорів» за пару місяців. Рідкісна форма лейкозу. Ймовірність захворіти — менш, ніж 1 на 100 тисяч. І тим страшніше «попадання». Ви вірите в таку випадковість? У що після цього вірити? Що ж може призвести до такого страшного захворювання? Інформації про причини захворювання на сьогоднішній день у науки немає. Тільки здогади. В один момент організм перестає правильно виробляти кров. Створювані організмом кров’яні тільця не можуть виконають свої функції. Білих кров’яних тілець виробляється в сотню раз більше, ніж в нормі, що і дало первісна назва хвороби — «білокрів’я». В результаті людина слабшає, як при анемії. Добре знайомі нам, поширені хвороби приймають важкий перебіг. Висока температура і інтоксикація призводять до смерті. Лікування — теж досить тяжке випробування для організму. Ножем нічого не відріжеш. Можна лише труїти організм хіміотерапією, переливати здорову кров і пересаджувати кістковий мозок від донорів. І хоча сучасна медицина має успіхи у боротьбі з лейкемією, але в останні десятиліття сталого зниження смертності не спостерігається. Звідки прийшла ця напасть? Можна лише будувати припущення на основі статистичних даних. Відкрита Рудольфом Вирховом в 1845 році, ця хвороба привернула до себе увагу в ХХ столітті, коли штучне іонізуюче випромінювання увійшло в наше життя. Першими постраждали рентгенологи. Відсоток захворюваності серед них став аномально високий. Проведені дослідження виявили залежність між дозою опромінення та ризиком захворіти на лейкемію та іншими пухлинними захворюваннями. Завдяки цим першим жертвам високих технологій ми сьогодні знаємо про шкоду радіації та способи захисту від неї. Наступними стали японці — жертви атомних бомбардувань. Надалі аварії на атомних об’єктах, — підводних човнах, атомних станціях, експериментальних центрах, — лише підтвердили залежність між великими дозами радіації і високою ймовірністю захворіти. У 1962 році на екрани вийшов фільм «Дев’ять днів одного року». Його герой, чудово зіграний Олексієм Баталовим, фізик-атомник, який хоче розкрити секрет термоядерного синтезу. У процесі експерименту він отримує велику дозу радіації і хворіє на лейкоз. Так, завдяки радянському фільму, про колись рідкісної хвороби дізнався весь світ. Але чи означає це, що жертвами лейкозу стають виключно фізики-ядерники, рентгенологи, підводники і жертви аварій? Сумно, але лейкоз — одна з найбільш «молодих» пухлинних хвороб. Щорічно в України виявляють близько 5000 випадків захворювань у дітей молодше 18 років. Більше всього схильні до захворювання діти у віці 2-4 роки. В цілому по світу, чим ближче людина знаходиться до сучасних благ цивілізації, тим вище ймовірність лейкозу. Вже з 20-х років минулого століття почалося те, що можна умовно назвати епідемією білокрів’я. Спочатку «дитячий» лейкоз вразила Великобританію, потім США. До 60-х років він досяг Японії. Менше всього схильні лейкозу виявилися слаборозвинені країни. Але по мірі проникнення випромінюючої техніки у віддалені куточки планети, рівень захворюваності поступово вирівнюється. Про який техніці може йти мова? Не про рентгенівських ж апаратах? Радіовипромінювання сьогодні — норма життя. Все почалося з радіо Попова і Марконі. А сьогодні навіть клавіатура, на якій я набираю текст, з’єднана з комп’ютером по радіо. З боку наша планета схожа на наднову зірку, інтенсивно випромінює в радіодіапазоні. Наскільки безпечно випромінювання навколишніх нас предметів? Точного, однозначної відповіді немає. Є лише світова статистика захворюваності, яка показує, що чим більше побутових радіо-випромінювачів в країні, тим вище у неї ризик пухлинних захворювань. І насамперед — захворювань крові. Озирніться навколо, і ви знайдете багато приладів, пронзающих ваше тіло невидимими променями. Вони на полиці, на даху і навіть в кишені. Чималу роль у нашому опроміненні відіграють польоти в літаках. Все це окремо може бути і безпечно, але в комплексі цілком може призвести до лейкозу. А який зв’язок між аномально високим захворюванням дітей на 2-4 роки і техногенних випромінюванням? Лейкемія не виникає одразу. Вона починається з одного пухлинної клітини і поступово заповнює організм. На це йде від 2 до 4 років. І якщо майбутня мама в період вагітності піддавалася опроміненню, то дитина може захворіти вже в утробі. Ембріон набагато більш вразливий, ніж дорослий організм. Нікому не прийде в голову покласти мобільний телефон в колиску. Але сучасна майбутня мама користується ним досить часто. Дитячі смерті стосуються насамперед батьків і близьких. Про них знають фахівці, але не особливо наголошують журналісти. Про лейкозі обиватель зазвичай дізнається, коли вмирають «зірки». В 1982 році на радянські екрани вийшов фільм «Вам і не снилося». Водили на нього, як це було прийнято, цілими класами. Досі пам’ятаю те потрясіння, яке пережив після перегляду. Вийшов цей фільм на екрани США під назвою «Love & Lies». А через десять років Микита Михайлівський, який зіграв головну роль в цьому фільмі, помер від лейкозу у віці 27 років. Не врятувала навіть лондонська клініка. Жертвами лейкозу стали Федір Шаляпін, Раїса Горбачова, космонавт Алан Шеппард, математик Джулія Робінсон і багато хто, багато хто інші відомі люди. Можна вважати небезпечним захворювання, на яке щороку хворіють всього 25 чоловік із 100 тисяч? Можна вважати небезпечною хвороба, від якої третина хворих не знайде спасіння в самих сучасних клініках, а решта дві третини будуть схильні до важкого, небезпечного і дуже, дуже дорогого лікування? Чому серед жертв цієї хвороби так часто зустрічаються люди розумні, обдаровані? Питання, питання… Ми так багато грошей витрачаємо на дурниці. І окремі люди, і цілі країни. Деколи прибутку і витрати перевершують всяке уяву. Але коли приходить «біла смерть», все здається мішурою. І тільки одна відчайдушна надія, що лікування допоможе, що на нього вистачить грошей, що організм впорається — тільки це стає важливим для хворого і його близьких. Хто їм допоможе? Лейкемія — дуже небезпечне і підступне захворювання! На початковій стадії захворювання протікає безсимптомно. На що слід звернути увагу, щоб вчасно звернутися за допомогою. Лейкемією або іншими словами лейкоз називають онкозахворювання, при якому відбувається мутація клітин кісткового мозку, у зв’язку з чим вони не розвиваються нормальні лейкоцити . Відмінними рисами цієї недуги є відсутність пухлин, а наявність ракових клітин у кістковому мозку та крові, іноді спостерігається їх присутність в селезінці, лімфовузлах та інших органах. Хвороба може розвиватися швидко (гостра форма) або, навпаки, повільно (хронічна форма). По мірі руйнування здорових клітин відбувається зміна функцій крові, що проявляється в характерних симптомах. Які ознаки свідчать про наявність лейкозу? Постійне відчуття втоми і слабкості є найбільш поширеним симптомом. Зазвичай такий стан спровоковано супутньою анемією, посилює фізичний стан людини. Спочатку хворий може відчувати незначну втому, але з часом вона буде посилюватися. Ті, хто хворіє на лейкемію, часто страждають від задухи або відчуття так званого «кома в грудях». Дихання у таких пацієнтів важке і переривисте. Якщо на тілі утворюються синці, але людина при цьому не отримував жодної травми, це є однією з ознак лейкемії. Такі прояви найчастіше є наслідком зниження кількості тромбоцитів або наявності проблем зі згортанням крові. Як правило, синці з’являються на кінцівках, але можуть знаходитися на будь-якій частині тіла. Безпричинне кровотеча з легень, кишечника, ясен або носа свідчить про дефіцит в організмі тромбоцитів і проблеми зі згортанням крові. Ці ознаки характерні для гострої форми лейкемії. Якщо на тілі утворюються ледь помітні безболісні червоні точки, це свідчить про зниження рівня тромбоцитів. Такий прояв також є одним з ознак лейкемії. Зазвичай плями можна виявити в області кісточок, оскільки саме у гомілках протягом дня накопичується найбільша кількість рідини. Така ознака спостерігається рідше і тільки у пацієнтів з гострою формою лейкозу. Збільшення в розмірі селезінки, а також втрата апетиту може свідчити про хронічному або гострому лейкозі. Пацієнти можуть приймати їжу в невеликій кількості і при цьому відчувати насичення, це відбувається із-за тиску селезінки на шлунок. Через збільшення селезінки у животі може відчуватися певний дискомфорт і навіть гострий біль. Це зумовлено розташуванням даного органу, – у верхній лівій частині живота. Такий симптом є неспецифічним і зустрічається рідко, найчастіше при гострій лейкемії. А наявність субфебрильної температури вказує на інфекцію в організмі і ослаблений імунітет, що може бути пов’язано з онкозахворюванням. Якщо під час нічного відпочинку людина сильно потіє, необхідно ретельне обстеження організму. Оскільки дана ознака може свідчити про наявність онкологічного захворювання. Лейкемічна анемія часто супроводжується пульсуючими головними болями . Такий стан може бути небезпечним для життя з-за високого ризику головного кровотечі, тому необхідно терміново звернутися до фахівця. Симптомом гострого або хронічного онкозахворювання може служити нехарактерна блідість шкіри. При цьому у хворого може спостерігатися втома та задишка. Цей симптом зустрічається в рідкісних випадках, але на нього варто звернути увагу. Особливо якщо хворий відчуває загальну слабкість і сильний біль у кістках, що відбувається через вироблення ракових клітин всередині кісткового мозку. При збільшенні лімфатичних вузлів в області паху, пахвових западин і шиї слід пройти обстеження. Такий симптом часто виникає під час інфекції, але при одужанні зникає. Якщо ж вузли залишаються збільшеними або продовжують зростати, це може свідчити про розвиток лейкемії. Згідно зі статистикою у кожного 20 хворого на лейкемію спостерігається шкірний висип, схожа на наліт або алергічну реакцію організму. Висипання можуть бути будь-яких розмірів і форм, але в разі онкології вони завжди ростуть і поширюються по тілу. Якщо людині не вдається побороти хворобу, незважаючи на постійний прийом антибіотиків, значить необхідно зробити повний аналіз крові, щоб визначити рівень лейкоцитів, тромбоцитів та гемоглобіну. При підвищеному рівні лейкоцитів страждає імунна система, що провокує часті інфекції. Якщо ж такий ознака супроводжується синцями і втомою, це привід звернутися за консультацією до онколога. Не можна ігнорувати будь-який з перерахованих вище симптомів, оскільки лейкемія є підступною хворобою .Скільки може прожити людина з лейкозом
Скільки може прожити людина?
Не тільки тривалість життя має значення – його якість теж дуже важлива
Від чого помирають люди при лейкозі
Які процеси впливають на самопочуття хворого
Тривалість життя при раку крові
Лікування
Як продовжити життя при гострою формою лейкемії
Лейкоз. Кого підстерігає «біла смерть»?
ВАЖЛИВО! 16 ознак лейкемії, про які необхідно знати
Що важливо знати про лейкемії
1. Постійна слабкість і втому.
2. Проблеми з дихальною системою.
3. Поява синців невідомого походження.
4. Кровотечі.
5. Освіта петехій – невеликих червоних плям під шкірою.
6. Збільшені в розмірі і опухлі десна.
7. Здуття живота.
8. Больові відчуття або інший дискомфорт у верхній частині живота.
9. Озноб або гарячка.
10. Пітливість ночами.
11. Часті головні болі.
12. Блідість шкірних покривів.
13. Болі в кістках.
14. Збільшення лімфовузлів.
15. Висип на шкірі.
16. Часті інфекційні захворювання.