Скільки важить один тюк люцерни

Володимир Мірненко, бренд-менеджер «Пьотінгер Україна»

Кілограм сирого протеїну з люцернового силосу в хороших господарствах має собівартість 15-20 грн. На практиці, в деяких господарствах, може доходити до 180 грн.! Основна причина — незнання та/чи недотримання технології вирощування люцерни. Це спонукало підготувати серію матеріалів про правильне вирощування королеви кормових культур. Розпочнемо з вибору сорту — жодних вказівок чи настанов, лише поради, як обрати сорт та розкрити його потенціал у ваших ґрунтово-кліматичних умовах.

Індивідуальний підхід

У природі існує дві чисті лінії люцерни:

фіолетова (посівна) — характеризується високою врожайністю й листянистістю, високим умістом протеїну, але слабкою стійкістю до хвороб, шкідників, бур’янів, морозів;
жовта (серповидна) — має міцне стебло, високу стійкість до хвороб, шкідників, бур’янів, морозів, але невисоку врожайність та низьку концентрацію поживних речовин.

На ринку насіння чистих ліній не існує. Понад 250 сортів люцерни у світі поєднують їх ознаки в різних про-порціях. Сорт є одним із необоротних управлінських рішень, оскільки його не можна змінити після сівби. Тому при виборі спирайтеся на ключові фактори:

потенційна врожайність;
потенційна якість корму;
стійкість до хвороб;
зимостійкість;
посухостійкість;
стійкість травостою;
цільове призначення.

Кожен сорт, залежно від того, якої лінії (фіолетової чи жовтої) буде більше, матиме свої сильні та слабкі сторони. Сорти з яскравіше виявленою жовтою лінією матимуть вищі стійкість до хвороб, зимо- і посухостійкість, менше вилягають та краще підходять на сіно. Сорти з більшою часткою фіолетової лінії мають вищу потенційну врожайність, кращу концентрацію поживних речовин та перетравність і більше годяться для заготівлі трав’яного силосу.

Не існує сорту, в якого б усі фактори були сильними, тож підприємство має зробити власний вибір з огляду на цілі та умови вирощування.

Група спокою (fall dormancy)

В кукурудзи є ФАО, в сої — група стиглості, а в люцерни — група спокою (від англ. fall dormancy, що дослівно означає «осінній спокій»). Кожен сорт люцерни входить до певної групи спокою залежно від того, наскільки швидко він відновлює вегетацію весною й ріст після укосу та наскільки довго люцерна вегетує осінню.

У США кожен сорт перед тим, як потрапити на продаж, проходить тестування на групу спокою. В різних ре-гіонах країни висівається новий сорт на ділянках поряд із сортами, група спокою яких відома та береться за базис. Осінню, за 25-30 днів до припинення вегетації, всі ділянки скошуються. На момент припинення ве-гетації оцінюють ступінь відростання люцерни нового сорту та порівнюють із базовими сортами. Всього груп спо-кою 11: від 1, що означає найспокійніший, тобто після скошування майже не відростає (практично чиста жовта лінія), до 11 — найнеспокійніший, що активно вегетує до перших заморозків (майже чиста фіолетова лінія), див. таблицю 1 і фото 1.

Спокійні сорти

Осінню люцерна реагує на температурний режим та довжину світлового дня. Спокійні сорти майже повністю зупиняють свою вегетацію вже за 25-30 днів до перших заморозків. Це дозволяє люцерні зберігати кореневі резерви та легше пережити зиму. Для майже всіх сортів діє правило: чим спокійніший сорт, тим краще він зимує. Одним з актуальних напрямків селекції сортів люцерни є бажання розірвати зв'язок між зимостійкістю та раннім припиненням вегетації. Як свідчать результати дослідження університетів Вісконсину та Міннесоти, певним сучасним сортам це вдалося (див. графік 1). Спеціалізовані сорти люцерни в групах спокою 2–5 мало відрізняються за зимостійкістю. Підняти зимостійкість сортів у групах спокою 6–11 поки що не вдалося (для порівняння див. схему 1).

Спокійні сорти повільніше відновлюють вегетацію навесні. Вони потребують 10–15 днів із середньодобовою температурою понад 15 °С, щоб прокинутись і рости. Крім того, такі сорти повільно відновлюють вегетацію після кожного укосу. Зелені листочки з’являються на полі зі стернею люцерни через тиждень, а то й два. Ви отримаєте на один укіс менше, а тому менший урожай з гектара за сезон (див. графік 2).Різниця у потенційній врожайності сучасних сортів люцерни в групах спокою 2–5 невелика — до 15%. В той самий час, сорти з однієї групи сти-глості можуть значно відрізнятися за врожайністю. Основний фактор, що спричиняє цю відмінність, — стійкість до хвороб.

Неспокійні сорти

Сорти з групи спокою 11 практично не припиняють рости аж до перших заморозків, швидше відновлюють вегетацію навесні та приносять більший врожай наступного року. Ще однією їх перевагою є раннє відновлення після укосів, а значить, час між укосами буде менший (таблиця 2).

Водночас ці переваги можуть стати недоліками в конкретній ситуації. Люцерна, яка продовжує рости восени, активно використовує кореневі резерви, а значить, схильна до вимерзання. Сорти, які швидко відновлюють вегетацію весною, більше страждають від пізніх заморозків (див. фото 2). Кілька останніх років і в нас у березні трапляються заморозки. Пошкоджена люцерна повільніше відростає, що негативно позначається на врожайності.

Крім того, люцерна з вищої групи спокою може відновити вегетацію, якщо взимку настає короткий період теплої погоди. Наприклад, люцерна з групи спокою 2 потребує чотири–п’ять днів з температурою понад 15 °С для відновлення вегетації, а люцерні з групи спокою 5 достатньо два дні такої температури. На передчасний ріст рослина тратить енергію, втрачаючи при цьому морозостійкість. Сніговий покрив уповільнює відновлення веге-тації в короткі періоди потепління.

Більшість весняних бруньок люцерна формує восени. Якщо вони гинуть узимку, то навесні потрібен час і енергія (вуглеводи) на формування нових. Різна довжина стебел (різниця від 7 см) може вказувати на часткову загибель осінніх бруньок. Менш спокійні сорти люцерни раніше відновлюють весняну вегетацію лише після вдалої перезимівлі. У разі втрати частини бруньок та формування весняних, такі сорти можуть відновити вегетацію пізніше за більш спокійні сорти, що вдало перезимували.

Швидше відновлення вегетації після скошування має переваги лише тоді, коли фермер може ними ско-ристатися. Зокрема, коли виконає всі операції в полі до того, як люцерна почне відростати: підбір маси, підживлення, штригелювання, аерація. Інакше техніка в полі пошкодить бруньки, що проснулися. Люцерні буде потрібен час, щоб розбудити нові. І ми отримаємо на неспокійних сортах пізніше відростання, аніж це було б на спокійніших, але не пошкоджених механічно.

Сорти з групи стиглості вище 4,5 варто брати лише тоді, коли ви її будете заготовляти на сінаж, трав’яний силос чи сіно примусового просушування. Тобто заберете масу з поля за одну–дві доби після скошування і встигнете до відновлення вегетації. Якщо у вашому регіоні скошена маса просихає на сіно за три дні, а за-бираєте його на четвертий, то варто брати люцерну з груп спокою 3,5–4,5. Якщо на збір урожаю потрібно п’ять–сім днів від скошування, сійте люцерну з груп спокою не вище 3,5.

У світовій практиці фермери мають різні поля для трав’яного силосу (неспокійні сорти) та сіна природного просушування (спокійні сорти). Вітчизняні підприємства більше орієнтуються на погодні умови й різні укоси одного сорту люцерни використовують на силос та сіно. Заготівля сіна з неспокійних сортів значно відкладає наступний укіс, знижує кореневі резерви, а якщо це відбувається осінню, то і знижує зимостійкість.

Треба розуміти, що неспокійні сорти (сорти вищої групи спокою) мають лише потенціал високої врожайності, а не гарантію. Найвищий врожай господарство може отримати при вирощуванні люцерни з групи стиглості максимально високої, але такої, що може повністю розкрити свій потенціал в умовах реального господарства.

Зимостійкість

Коли українські агрономи говорять про зимостійкість, то часто мають на увазі, скільки люцерни вижило навесні. Насправді йдеться про те, наскільки ослабленою люцерна вийшла з зими, скільки бруньок втратила. Бруньки, які прокидаються навесні і створюють урожай першого укосу, закладаються рослиною ще з осені. Наше завдання — утримати їх живими до весни.

Оцінюють стан люцерни під час перезимівлі за висотою пагонів. Якщо взимку люцерна частково втратила бруньки, то навесні закладе нові. В результаті частина пагонів утвориться з весняних, а частина з осінніх бруньок. Різниця в їх висоті становитиме 5–7 см. Якщо на люцерні пагони з двома ярусами, це означає, що група спокою не підходить для вашого регіону, або ж ви не дали можливість люцерні накопичити корисні речовини в кореневій системі, тобто якісно перезимувати.

Під час кожного укосу люцерну не варто скошувати нижче 12 см. На цій висоті на стеблах можуть міститися бруньки (зачатки бокових пагонів). Скошуючи нижче, ми зменшуємо здатність люцерни до гілкування, проріджуємо травостій. Останній укіс перед зимівлею варто проводити на висоті до 15 см. Так ми зберігаємо всі бруньки, закладені восени, та інвестуємо в перший укіс наступного року.

Агрономічні методи також впливають на перезимівлю культури:

Нормалізація рН ґрунту (вапнування чи гіпсування). Максимальний врожай люцерна дає на ґрунтах із рН у межах 6,5–7,5. Люцерна не любить кислих ґрунтів, тому вибір поля з потрібним рівнем кислотності чи його нормалізація допоможуть рослині перезимувати.
Фосфорно-калійне підживлення. Ґрунт слід підживлювати на основі результатів аналізу ґрунту та органічних добрив.
Вибір сортів із відповідної групи спокою. Обирайте максимально високу групу спокою, але таку, що зможе перезимувати в ваших ґрунтово-кліматичних умовах. Гарний агроном, який дотримується технології вирощування, може виростити люцерну з вищої групи спокою (вищим потенційним врожаєм), не втративши її взимку.

У виборі оптимальної групи спокою для вашого господарства два фактори відіграватимуть основну роль:

ґрунтово кліматичні умови; чим морозніша зима та/чи посушливіше літо, тим нижчу групу спокою потрібно обрати;
рівень агрономії на підприємстві; чим менше займаєтесь доглядом, підживленням, оцінкою ґрунту й люцерни, тим вищий урожай дасть нижча група спокою.

Посівний матеріал

У світі більше 250 сортів люцерни. В Україні можна відшукати в продажу до 30. Причина — немає попиту на якісний посівний матеріал, немає розуміння різниці між сортами та налагодженої системи вирощування, що могла б повністю розкрити потенціал високоврожайних сортів. Є поодинокі успішні господарства, але їх украй мало для того, щоб загальна картина змінилась. Щороку в Україні засівається приблизно 45 тисяч гектаів люцерни, а посівного матеріалу офіційно продається на 20-25 тис. га. Близько 50% площ засівається «сміттям» невідомого походження. Часто зараженим хворобами та повитицею. Пропозиція на ринку не стане кращою доти, доки попит не стане вимогливішим.

В 2019 році NAFA (National Alfalfa & Forage Alliance) зареєстрував 180 сортів люцерни. Реєстрація відбувається лише тоді, коли сорт показує себе як найкращий. В США знайшлося аж 180 найкращих сортів!

Кожен з них найкращий у своїй категорії: за призначенням (на силос, сінаж, сіно тощо); за хімічним складом (найпротеїновіший, найперетравніший, найенергетичніший тощо); за регіоном, за валом урожаю та багато інших «за».

Не існує єдиного найкращого сорту в світі, бо поняття «найкращий» передбачає конкретну ціль та умови вирощування. NAFA стверджує, що сортовипробування має репрезентативні результати в околі 150 км. Від’їдьте на 150 км від досліджуваної ділянки в будь-який бік — і умови вирощування зміняться настільки, що дослід доведеться повторювати. Ба-жано і нам досліджувати різні сорти люцерни на власних демонстраційних ділянках, щоб підтвердити їх продуктивність і цінність.

У 2019-2020 рр. ми спробували це зробити, і в чотирьох областях України заклали демонстраційні ділянки з люцерною. В різних господарствах на одному полі в однакових умовах посіяли від 5 до 12 різних сортів. Це дозволило зібрати інформацію про те, який сорт і в яких умовах за перші два роки показав себе найкраще. Звісно, цього мало, будемо продовжувати дослідження наступні два роки, щоб максимально вивчити потенціал.

Вибір сорту — відповідальне завдання, адже саме цей сорт буде служити вам наступні три-чотири роки. Сподіваємося, інформація в даній статті дала вам трішки більше розуміння про різноманіття сортів люцерни та критерії добору.

Джерело: журнал «Молоко і ферма», 1 (62) лютий 2021

Скільки важить рулон сіна

Як розрахувати, скільки сіна потрібно корові на зиму і заготовити корм правильно

Взимку корів прийнято годувати сушеної травою – сіном. Від виду та обсягу залежать надої. Тому його повинно вистачати до весни.

Тому потрібно знати в точності, скільки сіна потрібно корові на зиму і як розрахувати необхідну кількість.

Це не просто, тому як потрібно враховувати вік тварини, його вага, чи буде скотина доїтися в цей період і інші фактори.

Скільки сіна потрібно одній корові

Щоб правильно розрахувати кількість сушеної трави, необхідну для корму тваринного, потрібно враховувати деякі фактори. Допущені помилки призведуть до відсутності надоїв у корови, що негативно позначиться на становищі сім’ї. В даному випадку звертають увагу на наступне:

Регіон, де розташоване фермерське господарство. Через кліматичні умови тривалість випасу може бути довше або, навпаки, він зменшиться. У північних областях худобину годувати починають в жовтні, а в південних – набагато пізніше. Початок випасання теж починається по-різному: в теплих краях вже з квітня, а в північних – до кінця травня. Чим довше худобу знаходиться в стійлі, тим більше буде потрібно трави.
Вага тварини. Корові з великою вагою потрібно більше їжі, ніж теляті. Заготовлюючи корм для телят, потрібно враховувати їх приріст, щоб трава не закінчилося раніше терміну.
Фізіологічний стан. Якщо скотина Тільну або слабка, після отелення, хвороби, то їй потрібно більше легких кормів, і трави сушеної буде вживатися менше.
Для чого тримають худобу. Якщо бичків готують на м’ясо, то заготовлена трава буде основним його кормом. Коровам після пологів потрібні інші корми, а сіно становить 25-30″Про Сіно (частина 1)” width=”700″ height=”394″ frameborder=”0″ allow=”accelerometer; autoplay; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture” allowfullscreen=”” style=”width: 710px; height: 400px;”>Сена потрібно всього 25″code-block code-block-3″ style=”margin: 8px 0; clear: both;”> Дорослій бику, щоб він не втрачав своєї продуктивності, потрібно всього 10-15 кг продукту в день. Бика виробника потрібно годувати збалансованим кормом, куди входять: вітамінні концентрати, коренеплоди, силос і сінаж. Теляті вітамінну траву починають давати на третьому місяці життя. До цього їх в основному отпаивают молоком з різними добавками. Спочатку продукт дається всього по 3-4 кг на добу. З дорослішанням теляти і збільшенням маси тіла, кількість їжі підвищується до 10 кг.

правильні розрахунки

Щоб тварина не голодувало і змогло безболісно пережити зиму, варто влітку подбати про заготівлю кормів. Що стосується сіна, то потрібно враховувати деякі фактори, що стосуються кожної тварини, щоб його було достатньо на весь рік. Щоб дізнатися потрібну кількість, потрібно розрахувати спочатку денну норму. Для цього враховують основу – 3 кг доводиться на кожні 100 кг худоби. Якщо немає ваг, то він визначається наступним чином: виміряти у тварини обхват грудей і довжину від плеча до початку хвоста. При вимірах корова повинна стояти прямо, голову тримати на рівні спини. Провести обчислення за формулою: Вага худоби = (охоплення грудей х довжина тіла) / 100хК. К – це коефіцієнт: для дійної – 2, м’ясної – 2,5. Таким чином виходить вага худоби, яку будуть годувати. Звідси вважають кількість продукту, необхідне для повноцінної годівлі та удою.

Для однієї одиниці ВРХ на день

Потрібно враховувати стан корівки і для чого вона міститься. З огляду на коефіцієнт, легко розрахувати норму в кілограмах, яку потрібно дати корові. Норма на одну голову коливається від 10 до 14 кг.

На одну голову на зиму

Однією корові потрібно стільки сушеної трави, скільки днів вона буде перебувати в стійлі. Тут потрібно враховувати регіон. Якщо тварина знаходиться в приміщенні з жовтня по квітень, то приблизно це буде 210 днів. Результат: 14 кг х 210 = 2940 кг. Витрата трави на добу узятий максимальний. Значить, одній одиниці ВРХ на зиму потрібно закласти не менше 3 т сіна.

Для однієї одиниці ВРХ на рік

сіно – 12″code-block code-block-3″ style=”margin: 8px 0; clear: both;”> Вага в рулонах різний і залежить від його розміру. Якщо взяти стандартний рулон, де діаметр – 1,4 м, довжина така ж, то його вага буде 240 кг. Для однієї тварини потрібно всього 15 або 25 штук.

Як вибрати якісний продукт

Бобове. Складається з люцерни, конюшини, гороху. У ньому багато білка. Дає великий приріст тварини, але зайве його вживання може спровокувати розлад травної системи.
Злакове. Складається з Житник, буркуну та інших злакових культур. За поживністю воно відстає від бобового, але заготовлювати і зберігати його простіше.
Різнотрав’я. У нього входять всі трави, якими можна годувати худобу. Це універсальне сіно, його легко заготовлювати і зберігати.

Якість продукту залежить від того, як його висушили. Найчастіше сушать старовинним способом – залишають на вулиці, де воно сохне під дією сонця і вітру. Скошують траву косами або косарками, які тягають трактора.

Траву залишають на лузі, його часто перевертають, щоб воно висохло. Сухе сіно складають у копиця, формують в тюки або скачують в рулони. Якісна трава зелена і не ламається при скручуванні.

Соковитий зелений відтінок мають трави злакових культур, а також буркун, пирій, тимофіївка. Якщо сіно зелене, в його якості не потрібно сумніватися. Але і буру траву не потрібно вважати поганим. У ньому переважає конюшина. У заготівлі синюватого кольору присутній осока.

Сіно жовтуватого кольору говорить про те, що траву скосили пізно. Воно не має приємного запаху, і купувати його для своєї худоби не варто. Тварина може з’їсти і таке сіно, але потім йому буде погано.

як заготовлювати

Трави містять білок і сахарозу в певний вегетативний період. Якщо траву скосити завчасно, то чи не збереться необхідний обсяг. Пізніше скошування дає непітательной сіно з колючими і жорсткими стеблами.

Косити траву потрібно перед початком цвітіння. Якщо косити бобові культури до кінця цвітіння, то білка в них менше в два рази. Вирішити проблему можна, якщо зробити це перед початком формування бутонів. Тому потрібно враховувати всі нюанси і косити трави в оптимальні терміни. Необхідно дотримуватися технологію просушування трав.

Щоб верхні шари валків пересохли, а нижні НЕ згнили, потрібно їх перевертати якомога частіше. Тоді трава просохне рівномірно і збереже всі свої поживні речовини. Термін покосу і сушіння не повинен тривати довше тижня. Висушені сіно повинно мати вологість 15″code-block code-block-3″ style=”margin: 8px 0; clear: both;”>

Вага сіна. Скільки важить тюк мул рулон пресованого сіна. У цій статті підібрані найбільш поширені різновиди тюків і рулонів сіна. Один з найефективніших способів заготівлі сіна – це пресування.

Переваги пресування в порівнянні із заготівлею розсипного сіна.

1. Найголовніше це що в пресованому сіні при правильній заготівлі вдається найбільш повно зберегти листя і суцвіття. У розсипний сіні листя губляться набагато більше і при роздачі сіна тваринам.

Якість пресованого сіна краще, зберігає краще зелений колір і приємний запах. У сіні міститься більше каротину і поживних речовин.

Дослідним шляхом встановлено, що в пресованому сіні кількість каротину становило від 34 до 48″info”>

4. Найефективніше використовуються транспортні засоби, а значить знижуються витрати на перевезення, особливо з віддалених ділянок.

Для получеіня пресоване сіно вищої якості, перш за все потрібно досягти однорідної вологості перед пресуванням щоб воно не запрів в тюках. Через високої щільності, воно досихає гірше ніж в скиртах і копицях. У лісолуговий зоні, особливо на лугах з вологими ґрунтами, при пресуванні сушити траву потрібно обов’язково в прокошуваннях.

Вага тюків сіна

Розмір тюка 38 * 53 * 30 см – вага 5-6 кг.

Розмір тюка 52 * 53 * 30 см – вага 10-12 кг.

Стандартний розмір тюка сіна 90 * 50 * 35 см – вага 15-20кг

При довжині тюків дорівнює 85-92 см, ширина 46,5 см і висота 35,5 см – вага в залежності від щільності не більше 20-22 кг.

Вага рулонів сіна

Розміри рулону (діаметр / довжина) – 1,1 / 1,2 м;
Маса рулону = 120-200 кг;

Розміри рулону (діаметр / довжина) – 1,45 / 1,2 м;
Маса рулону – 220-375 кг;

Розміри рулону (діаметр / довжина) – 1,8 / 1,5 м;
Маса рулону – 450-700 кг .;

Розміри рулону (діаметр / довжина) – 1,5 / 1,2 м;
Маса рулону – 320-500 / 450-700 кг;

Розміри рулону (діаметр / довжина) – 1,2 / 1,2 м;
Маса рулону – 150 кг;

Розмір рулону висотою 1,4 м, діаметром 1,4 м з об’ємом 2,7куб / м. Вага – 240кг

Тюк сіна: розміри і вага стандартних тюків

Підбирачі розроблені з метою полегшення процесу сінозаготівлі. Вони економлять не тільки фізичні ресурси – пресоване сіно довше і краще зберігатися, його зручніше складати і перевозити. Розрізняються моделі потужністю і об’ємом робочої камери, а також розмірами і видами тяглової техніки.

Самохідні прес-підбирачі

Рух машини для пресування сіна забезпечує двигун і колісна рама. Самохідний прес підбирач більш мобільний і зручний, але і більш дорогий. Майже всі моделі, представлені на українському ринку, мають закордонне виробництво. Один з кращих апаратів – Kubota RM850 – проведений в Японії. За день роботи машина здатна видати до 350 тюків, розміром: 80 * 50 см, маса – 25 кг.

Киргизстан

Прес підбирач Киргизстан формує досить щільні пресовані тюки. Розмір тюків регулюється, і може становити в довжину від сорока до ста двадцяти сантиметрів, а в ширину – сорок сантиметрів. Тюкопресс здатний на годину переробити до дванадцяти тонн сіна або соломи. Важить апарат півтори тонни, і призначений для роботи з трактором типу МТЗ 80.

Ростсельмаш

Прес-підбирач Ростсельмаш здатний трамбувати сіно або солому навіть з підвищеним ступенем вологості. Відрізняється модель рівномірністю пресування рулону, що підвищує термін зберігання сіна і зберігає більшість поживних властивостей. Середня вага рулону близько ста тридцяти кілограм.

Пелікан

Прес для сіна Пелікан – це напівпричіп, який працює в парі з тракторами, потужністю в 1,5 тонно-сил. За годину такої прес-підбирач дає до десяти тонн сіна. Щільність готового рулону становить від 120 до 200 кілограм на один кубометр.

Маса: 2,5 тонни,
Швидкість під час роботи на цілині: до 10 км / ч,
Швидкість під час вільного пересування: до 20 км / ч,
Розміри: 3,85 * 2,40 * 2,5 метра.

Tukan

Прес-підбирачі тюкового типу Tukan призначені для роботи з тракторами класу Беларус. Важить Tukan близько 2,5 тонн при розмірах 5,2 * 2,4 * 1,9 м. Апарат здатний видавати спресовані тюки сіна і соломи прямокутною формою, з масою до 450 кілограм. Тюки виходять рівномірно спресовані і непережатие.

Рулонний прес пр 200

Прес-підбирач ін 200 до трактора МТЗ тюкует як сіно і солому, так і свіжу траву. Завдяки компактним розмірам його часто використовують на вузьких і невеликих полях. Для роботи преса можна використовувати трактор МТЗ 80.

За годину апарат здатний обробити до десяти гектар,
Один кубометр тюка містить 70 кг соломи або 180 кг сіна.

Welger

Німецький прес-підбирач Вельгер застосовується для пресування трави, соломи і сіна. Для роботи Велгер необхідний трактор з мінімальною потужністю в тридцять п’ять кінських сил. Продуктивність преса – до семи тонн на годину. Пресування сіна відбувається в робочій камері, розміром 36 на 48 см. Механізм регулювання дозволяє задавати довжину солом’яного тюка – від 30 до 130 см.

СІПМА

Польська фірма СІПМА працює більше 30 років на ринку сільгосптехніки. Якість пресування підбирачів СІПМА – одне з кращих. Прес підбирач Sipma PK4000 має спеціальну гідравлічну систему для підйому сировини з цілини. Також в СІПМА передбачена можливість установки полозів для відправки готових тюків на автопричіп.

Розміри преса: 4,85 * 2,5 * 1,6 м,
Маса: 1,6 тонни,
Розміри робочої камери: 40 * 60 см,
Можлива довжина тюка: 30-135 см,
Продуктивність: до 25 тонн на годину.

Алтайський край

Прес для сіна Алтайський край здатний переробити до п’яти тонн сіна або свіжоскошеної трави, і сформувати їх у тюки розміром 45 * 35 * 120 см. Найчастіше працює прес в парі з трактором МТЗ, тип з’єднання – напівпричіпної. Маса преса – близько двох тонн, габарити: 3,7 * 2,5 * 2 м.

Нева

Для роботи в парі з мотоблоком частіше випускають рулонні підбирачі, оскільки для формування рулону потрібна менша потужність вала. Прес для сіна до мотоблока Нева має робочу швидкість в 6 км / год і масу в 350 кг. Підбирач для мотоблока формує рулони з масою близько двадцяти кілограм. Розміри апарату: 250 * 160 * 150 см.

Одним з недоліків преса Нева для мотоблока є відсутність кожуха, що призводить до втрати зібраної сировини.

Клаас

Даний підбирач сіна важить близько 400 КШ, і має розміри 1,2 * 1,15 * 1,2 м. За годину роботи мотоблок з пресом здатний обробити поле, площею в 600 кв.м. Підбирач Клаас відрізняється доступною ціною, і часто використовується в невеликих господарствах для заготовки бобового і люцернового сіна в умовах обмеженого простору. Розмір тюка всього 35 * 45 см.

Прес для міні-трактора

Підбирач для міні-трактора буває як рулонний, так і пакунків. Прес для соломи й сіна марки 9YK8050 для Т 25 – один з найпопулярніших на сучасному ринку, відрізняється надійністю і простотою в експлуатації. З’єднується причіп з міні-трактором за допомогою верхніх і нижніх тяг. Формує підбирач невеликі рулони, вагою 25 кг і розміром 50 * 80 см.