Якого року народився Лавров

Лавров порівняв росіян з євреями, а США - з Гітлером. Євреї шоковані

Голова МЗС Росії Сергій Лавров на пресконференції за підсумками діяльності російської дипломатії в 2022 році порівняв дії США та їхніх союзників у Європі щодо підтримки України у війні з Росією з діями Гітлера, а росіян - із євреями.

Його слова викликали шок і обурення в Європейському єврейському конгресі.

Сергій Лавров не вперше потрапив у скандал, пов'язаний із євреями. Раніше він говорив про "єврейську кров Гітлера", чим змусив Володимира Путіна вибачатися перед керівництвом Ізраїлю.

Що сказав Ларов

"Так само як Наполеон мобілізував практично всю Європу проти Російської імперії, як Гітлер мобілізував і захопив, поставив під рушницю більшість європейських країн і кинув їх проти Радянського Союзу, зараз теж США сформували коаліцію практично з усіх європейців, які входять до НАТО та членів ЄС, і через Україну, за довіреністю, ведуть війну проти нашої країни з тим самим завданням - остаточного вирішення "російського питання", - сказав Лавров журналістам.

"Так само як Гітлер хотів остаточно розв'язати "єврейське питання", зараз, якщо ви почитаєте західних політиків, не тільки з Прибалтики та з Польщі, а й набагато притомніших, вони однозначно кажуть, що Росія повинна зазнати стратегічної поразки", - додав він і зазначив, що західні політологи говорять про необхідність "деколонізувати Росію", бо вона "занадто велика і заважає".

"Ми шоковані"

На ці ремарки Лаврова відреагували у Європейському єврейському конгресі.

"Ми шоковані та приголомшені цим ганебним порівнянням, яке міністр Лавров провів між діями коаліції демократичних країн і переслідуванням і вбивством Гітлером шести мільйонів євреїв під час Голокосту", - заявив президент конгресу Аріель Музикант.

"Це спотворення Голокосту на найбазовішому рівні, і ми закликаємо пана Лаврова беззастережно вибачитися та відкликати ці коментарі", - додав він.

"Це не вперше міністр використовує порівняння з Голокостом та посилання на Гітлера. Це має припинитися. Оскільки найближчими днями ми відзначатимемо Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту, день, коли Червона армія звільнила Аушвіц, пам'ять про жертви Голокосту ніколи не має використовуватися таким жахливим чином", - зазначив Музикант.

"Росіяни все спотворюють"

На прохання ВВС заяви Лаврова також прокоментував радник голови Офісу президента Михайло Подоляк.

"Голова російського МЗС публічно висловив образливу сентенцію про право Росії вбивати українців, хибно посилаючись на пам'ять про Голокост та ідеалізуючи злочини Гітлера у Другій світовій війні, - зазначив він. - Скажу прямо, що чим більше та об'ємніше Лавров говорить, тим більше гуманістичний світ бачить, як росіяни спотворюють не лише поточну дійсність, а й відомий історичний контекст".

Він підкреслив, що саме Росія порушила міжнародне право, коли вторглася в Україну, і "веде безумовну та демонстративну геноцидну війну", завдаючи ударів по мирних жителях.

"Це Росія навмисно ізолює себе від решти демократичного світу власною запеклою агресією та жахливими воєнними злочинами в Україні. Це Росія ідеально копіює модель поведінки відомого лідера нацистського режиму середини минулого століття та його практики етнічного геноциду, концентраційних таборів, примусової депортації", - сказав Подоляк.

Не перший скандал

Автор фото, Nurphoto

Раніше Лавров коментував єврейське походження Зеленського і порівнював його з Гітлером

Сергій Лавров не вперше потрапив у скандал, пов'язаний із євреями.

У травні він дав розлоге інтерв'ю італійському телеканалу Mediaset, у якому багато говорив про війну Росії проти України.

Ведучий нагадав слова Володимира Зеленського про те, що "денацифікация", про яку заявляв Кремль на початку війни, не має сенсу, оскільки в Україні немає нацистів, а сам він єврей.

У відповідь Лавров заявив: "Чув, як він сказав, що ми демілітаризацію і денацифікацію навіть не будемо обговорювати на переговорах".

"Він висуває аргумент: яка може бути нацифікація, якщо він єврей. Можу помилитися, але у Гітлера теж була єврейська кров. Це абсолютно нічого не означає. Мудрий єврейський народ каже, що найзатятіші антисеміти, як правило, євреї. "У сім'ї не без виродка", як у нас кажуть", - сказав Сергій Лавров, якого цитує сайт МЗС Росії.

У відповідь керівник МЗС Яір Лапід тоді написав у твіттері: "Висловлювання міністра закордонних справ РФ Лаврова не тільки не можна вибачити, вони не тільки обурюють - вони також є жахливою історичною помилкою".

"Євреї не вбивали себе під час Голокосту. Найнижчий рівень расизму щодо євреїв - це звинувачення самих євреїв в антисемітизмі", - наголосив ізраїльський міністр.

Пізніше у розмові з прем'єр-міністром Нафталі Беннетом президент Росії Володимир Путін вибачився за твердження Лаврова єврейське походження Гітлера, а Беннетт прийняв вибачення і подякував йому за роз'яснення ставлення російського президента до єврейського народу та пам'яті про Голокост.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

"То був інший Лавров". Як російські дипломати втратили вплив на Путіна і не зупинили війну

Чому дипломатії не вдалося зупинити російське вторгнення в Україну й запобігти обвалу відноси Заходу і Росії? Одна з причин — дії російського МЗС. Роками дипломати втрачали авторитет усередині системи влади, намагаючись догодити Кремлю.

У підсумку вони перетворилися на пропагандистів і "роботів", не здатних впливати на позицію Володимира Путіна. Той же поступово переконався: груба сила й ультиматуми працюють краще, ніж дипломатичне спілкування за столом переговорів.

ВВС розповідає, як розвивався цей бік кризи та чи можна відновити зруйновані війною зв'язки Росії із західним світом.

"Роботи з папірцями"

Головна експертка Держдепу з Росії Вікторія Нуланд сиділа в кабінеті у хмарочосі на Смоленській площі в Москві. Закінчувалась її півторагодинна зустріч із заступником міністра Сергієм Рябковим.

Їх пов'язувало багаторічне знайомство, Нуланд звикла до "людського спілкування" з ним. Чиновниця не розуміла, чому цього разу вона слухає "робота", лише зовні схожого на російського колегу. Рябков, не відриваючись від папірця, зачитував офіційну позицію Москви.

Виходячи з будівлі, Нуланд сказала журналістам лише кілька слів: переговори були продуктивні, приємно знову відвідати Росію. Рябков назвав діалог корисним, але зауважив, що великого прогресу досягти не вдалося: "Не можна виключати, що можливі подальші загострення. Про що ми американським колегам сказали прямо".

Автор фото, AFP via Getty Images

Вікторія Нуланд після жовтневої зустрічі в російському МЗС була збентежена

Його поведінка на тій зустрічі 12 жовтня 2021 року шокувала Нуланд, розповідають двоє співрозмовників ВВС, які чули про це від неї самої. Рябкова і заступника міністра оборони Олександра Фоміна, який був у кімнаті, вона описала як "роботів з папірцями"; ті ніби "вели розмову заради людей, яких не було в кімнаті".

Україну тоді ще не обговорювали, говорили про роботу дипмісій Росії в США та США в Росії, гуманітарну кризу в Афганістані та кризу у відносинах Москви й Вашингтона. Влітку того року лідери країн — Володимир Путін і Джо Байден розпочали у Женеві переговори щодо стратегічної стабільності. Про те, що Росія готує вторгнення в Україну, США заявлять за кілька тижнів, а до Москви вирушить вже директор ЦРУ Білл Бернс.

Сергій Рябков і Вікторія Нуланд присвятили свої дипломатичні кар'єри відносинам Росії й США. Рябков починав з посольства в Канаді, шість років прожив у Сполучених Штатах, змінивши кілька високих посад у російському диппредставництві. До заступника міністра закордонних справ дослужився 2008-го і відтоді займався відносинами з Вашингтоном — американцям він запам'ятався як практичний і спокійний перемовник. Діалог з ним був можливий, навіть коли порозуміння між країнами почало погіршуватись.

Нуланд ще з 1980-х спеціалізувалася в Держдепі на СРСР, а потім після розвалу Радянського Союзу — на Росії. За останні 40 років вона встигла з'їздити вожатою у дитячий табір (в українській радянській) Одесі, пів року прожити з радянськими моряками на рибальському судні на Далекому Сході та змінити понад десять дипломатичних посад. До Москви вона приїхала як заступниця держсекретаря США з політичних питань (це третя за важливістю посада у Держдепі).

Сам її візит у жовтні 2021 року став предметом дипломатичного торгу. Ще у 2019 році вона потрапила до російського "чорного списку". Пустити американку в країну Москва погодилась лише коли США після кількарічних відмов дали візу заступнику директора департаменту з питань нерозповсюдження та контролю над озброєннями МЗС Костянтину Воронцову. Його навесні 2018 року вислали з Брюсселя — після отруєння Скрипалів у Солсбері два десятки країн оголосили персонами нон грата майже півтори сотні російських дипломатів.

Ще у 2019 році делегація Росії зривала засідання комісії ООН із роззброєння через візу Воронцова. Активність, з якою МЗС РФ домагалося в'їзду Воронцова до Штатів, вражала радника російської місії Бориса Бондарєва, що працював тоді при відділенні ООН у Женеві: "Потрібно співвідносити задачі й інструменти. Не можна ж полювати на муху і спалити всю квартиру".

Навіть представники Ірану благали тоді російських колег дати обговорити проблеми міжнародного миру, а питання з американцями вирішувати приватно. Марно. "Нашим було байдуже. Мовляв, ми росіяни, і ми не можемо помилятися", — описує він логіку колег.

Рябков же до останнього здавався Бондарєву "розсудливою людиною". До початку 2022 року.

"Глобус Росії в голові"

У грудні 2021 року Бондарєв отримав на робочу пошту документ з МЗС: "Читаю і думаю: фігня якась, це що за дитячий садок? Умови, що НАТО більше нікого не приймає до своїх лав. Це так не працює!"

Бондарєв читав текст російського ультиматуму США й НАТО. Коли на Заході вже відкрито говорили про ризик вторгнення Росії в Україну, Москва вимагала гарантій безпеки. Їхня суть: альянс відмовляється від розширення на схід і не бере до свого складу колишні країни СРСР, а ще повертає свої війська в Європі на позиції 1997 року.

І самі вимоги, і подальша публікація ультиматуму стали безпрецедентними кроками для дипломатії. Здивувалися не лише адресати на Заході, а й працівники російського МЗС.

Про походження документа нічого не знав і начальник Бондарєва. "Телефонують, довго з'ясовують. Дізнаються, що це прийшло з Кремля, що в МЗС ніхто нічого не запитав! Усі сказали: "Так! Виконаємо". Ми люди маленькі, від нас нічого не залежить", — розповідає Бондарєв.

Запитання до ультиматуму мали виникнути, наприклад, щодо вимог повернути війська НАТО на позиції 1997 року, каже Бондарєв. Москва ніби забула, що тоді в Європі розквартирували 300 тисяч американських військовослужбовців, а не 5-7 тисяч, як 2021-го. "Наші навіть не подумали. Все йде від глобуса Росії у голові. Взагалі немає інтересів в інших країн", - нарікає дипломат.

Експертів ультиматум також вразив. "Це взагалі не так, як російська дипломатія коли-небудь працювала, навіть за Путіна", — розповідає директор Берлінського центру Карнегі з вивчення Росії та Євразії Олександр Габуєв.

По-перше, Росія відкрито позначила свої червоні лінії. "Ти відразу себе заганяєш в якісь рамки, від яких потім складніше відповзати", - пояснює Габуєв. По-друге, іронізує експерт, те, що відбувалося, виглядало так, ніби Москва пропонує НАТО вдавати, що це альянс програв у холодній війні.

10 січня 2022 року двоє російських заступників міністра — Рябков з МЗС та Фомін з міноборони — зустрілися з американцями під час вечері в Женеві. З боку США були перша заступниця держсекретаря Венді Шерман та заступниця держсекретаря з контролю над озброєннями Бонні Дженкінс. Вони зібралися, щоб обговорити російський ультиматум.

"Там був якийсь жах, – розповідає Бондарєв. - Американці такі: "Нумо домовлятися". Рябков кричить: "Нам потрібна Україна! Ми без України нікуди не поїдемо! Валіть зі своїми манатками [на кордони 1997 року]!" Шерман — жінка залізна, але гадаю, у неї від такого впала щелепа".

Здивувався і Бондарєв, давно знайомий з Фоміним і Рябковим. Перший "ніколи не справляв враження солдафона і держиморди": "Нормальний дядько, анекдоти розповідав, як в Африці служив". Другий - "інтелігентний і приємний у спілкуванні": "І — стукати кулаками й верзти нісенітницю? Стільки років займався Америкою і раптом зрозумів: американці - вороги, потрібно воювати в Україні?"

Після початку вторгнення Бондарєв стане найвищим посадовцем російського МЗС, який звільнився через війну.

Автор фото, Getty Images

Сергій Рябков всю дипломатичну кар'єру займався зв'язками Росії із США

2 лютого 2022 року відповіді Вашингтона й Брюсселя на вимоги Москви опублікувала іспанська El Pais. В НАТО запропонували переговори щодо відмови від розміщення наступальних ракетних систем, військ в Україні та стратегічної безпеки в Європі. США хотіли обмеження ядерної зброї. Вашингтон навіть погодився обговорити питання ракет "Томагавк", розміщених у Польщі й Румунії, здатних долетіти до Росії — це питання хвилювало Москву багато років.

Габуєв, який спілкувався тоді з російськими дипломатами, згадує, що ті пропозиції американців приємно здивували: "Нічого собі, тепер треба сидіти в Женеві ще кілька місяців, і ми покладемо на папір ідеальні угоди, які реально посилять безпеку". Навіть посол Росії у Британії Андрій Келін у розмові з ВВС визнає: угода про нейтральний статус України "висіла у повітрі".

За словами Габуєва, Кремль у ті дні міг отримати велику дипломатичну перемогу, хай і за допомогою шантажу, але Путін вже вирішив воювати, а спілкування з НАТО виявилося лише димовою завісою. Президент зрештою заявив, що альянс проігнорував "принципові російські занепокоєння".

Вплинути на Путіна дипломати на той момент вже не могли. Співрозмовник ВВС, який працював у Білому домі, згадує: ще з 2010-х американським чиновникам здавалося, що російські колеги начебто злилися через зниження свого впливу. Авторитет в питаннях, які хвилювали особисто Путіна, вони втрачали. З кожним роком таких питань ставало дедалі більше.

Автор фото, Getty Images

Бен Роудс з 2009-го по 2017 рік працював заступником радника з національної безпеки в адміністрації Барака Обами, а також був спічрайтером американського президента. У розмові з ВВС він сумнівається, що відносини США й Росії могла б виправити нова дипломатична стратегія — Путіна вона все одно не змінила б. "У цьому вся трагедія. Іноді є просто межа того, що можна зробити",— розводить руками Роудс.

За його словами, ворожий настрій Путіна, упевненого в підступних намірах Заходу, призвів до того, що він перейшов на "темний бік, звідки не збирався повертатися". А російська дипломатія стала лише додатком до силової політики Кремля.

"Напіввоєнна організація"

"Росія готова до співпраці з НАТО […] Аж до вступу до альянсу". Важко повірити, але ці слова у березні 2000 року промовив Володимир Путін. І додав: "Я не можу уявити свою країну ізольованою від Європи".

Тепер уявляти вже не потрібно: у липні 2023 року із західних країн до Росії не можна долетіти літаком, проти російських чиновників і держкомпаній діють санкції, широка коаліція держав надає військову допомогу Україні, Росію виключили з Ради Європи, Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав ордер на арешт Путіна через незаконну депортацію українських дітей.

"Ми реально обговорювали: вступати, не вступати до НАТО. Це було з ініціативи Путіна, ніхто його за язик не тягнув", — згадує співрозмовник ВВС, який працював у Кремлі на початку 2000-х. У тих дискусіях брали активну участь російські дипломати, і Путін до їхньої думки прислухався: "Атмосфера була вільніша. У чиновників не було бажання лише вислужитися — усі намагалися ще реальні проблеми вирішувати".

У перші два президентські терміни Путіна (і навіть за пізніших "медведівських часів") російським дипломатам було, що поставити собі в заслугу, зауважує Олександр Габуєв.

"2003 року домовилися про безкровний транзит [влади] під час революції в Грузії. 2004 року закрили територіальну суперечку з Китаєм і остаточно демаркували кордон. З європейцями у 2003 році домовлялися про чотири простори (у сферах економіки, правосуддя, науки та безпеки), потім про простір для модернізації. Дипломати за часів Медведєва зафіксували кордон з Норвегією та закрили територіальні суперечки", — перераховує політолог.

Автор фото, Getty Images

Під час "революції троянд" у Грузії російські дипломати допомагали сусідам домовитися про транзит влади

Але й у ті роки до російського дипкорпусу потрапляли люди "з відбитим креативом і критичним мисленням", згадує співрозмовник ВВС, який працював у 2000-х у Кремлі: "МЗС — це така напіввоєнна організація, де творча складова була абсолютно мінімальна. Зі специфічною мовою без власних назв. "Взяли до відома". Посол пише завжди про себе у третій особі. Як солдат армії".

Багато дипломатів уже у 2000-х були "заручниками протоколу" ("крок убік — розстріл"), розповідає колишній кремлівський чиновник. Він згадує, як на початку нульових у складі офіційної делегації їздив до Вашингтона. Американці в останній момент для зручності запропонували змінити послідовність зустрічей. Це шокувало Юрія Ушакова, на той момент посла Росії у США (зараз він помічник Путіна із зовнішньої політики). "Кричав: "Це провокація! У нас заздалегідь був узгоджений графік! У жодному разі не можна погоджуватися, це порушення протоколу"", - зі сміхом розповідає співрозмовник ВВС.

2004-го, згадує він, члени адміністрації президента рекомендували Путіну Сергія Лаврова на посаду очільника МЗС як людину "міжнародну, зі своєю позицією": "І на Штатах розумівся, і на Європі. Грамотна цікава людина, – згадує співрозмовник ВВС. — Але то був інший Лавров. За ці роки він дуже трансформувався".

Автор фото, AFP via Getty Images

З 2004 року погляди Лаврова суттєво змінилися. Разом із поглядами його начальника

Трансформувався Лавров слідом за Путіним, а інакше бути не могло, розмірковує дипломат Бондарєв, що звільнився: в жодній країні думка міністра не може відрізнятися від думки президента, якщо перший хоче зберегти посаду. Лаврів її зберігає майже 20 років.

За лічені дні до війни він поскаржиться, що Росію не взяли до НАТО (в альянсі стверджують, що Москва вимагала особливих умов і чекала на запрошення). "Кинули. Просто обдурили", — так майже через 20 років Путін опише поведінку західних країн на межі 1990-х і 2000-х. На його думку, НАТО ввела Росію в оману і почала розширюватися на схід усупереч обіцянкам (питання про те, чи були такі обіцянки, - спірне).

Тепер посол у Великій Британії Андрій Келін, говорячи з ВВС про те, як руйнувалися відносини із Заходом, нарікає: "Це ми, звісно, пропустили, треба було відразу по мізках Заходу бити, різкіше реагувати на розширення НАТО, яке було у 1997-му".

Оптимісти

Старт новій холодній війні дала мюнхенська промова Путіна 2007 року — у ній він вперше так агресивно звинуватив західні країни в спробі побудувати однополярний світ.

Костянтин Косачов — зараз заступник голови Ради Федерації, а тоді — керівник думського комітету з міжнародних справ — слухав той виступ Путіна наживо. У розмові з ВВС він підкреслює, що ця "глибоко особиста промова президента" показувала його "бачення того, як мають вибудовуватись відносини Росії із Заходом".

Саме тоді, на думку Косачова, Захід "втратив феноменальний шанс налагодити взаємодію з Росією". На Заході переконані, що шанс втратила Росія.

Автор фото, AFP via Getty Images

Тези зі своєї мюнхенської промови 2007 року Путін повторює дотепер

Ровесник Косачова Майкл Макфол у 2010-х говорив про себе: "Я - містер Антискептицизм, містер Все Налагодиться". Косачов і Макфол за десятиліття своєї кар'єри пройдуть шлях від романтиків, впевнених у великому потенціалі діалогу своїх країн, до непримиренних супротивників, переконаних у неможливості співробітництва за нинішніх умов.

59-річний Макфол зараз – професор Стенфорда. Він регулярно консультує адміністрацію Байдена. У півторагодинній розмові з ВВС він тричі повторює, що не молодий і багато пам'ятає — навіть часи, коли відносини Вашингтона і Москви складалися по-іншому. Сьогодні Макфол переконаний: інструментів для зміцнення національних інтересів у США лише два: поставити якнайбільше зброї Україні та запровадити якнайбільше санкцій проти Росії.

А Косачов визнає: відносини країн — у глибокій кризі. "Дипломатії просто не існує, всі зв'язки перервані, - зазначає він і додає, - Не з нашої ініціативи вони перервані".

Макфол народився в американському штаті Монтана в той момент, коли, за його словами, напруженість між США і Радянським Союзом була дуже високою.

У 1981 році, коли він вступив до Стенфорда, президентом США став Рональд Рейган, який за два роки назве СРСР імперією зла. Макфол, попри те, що тоді ще не бував у Союзі, вступив до Стенфорда з гіпотезою, що якби американці могли краще розуміти радянських людей і більше спілкуватися з ними, то й напруженість у стосунках могла б зменшитись. В університеті він одразу записався на курси російської та польської мов.

Призначення Макфола послом у Росії Косачов привітав. На початку 2010-х він очолював думський комітет з міжнародних справ і, на відміну від багатьох депутатів Держдуми, тоді і зараз, опинився в цьому кріслі не випадково. Косачов народився в дипломатичній родині й досі із ностальгією згадує дитинство "за посольським парканом" у Швеції. Піти шляхом батька, здобути дипломатичну освіту і зрештою стати дипломатом він вирішив ще в шостому класі.

У 2009 році Лавров та Гілларі Клінтон натиснули на "кнопку перезавантаження" відносин. Макфол на той момент став спеціальним помічником Обами у Раді з нацбезпеки. Він розробляв "перезавантаження". Разом із тодішнім першим заступником керівника адміністрації президента Владиславом Сурковим Макфол очолив російсько-американську робочу комісію з питань розвитку громадянського суспільства.

Автор фото, Getty Images

Макфол їхав до Росії з помірним оптимізмом щодо відносин Вашингтона й Москви

Костянтин Косачов до Думи встиг попрацювати в МЗС СРСР і потім Росії, у посольстві у Швеції, а потім радником з міжнародних справ в апаратах кількох прем'єр-міністрів, серед яких - Євген Примаков та Сергій Кирієнко. Він брав участь у "перезавантаженні" відносин Росії із США і хвалив Макфола за "сумлінну й творчу" роботу.

Колишній спічрайтер Обами Бен Роудс, згадуючи ті роки, зауважує: США й Росія досягли багато чого: домовилися, що Америка зможе забезпечувати своє угруповання в Афганістані через Росію, підписали договір про подальше скорочення та обмеження стратегічних наступальних озброєнь СНО-ІІІ, обговорювали вступ Росії до СОТ та санкції проти Ірану.

Але вплив Володимира Путіна, який вже розчарувався у відносинах із Заходом, нікуди не зникав, наголошує Роудс. За його словами, у Білому домі розуміли: хоч Путін і пішов з посади президента, саме він, як і раніше, визначає курс країни.

Обама вперше зустрівся з російським лідером, тоді прем'єром, у 2009 році. Вони поснідали "у російському стилі" — із самоваром та у супроводі оркестру народних інструментів. Путіна більше цікавило озвучення свого погляду на світ, ніж обговорення співпраці: всю бесіду він звинувачував попередника Обами, Джорджа Буша, у зраді Росії.

"Путін, по суті, провів дво- чи тригодинну презентацію про те, як США підривали його плани й намагалися нашкодити йому. Він скаржився, що простягнув руку Сполученим Штатам після 11 вересня. І все, що він отримав, — це вихід США з Договору про обмеження системи протиракетної оборони, війна в Іраку та розширення НАТО", — каже Роудс, якому про ту зустріч розповів Обама.

У майбутньому лекції про зраду Заходу Путін прочитає і європейським колегам. Наприклад, її вислухає президент Франції Еммануель Макрон, який прилетить до Росії у лютому 2022 року у спробі запобігти війні.

Із зустрічей між Обамою й Медведєвим американські чиновники вже тоді виходили з переконанням, що російські дипломати підпорядковуються прем'єру, а не президенту. "Іноді через це Обама просто пропонував Медведєву перейти на спілкування тет-а-тет, без дипломатів. Це було дуже дивно — знати, що дипломати звітують не президенту", — розповідає Роудс, який брав участь майже у всіх зустрічах на найвищому рівні в ті роки.

Автор фото, Universal Images Group via Getty Images

На зустрічах з Медведєвим Обама не міг зрозуміти, кому підпорядковуються російські дипломати

З поведінки дипломатів стало зрозуміло, що "перезавантаження" у відносинах країн не буде. "Лавров – людина, яка просто пливе за течією. Коли вона несла нас у бік "перезавантаження", він йшов у цьому напрямі. А коли вітер змінився, змінилася його поведінка. Ми це чітко відчули", – каже Роудс.

На початку свого президентства Путін таке не заохочував. Колишній чиновник, який працював у Кремлі, згадує, як президент скаржився: "Чому наше МЗС постійно намагається підгавкувати? Навіщо? Це я лаюся, а їхнє завдання — дружити з усіма, вибудовувати стосунки. А вони завжди під мене підлаштовуються". На початку 2010-х Путіна вже не бентежило, що дипломати працюють у нього "на підтанцьовуванні", констатує співрозмовник.

Зміну вітру, яка поставила хрест на спробах налагодити стосунки, і Роудс, і Макфол пов'язують з трьома подіями. По-перше, з Арабською весною, під час якої були повалені диктатори одразу в кількох країнах. По-друге, із вторгненням США до Лівії - це переконало Путіна, що Америка прагне повалення режимів в інших державах. І, нарешті, з російськими протестами 2011-2012 рр., про які американська влада відгукувалася позитивно.

Автор фото, AFP via Getty Images

Повернення Путіна в Кремль в 2012 році переконало американців у тому, що "з великими прагненнями" у відносинах з Росією покінчено

Коли Володимир Путін і Дмитро Медведєв восени 2011 року оголосили про так звану рокіровку, Макфол "максимально відверто" розповів Обамі про перспективи: "З великими прагненнями у відносинах з Росією покінчено". На початку 2012 року Макфол прибув до Москви як посол США. Його прогноз справдився. Комісія Сурков-Макфол зникне за рік. Перезавантаження закінчиться.

"Той, хто каже, що з Путіним ніколи неможливо було співпрацювати, помиляється,— підкреслює Сем Чарап з американського некомерційного аналітичного центру RAND, який у минулому сам працював у Держдепі США. — Але відбулися фундаментальні зміни. І західним лідерам дійсно стало дуже важко говорити з Путіним. Тому що кожен просто отримував лекцію про те, як їхня країна насолила Росії".