15.10.2024 Серцеві захворювання у домашніх тварин, особливо у собак та котів, можуть залишатися непоміченими протягом тривалого часу. Тим не менш, своєчасна діагностика та правильне лікування здатні значно продовжити життя вихованця та покращити його якість. У цій статті ми розглянемо основні серцеві захворювання, методи діагностики та принципи лікування. Одним із найпоширеніших захворювань серця у собак є дилатаційна кардіоміопатія. Це захворювання характеризується збільшенням серця та зниженням його здатності перекачувати кров. У кішок частіше зустрічається гіпертрофічна кардіоміопатія, при якій товщають стінки серця, що також призводить до погіршення кровообігу. Серед інших серцевих проблем можна виділити: Недостатність клапанів, коли клапани серця не повністю закриваються, що призводить до зворотного струму крові. Симптоми серцевих захворювань у домашніх тварин можуть змінюватись в залежності від тяжкості та типу хвороби. Часто власники помічають такі ознаки, як: - Швидка стомлюваність. Ці симптоми не завжди однозначно вказують на проблеми із серцем, тому важлива точна діагностика. Діагностика серцевих захворювань у свійських тварин включає кілька методів. Перший крок – це фізичний огляд ветеринаром, який включає прослуховування серця за допомогою стетоскопу. Якщо лікар відмічає відхилення, призначаються додаткові дослідження: – ЕКГ (електрокардіограма) допомагає виявити порушення серцевого ритму. Лікування серцевих захворювань залежить від типу та стадії захворювання. У більшості випадків використовуються медикаментозні методи лікування, які допомагають контролювати симптоми та уповільнювати прогресування хвороби. Препарати можуть включати: - діуретики для виведення надлишків рідини з організму. У важких випадках може знадобитися хірургічне втручання, особливо якщо йдеться про вроджені вади серця. Хоча багато серцевих захворювань мають генетичну природу і їх неможливо запобігти, є заходи, які допоможуть знизити ризик або полегшити стан тварини. Регулярні огляди у ветеринара, особливо у тварин старшого віку, відіграють ключову роль ранньому виявленні проблем. Здорове харчування та підтримання нормальної ваги також важливі для здоров'я серця. На закінчення, серцеві захворювання у домашніх тварин можуть бути серйозною загрозою для їхнього здоров'я, але при правильній діагностиці та своєчасному лікуванні шанси на довге та якісне життя значно зростають. Уважне ставлення до симптомів та регулярні огляди у ветеринара допоможуть вашому вихованцю зберегти здоров'я та активність. Читайте також: Серце - це центр замкнутої системи кровообігу хребетних тварин, що забезпечує мікроциркуляцію крові, завдяки якій клітини одержують достатній об'єм рідини, поживні речовини та життєво необхідний кисень. Ще одна важлива функція серцево-судинної системи – виведення продуктів обміну речовин. Тобто рух крові судинами забезпечує організму повноцінне існування. Якщо серце зупиняється, кровообіг припиняється, і це може призвести до смерті. Захворювання серця у кішок та собак - Досить поширене явище. Вони можуть виникнути через травму з великою крововтратою, постійними фізичними навантаженнями, перенесеною застудою або інфекцією. До групи ризику входять домашні тварини з вродженими серцевими патологіями або захворюваннями, що передаються генетично. Також причиною хвороби серця може стати порушення роботи дихальних шляхів чи інших систем організму. Основні групи серцевих недуг, що діагностуються у домашніх вихованців:
Дбайливий господар може помітити перші ознаки проблем із серцем у свого вихованця.Зазвичай, ці проблеми розвиваються поступово, крім випадків травм або гострих станів. Ось деякі симптоми серцевих захворювань, на які варто звернути увагу: Також можна помітити, що вихованець став менш активним, швидко втомлюється на прогулянках, часто дихає і йому важко рухатися. Якщо у тварини з'явилися порушення координації, непритомність чи ранковий кашель, це може бути ознакою серцевої недостатності. Помітивши ці симптоми, не варто намагатися лікувати тварину самостійно, оскільки це здатне призвести лише до посилення проблеми, що спричинить перехід захворювання на більш важку стадію. Тому у разі виникнення підозр, для лікування захворювання серця собакі
або кішки слід звернутися до фахівця. Завдяки високому рівню сучасної ветеринарії стало можливим проведення високоточної діагностики, що дозволяє виявити практично будь-які порушення серцевої діяльності. Провівши вислуховування серця, з урахуванням клінічних симптомів, та оцінивши стан судин, ветеринарний лікар компетентно виявить серцеву недугу. Лікування у ветеринара-кардіолога передбачає застосування низки методик із проведенням УЗД серця, рентгенографії та отриманням електрокардіограми, що дозволить точно діагностувати порушення у діяльності серцево-судинного апарату тварини. Ефективність лікування багато в чому залежить саме від своєчасного та грамотного встановлення діагнозу. Помітивши прояви первинних ознак, або за підозри на серцево-судинну недостатність, слід відразу ж записатися прийом до фахівця.Діагностування захворювання на початковій стадії істотно впливає на позитивну динаміку лікувальної терапії. Слід не забувати і про профілактику захворювань серця та судин: уникати травмування, стресові стани, підвищені фізичні навантаження, перегрів або переохолодження вихованця, а також запобігати можливому інфікуванню та організувати збалансоване харчування, що виключає порушення процесів метаболізму, що тягне за собою. При дотриманні перерахованих вище рекомендацій, ваш улюбленець буде радувати своєю активністю і життєрадісністю! Серце - це центр замкнутої системи кровообігу хребетних тварин, що забезпечує мікроциркуляцію крові, завдяки якій клітини одержують достатній об'єм рідини, поживні речовини та життєво необхідний кисень. Ще одна важлива функція серцево-судинної системи – виведення продуктів обміну речовин. Тобто рух крові судинами забезпечує організму повноцінне існування. Якщо серце зупиняється, кровообіг припиняється, і це може призвести до смерті. Захворювання серця у кішок та собак - Досить поширене явище. Вони можуть виникнути через травму з великою крововтратою, постійними фізичними навантаженнями, перенесеною застудою або інфекцією. До групи ризику входять домашні тварини з вродженими серцевими патологіями або захворюваннями, що передаються генетично. Також причиною хвороби серця може стати порушення роботи дихальних шляхів чи інших систем організму. Основні групи серцевих недуг, що діагностуються у домашніх вихованців:
Дбайливий господар може помітити перші ознаки проблем із серцем у свого вихованця. Зазвичай, ці проблеми розвиваються поступово, крім випадків травм або гострих станів. Ось деякі симптоми серцевих захворювань, на які варто звернути увагу: Також можна помітити, що вихованець став менш активним, швидко втомлюється на прогулянках, часто дихає і йому важко рухатися. Якщо у тварини з'явилися порушення координації, непритомність чи ранковий кашель, це може бути ознакою серцевої недостатності. Помітивши ці симптоми, не варто намагатися лікувати тварину самостійно, оскільки це здатне призвести лише до посилення проблеми, що спричинить перехід захворювання на більш важку стадію. Тому у разі виникнення підозр, для лікування захворювання серця собакі
або кішки слід звернутися до фахівця. Завдяки високому рівню сучасної ветеринарії стало можливим проведення високоточної діагностики, що дозволяє виявити практично будь-які порушення серцевої діяльності. Провівши вислуховування серця, з урахуванням клінічних симптомів, та оцінивши стан судин, ветеринарний лікар компетентно виявить серцеву недугу. Лікування у ветеринара-кардіолога передбачає застосування низки методик із проведенням УЗД серця, рентгенографії та отриманням електрокардіограми, що дозволить точно діагностувати порушення у діяльності серцево-судинного апарату тварини. Ефективність лікування багато в чому залежить саме від своєчасного та грамотного встановлення діагнозу. Помітивши прояви первинних ознак, або за підозри на серцево-судинну недостатність, слід відразу ж записатися прийом до фахівця. Діагностування захворювання на початковій стадії істотно впливає на позитивну динаміку лікувальної терапії. Слід не забувати і про профілактику захворювань серця та судин: уникати травмування, стресові стани, підвищені фізичні навантаження, перегрів або переохолодження вихованця, а також запобігати можливому інфікуванню та організувати збалансоване харчування, що виключає порушення процесів метаболізму, що тягне за собою. При дотриманні перерахованих вище рекомендацій, ваш улюбленець буде радувати своєю активністю і життєрадісністю! Запалення серцевого м'яза з розвитком ексудативно-проліферативних (у проміжній тканині) та дегенеративно-некротичних змін серцевого м'яза, що супроводжуються підвищенням його збудливості та зниженням скорочувальної здатності. Етіологія. Найчастіше як ускладнення розвивається при інфекційних хворобах (чума, парвовірусний ентерит, інфекційний гепатит, сказ, інфлюєнця, лептоспіроз, паратиф, колібактеріоз, стафілококоз та інші хвороби), інтоксикаціях продуктами гнійного розпаду тканин, токсинами. Симптоми. Виявляються ознаки основної хвороби та симптоми серцево-судинної недостатності: підвищення температури тіла, пригнічення, зниження або відсутність апетиту. У перший період розвитку гострого міокардиту спостерігаються тахікардія, екстрасистолія, великий хвилі повний пульс, болючість серцевої області, посилений, а іноді стукаючий серцевий поштовх, посилені тони серця, особливо перший. Артеріальний тиск та швидкість кровотоку підвищені. На електрокардіограмі (ЕКГ) на початку розвитку гострого міокардиту реєструють різке збільшення зубців P, R і особливо T, укорочення інтервалів PQ і QT, зміщення сегмента ST. Ці зміни характеризують посилену, напружену роботу серця. У другому періоді захворювання спостерігаються основні симптоми серцево-судинної недостатності: задишка, ціаноз, набряки та більш виражені порушення ритму серцевих скорочень. Порушення ритму серця проявляються частіше у вигляді шлуночкової екстрасистолії, мерехтіння та тріпотіння передсердь, а в ряді випадків у вигляді блокади ніжки пучка Гіса, часткової або повної атріовентрикулярної блокади. Пульс стає малим, слабким наповненням. Серцевий поштовх ослаблений. Перший тон посилено, часто роздвоєний або розчеплений. Другий тон ослаблений. При глибоких деструктивних змінах міокарда відзначаються ритм галопу, різке ослаблення та глухість обох тонів (рис.1,2). Мал. 1. Кордони серця здорового собаки У другому періоді міокардиту нерідко виникають функціональні ендокардіальні шуми. Серцева недостатність, що розвивається, призводить до падіння артеріального та підвищення венозного кров'яного тиску. На електрокардіограмі у другому періоді розвитку гострого міокардиту у собак відзначається зниження зубців комплексу QRS.Цей комплекс стає ширшим і деформується, більшої ширини набуває зубець Т, подовжуються інтервали PQ і QT, зміщується сегмент ST. При міокардиті порушуються функції інших органів та систем організму – легень, печінки, нирок, системи травлення, що проявляється у вигляді задишки, ціанозу або жовтяничності слизових оболонок, шкіри, зниження діурезу, набряків, різних порушень процесів травлення. В усіх випадках порушуються функції нервової системи. При дослідженні крові нерідко знаходять нейтрофільний лейкоцитоз із регенеративним або дегенеративним зсувом ядра. Прогноз при міокардиті у більшості випадків залежить від характеру та тяжкості перебігу основного захворювання. Нерідко тварина гине від тяжкої форми міокардиту. Часто міокардит завершується міокардіодегенерацією, міокардіофіброзом. Лікування. Необхідно виявити та усунути причину, зазвичай гостру інфекцію, що викликала гострий міокардит. Хворій тварині потрібно надати спокій у помірно теплому, чистому, затіненому приміщенні, уникати зайвих досліджень та маніпуляцій, оберігати від непотрібних подразнень, рухів та шуму. У раціон собак вводять овочі та фрукти, пісне м'ясо, у пиття додають цукор або глюкозу. Рекомендується додавання молочнокислих продуктів. Годувати і напувати тварин слід часто, малими порціями. Необхідно стежити за кишківником, не допускати запорів. У перший період хвороби не слід поспішати із застосуванням серцевих лікарських речовин, особливо таких як наперстянка, які посилюють і без того напружену серцеву діяльність. В іншому випадку може швидко настати параліч серця.Тому при сильно вираженій збудливості міокарда рекомендують настоянку валеріани, іноді настоянку півонії та препарати камфари. Кордіамін вводять внутрішньовенно, підшкірно або внутрішньом'язово по 0,2-1 мл. З розвитком хвороби та при хронічній течії для ослаблення симптомів серцево-судинної недостатності застосовують глюкозу, актовегін, кофеїн. При набряках підшкірної клітковини призначають теобромін, хлорид кальцію або глюконат кальцію. Для ослаблення сенсибілізації серцевого м'яза використовують притивоалергічні засоби: димедрол, тавегіл, супрастин, а також аспірин, амідопірин та інші. Найбільший десенсибілізуючий ефект мають деякі гормональні препарати: кортизон, гідрокортизон, преднізолон та їх аналоги. Вони пригнічують утворення антитіл і знижують проникність капілярів, зменшуючи цим проникнення через їх стінку різних алергенів. У випадках порушення серцевого ритму показано кокарбоксилазу, кордарон, новокаїнамід. Для печива міокардиту успішно використовують антибіотики - ампіцилін, ампіокс, клафоран, рефлін, кефзол та інші та сульфаніламіди - сульфадимезин, сульфален, бісептол та інші. Захворювання міокарда незапального характеру, що характеризується дистрофічними процесами у ньому. Етіологія. Порушення білкового, вуглеводного, жирового, мінерального та вітамінного обмінів внаслідок незбалансованого годування: інтоксикація при хронічно протікаючих інфекційних інвазійних, гінекологічних, хірургічних та внутрішніх незаразних хворобах. Часто міокардоз є наслідком перенесеного міокардиту. Симптоми. Різноманітні та визначаються клінічними формами та стадіями розвитку захворювання: у легких випадках серцево-судинна недостатність виявляється лише після фізичного навантаження, а у тяжких – і у спокої. До загальних симптомів можна віднести такі: загальна слабкість тварини, зниження апетиту, зниження м'язового тонусу, розлад периферичного кровообігу (зниження артеріального та підвищення венозного кров'яного тиску), зниження еластичності шкіри, задишка, ціаноз видимих слизових оболонок та шкіри, частоти та ритму серцевих скорочень (частота пульсу збільшена, нерідко з'являються атріовентрикулярна блокада та блокада ніжки пучка Гіса). Для міокардіодистрофії без виражених деструктивних змін міокарда характерні наступні симптоми: порівняно невелике почастішання пульсу, ослаблення серцевого поштовху, посилення, розщеплення або роздвоєння першого тону серця, ослаблення другого тону, при залученні до патологічного процесу провідної системи - порушення функції провідності серця; артеріальний тиск знижений, венозний підвищений, кровотік уповільнений. На електрокардіограмі (ЕКГ) на початку розвитку міокардіодистрофії спостерігається розширення, деформація зубця T та невелике зміщення сегмента ST, потім відбувається зміна інтервалів PQ та QT, більш виражене зміщення сегмента ST по відношенню до ізоелектричної лінії, зниження зубців ЕКГ, особливо комплексу QRS. Міокардіодистрофія з вираженими деструктивними змінами міокарда проявляється такими симптомами: частіший ритм серцевих скорочень, більш виражені порушення функції провідності; серцевий поштовх ослаблений, часто поширений (внаслідок дилятації ураженого м'яза), тони серця ослаблені, глухі; артеріальний тиск знижений, венозний підвищений; більш різко уповільнений кровотік. На електрокардіограмі відзначають малий вольтаж зубців, розширення та деформацію комплексу QRS, виражене подовження інтервалів PQ та QT. Діагноз ставлять на підставі найбільш характерних симптомів тієї чи іншої клінічної форми міокардозу з урахуванням даних електрокардіографії, фонокардіографії, зміни кров'яного тиску та швидкості кровотоку. Лікування. Насамперед має бути спрямоване на ліквідацію етіологічних факторів, що спричинили міокардоз. Тваринам надають відпочинок та спокій. Необхідно збалансувати кормовий раціон за вмістом та співвідношенням основних поживних речовин, а також вітамінів та мікроелементів. У раціон вводять овочі, фрукти та молочні корми. Забезпечують регулярний моціон. З лікарських речовин призначають глюкозу, кофеїн, аскорбінову кислоту у підвищених дозах, камфару, сульфакамфокаїн, кордіамін. При різкому падінні артеріального тиску використовують адреналін (рец. 33). Періодично можна призначати препарати наперстянки (рец. 34), конвалії (рец. 35), горицвіту (рец. 36), строфанта (рец. 37). При міокардозі ефективні також анаболітичні засоби, що покращують біохімічні та біоенергетичні процеси у серцевому м'язі.До них належать: тіамін, рибофлавін, піридоксин, кокарбоксилаза, оротат калію, аденозинтрифосфорна кислота (АТФ), цитохром-С, панангін, рибоксин та інші речовини. Крім того, при порушенні функції інших органів та систем проводять відповідне симптоматичне лікування. Запалення внутрішньої оболонки серця (ендокарда). За течією може бути гострим і хронічним, по локалізації запального процесу – клапанним та пристінковим, за характером патологічного процесу – бородавчастим та виразковим Етіологія. Ендокардит у собак частіше спостерігається як вторинне захворювання інфекційно-токсичної природи (при страфілококозі, колібактеріозі, пастерельозі, чумі, парвовірусному ентериті, лептоспірозі та інших інфекціях). Запалення ендокарда може також виникати внаслідок переходу запального процесу з міокарда. Симптоми. Прояв хвороби залежить від клінічної форми ендокардиту та від характеру основного (первинного) захворювання. У собак відзначаю різке пригнічення до розвитку сопорозного стану. Хворі тварини відмовляються від корму, температура тіла, як правило, підвищена до 40С, особливо при виразковому ендокардиті. Лихоманка частіше ремітує типу. Швидко розвиваються симптоми серцево-судинної недостатності. Пульс спочатку великий, повний, стає малим, слабким наповненням. Серцевий поштовх при гострому ендокардиті посилено. Тони серця на початку захворювання посилені, особливо перший, потім слабшають, стають приглушеними та супроводжуються ендокардіальними шумами. Типовим для розвитку виразкового ендокардиту є зміна інтенсивності та характеру протягом порівняно короткого періоду перебігу хвороби.При бородавчастому ендокардиті ендокардіальні шуми постійніші. Поразка клапанного апарату серця веде до серйозних порушень кровообігу в організмі. Це спричиняє порушення функцій легень, печінки, нирок, органів шлунково-кишкового тракту. При виразковому ендокардиті внаслідок емболії судин можуть з'явитися крововиливи на шкірі, видимі слизові оболонки, а також ураження мозкових оболонок, мозку та інших органів. Електрокардіограма при гострому ендокардиті характеризується підвищенням вольтажу зубців P, R, T, скороченням інтервалів PQ та QT, зміщенням та деформацією сегмента ST. Нерідко відзначається екстрасистолія. Артеріальний тиск підвищений, кровотік прискорений. При дослідженні крові часто відзначають нейтрофільний лейкоцитоз, інколи ж зміни, що характеризують розвиток сепсису. Діагноз. Гострий ендокардит на початку розвитку, характеризується такими основними симптомами: виражене пригнічення, апетит знижений або відсутній, температура тіла підвищена, великий пульс повний; тахікардія, серцевий поштовх та тони серця посилені, особливо перший; Ендокардіальні шуми. Прогноз при ендокардиті найчастіше несприятливий. Лікування. Основна увага має бути приділена лікуванню первинного захворювання, що спричинило ендокардит. Хороший ефект дає застосування антибіотиків — клафорану, кефзолу, цефамезину, лонгацефу, бензилпеніциліну натрію або калію, левомецитину та ін. З успіхом застосовують саліцилові препарати, протиалергічні засоби – димедрол, тавегіл, супрастин, піпольфен та фенкарол, а також глюкокортикоїди – метипред, преднізолон, гідрокортизон та ін. На початку розвитку гострого ендокардиту хворій тварині надають повний спокій та тишу. Надалі призначають камфару (рец. 3), сульфокамфокаїн (рец. 5), кордіамін (рец. 6), розчини глюкози (рец. 56) та аскорбінової кислоти (рец. 32), вітаміни групи В, ізотонічний розчин натрію хлориду (рец. . 57), кофеїн (рец. 9), препарати горицвіту (рец. 36) та травневого конвалії (реї. 35). Камфору, глюкозу, фізіологічний розчин хлориду натрію краще вводити внутрішньовенно крапельним способом. Дози препаратів горицвета і конвалії такі, як і при лікуванні міокардозу. Ішемічний некроз міокарда внаслідок гострої невідповідності коронарного кровотоку до потреб міокарда. Клінічно виділяють 5 періодів протягом інфаркту міокарда: 1) продромальний (перединфарктний) тривалістю від кількох годин, днів до одного місяця, може бути відсутнім; 2) найгостріший період-від виникнення різкої ішемії міокарда до появи ознак некрозу; 3) гострий період (освіта некрозу та міомаляції) від 2 до 14 днів; 4) підгострий період (завершення початкових процесів організації рубця, заміщення некротичної грануляційної тканини) - до 4-8 тижнів від початку захворювання; 5) постінфарктний період (збільшення щільності рубця та максимальна адаптація міокарда до нових умов функціонування) - до 3-6 місяців від початку інфаркту. Симптоми. Залежать від стадії хвороби. У передінфарктний період клінічна симптоматика відповідає прогресуючій, нестабільній стенокардії. У найгостріший період у собак відзначається надзвичайно інтенсивна болючість у ділянці лівого ліктя. Біль носить хвилеподібний характер (то посилюється, то слабшає), триває кілька годин і навіть доби, не усувається нітрогліцерином. Супроводжується страхом, збудженням. При огляді тварини реєструють блідість шкіри, видимих слизових оболонок. Відзначають брадикардію або тахікардію та аритмію. У разі розвитку серцевої недостатності та шоку знижується артеріальний тиск. При перкусії межі серця розширено вліво. При аускультації ослаблення 1 тону або обох тонів. Гострий період відповідає остаточному формуванню некрозу. Як правило, зникає болючість. Раніше симптоми серцевої недостатності, що виникли, зберігаються. Інші клінічні симптоми ті ж, що у найгострішому періоді. У підгострий період больовий синдром відсутня. Прояв гострої серцевої недостатності зменшується. Іноді зберігається порушення ритму, зникають тахікардія та систолічний шум. При дрібновогнищевому інфаркті спостерігають больовий синдром, але тривалість болю менша, ніж при великовогнищевому. Як правило, відсутнє ускладнення недостатністю кровообігу, однак, можливі різні аритмії. Діагноз ставиться виходячи з анамнезу, клінічної картини захворювання, патогномонічних змін ЕКГ, активності ферментів крові. На електрокардіограмі відзначають характерну динаміку змін сегмента ST або зубця T, що зберігається більше доби (зміщення сегмента ST вище ізолінії з подальшим зниженням його та формуванням негативного зубця T, а також утворення патологічного зубця, що стійко зберігається Q або комплексу QRS).Характерно початкове підвищення рівня ферментів сироватки крові не менше ніж на 50% вище за верхню межу норми з подальшим зниженням. Лікування. Хворій тварині призначають спокій, залишають у тиші, скасовують фізичні навантаження. Дієта повинна складатися з легкоперетравних вуглеводів, молочно-кислих та вітамінізованих кормів. З раціону виключають жири, солодощі та спеції. Для лікування широко застосовують антиангінальні засоби - анальгін, антипірин, амідопірин, баралгін, препарати саліцилової кислоти та ін. Хорошим лікувальним ефектом мають ліпопостал, глюкоза, анаприлін, кальцію хлорид у суміші з глюкозою, а також промедол. Для ослаблення сенсибілізації серцевого м'яза використовують димедрол, тавегіл, супрастин, піпольфен. Для запобігання тромбоемболічних ускладнень при інфаркті міокарда вводять гепарин. Для поліпшення постачання міокарда кров'ю застосовують міофедрін, цитохром С, кокарбоксилазу, вітаміни, полівітаміни та АТФДіагностика та лікування серцевих захворювань у домашніх тварин
Основні серцеві захворювання у свійських тварин
Вроджені вади серця, такі як стеноз аорти або відкрита артеріальна протока.
Порушення серцевого ритму відомі як аритмії. Симптоми серцевих захворювань
- кашель, особливо після фізичного навантаження або вночі.
- Задишка, утруднене дихання.
- Відмова від активності та ігор.
- збільшення живота через скупчення рідини.
- Непритомність і втрата свідомості.Методи діагностики
- Ехокардіографія (УЗД серця) дозволяє візуалізувати будову серця та оцінити його роботу.
- Рентген грудної клітки може показати збільшення серця або скупчення рідини у легенях.
– Аналізи крові допомагають виявити наявність супутніх захворювань, які можуть вплинути на роботу серця. Лікування серцевих захворювань
- інгібітори АПФ для зниження навантаження на серце.
- Препарати, що покращують роботу серцевого м'яза.Профілактика серцевих захворювань
Хвороби серця домашніх тварин - кішок та собак
Хвороби серця у тварин
Мал. 2. Розширення серця собаки. Пунктирна лінія вказуємо межі нормального, суцільна лінія - кордони при його збільшенніМІОКАРДОЗ
ЕНДОКАРДИТ
ІНФАРКТ МІОКАРДУ