Хто ставиться до шансону

Що таке шансон? Характеристики та історія походження

Сучасне музичне мистецтво представлене великою кількістю різноманітних стилів, кожен з яких знайдеться свій слухач. Перше місце на естраді пострадянських країн займає поп-музика і шансон, що транслюються практично по всім радіостанціям і звучать з вікон маршруток і таксі. Це жанр, що викликає найсуперечливіші почуття, розділяє народ на тих, хто за і проти шансону, байдужих до нього практично немає.

Що таке шансон?

Шансон – один з найбільш популярних музичних стилів в Росії на сьогоднішній день. Містить в собі багато різних напрямків: від “блатних” злодійських пісень – до творчості Михайла Шуфутинського, Олександра Розенбаума, Олександра Маршала та ін. Сьогодні можна слухати шансон безкоштовно, в усіх його проявах, на різних сайтах в Мережі.

В перекладі з фр. слово “шансон” означає “пісня”, “вуличний романс”. Цей жанр виник ще в епоху Середньовіччя і мала кілька напрямків:

Прийнято вважати, що сам шансон виник як селянське народне хорове мистецтво, коли жителі сільської місцевості складали пісні про свою частку і виконували їх разом вечорами. Пізніше, внаслідок урбанізації, разом з жителями села була переселена в місто і їх самобутня музична культура. Пісні подібного роду, найчастіше вибираючи творіння жартівливого характеру, стали активно виконувати в поширених в той час кабаре. У них часто виступали шансоньетки – співачки, що виконували в основному веселі, невигадливі пісеньки жартівливого характеру.

Ще одна гілка стилю – пісні розбійників про свою видали, силі, вдало закінчених справах, любовні пригоди і т. д. Творчість подібного роду було поширене і в Росії – народ складав пісні про Омеляна Пугачову, Григорія Отрепьеве і т. д.

Пісні про життя простих парижан з їх труднощами і радощами, любовна лірика. Пізніше міський романс перетворився у професійне мистецтво з красивими, складними і витонченими музикою і текстами. Найвідомішим шансоньє, виконуючим в основному авторські пісні, відносяться Шарль Азнавур, Едіт Піаф, Патрісія Каас, Заз та інші професійні музиканти.

Хто ставиться до шансону

Что такое шансон, история шансона

«Под эту песню мы впервые встретились глазами. Эта мелодия навсегда останется для меня воспоминанием о нашем первом поцелуе. А помнишь, как мы танцевали на выпускном под эти ритмы?» Песня — это воспоминания. Услышав любимые мелодии, мы плачем и улыбаемся, уносимся в прошлое, чтобы вновь прочувствовать всю гамму эмоций ушедших событий. Песня — это жизнь, заключенная в 7 нот. Особенно ярко это ощущаешь, когда слушаешь шансон. Судьба этого музыкального жанра полна невероятных моментов и открытий, которые мы предлагаем узнать прямо сейчас.

О превратностях культур

Если спросить русского человека, что такое шансон, то он наверняка ответит: «Блатные песни». Да, российская действительность оставила свой отпечаток на восприятии этого жанра. Но это мнение далеко от истины. Произнесите вслух слово «шансон». Мягкое, нежное, певучее, оно никак не ассоциируется с грубым «блатняком».

Родина шансона — Франция. С французского языка слово переводится как народная песня. Учитывая культуру страны, в которой зародился этот жанр, несложно догадаться, что для шансона характерен романтизм. Посмотрим, с чего начиналась история этого музыкального направления.

История шансона

Это звучит невероятно, но своими корнями шансон уходит в 12 век. В то время во Франции стали появляться труверы или лирические поэты. Они сочиняли стихи, в которых воспевали самое трогательное чувство — любовь. Творчество труверов описывало простые сюжеты, что характерно для народной поэзии. На стихи накладывалась музыка, под которую пел и плясал народ. Песни были многоголосные. Их запевали сразу несколько человек, радуя окружающих своими произведениями.

В последующие века сюжетная линия обогатилась рыцарскими и религиозными мотивами, в общем, менялась жизнь вокруг — менялись и песни. Первоначально шансон был безликим. Найти какие-либо записи о первых шансонье невозможно. Позже стихи стали записывать с присвоением авторства. Одним из ранних представителей жанра считается Гийома де Машо.

Как музыкальный жанр шансон сложился лишь к концу 19 века. Народное творчество привело исполнителей в… кабаре. Именно здесь французы наслаждались трогательными и волнующими мелодиями, которые были неразрывно связаны с лирическими стихами.

Говоря о раннем развитии шансона, невозможно не вспомнить об Аристиде Брюане. Он выступал в знаменитом кабаре «Черный кот» и был известен не только своими песнями, но и запоминающимся образом: Аристид всегда выступал в черном пальто, поверх которого был накинут длинный красный шарф. Стоит отметить, что писал он на парижском арго — специфическом языке определенной замкнутой группы, со своей лексикой и фонетикой.

Вторая знаковая фигура — Жанна-Флорентина Буржуа. Эта романтичная певица выступала под псевдонимом Мистенгет. Ей довелось участвовать в шоу известного кабаре «Мулен Руж», художественным руководителем которого она стала в 1925 году. Самая знаменитая песня Буржуа была написана под влиянием чувств: расставание с Морисом Шевалье привело к созданию «Monhomme», которая хорошо знакома поклонникам французского шансона.

Музыка не статична. Она меняется под влиянием новых веяний. В начале 20 века мир стали покорять джазовые ритмы. Они непросто звучали отовсюду. Они создавали новую культуру, привносили нечто новое в уже сложившиеся музыкальные направления. Как итог — обновленный шансон, в котором явно звучали джазовые мотивы, и интересные дуэты. Так, известный французский шансонье Шарль Трене выступал с джазовым пианистом Джонни Хессом. Дуэт «Шарль и Джонни» радовал публику на протяжении трех лет. Первые концерты были даны в 1933 году, последние — в 1936. Почему музыканты прекратили сотрудничество? Все просто. В 1936 году Шарля Трене призвали в армию, где он написал самые проникновенные и лиричные песни, не без участия джазовых ритмов.

Кстати, начало 20 века примечательно не только влиянием других музыкальных направлений на развитие шансона, но и выходом этого жанра за пределы кабаре. Мелодичные песни начинают исполнять в концертных залах.

Стиль кабаре предполагает легкость и некую комичность, которая отмечалась во французских песнях того периода. Свой увеселительный, развлекательный характер шансон утратил после Второй мировой войны. Трагические события, захлестнувшие всю Европу, не прошли бесследно и для мира музыки. Для написания песен шансонье выбирают более глубокие, проникновенные сюжеты, которые в сочетании с соответствующим музыкальным сопровождением заставляют пересмотреть взгляды на этот жанр. Характер шансона становится серьезным. Авторы-исполнители затрагивают в песнях жизнь простых людей, выражают недовольство властями. Делают это подчас смело и дерзко. Это характерно, например, для творчества Бориса Виана.

После окончания войны начинает выступать и Жорж Брассен. Его творчество примечательно тем, что он не писал собственных стихов. Жорж сочинял мелодии на стихи Виктора Гюго, Антуана Поля, Франсуазы Вийон и других поэтов.

Послевоенное время связано еще с одним именем в истории французского шансона — с именем Эдит Пиаф . Она начинает активно гастролировать именно с середины 40-х годов. И ведь есть те, кто не знает, что популярные песни «Non, jeneregretterien» или «Padam… Padam…» — это и есть шансон. Благодаря Эдит Пиаф шансон этого периода получает название «женский».

Вторая половина 20 века — это, в некотором роде, новый расцвет жанра, который подарил миру Джо Дассена , Ива Монтана , Шарля Азнарвура , Энрико Масиаса, Лару Фабиан , Далиду , Мирей Матье и других исполнителей. Сложно найти человека, который хотя бы вскользь не слышал «Une Vie D`amour», «Les Champs-Élysées», «Pardone moi» или «La vie en rose». Даже не зная языка, понимаешь, что эти песни о любви — чувстве, которое хочется испытывать вновь и вновь. Стоит ли удивляться популярности классического французского шансона в настоящие дни? Нет.

Для современного шансона характерны два пути. С одной стороны, исполнители придерживаются традиций жанра, а звукозаписывающие компании выпускают диски с хитами ушедших десятилетий, с другой — чувствуется слияние с электронной музыки, как например, в творчестве Бенжамина Биоле, и другими направлениями. Так, смешивать жанры предпочитают Изабель Жеффруа , Камий Далме. Это так называемый «новый шансон», характерный для французской молодежи. В любом случае, жанр не теряет своего очарования, трепета и романтизма, чем и пленяет сердца меломанов по всему миру.

Возникнув как фольклорный или народный жанр, шансон претерпел значительные изменения. Он испытывал на себе влияние социальных событий, различных музыкальных течений. Он становился более профессиональным и безупречным. Средневековый и новый шансон — это уже два разных понятия, объединенные одной основой. О том, что ею является, мы сейчас и поговорим.

И все-таки, что же такое шансон?

Шансон — национальная черта французской культуры. Главный принцип этого жанра заключается в том, что песню обычно исполняет сам автор. При этом музыка неотрывна от текста, который представляет собой определенный сюжет. Каждая песня — своеобразная история, со своими эмоциями и образами.

Перечислим особенности французского шансона, чтобы еще лучше понять этот жанр:

реалистичность — другими словами, это песни про жизнь. Если проследить биографии известных шансонье, то нетрудно выделить одну закономерность:исполнители перекладывают на ноты свою жизнь, свои удачи и несчастья, успехи и потери. Получается, композиции «заряжены» настоящими, искренними эмоциями, что подкупает миллионы поклонников;
поэтичность. Для классического шансона характерно преобладание текста над музыкой. Последняя выступает как обрамление. Музыкальное сопровождение подчеркивает эмоциональную составляющая, создавая гармоничное произведение;
содержательность и глубина текста. Легкие тексты, которые не несут глубоких переживаний и мыслей, обычно с натяжкой относят к шансону, ведь этому жанру присуща другая направленность. Легкость в большей степени характерна для эстрадной песни. Границы между этими жанрами весьма условны, но это не мешает называть современных французских исполнителей шансонье, хоть и с натяжкой. Кстати, за рубежом шансонье принято называть всех франкоязычных певцов.

Реалистичность, поэтичность и содержательность — вот та основа, которая не меняется со времен труверов. Чтобы ни происходило с музыкальным сопровождением, пальму первенства удерживает текст. Именно ему уделяется особое внимание в классическом шансоне.

Существует ли русский шансон?

Ошибочно считать, что так называемый «русский шансон» зародился в начале 90-х годов. Его развитие пришлось на конец 18 и начало 19 веков. В это времярусские исполнители под влиянием мелодичной французской песни распевали романсы . Чуть позже они стали ассоциироваться с народными песнями, в них стал звучать колорит городской культуры, например, одесской и питерской, и национальной. Не прошла стороной русский шансон и ресторанная жизнь. Главной составляющей песни была смысловая нагрузка, как и у французов.

Вот и получается, что шансон на наш лад — это сочетание разрозненных культур в одном жанре. Сюда относят и городские романсы, и бардовские песни, и тот самый «блатняк». Но почему именно последний стал так явно ассоциироваться с русским шансоном?

Подмена понятий произошла в начале 90-х годов. Кризис, безработица, высокий рост криминала — так жила Россия в то время. Неудивительно, что музыка с неволи стала заполнять общественное сознание. Чтобы повысить продажи блатные песен, продюсеры стали называть их шансоном на французский манер. Все-таки «русский шансон» звучит куда благозвучнее и красивее, чем «блатняк». На смену утонченным и душевным песням пришла музыка сомнительного качества о жизни за решеткой.

Музыкальные исследователи рекомендуют разделять блатные, бардовские песни и романсы. Несмотря на общую составляющую — сюжетность — это разные жанры, которые характеризуют русскую культуру. А шансон был и остается французским, что не мешает нам наслаждаться трогательными и волнительными композициями со специфичным акцентом.

Будущее французского шансона рисуется по-разному. Одни считают, что он вполне может вытеснить поп-музыку, другие полагают, что жанр теряется на фоне современных звучаний. Спорить и разбираться, кто прав, а кто нет, можно долго. Вместо этого лучше включить записи французских исполнителей и окунуться в мир собственных переживаний и эмоций. Ведь именно для этого и был создан шансон.

Понравилась страница? Поделитесь с друзьями:

Красива й норовлива. Феномен українського шансону — 1% блатняку, 99% — лірики

Мабуть, найбільш коротким і повним визначенням шансону є формулювання Костянтина Казанського, французького автора-виконавця болгарського походження й аранжувальника французьких альбомів Висоцького. Він каже, що шансон — це музика навколо слів. Тобто головний акцент зроблений на поезії. Що ж стосується музичного складника, то це різні форми народної пісні: міський романс, тюремні балади, сатиричні куплети.

З вулиці — у шинок

В енциклопедії значиться: "Шансон (фр. Chanson — пісня) — це французька естрадна пісня в стилі кабаре". Кабаре — невеликі кафе на Монмартрі, де була музична програма. Сам жанр шансону зʼявився в Парижі в кінці XIX століття після заборони співати на майданних ярмарках. Так, народна естрада перемістилася в кафе-шантани. Перша зірка жанру — Арістід Брюан (1851-1925), який виконував сентиментальні і сатиричні вірші про життя низів під мінімальний інструментальний супровід — фортепіано або акордеона. У нього чимало композицій про нещасних повій, офіціанток, сиріт. У текстах використовував елементи арго — мови паризької шпани. У Брюана був помітний імідж: крислатий чорний капелюх, чорний велюровий костюм, червоний шарф. Його образ зобразив видатний художник Тулуз-Лотрек на своїх афішах, які тепер зараховані до шедеврів.

Брюан, виконуючи пісні про жебраків, розбагатіє за вісім років, поїде подорожувати, купить маєток, заведе прислугу і буде господарювати в саду. Але в 1923 році тріумфально повернеться на сцену і в 72 роки дасть концерт у Парижі — його пісні, виявляється, не забули. Зірками заснованого ним напрямку потім стануть Едіт Піаф, Ів Монтан, Шарль Азнавур і Сальваторе Адамо.

Вертинський

У 1925 році в Парижі зʼявиться російський шансоньє — наш киянин Олександр Вертинський (1889-1951 рр.). У Києві він співав у костюмі Пʼєро (на обличчі білий грим), потім постав в образі аристократа в смокінгу. Повний мінімалізм на сцені: Вертинський і рояль з акомпаніатором — усе!

Шансон — це музика навколо слів

Перший концерт дав у 1915-му. Ранні пісні присвятив зірці німого кіно — українці Вірі Холодній (актриса родом з Полтавщини, дівоче прізвище — Левченко): "Маленький креольчик", "Ваші пальці пахнуть ладаном", "Ліловий негр". Хто дивився популярний телефільм "Место встречи изменить нельзя", згадає, як Володимир Висоцький у ролі Жеглова ефектно виконав фрагмент з останньої пісні, скомпонувавши собі на фортепіано: "І, може, у кублах Сан-Франциско ліловий негр вам подавав манто".

Зазначимо, що в центрі більшості пісень Вертинського була доля жінки (як і в засновників жанру — французів): "Безноженька", "Кокаїнетка", "Бал Господній". Не тільки в пафосному або трагічному стилі, але і в іронічному: "Як добре без жінок і без фраз, без гірких слів і солодких поцілунків, без цих милих, занадто чесних очей, які вам брешуть і вас ще ревнують" ("Без жінок").

Аристократ пісні. Перший російський шансоньє киянин Олександр Вертинський виступав у смокінгу

Втікши від більшовиків у 1920 році, уже до 1925-го Вертинський опинився в Парижі, де став шалено популярним, проштовхнувши жанр шансону на ще кілька кроків уперед. На його виступах у ресторані "Казбек" на Монмартрі були Чарлі Чаплін, Марлен Дітріх, Грета Гарбо, принц Уельський, Ротшильди і Моргани. Вертинський заворожував глядачів елегантною манерою виконання, посилюючи враження за допомогою жестів і міміки і наче "показуючи" героїв своїх композицій.

Бардівська пісня

У кінці 1950-х і в 1960-і роки в СРСР першими в романсовій манері а-ля Вертинський стали складати Булат Окуджава й Олександр Галич на семиструнних гітарах. Окуджава сильно вплинув на Висоцького, який на початку карʼєри написав і заспівав під ту ж семиструнку кілька десятків яскравих блатних пісень, використовуючи злодійський сленг.

Український шансон набагато меншою мірою заточений на блатняк. У ньому кримінальної тематики — один відсоток, а в російському — п'ятдесят

По всій країні зʼявилися Клуби самодіяльної пісні (КСП), де в основному складали на туристичні теми. Лідером цього напряму став Юрій Візбор. А в 1980-х зʼявилася нова зірка на небосхилі авторської пісні, як тоді називали цей жанр, — Олександр Розенбаум, який, як і Висоцький, крім серії стилізованих блатних композицій, створив пісенні цикли: "козачі", "військові", "пітерські" тощо.

Російський шансон

Щоб блатняку надати офіційний статус, у середині 1990-х продюсер із Санкт-Петербурга Олександр Фрумін ввів термін "російський шансон", хоча поняття chanson russe існувало ще з часів Вертинського і позначало емігрантів, які співали російською, які виступали і записувалися у Франції. Наприклад, Альоша Димитрієвич (1913-1986) — запальний російський співак циганського походження, його називали "Циганський король російського Парижа".

Тепер же з цим терміном повʼязували виконавців на кримінальну тематику, у першу чергу популярного тверського барда Михайла Круга. Зʼявилися російські радіостанції, що спеціалізуються на цьому матеріалі, — "Нічне таксі" і "Шансон". У 1998 році стартувало і "Радіо Шансон" (Україна).

Легенда шансону. Володимир Висоцький був в СРСР найпопулярнішим "поетом, який співає"

Якщо для Круга орієнтиром був Висоцький, то його наслідувачі породили комерційний блатняк, де було чимало прохідних артистів, які вміло використовували штампи шансону. На сьогодні цей потік спав.

Український шансон: красивий і норовистий

У 1990-х від російського шансону відокремився український — зі своїми характерними особливостями. У наших виконавців творчість набагато менше повʼязана з блатною тематикою. У 1992-1993 роках зʼявилися дві пісні, з яких і почався український шансон. Це "Киянка" Гаріка Кричевського та "Соколята" Вʼячеслава Хурсенка.

У нашому шансоні часто історія крутиться навколо жінки. У цих піснях кожна наша Роксолана хоче знайти свого султана Сулеймана

Сам Кричевський не любить теоретизувати, тому в коментарі Фокусу був гранично стислий: "Чесно кажучи, для мене шансон — це просто умовна назва для музики зі змістом пісень, у яких є зміст". У його відповіді є пряме відсилання до визначення, що "шансон — це музика навколо слів", тобто основне в таких композиціях — зміст.

Розберемо зміст "Киянки". У приспіві там такі рядки: "Киевлянка, киевлянка, киевляночка — ни путана, ни воровка, ни цыганочка, а простая украиночка красивая. Киевлянка, киевляночка строптивая". Це що ж, ліричний герой Гаріка до приїзду в столицю представляв, що киянки поголовно путани і злодійки? Ні, звичайно. Тоді звідки взявся такий поетичний казус? Можливо, Кричевський цим рядком відмовився використовувати у своїй пісні заїжджені штампи шансону, згідно з якими в пісні обовʼязково повинні бути перераховані категорії фатальних жінок. Зате він точно характеризує реальну жительку столиці як красиву і норовливу. Запамʼятаймо цю характеристику. За сюжетом "проста україночка" зрадила чоловікові з ліричним героєм, чоловік застукав їх і почав "важку і непотрібну розмову".

У бесіді з Фокусом Кричевський відзначає важливу рису шансону — у пісні мова часто йде від першої особи, і неважливо, чи відбувалася ця історія з автором насправді, чи це просто його фантазії.

Автор знакової "Киянки". Для Гаріка Кричевського шансон — умовна назва для музики зі змістом

Сюжет пісні "Соколята" Хурсенка починається з того, що ліричного героя кинула дружина, залишивши йому двох синів:

"Крутилось пір"я на вітру, і я згадав негоду ту, в яку мене моя любов покинула. Виймали жала із грудей очата двох моїх дітей, і вся моя любов на них рікою хлинула".

Дівки гуляли, шубу порвали. Солістка Go_A — про те, як у фіналі Євробачення її "накрило" емоціями

Хоч ця мова від першої особи, але вдова артиста Ольга Хурсенко (співак пішов з життя у 2009-му у віці 43 років, впавши у воду на рибалці через кому, викликану цукровим діабетом) запевняє, що пісня написана під враженням від розповіді особистої історії відомого співака Василя Зінкевича, який поодинці виховував двох синів. І хоч жінка в цій щемливій пісні згадується один раз, її вчинок і реакція на нього — смисловий центр хіта. Почувши на конкурсі "Пісенний вернісаж" цю композицію, розчулена Софія Ротару віддала її автору Гран-прі.

Наша відповідь Моргенштерну

У російському шансоні тема криміналу стала зникати тільки у 2008-2009 роках з появою Стаса Михайлова та Олени Ваєнги. Але в наших зірок шансону, який часто можна почути на "Радіо Шансон" (Україна), сильний ліричний складник був спочатку. Один з популярних українських шансоньє — Олександр Яременко, він автор 800 пісень. Незважаючи на тематичне розмаїття його пісень, найбільш популярні в нього саме ліричні композиції: "Снігова королева" ("Немов неприступна діва, Снігова дивиться королева"), "Її Величність Жінка" ("Ти навіть мені не скажеш вибач, а просто пограєшся зі мною"), "Гуляю сам"("та-ри-ри-ри та-ри-ри-рам, розбите серце навпіл, та-ри-ри-ри та-ри-ри-рам, сьогодні пʼю і гуляю сам") .

Олександр Яременко. Український шансоньє робить у своїх піснях упор на лірику

"Так, у мене в піснях упор на лірику. Український шансон дійсно набагато меншою мірою заточений на блатняк, — розповідає Фокусу Яременко. — В українському шансоні кримінальної тематики — один відсоток, а в російському — пʼятдесят". Співак звертає увагу на те, що в жанру зʼявилося багато відгалужень: "Зараз усе мікшується. Є вже рок-шансон, реп-шансон, поп-шансон. В останньому, наприклад, працює Олег Винник". За його словами, наразі в Україні створюють "Клуб шансону", під маркою якого хочуть організовувати фестивалі, конкурси, концертні тури.

"Потрібно розвивати різні напрямки шансону, зберігаючи моральні постулати. Треба ж створювати альтернативу Моргенштерну, — усміхається співак. — Інакше ми втратимо юні покоління, які зараз блукають у темряві, не розуміючи, що таке добре, а що таке погано. Такий орієнтир може дати музика. "Клуб шансону" покликаний донести до слухачів, що шансон сьогодні — це не блатні пісні, це набагато ширше". Але зробити це непросто. За визнанням музиканта, "жанр шансону консервативний, хоча "Радіо Шансон" і "Радіо Пʼятниця" шукають нові форми, щоб захопити більшу аудиторію".

Кожній Роксолані — по Сулейману

У кого у творчості фонтанує лірика, то це в шансоньє Михайла Грицкана. У його хіті "Обійму" звучить: "Мила, мила, жадібна і ніжна, ти моя, ти мій цілий Всесвіт". Хоч і Всесвіт, але жадібний… Тут криється та сама формула, відкрита Гаріком Кричевським: красива і норовиста. А в пісні "Дай Ду Дай" така характеристика дами серця: "Ти мій девʼятий вал!" Тобто накриє так накриє.

Оспівувач дам. Михайло Грицкан зізнався, що жінка посідає першу і головну роль у його піснях

"В українському шансоні дуже багато почуття, — зізнається Фокусу Михайло Грицкан. — Я так і кажу на своїх концертах: жінка для мене — не друга половинка, а перша. Тому що саме жінка дарує життя на Землі. Жінка — це нерв, переживання, трепетність. На ній усе сходиться. Тому жінка посідає першу і головну роль у моїх піснях". З приводу "жадібна і ніжна" він зі сміхом зауважує: "Українки — кращі жінки світу. Вони найкрасивіші, але і найбільш норовливі. Ми починаємо день з жінкою і закінчуємо його з нею. Але ми не підкаблучники, ми не підкоряємося їм, а любимо їх. Олександр Вертинський, Петро Лещенко — це все в нас у культурному коді". Грицкан теж відзначає сучасну всюдисущість шансону: "Мені здається, що 80 відсотків того, що є взагалі сьогодні на українській естраді, це шансон. Ті ж Олег Винник і Оля Полякова".

Що ж стосується виконавиць в українському шансоні, то познайомимо Фокус з Анею Жулін, яка видала у 2019 році хіт "Жінка в шоколаді". Там звучить: "Жінка в шоколаді з дуже солідним дядьком знає, за що він платить і навіть дуже до речі". Але, незважаючи на деяку прагматичність ліричної героїні, там є і такий пасаж: "Вона владна, до життя їй потрібен особливий підхід. Вона дражнить, але рано чи пізно піде". Формула Кричевського "красива і норовиста" працює і тут.

Жінка в шоколаді. Аня Жуліна має яскравий сценічний образ жінки, яка розуміє, чого вона хоче від життя

"Згодна, що в нашому шансоні часто історія крутиться навколо жінки, — ділиться з Фокусом Аня Жуліна. — Але я хочу коригування в розумінні героїні моєї пісні. Що таке" жінка в шоколаді "? Я вважаю, що героїня пісні — це інтелігентна освічена жінка, яка розуміє, чого вона хоче від життя і робить свій вибір. І їй потрібен гідний чоловік поруч, який може заплатити, але не обовʼязково грошима, а своєю увагою, часом і можливостями. Це, звичайно, іронічна пісня. Між мною як виконавицею і ліричною героїнею — велика відстань".

35 років ВВ. Олег Скрипка про весну в Парижі, падіння рейтингу Зеленського та укус Maruv

Так чи інакше, у масі композицій національного шансону вимальовується образ українки — чарівної, але норовливої. І це є його відмінною рисою. Образ жінки, яка, за словами Жуліної, шукає свого чоловіка. "У цих піснях кожна наша Роксолана хоче знайти свого султана Сулеймана", — робить дотепний висновок Аня. І з цим важко не погодитися.