спазмолитическое средство. По химической структуре и фармакологическим свойствам близко к папаверину, но имеет более выраженное и продолжительное действие. Снижает тонус гладких мышц внутренних органов и двигательную активность кишечника, расширяет кровеносные сосуды. Не влияет на вегетативную нервную систему, не проникает через ГЭБ. Быстро и полностью всасывается в ЖКТ. Равномерно распределяется в тканях, проникает в гладкомышечные клетки. Выделяется почками. при боли в животе, которая вызвана спазмами гладких мышц внутренних органов: хроническом гастродуодените, язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки, при желчнокаменной и мочекаменной болезни (коликах), хроническом холецистите, постхолецистэктомическом синдроме, гипермоторной дискинезии желчевыводящих путей, спастической дискинезии кишечника, кишечной колике вследствие задержки газов после операции, колите, проктите, метеоризме, пиелите, при головной боли вследствие спазма сосудов головного мозга, при спазме коронарных и периферических артерий (облитерирующий эндартериит, болезнь Рейно); при необходимости ослабления сокращений матки, для устранения спазма шейки матки при родах, при спазме гладких мышц во время проведения инструментальных вмешательств. внутрь. выраженная печеночная, почечная и сердечная недостаточность; АV-блокада II–III степени; кардиогенный шок; возраст до 1 года; выраженная гипотензия; повышенная чувствительность к компонентам препарата. Дротаверин, как правило, хорошо переносится, но иногда могут появиться аритмия, снижение АД, ощущение сердцебиения, аллергический дерматит (гиперемия кожи, отек), запор, потливость, ощущение жара. Дротаверин может быть использован в составе комбинированной терапии для купирования гипертонического криза. Дротаверин в отличие от других (холинолитических) спазмолитиков можно применять у больных с глаукомой. В то же время больным с аденомой простаты его следует назначать с осторожностью, поскольку возможна задержка мочеотделения. Дротаверин усиливает эффект других спазмолитиков; способствует дальнейшему снижению АД вследствие применения трициклических антидепрессантов, хинидина, новокаинамида. Эффект спазмолитического действия дротаверина повышает фенобарбитал. Снижает спазмолитическую активность морфина, антипаркинсонические свойства леводопы. при передозировке возможны: AV-блокада, остановка сердца, паралич дыхательного центра. Необходимо поддержание функции жизненно важных органов, проведение симптоматической терапии. в сухом, защищенном от света месте при температуре 15–25 °С. Дротаверин є відомим лікарським препаратом сьогодні, який призначений для усунення болю спазмолітичного характеру. Його дія відзначається вже через 10-15 хвилин після прийому таблетки. Завдяки такому впливу на гладку мускулатуру внутрішніх органів його можна приймати при болях в шлунково-кишковому тракті, урогенітальних системах та ін. Активна речовина препарату в будь-якій формі – дротаверину гідрохлорид. Його спазмолітичну дію зумовлено розширенням судин активними компонентами лікарського засобу. В результаті цього розширення до тканин починає надходити значно більше кисню, а також речовини препарату діють безпосередньо на проникність мембран. Як результат – зниження болю в тканинах. Прийом Дротаверину рекомендований в таких випадках: Препарат, що випускається безпосередньо у формі таблеток, приймають перорально, запиваючи досить великою кількістю води. Діти від 12 років, а також дорослі пацієнти можуть застосовувати Дротаверин 2-3 рази на добу по 40-80 мг, що відповідає 1 та 2 таблеткам препарату. Незалежно від захворювання та інтенсивності болю, які його супроводжують, в добу дозволено приймати не більше 240 мг препарату. Діти, яким виповнилося 6-12 років можуть приймати Дротаверин виключно після призначення педіатра. Як правило, дозування препарату в цьому віці становить 20 мг (половину таблетки) не частіше 1-2 разів на добу. Пацієнтам від 2 до 6 років можна приймати Дротаверин в дозуванні 10-20 мг препарату 1-2 рази на добу. Слід зазначити, що 10 мг Дротаверину – це чверть таблетки. Курс лікування, як правило, залежить від специфіки захворювання, а також інтенсивності спазмолітичних болів. Як було згадано раніше, одна з форм випуску препарату – таблетки. Одна таблетка Дротаверину містить 40 мг головного компонента, в ролі якого виступає дротаверин гідрохлорид, а також додаткові речовини. У таблетці Дротаверин Форте міститься 80 мг головного компонента. Обов’язковою складовою в таблетках є лактоза, що потрібно враховувати при деяких хворобах. В одній упаковці міститься 20 таблеток, забарвлених в блідо-жовтий колір. Їх смак досить неприємний та гіркий, тому під час прийому таблетки слід максимально швидко запивати водою. Ще одна форма випуску препарату – це розчин для ін’єкцій. В 1 мл препарату є 20 мг активної речовини, все інше – допоміжні компоненти. Дротаверин в ампулах використовується безпосередньо для введення в м’яз. Введення препарату повинно бути максимально повільним. Найбільш часто уколи Дротаверину показані при гострих спазмолітичних болях у внутрішніх органах. Дротаверин – це недорогий знеболюючий препарат, який бореться з болями спазмолітичного характеру. Його ціна є досить низькою та доступною, на відміну від багатьох інших препаратів цього типу. Наприклад, Дротаверин у багатьох випадках замінює відомі ліки під назвою Но-шпа, ціна якого трохи вища. Застосування одного, й другого варіанту дає однаковий знеболюючий ефект. Сьогодні в аптеках можна знайти чималу кількість препаратів, дія яких повністю або частково ідентична дії Дротаверину. Для покупки їх в аптеці рецепт мати не потрібно. Їх називають аналогами, які, крім усього іншого, можуть мати й більш низьку вартість. Перед тим, як замінити Дротаверин іншим препаратом, слід проконсультуватися безпосередньо у свого лікуючого лікаря. Найбільш популярні аналоги зазначених ліків: Беручи той чи інший препарат, вкрай важливо знати, які протипоказання він має. Це потрібно з’ясувати ще у лікаря в момент призначення ліків. Застосування Дротаверину, втім, як й будь-які інші ліки, можна починати лише в тому випадку, якщо це не має протипоказань. Від чого б не був призначений препарат, його не можна приймати при наявності таких протипоказань: У деяких випадках застосування Дротаверину має бути вкрай обережним. Йдеться про такі моменти: У вищевказаних випадках дозування повинне контролюватися лікарем, який, крім усього іншого, повинен стежити за перебігом лікування. Незалежно від того, для чого був призначений вказаний лікарський препарат, ні в якому разі не можна перевищувати його дозування. Це може викликати важкі ускладнення, аж до зупинки серця. Крім цього, у хворого може виникнути небезпечний параліч дихального центру та розвинутися атріовентрикулярна блокада. Виникнення перших ознак передозування повинно означати негайне скасування препарату та при необхідності виклик швидкої допомоги. Прийом Дротаверину іноді супроводжується такими побічними ефектами: Використання Дротаверин без призначення лікаря або без дотримання його точних рекомендацій може призвести до різкого погіршення Вашого здоров’я. Прагніть вживати той чи інший препарат тільки після консультації з фахівцем. У разі виявлення побічних ефектів негайно припиніть прийом ліків і зверніться по кваліфіковану допомогу. Нажмите, чтобы увеличить. Інформація, зібрана на ресурсі, дозволяє максимально скоротити час на пошук інформації про конкретний лікарський засіб. Дротаверин ― препарат, який застосовується в лікуванні захворювань гепатобіліарного та сечовивідного тракту, які супроводжуються спазмом. Також він актуальний у якості допоміжного препарату в лікуванні захворювань ШКТ, у тому числі при спастичному коліті, синдромі подразненого кишечнику, виразкової хвороби шлунку; головному болю напруги, дисменореї. Відповідно до класифікації АТС Дротаверин належить до засобів, які застосовуються при функціональних розладах ШКТ. Етіологія менструального болю залишається недостатньо вивченою і це перешкоджає адекватній симптоматичній терапії дисменореї, резистентної до НПЗП. Менструальний біль, або дисменорея, спостерігається у близько ½ жінок репродуктивного віку. Відповідно до результатів досліджень, на сьогодні 10–20% американських старшокласниць пропускають заняття у школі через дисменорею (Oladosu F.A. еt al., 2018). У 1969 р. на фармацевтичний ринок надійшов перший НПЗП, що стало початком нової ери симптоматичного лікування болю, у тому числі дисменореї. Дійсно, НПЗП ефективні в купіруванні больового синдрому при дисменореї, що продемонстровано в метааналізі 35 рандомізованих контрольованих досліджень (Marjoribanks J. et al., 2015). Проте в результаті огляду 51 клінічного дослідження було встановлено, що 18% жінок із дисменореєю відмічають відсутність/слабко виражений знеболювальний ефект НПЗП (Oladosu F.A. еt al., 2018). Частота післяопераційної затримки сечі (ПЗС) у хірургічних пацієнтів варіює в межах 5–70%. Факторами ризику розвитку ПЗС є належність до чоловічої статі, похилий вік, спінальна анестезія, тривалість анестезії більше 200 хв та тип операції (Tomaszewski D., Bałkota M., 2015). Синдром подразненого кишечнику (СПК) ― це хронічний функціональний шлунково-кишковий розлад, він спостерігається у близько 11,2% населення (Annaházi A. et al., 2014). Важливою характеристикою СПК є відсутність органічних порушень з боку ШКТ за даними клініко-інструментального дослідження. У США СПК відмічають у 10–20% населення (Rai R. R. еt al., 2014). В азіатській популяції його розповсюдженість варіює в межах 3,7–24%, із переважанням жінок (75% пацієнтів) (Xue X. C. еt al., 2017). Захворюваність у різних країнах помітно відрізняється залежно від раси, харчових звичок, використовуваних діагностичних критеріїв та ін. Лише 10–20% осіб із СПК звертаються за медичною допомогою (Rai R.R. еt al., 2014). Дротаверин ― препарат, що володіє спазмолітичним ефектом на гладкі м’язи порожнистих органів. Він відпускається без рецепта та широко застосовується в терапії захворювань, які супроводжуються спазмами, а також у якості симптоматичної терапії при болю спастичного характеру. Дротаверин може застосовуватись як у монотерапії, так і в комбінації з іншими препаратами, у тому числі НПЗП (Romics I. еt al., 2003).Скільки коштує дротаверин у таблетках
Дротаверин (Drotaverinum) (11142) - инструкция по применению ATC-классификация
Показания Дротаверин
Применение Дротаверин
Взрослым назначают по 1–2 таблетки 2–3 раза в сутки. Продолжительность приема зависит от заболевания и определяется врачом.
В связи с тем, что нет достоверных данных о применении препарата у детей, Дротаверин применяют исключительно по назначению и под наблюдением врача, анализируя соотношение польза/риск.
Детям в возрасте 1 года–6 лет назначают по 1 /2 таблетки 1–2 раза в сутки; 6–12 лет — по 1 таблетке 2–3 раза в сутки, старше 12 лет — по 1–2 таблетки 2–3 раза в сутки. Детям перед применением таблетку нужно измельчить и смешать с небольшим количеством воды.Противопоказания
Побочные эффекты
В случае проявления побочных явлений или других реакций прием препарата следует отменить.Особые указания
Существует определенный риск, связанный с применением Дротаверина в период беременности, у больных с выраженным атеросклерозом коронарных артерий.Взаимодействия
Передозировка
Условия хранения
Дротаверин
Інструкція по застосуванню Дротаверину
Дротаверин у формі таблеток
Дротаверин у формі розчину
Ціна Дротаверину
Аналоги Дротаверину
Протипоказання
Дозування Дротаверину
Передозування та побічні ефекти
Увага!
Дротаверин фото
Категорії
Дротаверин (Drotaverine) (261408) - інструкція із застосування ATC-класифікація
Дротаверин застосовується в клінічній практиці вже близько 60 років (Romics I. еt al., 2003).
Дротаверину гідрохлорид завдяки інгібуючому впливу на фосфодіестеразу IV підвищує концентрацію циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ), що призводить до фосфорилювання (активації) кінази легких ланцюгів міозину. Цей фермент інактивує легкі ланцюги міозину, що призводить до розслаблення гладких м’язів (Tomaszewski D., Bałkota M., 2015). Окрім того, дротаверин інгібує Ca 2+ -канали, зменшуючи надходження іонів кальцію у гладком’язеві клітини. При цьому він не володіє антихолінергічним ефектом (Romics I. еt al., 2003).Місце дротаверину в терапії менструального болю
В етіології менструального болю важливу роль відіграють простагландин-залежні механізми. На початку менструації відмічається зниження рівня циркулюючого прогестерону та естрадіолу, що призводить до підвищеної транскрипції коллагеназ та металопротеїназ в ендометрії. Ці ферменти порушують тканини ендометрію, відповідно, вивільняються фосфоліпіди клітинних мембран. Під дією ферменту фосфоліпази вони перетворюються на арахідонову кислоту, із якої потім під дією ферментів ЦОГ-1 та ЦОГ-2 синтезуються простагландини, простацикліни та тромбоксан А2. Цікаво, що експресія ЦОГ підвищується перед менструацією. Окрім того, вважається, що простагландини додатково викликають спазматичний біль, стимулюючи скоротливість матки. У результаті досліджень дійшли висновків, що введення простагландину F2α підвищує скоротливість матки. У рандомізованому контрольованому дослідженні при симптоматичній терапії первинної дисменореї порівнювали терапевтичну ефективність комплексу дротаверин + НПЗП (ацеклофенак) та лише ацеклофенаку. Було встановлено, що комплекс дротаверин + ацеклофенак забезпечує більш виражене зниження інтенсивності болю, ніж монотерапія ацеклофенаком. Ці дані також вказують на те, що м’язевий спазм є однією з патогенетичних ланок формування резистентного до монотерапії НПЗП больового синдрому при дисменореї (Oladosu F.A. еt al., 2018).Дротаверин: профілактика і терапія післяопераційної затримки сечі
Хірургічні втручання, при яких спостерігається найбільш високий ризик розвитку ПЗС включають ендопротезування суглобів, проктологічні та гінекологічні операції, герніопластику (Jackson J. et al., 2019).
ПЗС може бути діагностована клінічно: вона проявляється дискомфортом та болем у нижній частині живота та відсутністю сечовипускання більше 30 хв за наявності поклику. Окрім того, при УЗД у сечовому міхурі визначають об’єм сечі, що перевищує 400 мл. При ПЗС часто потрібна катетеризація сечового міхура. Це інвазивна медична процедура, її проведення може призвести до таких ускладнень, як травма сечовивідного каналу або сечового міхура, із наступним формуванням нориці або абсцесу, бактеріальні інфекції та уросепсис (Tomaszewski D., Bałkota M., 2015).
Окрім того, процедура катетеризації сечового міхура може бути психологічно дискомфортною для пацієнта. Без усунення ПЗС може розвинутися надмірна дилатація сечового міхура із розвитком гострого пошкодження нирок та пошкодження м’язів детрузора (Jackson J. et al., 2019).
У дослідженні оцінювалася ефективність дротаверину гідрохлориду у профілактиці ПЗС у пацієнтів, що перенесли ортопедичні операції, проведені зі спінальною анестезією. У дослідження було включено 230 пацієнтів чоловічої статі віком 17–40 років. Основна група отримувала 40 мг дротаверину в/м; 2-га ж група була контрольною і отримувала плацебо. Основним критерієм оцінки були час до сечовипускання, частота катетеризації сечового міхура, час до катетеризації. Порівняно з контрольною групою в основній групі знадобилося менше часу до самовільного сечовипускання (441 хв (група дослідження) та 563 хв (контрольна група)); а катетеризація сечового міхура знадобилася меншій кількості пацієнтів. Таким чином, введення дротаверину гідрохлориду зменшило час до спонтанного сечовипускання та знизило частоту катетеризації сечового міхура у пацієнтів чоловічої статі, що перенесли ортопедичні операції під спінальною анестезією (Tomaszewski D., Bałkota M., 2015).
У систематичному огляді будо оцінено різні профілактичні і терапевтичні заходи при ПЗС. Було включено 48 досліджень із 5644 учасниками. У результаті встановлено, що введення дротаверину гідрохлориду при спінальній анестезії дозволяє значно знизити ризик розвитку ПЗС порівняно із застосуванням стандартної схеми анестезії та премедикації (Jackson J. et al., 2019).Дротаверин: місце спазмолітиків у терапії синдрому подразненого кишечнику
Це захворювання зазвичай характеризується рецидивуючим перебігом, але у 25% хворих відмічають постійні симптоми (Annaházi A. et al., 2014).
Характерними проявами СПК є біль та дискомфорт у животі, метеоризм, здуття кишечнику, діарея та/або закреп (Xue X. C. еt al., 2017). На теперешній час критеріями діагностики СПК є періодичний біль або відчуття дискомфорту в животі протягом не менше 3 днів на місяць протягом 3 міс, пов’язані з двома або більше з наступних критеріїв: зниження інтенсивності болю або його зникнення після дефекації; зміна частоти або консистенції випорожнень. Залежно від симптому, що переважає, виділяють 4 типи СПК: із закрепом (20–30% пацієнтів), із діареєю (20–30% пацієнтів) та «змішаний», із чергуванням закрепів та діареї (до 45% пацієнтів)(Annaházi A. et al., 2014). При цьому саме біль у животі змушує пацієнтів звернутися за медичною допомогою (Xue X. C. еt al., 2017).
Патогенез СПК складний. Імовірно, в розвитку захворювання відіграють роль попередні кишкові інфекції, дисбактеріоз, порушення бар’єрної функції слизової оболонки кишечнику, її запалення та порушення місцевого імунітету. Окрім того, значну роль у патогенезі відводять хронічному стресу та психологічним факторам. Ключовими ж факторами в патогенезі захворювання вважаються аномальна кишкова моторика та вісцеральна гіперчутливість. Гіперпродукція ентерохромафінними клітинами кишечнику серотоніну призводить до активації 5-HT3- і 5-HT4-рецепторів та, таким чином, до підвищеної перистальтики кишечнику. При цьому найбільш виражене підвищення моторики спостерігається після прийому їжі, у відповідь на розтягнення кишечнику об’ємом. Це призводить до підвищення частоти віпорожнень та формування у хворих больового синдрому, вираженість якого зменшується після дефекації (Annaházi A. et al., 2014).
Терапія СПК переважно є симптоматичною та включає рекомендації щодо зміни режиму харчування та способу життя, а також застосування лікарських засобів. Пацієнтам рекомендується уникати продуктів, які провокують появу/загострення симптомів, вживати в їжу продукти з високим вмістом клітковини, пити багато рідини, регулярно займатися спортом, уникати стресів та спати не менше 7–8 год на добу (Xue X.C. еt al., 2017).
Незважаючи на великий обсяг досліджень, спрямованих на пошук нових терапевтичних можливостей, на теперешній час лише декілька препаратів застосовують у терапії СПК та вони є більш ефективними, ніж плацебо (Annaházi A. et al., 2014).
Лікарські засоби, що володіють спазмолітичним ефектом, є основою терапії СПК. Вони знижують частоту дефекацій за рахунок збільшення часу проходження калових мас по товстому кишечнику (Annaházi A. et al., 2014).
Дротаверин виявляє виражену розслаблювальну дію на гладкі м’язи кишечнику. При цьому він спричиняє виражений знеболювальний ефект при болю спазматичного характеру. Важливою перевагою дротаверину є його хороша переносимість (Xue X.C. еt al., 2017; Narang M. et al., 2015). У дослідженні (n=144) було проведено оцінку ефективності та безпеки застосування дротаверину гідрохлориду при СПК. Пацієнти були розділені на 2 групи: 1-ша група (n=72) приймала 80 мг дротаверину 3 р/добу, 2-га група (n=72) ― плацебо протягом 4 тиж. Вираженість болю оцінювалася за Візуальною аналоговою шкалою (ВАШ, 0–10 балів). Також оцінювалася частота випорожнень та їх консистенція за шкалою Бристоля (7 типів, що відповідають різному часу транзиту калових мас по кишечнику). Після завершення курсу терапії у пацієнтів 1-ї групи відмічалося більш суттєве зменшення вираженості больового синдрому, зниження частоти випорожнень та покращення їх консистенції за шкалою Бристоля, ніж у групі плацебо. Ці дані свідчать про ефективність досліджуваного препарату в терапії СПК (Xue X.C. еt al., 2017).
За даними досліджень, вираженість симптомів захворювання значно знижує якість життя у 70% пацієнтів із СПК. У той же час встановлено, що терапія, спрямована на зменшення вираженості болю та дискомфорту в животі, підвищує якість життя пацієнтів із СПК. У дослідженні, яке включало 180 пацієнтів із СПК, було продемонстровано зменшення вираженості симптомів даного захворювання після 4-тижневого курсу дротаверину (80 мг 3р/добу). Так, у групі дротаверину у 77,7% пацієнтів знизилася ефективність (визначали за ВАШ) та частота виникнення нападів болю порівняно із 30,6% пацієнтів у групі плацебо. Не зафіксовано розвитку побічних ефектів при прийомі досліджуваного препарату (Rai R.R. еt al., 2014).Дротаверин: висновок