Скільки дають за велику крадіжку

Кримінальна відповідальність за крадіжку

За даними «Єдиного звіту про кримінальні правопорушення», розміщеного на сайті Генеральної прокуратури України ([електронний ресурс]: https://old.gp.gov.ua/ua/statinfo.html), частка кількості кримінальних правопорушень проти власності щодо загальної кількості всіх кримінальних правопорушень завжди була найбільшою. І саме число облікованих кримінальних правопорушень у вигляді крадіжки (ст. 185 КК України) є переважаючим у цій частці. Це зумовлює необхідність деталізації і грунтовного вивчення її поняття та підстав для розмежування.
Для дослідження поняття і ознак складу крадіжки, як кримінального правопорушення, проаналізуємо судову практику на дану тематику. У постанові Пленуму Верховного Суду «Про судову практику у справах про злочини проти власності» крадіжка (таємне викрадення чужого майна) – це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб.

Вчиняючи крадіжку, особа заволодіває чужим майном, тобто майном, яке не перебуває у її власності чи законному володінні, на свою користь. Майном може бути все, що має грошову цінність, а саме речі, грошові кошти, цінні папери та метали. Обов’язковою ознакою складу крадіжки є спосіб вилучення майна – він має бути таємним, коли порушник робить це непомітно для інших осіб.

Відмежування крадіжки від дрібного викрадення чужого майна

За дрібне викрадення чужого майна, на відміну від крадіжки, передбачена адміністративна відповідальність. Згідно з ст. 51 КУпАП, викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. (*межа адміністративної відповідальності з 1 липня 2022 року проходитиме на рівні 1254 грн × 0.2 = 250,80 грн).

Професійна Юридична консультація

Наші спеціалісти нададуть професійну консультацію.

Отже, якщо особа викрала майно, вартість якого є меншою за 250,80 грн, то вона буде нести адміністративну відповідальність. Якщо було перевищено цю межу – кримінальну.

Що таке дрібна крадіжка

Дрібною прийнято вважати таку крадіжку, вчинення якої тягне за собою адміністративну відповідальність. У 2023 році сума дрібної крадіжки не перевищує 268,41 гривень.

З якої суми настає кримінальна відповідальність за крадіжку

У 2023 році змінено неоподаткований мінімум доходів громадян, який тепер становить 2481 гривень. Відповідно, межа адміністративної відповідальності за крадіжку збільшена та тепер становить 268,40 гривень, а кримінальна відповідальність за крадіжку настає від суми 268,41 гривень та більше.

Адміністративна відповідальність за крадіжку

Адміністративна відповідальність у 2023 році за крадіжку діє лише якщо сума крадіжки не перевищує 268,40 гривень. Це, для прикладу, крадіжка дрібних побутових речей із магазинів, що доволі часто трапляється. Адміністративна відповідальність за крадіжку є штраф або адміністративний арешт.

Кримінальна відповідальність за крадіжку

Можемо дійти висновку, що вчинення крадіжки на суму 268,40 гривень (інформація актуальна станом на 2023 рік) тягне за собою кримінальну відповідальність. Притягнення особи до кримінальної відповідальності за крадіжку найчастіше розпочинається від заяви потерпілого в поліцію або виявлення такого факту правоохоронцями безпосередньо під час чи після вчинення крадіжки. Покарання за крадіжку залежить від її розміру та інших обставин. Це може бути як штраф, виправні роботи, як обмеження, так і позбавлення волі до 12 років.

Відмежування крадіжки від знахідки

Для того, щоб розмежувати крадіжку від знахідки, слід визначити такі обставини:

а) чи вибуло спірне майно з володіння власника;

б) чи відоме власнику місцезнаходження цього майна;

в) скільки часу пройшло після втрати власником майна та його знахідкою, чи були у власника підстави вважати майно остаточно втраченим;

г) чи особа, яка знайшла майно, була очевидцем події втрати і чинила будь-яких активних дій, спрямованих на вилучення майна з володіння власника;

д) чи була наявна можливість ідентифікації законного власника майна.

Уявімо ситуацію, Петренко вирішив викинути власний велосипед, оскільки той несправний і непридатний для використання, і залишив його біля смітників будинку. Через декілька місяців Петренко побачив, що на його вже справному велосипеді їздить сусід та захотів повернути його собі. Петренко вважав, що найефективнішим методом повернути велосипед буде звернутися до працівників поліції. На вашу думку, поліції слід кваліфікувати діяння сусіда як крадіжку чи знахідку?

Відмежування крадіжки від шахрайства

Відповідно до ст. 190 КК України, під шахрайством розуміємо заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з конкретною метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов’язковості передачі їй майна або права на нього. При цьому обов’язковою ознакою шахрайства є те, що потерпілий добровільно передав майно чи право на нього. Якщо ж обман або зловживання довірою сспособом отримання доступу до майна, тобто вилучення майна відбувалося таємно, то склад шахрайства відсутній, і такі дії слід кваліфікувати як крадіжку.

Пропонуємо розглянути обставини реальної судової справи. За матеріалами провадження потерпіла домовилася з водієм автобуса передати сумку іншій особі. Серед пасажирів цього автобуса був і Сидоренко. Він також їхав цим транспортним засобом та чув домовленість між потерпілою та водієм автобуса, а тому з метою крадіжки, назвавшись сином потерпілої, забрав сумку.

Як, на вашу думку слід кваліфікувати дане діяння?

Як установив місцевий суд, потерпіла добровільно не передавала своєї сумки , що є обов’язковою ознакою шахрайства. Фактично обвинувачений використав обставини, що об’єктивно склалися на момент крадіжки, тож обман водія у конкретному випадку був лише способом доступу до чужого майна, вилучаючи яке у присутності сторонніх осіб, Сидоренко розраховував на те, що його дії не будуть сприйматися цими особами як протиправні. Оскільки обман за таких обставин не є способом неправомірного вилучення чужого майна, то вчинене ним суспільно небезпечне діяння не може утворювати шахрайства. Тому дії правильно кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК.

Відповідальність за крадіжку, вчинену в умовах воєнного стану

Законом України № 2117-IX «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство», згідно якого ч. 4 ст. 185 КК України було доповнено після слів “у великих розмірах” доповнити словами “чи в умовах воєнного або надзвичайного стану”.

До відповідної редакції Кримінального закону крадіжка вважалася кримінальним проступком, а от позбавлення волі за дане правопорушення передбачалося за наявності таких кваліфікуючих обставин, як вчинення повторно або за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у житло або інше володіння чи у великому чи особливо великому розмірі. Тепер до вищевказаного переліку є додана обставина вчинення крадіжки в умовах воєнного стану, як кваліфікуючий склад злочину. Тобто, якщо особа вчиняє крадіжку за таких умов, її діяння будуть кваліфікуватись за ч. 4 ст. 185 КК України, за яке передбачається покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 8 років.

Також для правильної кваліфікації, слід розрізняти, коли саме кваліфікуючою ознакою крадіжки буде вчинення в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Адже дану ознаку законодавець пов’язує не просто на час запровадження правового режиму воєнного стану в Україні, а саме щодо місць вогневого ураження, тимчасової окупації або проходу військ.

Крадіжка

Правова консультація не є офіційним роз'ясненням, носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку. Редакція затверджена Anatolii.shevchuk.

Зміст

• 1 Нормативна база
• 2 Поняття крадіжки. Суб'єкт кримінального правопорушення
• 3 Покарання за таємне викрадення майна
• 4 Обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання
• 5 Підстави для звільнення від кримінальної відповідальності
• 6 Розмежування крадіжки і дрібного викрадення чужого майна
• 7 Безоплатна правнича допомога
• 8 Див. також

Нормативна база

• Конституція України
• Кримінальний кодекс України (далі - ККУ)
• Кодекс України про адміністративні правопорушення
• Закон України "Про Державний бюджет на 2024 рік"
• Закон України "Про безоплатну правничу допомогу"
• Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності"
• Наказ Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України від 21 січня 2019 року № 172/5/10 Про реалізацію пілотного проекту «Програма відновлення для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні кримінального правопорушення»

Поняття крадіжки. Суб'єкт кримінального правопорушення

Закон визначає крадіжку як таємне викрадення чужого майна. Таємним визнається таке викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілих чи інших осіб. Крадіжкою визнається також протиправне вилучення чужого майна і тоді, коли воно здійснюється у присутності потерпілого або інших осіб (наприклад, ці особи спостерігають за діями винного на певній відстані), але сам винний не усвідомлював цього моменту і вважав, що діє таємно від інших осіб. Таємним також визнається викрадення, яке вчинюється у присутності потерпілого або інших осіб, але непомітно для них (наприклад, кишенькова крадіжка).

Таємним викрадення є і у випадку, коли воно вчинюється у присутності потерпілого чи інших осіб, які через свій фізіологічний чи психічний стан (сон, сп'яніння, малолітство, психічне захворювання тощо) не усвідомлюють факту протиправного вилучення майна:

Суб'єктом кримінального правопорушення може бути осудна особа, яка досягла 14-річного віку. Суб'єктивна сторона крадіжки характеризується прямим умислом на заволодіння чужим майном. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони крадіжки є корисливий мотив.

Кваліфікованими видами крадіжки є вчинення її:

• повторно;

• за попередньою змовою групою осіб;

• у великих розмірах;
• в умовах воєнного або надзвичайного стану;

• в особливо великих розмірах;

• організованою групою,

• поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище;

• що завдала значної шкоди потерпілому.

Покарання за таємне викрадення майна

Із початком введення воєнного стану, було прийнято Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за злочини проти основ національної безпеки України в умовах дії режиму воєнного стану» який змінює Кримінальний кодекс України (КК), посиливши кримінальну відповідальність за ряд злочинів в умовах воєнного стану в тому числі і за крадіжку.

Крадіжка – ч. 1 ст. 185 КК до цього вважалася не злочином, а кримінальним проступком, і за неї було передбачено покарання від штрафу 17 тис. грн. до обмеження волі строком до 5 років. Лише в разі вчинення крадіжки повторно або за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 185), з проникненням у житло або інше володіння (ч. 3 ст. 185) чи у великому, особливо великому розмірі (ч. 4, 5 ст. 185) – передбачалися покарання у вигляді позбавлення волі.

Нині ж крадіжка, учинена в умовах воєнного або надзвичайного стану – є особливо кваліфікованим складом злочину. Вчинення крадіжки в умовах воєнного стану – одразу кваліфікується за ч. 4 ст. 185 КК, за що передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 8 років.

Неоподаткований мінімум доходів громадян становить 17 грн. проте згідно з пунктом 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 Податкового кодексу України, а саме у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи. Станом на січень 2024 р. 50% прожиткового мінімуму становить 1514 грн.

Обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання

Обставини, які пом'якшують покарання:

• з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення;
• добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди;
• надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення;
• вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім;
• вчинення кримінального правопорушення жінкою в стані вагітності;
• вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин;
• вчинення кримінального правопорушення під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність;
• вчинення кримінального правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого;
• вчинення кримінального правопорушення з перевищенням меж крайньої необхідності;
• виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням кримінального правопорушення у випадках, передбачених ККУ.

Перелік передбачених законом обставин, які пом'якшують покарання, не є вичерпним.

Обставини, які обтяжують покарання:

• вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів;
• вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою (частина друга або третя статті 28 ККУ);
• вчинення кримінального правопорушення на ґрунті расової, національної, релігійної ворожнечі чи розбрату або на ґрунті статевої приналежності;
• вчинення кримінального правопорушення у зв'язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку;
• тяжкі наслідки, завдані злочином;
• вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, особи з інвалідністю або особи, яка перебуває в безпорадному стані, або особи, яка страждає на психічний розлад, зокрема на недоумство, має вади розумового розвитку, а також вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини або у присутності дитини;
• вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах;
• вчинення кримінального правопорушення щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності;
• вчинення кримінального правопорушення щодо особи, яка перебуває в матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного;
• вчинення кримінального правопорушення з використанням малолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством;
• вчинення злочину з особливою жорстокістю;
• вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій;
• вчинення злочину загальнонебезпечним способом;
• вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів.

Неприпустимим є визнання судом обтяжуючими обставинами невизнання підсудним своєї вини, відмова давати показання, відсутність щирого каяття у вчиненому злочині, тощо.

Згідно з статтею 63 Конституції України особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист. Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.

Підстави для звільнення від кримінальної відповідальності

Звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.

Встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду.

Перед направленням клопотання до суду прокурор зобов’язаний ознайомити з ним потерпілого та з’ясувати його думку щодо можливості звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності.

Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

ККУ передбачає такі види звільнення від кримінальної відповідальності:

• у зв'язку з дійовим каяттям (стаття 45 ККУ) - приклад судової практики;
• у зв'язку з примиренням винного з потерпілим (стаття 46 ККУ) - приклад судової практики;
• у зв'язку з передачею особи на поруки (стаття 47 ККУ) - приклад судової практики;
• у зв'язку із зміною обстановки (стаття 48 ККУ) - приклад судової практики;
• у зв'язку із закінченням строків давності (стаття 49 ККУ) - приклад судової практики;
• на підставі закону про амністію або акта помилування;
• у зв'язку із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру (стаття 97 ККУ) - приклад судової практики;
• спеціальні випадки звільнення від кримінальної відповідальності при вчиненні окремих злочинів (передбачені, зокрема, частиною другою статті 111, частиною другою статті 114, частиною четвертою статті 212, частиною третьою статті 369 ККУ).

Виправдання — основне завдання якого полягає у поновленні порушених прав (в значенні відновлення справедливості та визнання невинуватості особи).

Згідно з статтею 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В Україні з 2019 року впроваджений пілотний проєкт «Програма відновлення для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні кримінального правопорушення» (так зване «відновне правосуддя»), який реалізується на базі системи безоплатної правової допомоги за підтримки Представництва Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні. Спочатку Програма діяла у 6 регіонах, а з 2020 року поширена на всю територію України.

Розмежування крадіжки і дрібного викрадення чужого майна

Потрібно розмежовувати кримінальне провопорушення "Крадіжка" та "Дрібне викрадення чужого майна, шляхом крадіжки" (стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення), оскільки існує різниця між вартістю викраденого майна та санціями, які можуть примінити до винної особи. Дрібне викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Неоподатковуваного мінімуму доходів громадян у данному випадку дорівнює 1/2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня поточного року, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", він дорівнює 3028 гривень. Отже дії особи будуть підпадати під дрібне викраденням чужого майна, якщо не будуть перевищувати (0,2 х (50% х 3028))=302,50 грн. А у разі перевищення зазначеної суми, для особи, яка вчинила крадіжку чужого майна, настає кримінальна відповідальність.

Безоплатна правнича допомога

Безоплатна правнича допомога - правнича допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Якщо Вам необхідна консультація або захисник для надання безоплатної вторинної правової допомоги, оскільки Вас підозрюють, обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, притягують до адміністративної відповідальності за дрібне викрадення чужого майна, або саме Ваше майно було викрадено, Ви вправі звернутися до найближчого для Вас центру правової допомоги або зателефонувати на єдиний телефонний номер 0 800 213 103

Див. також

Кримінальна відповідальність за крадіжку

Для того, щоб отримати послуги адвоката по крадіжкам, натисніть обраний варіант месенджера або скористуйтеся номером телефону вказаним на сайті.

За незаконне привласнення чужого майна передбачені санкції. Відповідальність за крадіжку може бути адміністративною та кримінальною. Дрібна крадіжка кваліфікується, як адміністративне правопорушення, передбачене ст. 51 КпАП, коли викрадення чужого майна скоєно на суму, що не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходу громадян. У поточному році ця сума становить 210 гривень 20 копійок.

При скоєнні адміністративного правопорушення до людини застосовуються такі види відповідальності:

• штраф в розмірі від 170 до 510 грн .;
• виправні роботи
• адміністративний арешт на строк від 5 до 10 діб.

А ось якщо подібне правопорушення було скоєно протягом року з моменту залучення до відповідальності за аналогічний проступок, то санкція передбачає більш суворі види відповідальності.

В яких випадках крадіжка кваліфікується, як кримінальний злочин, і коли може знадобитися кваліфікована юридична допомога?

Таємне викрадення чужого майна: кримінальна відповідальність

До кримінальної відповідальності за крадіжку можуть бути притягнуті особи, які досягли 14-річного віку. Діяння кваліфікується, як кримінальний злочин, у випадках, коли особа або група осіб вчинили таємне викрадення чужого майна, тобто непомітно для потерпілих чи інших осіб.

Таке протиправне діяння може бути вчинено групою осіб за попередньою змовою з проникненням в житло чи інше приміщення. Повторною вважається крадіжка, вчинена протягом одного року з моменту притягнення особи до кримінальної відповідальності за аналогічний злочин.

Санкцією статті 185 КК України передбачені наступні види відповідальності:

• штраф до 50 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян;
• виправні роботи до 2 років;
• обмеження свободи;
• позбавлення волі.

Якщо ви стали потерпілими або самі вчинили злочин, що кваліфікується за ст. 185 КК України, зверніться в нашу юридичну компанію за юридичною допомогою.

З якої суми починається кримінальна відповідальність за крадіжку?

Як показує юридична практика, багато людей, роблячи навіть дрібне діяння, наприклад, розкрадання майна в магазині, не замислюються про те, що кілька копійок можуть вплинути на їх долю. Адже на законодавчому рівні встановлено чітку сума, яка і розмежовує адміністративну та кримінальну відповідальність за крадіжку.

З 1 січня поточного року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 2102 грн. Для кваліфікації кримінальних і адміністративних правопорушень встановлюється сума в розмірі 1051 грн.

Якщо адміністративна відповідальність настає за крадіжку, що не перевищує 210,2 грн., то отже, протиправне діяння буде кваліфіковано за ст. 185 КК України, якщо розмір збитку перевищує вищевказану суму.

Адвокат. Досвід роботи більше 15 років. Засновник юридичної компанії "Турій та Партнери". Автор статей на сайті turii.com.ua