Що таке курдюк: цікаві факти про цю частину туші

Курдюк - це особливе жирове відкладення у баранів курдючної породи.

Курдючний жир здавна використовується в народах Середньої Азії та Закавказзя. З нього готують різні страви, солодощі та мило.

Історія курдюка як цінного продукту вівчарства

Курдюк здавна цінувався як важливий продукт вівчарства. Згадки про нього зустрічаються в давніх шумерських текстах 3 тисячоліття до н.е. хвоста барана курдючної породи.

Курдюк барана являє собою природний запас поживних речовин для переживання тварин сурового клімату і тривалих періодів голоду. 30 кг.

Завдяки цінним якостям курдючного «що таке курдюк» сала він використовувався в кулінарії протягом тисячоліть. Курдюк згадується навіть у Біблії як продукт для жертвоприношень.

Хімічний склад та поживні властивості курдючного жиру

Що таке курдюк? Його основу складають жири, багаті на ненасичені жирні кислоти. У 100 г курдючного жиру міститься близько 900 ккал. Крім цього, до його складу входять вітаміни A, E, D, K, і навіть вітаміни групи B.

Курдюк багатий на мінеральні речовини: магній, кальцій, фосфор, залізо, цинк, мідь, йод та інші. Особливо багато селену, важливого до роботи щитовидної залози. Також у курдючному жирі є природний антиоксидант – бета-каротин та вітамін F.

Завдяки високому вмісту корисних речовин курдюк має безліч позитивних ефектів на організм. Він покращує роботу нервової та серцево-судинної систем, підвищує імунітет, сприяє виведенню токсинів з організму.

Курдючний жир легко засвоюється, не перевантажуючи травну систему. Однак при проблемах шлунково-кишкового тракту та деяких захворюваннях печінки його краще не вживати через високу калорійність.

Застосування курдюка у кулінарії народів Середньої Азії

У країнах Середньої Азії з давніх-давен набув популярності як незамінний інгредієнт при приготуванні багатьох страв. Особливо широко його використовують в узбецькій, таджицькій та казахській кухнях.

Курдючний жир має високі кулінарні якості. Він не застигає при кімнатній температурі, обсмажує продукти рівномірно, не пригоряючи, і надає їм неповторного смаку і аромату.

З курдюка готують знаменитий узбецький плов, додаючи його разом із бараниною, рисом, морквою та цибулею. Курдючне сало плавиться в процесі варіння і поступово просочує всі інгредієнти, надаючи плову соковитості.

У таджицькій кухні курдюк є обов'язковим компонентом при приготуванні плову, кебабів, смаженого м'яса, самси та інших страв. Він надає їм особливого смаку.

У Казахстані з топленого курдюка роблять соус до кускусу, рису та м'ясних страв. Також його додають у тісто для приготування баурсаків та іншої випічки. Курдючний жир надає виробам соковитості і довше зберігає свіжість.

Користь курдюка для здоров'я та особливості вживання

Завдяки багатому складу має безліч корисних ефектів при помірному вживанні. Курдючний жир нормалізує обмін речовин, роботу ШКТ, серцево-судинної та нервової систем.

Курдюк корисний при застудних захворюваннях та хворобах органів дихання, оскільки розріджує мокротиння, полегшуючи відхаркування. Також його рекомендують вживати для профілактики та в комплексному лікуванні атеросклерозу.

Курдючний жир підвищує імунітет, сприяє виведенню токсинів із організму. Він благотворно впливає на гормональне тло, допомагає жінкам із зачаттям, а чоловікам – з потенцією.

Однак курдюк має високу калорійність, тому людям із зайвою вагою та проблемами ШКТ варто обмежити його вживання. При захворюваннях печінки та жовчного міхура курдюк краще виключити з раціону.

Для збереження корисних властивостей рекомендується вживати курдюк у свіжому чи замороженому вигляді, оскільки тривале зберігання призводить до окислення жирів.

Бараний курдюк: користь, шкода та застосування

Курдючний жир є продуктом тваринного походження і широко застосовується в кулінарії, косметології та народній медицині. Його корисні якості обумовлені великим вмістом необхідних організму людини вітамінів і мікроелементів у складі.

Що таке?

Жир у барана накопичується протягом усього його життя і знаходиться у спеціальному мішку, розташованому під хвостом.Жировий мішок, що отримав назву курдюк, допомагає тваринам переносити морозні зими та поповнює їх організм необхідними поживними елементами. Однак курдюк є не у всіх тварин. Його власниками є лише деякі м'ясні породи, які отримують у процесі вирощування посилене харчування та забезпечені спеціальним доглядом. Вага та розмір жирового мішка залежить від породи, умов утримання та віку барана. Так, у дорослих особин середньоазіатського барана курдюк може досягати половини повної маси тварини, тоді як у більшості інших порід курдюк виглядає як зовсім невелике жирове відкладення.

Існує думка, причому зовсім небезпідставна, що своїм довгожительством народи Кавказу зобов'язані саме баранячому жиру. Крім того, у людей, які регулярно вживають цей продукт, відзначається висока працездатність та приплив життєвої сили. У країнах Сходу курдюк є основним інгредієнтом багатьох національних страв та використовується для приготування шашлику, жаркого та плову. Розтопленим на сковороді курдюком просочують різні каші, а в багатьох кавказьких і тюркських народів жир з давніх-давен використовували замість соски для заспокоєння маленьких дітей.

Склад та калорійність

Високі поживні властивості курдика обумовлені його хімічним складом. Жир барана містить вітаміни А, В1 та Е, які відповідають за активізацію зміцнення клітинних мембран, сприяють покращенню роботи зорового аналізатора та надають потужну підтримку імунітету. Поряд із цінними для організму людини вітамінами, продукт дуже багатий на бета-каротин, що захищає організм від агресивного впливу зовнішніх факторів.До складу жиру також входить велика кількість складних ефірів жирних кислот, що нормалізують обмінні процеси і допомагають перемогти безпліддя у жінок та статеву слабкість у чоловіків.

Серед них слід окремо відзначити стеаринову кислоту, частка якої сягає 30%., при тому що відсоткове співвідношення пальмітинової, міристинової, капринової, олійної та лауринової кислот до загального обсягу речовини набагато менше і в сукупності становить лише 50%. А загалом масова частка жиру у продукті сягає 99,7%. Що стосується мікроелементів, то курдючний жир дуже багатий на магній, мідь, цинк та селен. У помірних кількостях присутні ланолін, зола, лицетин та фосфатиди. Показник калорійності курдючного жиру дорівнює 897 ккал на 100 г продукту.

Корисні властивості

Користь від вживання курдючного жиру величезна. Продукт є потужним антиоксидантом та сприяє швидкому виведенню шлаків з організму. Регулярне вживання жиру призводить до нормалізації циркуляції крові, відновлення пошкоджених тканин, поліпшення пам'яті та активізації мозкової діяльності. Завдяки вітаміну В1, що міститься у великих кількостях, мозкові клітини підтримуються в тонусі і старіють дуже повільно. Недарма у людей, у щоденному раціоні яких є баранячий жир, спостерігається ясність розуму і чіткість думок навіть у дуже похилому віці.

Крім того, курдюк має позитивний вплив на стан нігтів, волосся та шкіри, зменшує негативні наслідки від впливу ультрафіолету та сприяє регенеративним процесам та оновленню клітин епідермісу. Зовнішнє застосування курдюка прискорює загоєння опіків, негнійних ран та саден.

Курдюк використовують при застуді, хронічному бронхіті та задушливому кашлі.Для цього жиром розтирають груди та спину, закривають зверху полімерною плівкою та укутують ковдрою. Одного поставленого всю ніч компресу зазвичай буває достатньо значного полегшення стану хворого. Використання курдючного жиру дає чудові результати при лікуванні дітей. Продукт не містить токсинів і є повністю натуральним засобом, завдяки чому не викликає алергії та може застосовуватись навіть для немовлят.

Бараний жир знайшов широке застосування у лікуванні гормональних розладів. Регулярне вживання продукту сприяє нормалізації гормонального фону, полегшує клімактеричні симптоми та допомагає подолати чоловічі проблеми, пов'язані з віковими змінами організму. Крім того, жир має виражену протизапальну дію, активізує внутрішні сили організму, підвищує потенцію та покращує діяльність центральної нервової системи.

Протипоказання

Однак поряд з безперечною користю для організму, вживання жиру має низку протипоказань. Так, приймаючи продукт як їжу слід враховувати, що його калорійність досить висока, тому для людей, які страждають на зайву вагу, цей факт необхідно брати до уваги. Крім того, надмірне вживання страв з високим вмістом курдючного жиру може негативно позначитися на роботі серцево-судинної системи.

Продукт містить холестерин, тому його потрібно дозувати. В іншому випадку висока ймовірність утворення бляшок холестерину, а при постійному зловживанні продуктом справа може дійти до закупорки судин.

Для того щоб не завдати шкоди своєму організму, вживання жиру слід обмежити людям, які страждають на порушення роботи шлунка і шлунково-кишкового тракту, особливо це стосується осіб, у яких діагностовано гастрит з підвищеним рівнем кислотності. У разі краще утриматися як від вживання курдючного жиру, а й баранини. Також потрібно виявляти обережність при таких захворюваннях, як атеросклероз, аритмія серця, патології нирок, печінки та жовчного міхура.

Як його можна використати?

Сфера використання баранячого жиру досить широка. Продукт застосовується в народній медицині, кулінарії та косметології.

• Народні засоби від кашлю. Курдючний жир чудово справляється з будь-яким кашлем і здатний значно полегшити стан хворих на туберкульоз. Таких хворих обкладають великими шматками курдюка від пояса до шиї і залишають на кілька годин. При хронічному кашлі баранячий жир рекомендується використовувати комплексно. У склянку теплого молока кладуть одну велику ложку розтопленого сала та випивають на ніч. Після чого розтирають їм груди, тепло ховаються і лягають спати.
• Боротьба з жировиками. Ліпоми, відомі у народі як жировики, також швидко минають від використання жиру. Для цього беруть ложку продукту, розтоплюють її на сковороді та змащують поверхню новоутворення. Процедуру виконують протягом тривалого часу, доки ліпома не розсмокчеться. Однак при проведенні такого лікування необхідно бути цілком упевненим у тому, що пухлина є саме жировиком, а не злоякісним новоутворенням.
• П'яткові шпори. Для лікування цієї неприємної недуги беруть одне сире яйце, перемішують його зі 100 г баранячого жиру, додають 100 г оцту і прибирають суміш у темне місце, а через добу змочують у ньому серветку і прикладають на шпору. Потім зверху надягають носок і ходять протягом кількох годин. Таким чином надходять протягом двох тижнів, після яких від шпори не залишиться і сліду.

• Варикозне розширення вен. Для полегшення симптомів цього захворювання сало нарізають на тонкі пласти та прикладають до хворих вен, фіксуючи пов'язкою. Перші результати будуть видно приблизно через 25-30 днів після початку лікування.
• Болі у суглобах також добре піддаються лікуванню курдючним жиром. У разі виникнення перших симптомів слід намазати суглоб і укутати його теплою хусткою. Бараний жир швидко і глибоко проникає в тканини, сприяючи при цьому стабілізації кровотоку та зняття больового синдрому.
• Біль у горлі. Для того, щоб вилікувати хворе горло, необхідно розігріти 200 мл молока і покласти в нього половину чайної ложки топленого жиру. Приймати такий засіб потрібно раз на день перед сном.
• Застосування у косметології. Нанесення жиру на шкіру дуже корисне при сухості та лущенні. Для проведення лікувальних та омолоджувальних процедур розтоплений курдюк часто змішують із кремами, масками та сироваткою, а також використовують у чистому вигляді. Своїм потужним ефектом, що омолоджує, жир зобов'язаний ланоліну, що присутній в його складі і ефективно розгладжує зморшки і складки на шкірі обличчя і шиї. Наносити жир потрібно відразу після ванни. Шкіра в цей час розпарена та найбільш чутлива.Залишати засіб на обличчі потрібно не більше ніж на 15 хвилин, після яких слід витерти шкіру чистою м'якою серветкою. Перші результати омолодження стануть помітними вже через 5 сеансів.
• Жирова дієта. Як не парадоксально, але курдюк часто використовують при дотриманні дієт. Для цього одну чайну ложку розтопленого продукту змішують зі склянкою теплого молока та випивають. Завдяки високій калорійності жиру їсти після випитого засобу довго не хочеться.

Для тих, хто уважно стежить за кількістю споживаних калорій за день корисним буде знати, що одна чайна ложка жиру містить 45 ккал, а одна їдальня – 152.

Як вибрати та зберігати?

При виборі баранячого жиру необхідно звертати увагу на низку важливих ознак. Насамперед потрібно дивитися на колір та зовнішній вигляд продукту. Консистенція має бути пружною і не надто розм'якшеною. Запах має бути специфічним, але аж ніяк не неприємним. Зазвичай свіжий та якісний курдюк має біле забарвлення і не містить рожевих прожилок. Якщо рожеві вкраплення все ж таки присутні, це говорить про неправильну технологію вибою барана, а присутній жовтий відтінок є наслідком порушення умов зберігання або похилого віку вбитої тварини.

Наступним критерієм оцінки має стати контроль якості жиру у розтопленому стані. Якісний продукт після термічного впливу матиме прозору структуру та характеризуватиметься відсутністю осаду. Якщо курдюк не пройшов цей тест, то від його купівлі необхідно відмовитись. Такий продукт буде некорисним як лікувальний засіб і не смакує в кулінарних стравах.

Зберігати курдюк необхідно у холодильнику окремо від інших продуктів харчування.Термін зберігання баранячого жиру становить три місяці.

На Кавказі курдюк зберігають у засоленому вигляді, розвішавши його на мотузках у прохолодному приміщенні.

Рецепти приготування

Жир барана є у багатьох рецептах національної кухні тюркських і кавказьких народів. Нижче представлені найсмачніші та найцікавіші страви.

1. Медовий курдюк. Для його приготування необхідно нарізати сало тонкими пластами, скласти в чавунок і варити доти, доки обсяг шматків не зменшиться в 1,5-2 рази. Потім шматки виймають та поміщають у розігріту сковороду. Після того, як жир підрум'яниться, його перекладають у скляний посуд і заливають медом. Подавати медову страву рекомендується з млинцями та мамалигою.
2. Смажений курдюк. Жир ріжуть кубиками та викладають у казан. Вогонь при цьому має бути досить сильним. Після того як низ пласта (а шматочки обов'язково злипнуться в пласт) набуде золотистого забарвлення, всю масу перевертають і дають зарум'янитися іншій стороні. Найголовніше – не перемішувати жир під час підсмажування, а перевернути лише один раз. Це сприятиме кращому виділенню олії та забезпечить на виході хрусткі та золотаві шматочки.
3. Засолювання курдюка. Солити курдюк потрібно повністю, не нарізуючи його на частини. Для цього в каструлю викладають шмат жиру, засипають його сіллю і накривають марлею. Ємність із салом прибирають у темне місце, а через 3-5 днів шматок виймають і підвішують на мотузку ще на 7 днів. Після цього терміну жир повністю придатний до вживання.

Бараний курдюк часто використовують при виготовленні самси, плову, бозбашу, шурпе, мантів та шашлику, а особливі цінителі продукту просто обсмажують його на сковорідці та їдять із коржами або хлібом.

Докладніше дивіться далі.

Курдючний баран: опис, види, годування, розведення

Курдючні барани – це незвичайні свійські тварини. Серед вчених до сьогодні немає єдиної думки про те, чи є вони природними чи були виведені селекціонерами. Так чи інакше, але розведення курдючних баранів – це досить популярна та прибуткова справа.

Але як розпочинати організації власного тваринницького бізнесу, слід докладно ознайомитися з особливостями тварин, їх перевагами і недоліками, і навіть розібратися, які умови необхідні їхнього змісту та розвитку. Про це ви зможете дізнатись із нашого матеріалу.

Що таке?

Курдючні вівці та барани – це тварини, які поширені як по всій Росії, а й далеко поза нашої країни.

Зовнішній вигляд курдючного барана відрізняється від звичайного наявністю характерної деталі - великого курдюка (звідки і походить назва тварин). Курдюк – це своєрідний жировий мішок. На тілі барана він розташований у задній частині тулуба, а саме – під хвостом. Максимальна вага такого курдюка може досягати 40 кілограмів особливо великих видів. В інших випадках його маса не перевищує 10 кілограмів. Через такий жировий мішок баран виглядає дуже незвичайно.

Наявність курдюка обумовлена, насамперед, досить жорсткими умовами, у яких містяться тварини. Так, вони зазвичай живуть у пустелях та степах, а також у скельних районах. На таких територіях немає великої кількості зелені, та й загалом харчування дуже мізерне. Тому курдюк, опис якого за своєю суттю є запасами сала, допомагає перенести такі важкі умови навколишнього середовища.

Якщо говорити про зовнішній вигляд баранів, то їх розмір зазвичай не перевищує 1 метр у висоту. Тварини мають досить довгі ноги, а ось роги на їх вузькій і витягнутій голові повністю відсутні. Вага залежить від статі: самки важать близько 70 кілограмів, а самці – близько 90.

Плюси та мінуси

Курдючні барани, як і будь-які інші тварини, мають низку характерних рис та особливостей. Деякі з них мають позитивний характер, інші ж, навпаки, негативно забарвлені. Так чи інакше, але перед тим як заводити подібних тварин, слід ознайомитися з усіма їх плюсами та мінусами.

Так, до переваг курдючних тварин зазвичай відносять такі характеристики:

• високий рівень витривалості - тваринники, вчені, а також ветеринари повідомляють, що тварини можуть долати величезні відстані (до 500 кілометрів);
• невибагливість у догляді – утримання баранів та овець не потребує великої кількості зусиль з боку людини;
• здатність швидко набирати масу – вигідно для вибою;
• здатність переносити голод завдяки курдюку;
• легкі та швидкі пологи – важливо для розведення;
• велика кількість вовни, яку можна отримати з кожної особини;
• людині можна використати відразу кілька похідних тварин: м'ясо, сало, молоко.

Однак, незважаючи на таку різноманітність позитивних рис, існують деякі недоліки. Серед них зазвичай виділяють:

• безпорадність;
• неможливість самостійного існування;
• необхідність постійно перебувати у стаді.

Таким чином, ви можете переконатися, що позитивних рис у тварин набагато більше, ніж негативних моментів. Саме тому вони і завоювали таке велике кохання тваринників по всьому світу.

Різновиди

Загалом у природі існує 4 підвиди курдючних баранів. Розглянемо докладніше кожен із новачків і познайомимося зі своїми індивідуальними характеристиками.

Ельдібаєвська

Курдючні барани цього різновиду поширені в Башкирії, Казахстані, Татарстані, а також у Саратові та Оренбурзі.

Домашні тварини ельдибаївської породи відрізняються досить потужною статурою і важать багато.

У середньому вага баранів може досягати показника 110 кілограмів. Однак така маса – це далеко не межа: залежно від раціону харчування, а також умов утримання вона може бути більшою.

Традиційні варіанти забарвлення: чорне та руде. Причому чорні масті серед тваринників цінуються набагато більше, адже вони здатні не лише нарощувати масивний мішок баранячого сала, а й цінні завдяки своїй шерсті та молоку. Наприклад, за 1 рік з одного чорного курдючного барана можна отримати близько 3 кілограмів вовни і більше, ніж 120 літрів молока (з нього зазвичай виготовляють молочні продукти).

Калмицька

Батьківщиною цього різновиду є східні країни, а саме: Монголія та Китай. Зрозуміло, згодом ця порода поширилася ширше, і дійшла навіть до нашої країни. Взагалі, калмицька порода курдючних баранів вважається найбільш поширеною та відомою. Така популярність обумовлена ​​насамперед тим, що вони є найбільшими.

Відповідно, від калмицького барана можна отримати величезну кількість користі.

Крім того, багато тваринників окремо виділяють шерсть баранів даної породи, так як вона вважається найбільш м'якою і приємною на дотик. За рік можна отримати близько 4 кілограмів такої вовни з однієї тварини. Забарвлення калмицької породи досить стандартна: біла чи чорна.

Гісарська

Ця порода не є природною, вона була спеціально виведена вченими. Ареалом поширення гісарських баранів вважається Узбекистан та Таджикистан. У нашій країні також можна знайти представників цієї породи, проте вони не надто поширені та зустрічаються досить рідко.

Вовна гісарських баранів має рудий колір у різних його варіаціях і відтінках.

Вага дорослої тварини може досягати 150 кілограмів (рекордні показники), середня вага становить 90-120 кілограмів. Представники цього різновиду не надто «плодючі» щодо вовни. За рік її можна отримати лише 2 кілограми. У зв'язку з цим, а також з деяких інших причин молодняк цієї породи найчастіше використовують як м'ясо.

Сараджинська

Ця порода родом із Туркменії. Вважається, що сараджинські барани – одні з найдрібніших, тому що їхня вага традиційно не перевищує 90 кілограмів, а розмір сального мішка може досягати 7 кілограмів.

Якщо планується пустити тварину на забій, то це слід робити вже в той момент, коли вага барана досягла показника в 37 кілограмів.

До незвичайних характеристик породи належать її шерсть. Справа в тому, що вона має оригінальну косичну будову, а біле забарвлення наділене особливим блиском і глянсовістю. Складовими частинами вовни є пух, ость і мертве волосся.

Для того щоб ваші курдючні барани та вівці мали можливість правильно рости та розвиватися, і, як наслідок, приносити вам користь та прибуток, необхідно дотримуватися деяких умов їх утримання.

Насамперед, необхідно подбати про наявність великої та просторої території, яка виконуватиме функцію пасовища. Це необхідно через те, що тварини основний період часу повинні проводити на природі на вільному випасі. При цьому слід враховувати, що ліси та болота не зможуть відігравати роль пасовища, що обумовлено великим вмістом кислоти у підніжному кормі. Якщо тварини регулярно харчуватимуться такою їжею, то в їхньому організмі неминуче виникне отруєння. Для облаштування максимальної зручності випасу необхідно забезпечити ваше стадо охороною та ватажком.

Якщо говорити про приблизні терміни, то оптимальним вважається випасання худоби в кількості 200 днів на рік. В решту часу (у зимовий період) потрібно подбати про створення сухої кошари.

Особливу увагу приділіть рівню вологості та температурному режиму. Якщо містити курдючних тварин (як дорослих, так і ягнят) у холодному та сирому приміщенні, то велика ймовірність виникнення простудних захворювань.

Щоб уникнути різноманітних недуг, особливо інфекційних, потрібно регулярно (2 рази на рік) робити тваринам спеціально призначені для профілактики щеплення. Крім цього, не забувайте періодично показувати овець та баранів ветеринару. Ще один необхідний захід – це обробка шерсті. Обробка призначена насамперед для того, щоб убезпечити тварин від паразитів. Як знезаражуючий засіб використовуються шампуні, спреї та інші препарати. Також не забувайте проводити тваринам процедуру глистування.

На особливу увагу заслуговує раціон харчування тварин.Загалом вони досить невибагливі до їжі, проте курдючних тварин слід годувати хоч і простим, але якісним кормом. Двісті днів на рік, у які тварини пасуться, потреби піклуватися про харчування немає – вівці та барани харчуються підніжною їжею. Незважаючи на це, потрібно підтримувати водний баланс тварин, надаючи їм у вільному доступі велику кількість води.

Взимку, коли випасання не здійснюється, домашніх тварин потрібно годувати сіном і зерном. Вважається, що денна норма однієї особини становить приблизно півкілограма зерна та 2 кілограми сіна. Крім того, в раціон слід вводити овочі та коренеплоди.

Особливості розведення

Розведення курдючних баранів може стати досить вигідним бізнесом. Однак перш ніж приступати до організації власної справи та закуповувати тварин, слід ознайомитися з особливостями та правилами їхнього розведення.

Насамперед, необхідно розуміти, що для того, щоб подібна діяльність мала сенс і була рентабельною, вам необхідно придбати поголів'я, яке складатиметься не менше ніж із 12 тварин. Це обумовлено тим, що 1-2 барани не принесуть вам достатньої кількості сала, молока або вовни, але водночас доведеться здійснювати відповідний догляд. Саме тому вважається, що куди вигідніше набувати одразу невеликого стада.

Для того, щоб приступити до безпосереднього розведення, потрібно дочекатися статевої зрілості курдючних самок. Зазвичай це відбувається на 5-8 місяці життя тварини. Взагалі, процес злучки можна робити будь-якої миті, проте, найбільш сприятливим періодом вважається пізня осінь.

Якщо ви плануєте виробляти штучне запліднення, його рекомендується здійснювати цього ж сезон.

Ваше стадо курдючних баранів повинне містити в собі одночасно кількох самців, які виконуватимуть функцію виробника. Ідеальний варіант – це ситуація, коли у вашій власності знаходиться кілька основних, а також кілька запасних самців.

Процес вагітності у курдючних овець триває близько 5 місяців, а самі пологи відбуваються досить швидко – максимальна тривалість – 60 хвилин. За один раз на світ можуть з'явитися від 1 до 5 ягнят, проте останній випадок – це виняток і рідкість, ніж правило.

Після того як ягня народилося, необхідно провести деякі обов'язкові процедури. Відразу ж потрібно прочистити його ніс і ротову порожнину (у цих місцях зазвичай скупчується слиз), а також при необхідності потрібно проколоти плодовий міхур. Після цього малюка повертають до матері, підкладаючи до соска.

Вигодовувати ягня, що тільки що народилося, може не тільки мати, а й будь-яка інша матка. Це важливо в тому випадку, якщо вівця народила відразу кілька дитинчат, але не має можливості забезпечити їх усіх молоком.

Докладніше ознайомитися з особливостями курдючної породи овець можна у наступному відео.