Еспарцет технологія вирощування

Сучасна технологія вирощування еспарцету на насіння

Еспарцет (Onobrýchis) — рід рослин родини бобових. Близько 130 видів, в Україні — 11. Більшість видів еспарцетів є цінними кормовими культурами і медоносами. У культурі використовують еспарцет виколистий, еспарцет піщаний та еспарцет закавказький.

Середня врожайність еспарцету:

• сіна — до 3,5-4,0 т / га
• насіння — до 1,2-1,7 т / га
• зеленої маси 25 — 40 т / га і більше

Поля з культурним еспарцетом

Еспарцет за якісними показниками сіна, належить до кращих кормових трав. Всі тварини охоче поїдають його як сіно, так й в зеленому вигляді .

При згодовуванні зеленої маси еспарцету тварини не хворіють тимпанітом (здуттям), що часто трапляється, коли використовують в чистому вигляді люцерну і конюшину.

За вмістом перетравного протеїну, кальцію, фосфору і за загальною оцінкою в кормових одиницях, еспарцет близький до конюшини і люцерни та кращий за віко-вівсяну суміш.

Сіно еспарцету, як й інших бобових трав, містить багато мінеральних речовин, зокрема кальцію, які дуже необхідні для розвитку скелету тварин, особливо молодняку. Воно також багате на вітаміни

Як й інші бобові багаторічні трави, еспарцет після оранки поля залишає багато кореневої маси (від 40 до 120 ц / га) і пожнивних залишків, що сприяє поліпшенню структури грунту, водного, повітряного і поживного режимів грунту.

Сівозміна для еспарцету

Еспарцет є найкращим попередником під всі злакові культури, і особливо під озиму пшеницю. Він майже в усіх відношеннях менш вимогливий до умов вирощування, ніж люцерна.

Посів еспарцету

Сіяти еспарцет можна звичайним рядковим способом під покрив ранніх зернових культур і в першу чергу, під покрив ячменю. Практикуються також чисті посіви цієї культури.

Хорошу врожайність насіння еспарцету дають літні посіви на чистих парах. Але в цьому випадку, потрібно забезпечити вологою.

В регіонах, де вологи мало — еспарцет потрібно сіяти в ранні строки .

В регіонах, де вологи достатньо або на зрошенні, еспарцет можна сіяти в літній період. Для прискореного розмноження насіння, сіють еспарцет по пару в літній період, але не можна затягувати період сівби до кінця літа.

Після посіву, якщо сівалка не обладнана накочуючими роликами — поле обов’язково накочують.

Норму висіву насіння розраховують, залежно від маси тисячі насінин, приблизна норма — 4,5-5,0 млн. шт. на 1 га.

Посів еспарцету вручну

Прямий спосіб сівби еспарцету за допомогою сівалки прямого висіву Semato. Так можна покращувати пасовища і сіяти еспарцет безпосередньо, без обробки грунту, хоча можна провести і щілювання культурного пасовища попередньо

Особливості вирощування еспарцету

За посухостійкістю, еспарцет перевищує всі бобові трави. Еспарцет добре росте і дає високі врожаї навіть на бідних змитих грунтах схилів балок, ярів, на супіщаних і піщаних грунтах, які містять багато вапна.

При дотриманні правильної технології вирощування, навіть в посушливих степових умовах, еспарцет за продуктивністю мало поступається люцерні, а іноді й перевищує її, забезпечуючи високий урожай зеленої маси, сіна та насіння.

Створити сприятливі умови для зростання і розвитку еспарцету можна завдяки чіткому дотриманні технології вирощування.

Якщо проводилася інокуляція бульбочковими бактеріями, внесення азотних мінеральних добрив негативно впливає на ріст і розвиток еспарцету. Органічні добрива, внесені під покривну культуру, підвищують врожайність зеленої маси і насіння еспарцету.

Підготовку грунту до посіву еспарцету необхідно починати з лущення стерні на глибину 6-8 см, одночасно зі збиранням попередника або відразу ж після його збирання. Оранку поля під еспарцет слід проводити на глибину 27-30 см.

Рекомендовані грунтові гербіциди застосовують з одночасною заробкою перед посівом покривної культури.

Під час вирощування еспарцету безпокривним способом, в фазі появи першого трійчастого листка, у разі появи дводольних, злакових і однорічних дводольних бур’янів, стійких до 2М-4Х і 2,4-Д застосовують хімічну обробку посівів гербіцидами.

Прибирання еспарцету на сіно за допомогою самохідної жатки. Збирання еспарцету на сіно і сінаж краще починати на початку цвітіння та проводити в стислі терміни

Еспарцет часто використовують не тільки для висіву в чистому вигляді, але для посіву як травосуміш. Прибирання травосуміші з еспарцетом нічим не відрізняється від звичайної технології заготівлі сіна.

Прибирання еспарцету на силос за допомогою жатки і трактора JCB. Також показаний процес силосування на фермі

Насінники еспарцету краще збирати роздільним способом. Скошування слід починати в період побуріння 50-60% бобів на рослинах .

Сучасні сорти еспарцету дають якісну вегетативну масу, придатну для годування різних сільськогосподарських твари

Прибирання насіння еспарцету на селекційних ділянках за допомогою невеликого селекційного комбайна. У звичайних умовах прибирання насіння еспарцету може здійснюватись за допомогою звичайних зернозбиральних комбайнів і мало чим відрізняється від збирання люцерни на насіння.

Еспарцет (Onobrychis viciaefolia) — хороша бобова кормова культура, що має глибоку кореневу систему, стійка до посухи, яка починає рости рано навесні. Вегетативна маса еспарцету має дуже приємний смак для тварин і безпечна для годування, оскільки не спричиняє здуття.

Випас повинен початися на ранній стадії цвітіння, а висота стерні повинна бути вища 20 см (восьми дюймів). Еспарцет — це відмінний корм для всіх видів худоби, що використовується на пасовищах і сінокосах, також еспарцету віддають перевагу олені, що робить його корисним для проживання диких тварин. Це також хороше джерело нектару для бджіл.

Посадка и выращивание эспарцета

Эта бобовая культура обогащает почву азотистыми веществами, а также улучшает ее структуру. По этой причине эту кормовую культуру высевают перед всеми яровыми культурами. При посеве на полях семена эспарцета смешивают с семенами овсяницы, люцерны, а также, клевера. Такой метод еще более усиливает питательную ценность полученного сена, а в летний период прибавляются и другие медоносы. Если район засушливый, то эспарцет высевают в смеси с житняком.

Особенности культуры

У эспарцета есть одна особенность, обеспечивающая его жизнестойкость - его очень длинные корни. Длина их может достигать десяти метров. Они хорошо внедряются в почву, хорошо удерживаются даже на камнях. В первый год после посева у эспарцета развивается один стебель, лишь на второй- третий годы он превращается в куст.

По содержанию питательных веществ эспарцет занимает одно из первых мест среди кормовых трав. В 100кг эспарцетового сена содержится 53,5 корм.ед., 15% сырого протеина, 7,8% переваримых белков.

Сено и зеленый корм охотно поедается животными, причем употребление свежего эспарцета с росой или при дождливой погоде не вызывает тимпанит, как при кормлении люцерной.

Эспарцет считается хорошей медоносной культурой. Многие пчеловоды выискивают поля с эспарцетом, особенно если он выращивается на семена.

Эспарцетовый мед имеет цвет светлого янтаря, он отличается прозрачностью. Вкус у этого меда очень приятный, а аромат тонкий. Такой мед не засахаривается очень долго. При засахаривании образуются очень мелкие кристаллы. Мед приобретает кремовый оттенок и консистенцией становится похожим на сало. В меде, собранном пчелами с эспарцета, много витамина С, каротина, различных ферментов, углеводов, а также, полезных веществ.

Условия выращивания эспарцета

Для целей пчеловодства, а так же, как кормовую культуру, выращивают эспарцет трех видов. Один из них - виколистый или посевной, второй - песчаный и третий вид - закавказский, обильно цветущий. Преимущество посадки такой культуры в том, что она растет даже на таких почвах, которые считаются малоплодородными. При посеве на больших площадях или в домашних масштабах, надо учитывать, что если почвы кислые, то перед посевом необходимо провести известкование.

Для посева эспарцета виколистного пригодны сухие почвы, в которых есть достаточное количество извести. Карбонатные черноземы лесостепей и степей наиболее подходящие для этого. Легкие песчано-глинистые грунты тоже подходят для посева такого типа эспарцета. Зимостойкость, а также, засухоустойчивость такого вида эспарцета достойна похвалы. Если его выращивают как медонос, то скашивание производят уже после цветения.

Что касается эспарцета песчаного, то он даже более засухоустойчив, чем первый вид. Такой вид эспарцета чаще всего применяют при посадке в целях медосбора.

Для закавказского эспарцета характерно то, что скашивать его можно даже два раза за сезон. Как медоносная культура, он очень ценится пчеловодами.

Требования к почвам

• Эспарцет нетребователен к плодородию почв, можно возделывать его на любых типах почв.
• Лучшими почвами являются средние и легкие суглинки, неглубокие супеси.
• Высокие урожаи дает на почвах нормального режима увлажнения.
• Непригодны для возделывания эспарцета сырые, плохо дренированные и мало проницаемые, кислые, а также засоленные почвы.
• Главное требование к почве - кислотность должна быть нейтральной или близкой к ней (рН - 6,5 - 7,0). Перед посевом эспарцета поле обязательно известкуют, внося в зависимости от кислотности повышенные дозы доломитовой муки - от 6 до 10-12 т/га.

Выбор предшественника

Эспарцет целесообразно выращивать в кормовых севооборотах.

Хорошие предшественники - картофель, кукуруза, свекла и другие культуры, под которые вносились органические удобрения не менее 60-80 т/га.

Не рекомендуется возделывать эспарцет после культур иссушающих почву (подсолнечник, суданская трава).

Эспарцет является хорошим предшественником для озимой пшеницы, сахарной свеклы и других сельскохозяйственных культур.

Обработка почвы

Обязательной технологической операцией при обработке почвы для возделывания эспарцета является выравнивание верхнего слоя, предпосевное и послепосевное прикатывание. Перед посевом участок должен быть чистым от сорняков, хорошо выровненным, мелкокомковатым, на глубине заделки семян иметь плотное ложе.

Внесение удобрений

Внесение минеральных удобрений зависит от планируемой урожайности эспарцета и содержания питательных веществ в почве.

Хорошие результаты показал гранулированный суперфосфат внесенный одновременно с посевом в рядки. Норма 50кг/га этого удобрения увеличила выход сена на 3,7ц/га, а семян на 1,0ц/га.

Подготовка семян

Посевной материал эспарцета требует тщательной очистки от посторонних примесей и в особенности от семян сорняков. Перед посевом, в тот же день, семена обработать нитрагином. А лучшего эффекта можно достичь если провести одновременную обработку и молибденово-кислым аммонием.

Для семян бобовых трав можно применить и обработку ризоторфином. Это необходимо проделывать в укрытом от солнца месте, так как солнечные лучи губительно действуют на бактерии. После обработки семена сразу же высеваем.

Так же не стоит забывать, что при соблюдении условий хранения кондиционные семена не теряют всхожести в первые два−три года хранения. В последующие три года семена резко (в 2−2,5 раза) теряет всхожесть.

Посев

Эспарцет, как и люцерну, высевают как чистым посевом так и под покров различных культур. В основном покровной культурой выбирают ранние яровые зерновые. Так что посев проводим как можно раньше, в первые дни начала весенних полевых работ. Способ посева, как и зерновых, рядовой.

Прорастание семян эспарцета начинается при 1−2°C выше ноля. Оптимальной температурой считается 19−25°C.

Нормы высева в засушливых степных районах 70−80кг/га, в лесостепи и на орошении 90−100кг/га. Глубина заделки семян на тяжелых почвах и во влажных районах 3−4см, в более сухих районах и на легких почвах — 4−5см.

Уход за посевом

В первую очередь убираем с поля пожнивные остатки покровной культуры. Во время уборки покровной культуры стараемся оставлять стерню повыше, не ниже 15−20см. Она, хоть как то, будет предохранять молодые растения эспарцета от прямых солнечных лучей, ну а в зимний период способствовать снегозадержанию.

Весной второго года проводим боронование в два следа тяжелыми зубовыми боронами для удаления стерни и рыхления верхнего слоя почвы. После каждого проведенного укоса также применяем боронование.

На участках выращивания эспарцета, начиная со второго или третьего года использования, можно применить такой агроприем, как щелевание. Оно способствует дополнительному накоплению влаги в почве, что, в свою очередь повысит урожайность.

Эспарцет поражается болезнями и вредителями значительно меньше, чем другие бобовые травы.

Для защиты от сорняков в беспокровных посевах эспарцета применяют гербициды: нитран, 30 % к. э. - 7,0 л/га. Вносят путем опрыскивания почвы до посева культуры с немедленной заделкой.

Уборка урожая

Для получения сена к уборке эспарцета приступаем в фазу бутонизации и стараемся завершить во время массового его цветения. Высота среза растений не менее 6см. При проведении последнего укоса стерню лучше увеличить до 8−10см. Это обеспечит большее накопление питательных веществ в зиму, лучшее снегозадержание и более эффективное весеннее отрастание эспарцета.

Достоинства эспарцета

1. Эспарцет произрастает на бедных почвах: супесчаных, песчаных, неглубоко подстилаемых моренным суглинком, на эродированных и хрящевато-гравийных почвах, богатых известью, где другие культуры положительных результатов не дают.
2. Высокая продуктивность. Урожай зеленой массы за вегетационный период составляет до 400-500 ц/га и 40-70 ц/га сена. Семенная продуктивность - 3-9 ц/га и более.
3. По содержанию кормовых единиц и переваримого протеина эспарцет не уступает люцерне и превосходит клевер. В 100 кг содержится: Зеленой массы; Кормовых единиц - 22 кг; Переваримого протеина - 3,1 кг; Каротина - 6,5 г; Сена; Кормовых единиц - 54 кг; Переваримого протеина - 10,1 кг; Каротина - 2,5 г.
4. Зеленая масса является хорошим сырьем для приготовления сена, сенажа, силоса. При скармливании зеленой массы, в отличие от клевера и люцерны, не вызывает у животных тимпании.
5. Продуктивное долголетие - 3-5 лет и более.
6. Всходы эспарцета способны выдерживать весенние заморозки до -7-90С.
7. Не нуждается в применении минерального азота. На корнях количество клубеньков больше, чем на корнях люцерны. В летнюю засуху эспарцет сохраняет работоспособные клубеньки, когда деятельность их приостанавливается на корнях других бобовых культур.
8. Обладает высокой способностью усваивать фосфор почвы.
9. Накапливает до 70 ц/ га органического вещества в виде корневых остатков, с которыми в почву поступает около 140 кг азота, 30 кг фосфора и до 50 кг калия.
10. Прекрасный предшественник зерновых культур.
11. Чистые посевы эспарцета и его смеси со злаковыми травами улучшают структуру почвы, защищает почву от водной и ветровой эрозии.
12. Отличное нектароносное растение. С 1 га эспарцета получают до 90 кг нектара.

Підготовка площі та сівба еспарцету

У виробництві екологічно безпечних кормів має зростати роль багаторічних трав, які за рахунок симбіотичної фіксації азоту підвищують білкову повноцінність кормів, збагачують грунт органічними речовинами і біологічним азотом при зниженні енерговитрат. Тому розумне повернення до вирощування багаторічних трав у польових і кормових сівозмінах є тим важелем, який дозволить встановити втрачену родючість грунтів і значно збільшить збори повноцінних кормів, що знизить собівартість тваринницької продукції і зробить цю галузь рентабельною.

Серед багаторічних трав, які вирощують у зоні північного Степу України, одне з провідних місць належить еспарцету.

Висока поживна цінність кормової маси, позитивна післядія у сівозмінах – накопичення біологічного азоту в грунті - обумовлюють широке розповсюдження цієї культури, зокрема на землях степової зони.

За своїми кормовими властивостями еспарцет належить до кращих кормових трав. Всі тварини охоче поїдають його як у вигляді зеленого корму, так і сіна. При згодовуванні зеленої маси еспарцету тварини не хворіють на тимпаніт (здуття), що часто трапляється при використанні в чистому вигляді люцерни та конюшини.

Вирощування еспарцету є дуже важливим напрямом екологізації і біологізації рослинництва, резервом успішного вирішення проблем як виробництва високоякісних кормів, так і покращення родючості грунту.

Хімічний аналіз органічних решток, накопичених еспарцетом в орному шарі, показав, що в них міститься 1,81-2,01 % азоту і 0,48-0,58 % фосфору.

Після дворічного використання посіву еспарцету в грунті лишається від 63,4 до 84,6 кг/га азоту і 19,7-26,1 кг/га фосфору, що дуже важливо, оскільки не всі сільськогосподарські товаровиробники можуть придбати добрива.

Загальна кількість азоту, нагромадженого еспарцетом в грунті після трирічного використання, може досягти 140-200 кг/га, тому він є добрим попередником для усіх культур і особливо для озимої пшениці, причому післядія відчутна протягом трьох років і більше, не має падалиці на відміну від більшості інших трав,сприяє підвищенню родючості грунту та накопиченню гумусу і мінеральних елементів живлення рослин, є потужним засобом запобігання вітровій і водній ерозії, покращує екологію.

Сіно і зелена маса цієї культури багата мінеральними солями і вітамінами. В 1 кг зеленої маси міститься 65 мг каротину. Внаслідок більш збалансованого співвідношення білка і цукру еспарцет не викликає тимпаніту (здуття шлунку) при випасанні худоби в дощову погоду. Його відмінною особливістю від інших багаторічних трав є підвищений вміст цукру (до 60 г/кг), вітаміну С (до 228 мг/кг).

В 1 кг зеленої маси еспарцету міститься 106 г перетравного протеїну, в одній кормовій одиниці – 196 г.

Залежно від умов вирощування еспарцет забезпечує урожайність зеленої маси в межах 250-450 і більше ц/га, повітряно-сухої речовини - 75-85 ц/га, насіння - 8-10 ц/га; ці дані підтверджуються як науковими установами, так і при вирощуванні в виробничих умовах.

Вирощування еспарцету в зоні Степу України обумовлюється кліматичними умовами (низькі зимові температури, недостатня зволоженість та високі температури влітку).

Подальше розширення посівних площ і підвищення урожайності зеленої маси, сіна і насіння цієї культури повинно іти по шляху удосконалення його технології вирощування і переходу на сортові посіви, внесеними до Реєстру сортів рослин України сортами.

Еспарцет – один із чисельних родів родини бобових, підродини метеликових, який об’єднує понад 60 видів. В Україні, зокрема, в зоні Степу, в дикому стані зустрічається 8 видів, а в культурі поширені тільки три: піщаний (Onobrychisarenaria), звичайний, або як часто його називають посівний, виколистий (Onobrychis sativa або Onobrychis viciоеfolia) та закавказький (Onobrychis antasiotica).

Ці види різняться певними морфологічними, біологічними ознаками та властивостями. Посівний еспарцет має одноукісні, рідко дво- і багаторічні сорти та популяції, часто малозимостійкі, з малою посухостійкістю.

Закавказький вид – по зимостійкості і посухостійкості перевищує виколистовий еспарцет, добре відростає весною і після укосів. За урожайністю перевищує всі види еспарцету. Придатний для вирощування у районах із достатньою вологістю ґрунту і не дуже холодними зимами.

Піщаний еспарцет – найбільш зимо- і посухостійкий, високоврожайний. Придатний для вирощування у степових зонах України, в Молдові, на Поволжі та на сході.

Еспарцет можна вирощувати в польових, кормових, а також в зерно-кормових сівозмінах. У сумішках із багаторічними злаковими травами еспарцет використовують для докорінного поліпшення природних кормових угідь.

У польових сівозмінах еспарцет доцільно культивувати як парозаймаючу культуру з однорічним одноукісним використанням його посівів. При першому укосі на другому році життя еспарцет дає високий урожай цінного білкового корму і рано (в кінці травня або на початку червня) звільняє поле, збагачує грунт азотом та іншими поживними речовинами, створює сприятливі умови для сходів озимини, хорошого розвитку рослин і формування високого врожаю зерна озимої пшениці, з підвищеним вмістом білку і сирої клейковини.

Вибираючи місце для посіву еспарцету, слід мати на увазі, що він добре протистоїть бур'янам на другому і третьому роках життя, але досить вибагливий до чистоти поля у рік сівби. На ділянках, засмічених багаторічними бур'янами, особливо осотом, неможливо одержати достатньо щільний травостій, і тому не слід розраховувати на високі врожаї. Отже, до найкращих попередників під цю культуру слід віднести озиму пшеницю, висіяну по зайнятому пару, а також кукурудзу, баштанні й інші просапні культури.

Потреба рослин в добривах залежить від здатності їх кореневої системи засвоювати важкорозчинні сполуки. Еспарцет у цьому відношенні вигідно відрізняється від багатьох інших культур.

Дані багатьох дослідних установ підтверджують слабкий вплив добрив на еспарцет. Згідно з багаторічними даними навіть органічні добрива, внесені під покривну культуру, лише незначно підвищують урожайність еспарцету.

Відомо, що при наявності в грунті окису кальцію менш як 0,5 % навіть на чорноземних грунтах урожай зеленої маси та сіна одержують низький. Тому еспарцет на бідних на вапно грунтах позитивно реагує на застосування навіть невеликих норм вапна (4-5 ц/га).

Слабка чутливість еспарцету на чорноземних грунтах на внесення органічних добрив під попередники пояснюється здатністю його кореневої системи засвоювати важкорозчинні сполуки фосфатів, наявних у цих грунтах.

Вивчення ефективності мінеральних добрив на посівах еспарцету показало, що їх внесення негативно впливає на ріст і розвиток еспарцету. Це пояснюється підкисленням грунту, на що, як відомо, еспарцет реагує негативно.

Отже, еспарцет самостійно здатний забезпечити себе елементами живлення, якщо вони є в грунті. Тому під еспарцет зазвичай добрива не вносяться. Взагалі ж удобрення еспарцету на всіх без винятку грунтах слід починати з паспорту поля.

Прийоми підготовки грунту під еспарцет і еспарцето-злакові травосумішки повинні бути спрямовані на очищення поля від бур'янів, накопичення якомога більших запасів ґрунтової вологи, створення сприятливих умов для дружних сходів і хорошого їх розвитку на першому році життя.

Для сівби еспарцету і еспарцето-злакових травосумішок у кормових сівозмінах підготовку грунту необхідно починати з лущення стерні на глибину 6-8 см одночасно зі збиранням попередньої культури або відразу після збирання. На полях засмічених осотом та іншими коренепаростковими бур'янами, лущення дає кращий ефект, якщо його проводити не дисковими знаряддями, а лемішними, при цьому глибину обробітку грунту слід збільшувати до 10-12 см. Якщо поле дуже забур'янене, необхідно провести друге лущення через два-три тижні після першого.

При вирощуванні еспарцету на схилах із крутістю від 5 до 10 градусів, з метою зменшення поверхневого стікання талих і дощових вод, запобігання змиву грунту і створення сприятливих умов для вирощування еспарцету, слід застосовувати протиерозійні прийоми основного обробітку грунту, причому оранку слід обов'язково проводити за контурами рельєфу.

Передпосівна підготовка грунту в кормових сівозмінах, як і на звичайних полях, починається із закриття вологи боронуванням важкими боронами в 1-2 сліди. Роботу цю треба проводити по мірі визрівання грунту протягом одного дня. Запізнення або проведення в розтягнуті строки призводить до втрати великої кількості вологи і висушування посівного шару.

Після боронування обов'язково слід провести передпосівну культивацію на глибину висівання насіння. При цьому використовують культиватор обладнаний лапами-бритвами та райборінками.

Правильний підбір сортів має виключно важливе значення у вирішенні проблем урожайності і стійкості еспарцету до несприятливих умов зовнішнього середовища.

До державного Реєстру рослин України занесені 6 сортів еспарцету. Сорти Інгульський, Кіровоградський 27, Кіровоградський 83, Кіровоградський 22, Костянтин та Смарагд створені на Кіровоградській державній сільськогосподарській дослідній станції ІСГСЗ НААН і рекомендовані до вирощування в зоні Степу Украіни.

В комплексі агротехнічних заходів, спрямованих на одержання високих урожаїв зеленої маси і сіна еспарцету, першорядне значення мають строки і способи його сівби як у чистому вигляді, так і в сумішках з іншими травами.

1. Ранній весняний під покрив ранніх зернових культур;
2. Ранній весняний безпокривний;
3. Літній безпокривний.

У зернокормових сівозмінах і при використанні еспарцету як парозаймаючої культури сіяти його найдоцільніше звичайним рядовим способом під покрив ранніх зернових культур і передусім під покрив ячменю. Маючи порівняно короткий вегетаційний період і невисоку енергію кущення, ячмінь, порівняно з ярою пшеницею і вівсом, менше затінює і пригнічує сходи еспарцету і, головне, швидше звільняє їх з-під свого покриву. Однак слід пам'ятати, що обов'язковою умовою успішного застосування весняного покривного висіву є, по-перше, проведення його якнайраніше (в перші дні весняної сівби), по-друге, зменшення норми висіву покривної культури на 15-20 % проти звичайної і, по-третє, своєчасне, в стислі строки збирання ячменю та скошування його на підвищеному зрізі.

Добра урожайність насіння еспарцету досягається при сівбі влітку по чистих або зайнятих парах. Переваги такої сівби полягають у тому, щона паровому полі при правильному і своєчасному обробітку грунту досягається максимальне знищення бур’янів, накопичується волога і поживні речовини. Сіють еспарцет по пару в другій половині червня-липня, але не пізніше 1-5 серпня.

При розробці адаптивної технології вирощування будь-якої культури першочерговим завданням є з’ясування оптимальної площі живлення рослин, яка б забезпечила максимальну урожайність із добрими показниками якості з одиниці площі посіву, і багаторічні трави, зокрема еспарцет, у цьому відношенні не є винятком.

Оптимальна площа живлення на практиці забезпечується шляхом вибору найкращого варіанту поєднання ширини міжрядь(виходячи з існуючих технічних засобів – сівалок, їх марок і модифікацій, що можуть забезпечити якісний посів культури) і норм висіву насіння культури.

За результатами проведених досліджень у Кіровоградському інституті АПВ НААН були встановлені оптимальні способи і норми висіву еспарцету (див.табл.).

Висів еспарцету, як і ячменю проводять сівалкою СРН-3,6, яка агрегатується із трактором ЮМЗ-6Л тощо. Після сівби еспарцету поле обов’язково прикотковують кільчасто-шпоровими котками.