Психологія

 — 

Крокуємо дорогою адаптації

Адаптація – це пристосування організму до нових умов, а для дитини дитячий садок є новим, ще невідомим простором, з новим оточенням і новими відносинами. Адаптація включає широкий спектр індивідуальних реакцій, характер яких залежить від психофізіологічних і особистісних особливостей дитини, від сформованих сімейних відносин, від умов перебування в дошкільному закладі. Як же зробити адаптацію найменш болісною для малюка?

1. Привести домашній режим у відповідність з режимом групи дитячого садочку,  в яку буде ходити дитина.

2. Ознайомитись з меню дитячого закладу і завчасно ввести в раціон харчування малюка нові для нього страви.

3. Навчати дитину вдома всім необхідним навичкам самообслуговування: вмиватися, витирати руки; одягатися і роздягатися; самостійно їсти, користуючись під час їжі ложкою; проситися на горщик.

4. Розширювати “соціальний горизонт” дитини, хай вона звикає спілкуватися з однолітками на дитячих ігрових майданчиках, ходити в гості до товаришів, залишатися ночувати у бабусі, гуляти містом і т.д. Маючи такий досвід, дитина не буде боятися спілкуватися з однолітками і дорослими.

5. Необхідно сформувати у дитини позитивну установку, бажання йти в дитячий садочок. Малюкові потрібна емоційна підтримка з боку батьків: частіше повторюйте дитині, що ви її любите; обіймайте, беріть на руки. Пам’ятайте: чим спокійніше і емоційно позитивно батьки будуть ставитися до такої важливої ​​події, як відвідування дитиною дитячого садка, тим менш болісно буде відбуватися процес адаптації. Уникайте обговорення при дитині проблем, пов’язаних з дитсадком.

6. У період адаптації вдома необхідно дотримуватися режиму дня, більше гуляти у вихідні дні, знизити емоційне навантаження.

7. Будьте особливо уважними до поведінки, настрою, самопочуття малечі.

8. Дуже важливо вранці створювати атмосферу гарного настрою, це зумовлює успіх протягом дня перебування в дитячому садочку: будіть дитину лагідним словом, м’яким дотиком руки до чола.

9. Позитивно мотивуйте дитину вдома (в садочку тобі буде добре, там багато гарних іграшок, хороших діток).

10. Не погрожуйте дитині дитячим садком як покаранням за неслухняність.

11. Пам’ятайте, що ваше хвилювання передається дитині. Щоб запобігти цьому, заздалегідь познайомтесь з вихователями та особливостями організації життя в групі. І контролюйте свій емоційний стан.

12. Забезпечуйте єдність виховного впливу всіх членів сім`ї, кажіть дитині чітко, що можна робити, як це зробити, а що не можна робити і чому. Тоді вона буде розуміти, чого конкретно ви вимагаєте від неї.

13. Цікавтеся у вихователів вашої дитини, як вона грається, як спілкується з іншими дітьми.

14. Обов’язково повідомте вихователів групи про звички та вподобання, особливості здоров’я і поведінки вашого малюка.

15. Тримайте тісний зв’язок із персоналом групи.

Як дізнатись, що не все гаразд?

Симптоми емоційно-нервового напруження

1. Часті неадекватні негативні емоції та емоційні стани – плач, капризування, плаксивість, тривала депресія, апатія, байдужість, знижений настрій, немотивовані напади гніву; високий індекс страхів; високий рівень загальної ситуативної тривожності; висока конфліктність з оточуючими, зокрема з дітьми.

2. Відсутність або мінімальний вияв позитивних емоцій, позитивної реакції на нові іграшки.

3. Відсутність чітко диференційованої емоційної реакції на різних людей.

4. Відсутність здатності відгукуватися на емоційний стан близької людини.

5. Надмірна інтенсивність і тривалість емоційного відгуку на емоційний стан близької людини.

6. Надмірна обережність і побоювання небезпечних предметів.

7. Знижена комунікабельність дитини (їй важко вступити в контакт із незнайомими людьми).

8. Зниження пізнавальної діяльності (практична відсутність реакції новини).

9. Знижена ігрова діяльність або її відсутність.

10. Малюнки на вільні теми, зазвичай у темних кольорах.

11. Зміна рухової активності (підвищення або зниження).

12. Зниження або підвищення апетиту.

13. Проблеми зі сном (аж до безсоння).

14. небажання відвідувати ДНЗ.

Ознаки емоційного комфорту дитини під час перебування її в ДНЗ

1. Бажання йти до дитячого садка.

2. Адекватний вияв емоцій дитиною, наявність позитивних емоцій, позитивна реакція на нові іграшки.

3. Здатність дитини адекватно й достатньо тривало відгукуватися на емоційні реакції оточення.

4. Висока комунікабельність дитини.

5. Висока пізнавальна діяльність та активність.

6. Активна ігрова діяльність.

7. Малюнки у світлих тонах.

8. Стабільність рухової активності – дитина рухлива.

Підготувала:

практичний психолог

Бельбас О.В.

Крокуємо дорогою адаптації

Адаптація – це пристосування організму до нових умов, а для дитини дитячий садок є новим, ще невідомим простором, з новим оточенням і новими відносинами. Адаптація включає широкий спектр індивідуальних реакцій, характер яких залежить від психофізіологічних і особистісних особливостей дитини, від сформованих сімейних відносин, від умов перебування в дошкільному закладі. Як же зробити адаптацію найменш болісною для малюка?

1. Привести домашній режим у відповідність з режимом групи дитячого садочку,  в яку буде ходити дитина.

2. Ознайомитись з меню дитячого закладу і завчасно ввести в раціон харчування малюка нові для нього страви.

3. Навчати дитину вдома всім необхідним навичкам самообслуговування: вмиватися, витирати руки; одягатися і роздягатися; самостійно їсти, користуючись під час їжі ложкою; проситися на горщик.

4. Розширювати “соціальний горизонт” дитини, хай вона звикає спілкуватися з однолітками на дитячих ігрових майданчиках, ходити в гості до товаришів, залишатися ночувати у бабусі, гуляти містом і т.д. Маючи такий досвід, дитина не буде боятися спілкуватися з однолітками і дорослими.

5. Необхідно сформувати у дитини позитивну установку, бажання йти в дитячий садочок. Малюкові потрібна емоційна підтримка з боку батьків: частіше повторюйте дитині, що ви її любите; обіймайте, беріть на руки. Пам’ятайте: чим спокійніше і емоційно позитивно батьки будуть ставитися до такої важливої ​​події, як відвідування дитиною дитячого садка, тим менш болісно буде відбуватися процес адаптації. Уникайте обговорення при дитині проблем, пов’язаних з дитсадком.

6. У період адаптації вдома необхідно дотримуватися режиму дня, більше гуляти у вихідні дні, знизити емоційне навантаження.

7. Будьте особливо уважними до поведінки, настрою, самопочуття малечі.

8. Дуже важливо вранці створювати атмосферу гарного настрою, це зумовлює успіх протягом дня перебування в дитячому садочку: будіть дитину лагідним словом, м’яким дотиком руки до чола.

9. Позитивно мотивуйте дитину вдома (в садочку тобі буде добре, там багато гарних іграшок, хороших діток).

10. Не погрожуйте дитині дитячим садком як покаранням за неслухняність.

11. Пам’ятайте, що ваше хвилювання передається дитині. Щоб запобігти цьому, заздалегідь познайомтесь з вихователями та особливостями організації життя в групі. І контролюйте свій емоційний стан.

12. Забезпечуйте єдність виховного впливу всіх членів сім`ї, кажіть дитині чітко, що можна робити, як це зробити, а що не можна робити і чому. Тоді вона буде розуміти, чого конкретно ви вимагаєте від неї.

13. Цікавтеся у вихователів вашої дитини, як вона грається, як спілкується з іншими дітьми.

14. Обов’язково повідомте вихователів групи про звички та вподобання, особливості здоров’я і поведінки вашого малюка.

15. Тримайте тісний зв’язок із персоналом групи.

Як дізнатись, що не все гаразд?

Симптоми емоційно-нервового напруження

1. Часті неадекватні негативні емоції та емоційні стани – плач, капризування, плаксивість, тривала депресія, апатія, байдужість, знижений настрій, немотивовані напади гніву; високий індекс страхів; високий рівень загальної ситуативної тривожності; висока конфліктність з оточуючими, зокрема з дітьми.

2. Відсутність або мінімальний вияв позитивних емоцій, позитивної реакції на нові іграшки.

3. Відсутність чітко диференційованої емоційної реакції на різних людей.

4. Відсутність здатності відгукуватися на емоційний стан близької людини.

5. Надмірна інтенсивність і тривалість емоційного відгуку на емоційний стан близької людини.

6. Надмірна обережність і побоювання небезпечних предметів.

7. Знижена комунікабельність дитини (їй важко вступити в контакт із незнайомими людьми).

8. Зниження пізнавальної діяльності (практична відсутність реакції новини).

9. Знижена ігрова діяльність або її відсутність.

10. Малюнки на вільні теми, зазвичай у темних кольорах.

11. Зміна рухової активності (підвищення або зниження).

12. Зниження або підвищення апетиту.

13. Проблеми зі сном (аж до безсоння).

14. небажання відвідувати ДНЗ.

Ознаки емоційного комфорту дитини під час перебування її в ДНЗ

1. Бажання йти до дитячого садка.

2. Адекватний вияв емоцій дитиною, наявність позитивних емоцій, позитивна реакція на нові іграшки.

3. Здатність дитини адекватно й достатньо тривало відгукуватися на емоційні реакції оточення.

4. Висока комунікабельність дитини.

5. Висока пізнавальна діяльність та активність.

6. Активна ігрова діяльність.

7. Малюнки у світлих тонах.

8. Стабільність рухової активності – дитина рухлива.

Підготувала:

практичний психолог

Бельбас О.В.

More Stories

Новини

Медицина

Психологія

Департамент освіти та науки
Івано-Франківської міської ради

Ми у соцмережах

© ДНЗ №28 «Квітка Карпат».
Усі права збережено. Powered by NETEXY.