Як правильно приймати таблетки від заколисування

Як приймати ліки й лікуватися без шкоди: правила прийому та дозування препаратів

Лікарські препарати випускаються у різних формах і можуть мати різне дозування. Люди іноді помиляються, вибираючи найбільше дозування для швидкого одужання. Медичні експерти apteka24.ua розповіли основні правила прийому ліків, і як вибрати відповідне для вас дозування, щоб не нашкодити своєму здоров'ю.

Зміст :

Багато людей губляться, коли їм потрібно вибрати серед кількох дозувань препарату одне, і помилково думають, що чим воно більше, тим швидше вони вилікуються. Однак це не так, адже різні дозування й форми випуску лікарських препаратів мають свої особливості застосування.

Правила прийому ліків: що таке лікарська доза та якою вона буває

Доза — це кількість лікарського засобу, яка приймається за один раз. Вона може бути виражена як маса таблетованого препарату (наприклад, 250 мг), об'єм розчину (наприклад, 10 мл), кількість крапель або впорскувань (наприклад, 2 краплі, 1 впорскування).

Вибір оптимальної дози в кожному конкретному випадку є важливою умовою ефективного й максимально безпечного застосування призначеного препарату. Від кількості медикаменту, прийнятого за один раз, може залежати сила його дії. При самовільному збільшенні дози можливе виникнення побічних ефектів.

Перед використанням будь-якого препарату потрібно знати, яка його кількість може вам допомогти, а яка завдати непоправної шкоди здоров'ю, тому уважно вивчайте особливості дозувань, купуються ліки.

Доза медикаменту, призначеного для лікування захворювання, називається терапевтичної. Фармацевти виділяють три її різновиди:

Мінімальну (порогову). Вона дає фармакологічний ефект невеликого ступеня, у 2-3 рази нижче, ніж середня доза.
Середню. Викликає фармакологічний ефект середнього ступеня. Її найчастіше використовують у клінічній практиці.
Максимальна надає найефективнішу терапевтичну дію. Наприклад, у разі отруєння барбітуратами призначають максимальну дозу аналептиків (лікарські засоби, які надають сильну збуджувальну дію на дихальний та судиноруховий центри). Її також ділять на максимальну разову й добову дозу.

У токсикології, науці, яка вивчає небезпечні речовини та їх вплив на людину, існує поняття «гранично допустима доза», у кожного препарату вона своя. Якщо збільшити «гранично допустиму дозу», то вона може стати токсичною для організму й викликати побічні ефекти.

Токсична доза — це кількість лікарського засобу, прийнятого людиною, яка призводить до токсичних проявів (порушення фізіологічних функцій організму).

Діапазон між мінімальною терапевтичною та мінімальною токсичною дозою називають широтою терапевтичної дії. Чим вона більша, тим лікарський препарат безпечніший і лікар може підібрати для пацієнта індивідуальну ефективну та безпечну дозу препарату.

У медичній практиці виділяють і такий термін, як «смертельна доза», після прийому якої настає летальний результат. Тому перед прийомом будь-яких ліків найкраще проконсультуватися з лікарем і суворо дотримуватися його рекомендацій, а також уважно ознайомитися з інструкцією.

Найбезпечнішим вважається оптимальне дозування. Це дозування, при якому досягається бажаний ефект, а побічні дії мінімальні. Оптимальну дозу ліків потрібно приймати з періодичністю, яка визначається лікарем. У фармакології це прийнято називати режимом дозування.

Режим дозування — це частота, з якою потрібно пити ліки, тобто кількість прийомів медикаментів на добу. Загальна добова доза розраховується, виходячи з дози та кількості її прийомів у день. У всіх інструкціях вказується, як приймати ліки до їжі або після їжі, а також скільки разів це потрібно робити. Для кожного віку й фізіологічного стану дозування індивідуальне.

Після того, як ми розповіли про особливості дозувань, пояснимо в яких лікарських формах вони випускаються та які бувають способи введення.

Як приймати ліки: лікарські форми й шляхи їх введення

Лікарська форма — це фізична форма дози лікарського засобу. Медичні препарати можуть бути у формі таблеток, капсул, сиропів, розчинів, суспензій, аерозолів, пластирів, мазей і т.д.

Кожна лікарська форма також ділиться на кілька видів, наприклад, таблетки з пролонгованим вивільненням, таблетки для розсмоктування, букальні (защічні) таблетки. У різних форм випуску може бути різне дозування (наприклад, капсула 500 мг, суспензія 5 мл).

Шляхом введення називається спосіб введення в організм людини лікарського засобу. Існують два типи шляхів введення: ентеральний та парентеральний.

Ентеральний спосіб означає всмоктування діючих речовин препаратів через слизову оболонку шлунково-кишкового тракту. Він може бути таких видів:

пероральний (через рот);
сублінгвальний (під язик);
ректальний (через анальний отвір).

Під парентеральним способом мається на увазі введення ліків безпосередньо в кров без задіяння шлунково-кишкового тракту. В основному, при парентеральному методі в організм людини вводяться ін'єкції, які бувають таких видів:

внутрішньовенні (у вену);
внутрішньом'язові (як правило, вводяться в зону сідниць, живота або передпліччя);
підшкірні (у зовнішню поверхню плеча або в підлопаткову область);
інфузійні (внутрішньовенні вливання з допомогою крапельниці).

Крім того, ще існують назальні, вушні й очні краплі, які потрібно капати в око, вушну раковину й носову порожнину відповідно. Також окремо виділяють групу препаратів вагінального введення.

Щоб точно знати, як приймати таблетки та інші медикаменти, перед їх прийомом слід уважно ознайомитися з інструкцією.

Особливості дозування для різних випадків

Одна й та ж сама доза може бути неефективною для людей різного віку та фізіологічного стану, тому в інструкціях до препаратів вказуються особливості дозування ліків для різних пацієнтів. У деяких станах, наприклад, під час вагітності або ниркової недостатності від застосування певного переліку препаратів найкраще відмовитися.

Перед призначенням доз лікарського засобу для різних пацієнтів береться до уваги безліч чинників, серед яких:

вік;
статева приналежність;
вага;
наявні захворювання;
стан печінки та нирок;
індивідуальна чутливість до компонентів препарату;
період вагітності та годування грудьми;
швидкість метаболізму;
стан шлунково-кишкового тракту;
чи приймає пацієнт інші ліки.

Особливу увагу потрібно звертати на сумісність препаратів. Наприклад, пити кілька медикаментів з групи НПЗЗ (нестероїдні протизапальні препарати) не рекомендовано, оскільки це підвищує ризик побічних ефектів. Перед прийомом декількох лікарських засобів найкраще проконсультуватися з лікарем.

Щоб не нашкодити своєму здоров'ю, не збільшуйте призначені вам дозування препаратів і приймайте їх чітко за приписом лікаря.

У наступному пункті розглянемо відміну дитячих дозувань від дорослих і розповімо про способи їх розрахунку.

Як приймати ліки дітям: особливості дозування і їх розрахунок

Для дітей не підходять дозування, які ефективні при лікуванні дорослих, бо їхній організм ще не сформувався й він має свої особливості, крім того, вага дитини в кілька разів менша, ніж вага дорослої людини.

В інструкціях до всіх препаратів вказується, скільки даного засобу безпечно приймати дітям різного віку. Ці правила не можна ігнорувати, так як, не дотримуючись їх, ви можете нашкодити своїй дитині.

Що стосується розрахунку дози препарату для дітей, то її можна підраховувати декількома способами, а саме:

на 1 кг маси тіла;
на одиницю поверхні тіла;
на рік життя;
у залежності від способу введення.

Для її розрахунку існує кілька формул. Наведемо приклади найпопулярніших з них.

Формула по Кларку.

а — доза для дитини;
А — доза для дорослого;
М — маса тіла дитини.

Формула за Юнгом.

а — доза для дитини;
А — доза для дорослого;
М — маса тіла дитини;
В — вік дитини.

Щоб не нашкодити своїй дитині й не помилитися в дозуваннях, краще звернутися до медичного фахівця за призначенням курсу лікування. Також прийом ліків дітьми потрібно контролювати й зберігати медикаменти при зазначеній в інструкції температурі, у недоступному для них місці.

Перед застосуванням будь-якого лікарського засобу проконсультуйтеся з лікарем і уважно прочитайте виписаний вам рецепт або призначення, а потім вивчіть інструкцію препарату. Не займайтеся самолікуванням, це може бути небезпечно для вашого здоров'я.

А ви знаєте, які ліки можна між собою поєднувати так, щоб не виникали побічні реакції? У новій статті ми розповідаємо про те, чи можна комбінувати між собою парацетамол та ібупрофен, і як це правильно робити .

Осінній сезон застуд повільно, але впевнено підходить до свого розпалу, і щоб бути готовим його зустріти, потрібно заздалегідь подбати про свою домашню аптечку. Читайте наш новий матеріал, де apteka24.ua рекомендує, що обов'язково повинно бути в «осінній» аптечці від грипу та застуди .

apteka24.ua — перша інтернет-аптека, якій можна довіряти.

Джерела

Відмова від відповідальності

apteka24.ua надає вичерпну і надійну інформацію з питань медицини, здоров'я і благополуччя, однак постановка діагнозу і вибір методики лікування можуть здійснюватися тільки вашим лікарем! Самолікування може бути небезпечним для вашого здоров'я. apteka24.ua не несе відповідальності за можливі негативні наслідки, що виникли в результаті використання користувачами apteka24.ua інформації, розміщеної на сайті.

Таблетки від захитування та нудоти (Dimenhydrinate tablets) (260830) - інструкція із застосування ATC-класифікація

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, лактози моногідрат, магнію стеарат, барвник жовтий захід FCF (Е 110).

Лікарська форма

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки оранжевого кольору, круглі, плоскі. З одного боку таблетки є відбиток «APO 50» або немає, з іншого — дві поперечно-перетяті риски.

Фармакотерапевтична група

Засоби, які застосовуються при вестибулярних порушеннях. Код АТХ N07C A.

Фармакологічні властивості

Дименгідринат є хлортеофіліновою сіллю відомого антигістамінного засобу дифенгідраміну, який блокує Н₁-рецептори і містить приблизно 55% дифенгідраміну та 45% 8-хлортеофіліну. Фармакологічна активність дименгідринату зумовлена дифенгідраміном, який пригнічує центральну нервову систему (ЦНС), має антихолінергічну, антиеметичну, антигістамінну та місцевоанестезуючу активність.

Антихолінергічна дія: пригнічення стимуляції вестибулярного апарату при запамороченні (синдром Меньєра, морська та повітряна хвороба). Дименгідринат пригнічує стимуляцію лабіринту протягом 3 годин після прийому.

Антиеметична дія: пригнічення блювотного рефлексу. Точний механізм не встановлений. Дименгідринат пригнічує блювотний рефлекс при введенні апоморфіну, однак неефективний при блюванні, спричиненому еметогенною хіміотерапією. При тривалому застосуванні протиблювотна дія може зменшуватися.

Антигістамінна дія: значний седативний ефект проявляється за рахунок центральної М-холіноблокуючої дії. Пригнічувальна дія на ЦНС триває протягом кількох днів застосування дименгідринату.

Після прийому внутрішньо добре абсорбується у травному тракті. Протиблювотна дія настає приблизно через 30 хв, тривалість дії — 3–6 годин. Широко розподіляється в організмі, включаючи центральну нервову систему. Ступінь зв'язування з білками плазми крові — 78%.

Активний компонент дименгідринату дифенгідрамін метаболізується у печінці та екскретується переважно у вигляді метаболітів протягом 24 годин. Мінімальна кількість незміненої речовини виводиться із сечею.

Період напіввиведення становить приблизно 3,5 години.

Показання

Запобігання і усунення нудоти та блювання як проявів морської і повітряної хвороби, при застосуванні променевої терапії, лікарських засобів (окрім засобів, що застосовуються для хіміотерапії при онкологічних захворюваннях) та після операцій.
Симптоматичне лікування хвороби Меньєра та інших порушень вестибулярного апарату.

Протипоказання

Підвищена чутливість до дименгідринату та до інших протигістамінних засобів подібної структури або до будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу засобу.

Закритокутова глаукома, підвищений внутрішньочерепний тиск, феохромоцитома, порфірія, гіперплазія простати з затримкою сечовипускання, епілепсія, еклампсія, гострий напад астми, тяжка печінкова недостатність, тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну ≤ 25 ммоль/хв).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Слід уникати одночасного прийому алкоголю з дименгідринатом, оскільки можлива зміна та посилення дії дименгідринату.

Дифенгідрамін може підсилювати антихолінергічну дію інших лікарських засобів (наприклад, атропіну, протипаркінсонічних лікарських засобів, трициклічних антидепресантів) та пригнічувальну дію на центральну нервову систему (ЦНС) таких засобів, як барбітурати, снодійні, седативні, транквілізатори, антидепресанти, морфін (анальгетики, протикашльові, лікарські засоби для замісної терапії), бензодіазепіни, нейролептики, антигіпертензивні препарати центральної дії, баклофен, талідомід.

Препарат може підсилювати пригнічувальну дію на ЦНС протиепілептичних лікарських засобів.

Одночасний прийом разом з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) може підсилювати антихолінергічну дію дифенгідраміну; в окремих випадках повідомлялося про паралітичний синдром (іноді загрозливий для життя), затримку сечі, підвищений внутрішньоочний тиск, також можливе зниження артеріального тиску, седативна дія на центральну нервову систему та порушення дихання.

Лікарський засіб підсилює вплив діазепаму, чинить дію, протилежну дії амфетамінів та їх похідних. Прийом дименгідринату знижує дієвість кортикостероїдних препаратів та антикоагулянтів для перорального прийому.

Одночасне застосування з препаратами вісмуту, знеболювальними і психотропними засобами, а також скополаміном може спричинити погіршення зору.

Особливої обережності слід дотримуватися, призначаючи лікарський засіб пацієнтам, які застосовують засоби, що призводять до подовження інтервалу QT (засоби проти аритмії І та ІІ класу: деякі антибіотики, наприклад еритроміцин, засоби проти малярії, антигістамінні засоби, препарати нейролептичної дії), або препарати, що призводять до гіпокаліємії (наприклад, деякі специфічні сечогінні засоби).

Дименгідринат може приховувати побічну дію ототоксичних засобів, наприклад аміноглікозидів.

Терапію із застосуванням дименгідринату слід скасувати не менше ніж за три дні до проведення алергічних проб, оскільки його прийом може призвести до отримання хибнонегативного результату.

Особливості застосування

З особливою обережністю слід призначати лікарський засіб пацієнтам, які страждають на захворювання печінки та нирок, гіпертиреоз, брадикардію, артеріальну гіпертензію, хронічні захворювання органів дихання, бронхіальну астму, гіпокаліємію, гіпомагніємію, пілоростеноз та пілоро-дуоденальну обструкцію, виразку шлунка, кишкову непрохідність, мають вроджений синдром подовження інтервалу QT або інші клінічно значущі порушення роботи серця (серцево-судинні захворювання, порушення кровообігу, аритмії), одночасно приймають інші лікарські засоби, що призводять до подовження інтервалу QT або до гіпокаліємії.

З обережністю слід призначати лікарський засіб пацієнтам літнього віку, оскільки вони мають більшу схильність до розвитку ортостатичної гіпотензії, ожиріння, хронічного запору (ризик розвитку паралітичного синдрому), гіпертрофії передміхурової залози, хвороби Паркінсона, а також частіше приймають седативні засоби. Таким пацієнтам слід приймати найнижчу рекомендовану дозу для дорослих, оскільки вони чутливі до антихолінергічних ефектів препарату.

Лікарський засіб містить лактозу.

Якщо у Вас встановлено непереносимість деяких цукрів, проконсультуйтесь з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.

Пацієнти із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або глюкозо-галактозною мальабсорбцією не повинні приймати цей лікарський засіб.

Лікарський засіб містить барвник жовтий захід FCF (Е 110), який може спричиняти алергічні реакції.

Застосування у період вагітності або годування груддю

У період вагітності лікарський засіб протипоказаний. Дименгідринат у невеликій кількості проникає у грудне молоко, тому під час лікування годування груддю слід припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Прийом препарату може спричинити сонливість, порушення координації рухів, запаморочення, збільшення часу реакції, тому під час застосування препарату слід утримуватися від керування автотранспортними засобами або роботи з механізмами з підвищеним ризиком травматизму.

Спосіб застосування та дози

Приймати перорально, незалежно від прийому їжі. Таблетку можна запити невеликою кількістю води.

Запобігання і усунення нудоти та блювання як проявів морської і повітряної хвороби, при застосуванні променевої терапії, лікарських засобів та після операції

Для профілактики морської та повітряної хвороби рекомендовану дозу слід прийняти не менш ніж за півгодини до посадки у транспортний засіб (літак або корабель).

Дорослим і дітям віком від 12 років:

рекомендована доза становить 50 мг (1 таблетка) за 30–60 хвилин до початку поїздки, прийом можна повторювати при необхідності по 50–100 мг кожні 4–6 годин.

Максимальна добова доза не має перевищувати 400 мг.

Дітям віком 6–12 років:

рекомендована доза становить 25–50 мг (1/2–1 таблетка), прийом можна повторювати при необхідності кожні 6–8 годин. Максимальна добова доза не має перевищувати 150 мг.

Дітям віком 2–6 років:

рекомендована доза становить 25 мг (1/2 таблетки), прийом можна повторювати при необхідності кожні 6–8 годин. Максимальна добова доза не має перевищувати 75 мг.

Максимальна добова доза у педіатричній практиці не має перевищувати 5 мг/кг.

Пацієнтам літнього віку слід застосовувати початкову дозу 25 мг (1/2 таблетки).

При хворобі Меньєра та інших порушеннях вестибулярного апарату

Дорослі: 50–100 мг (1–2 таблетки) кожні 4–6 годин при необхідності, не перевищуючи максимальної добової дози 400 мг.

З обережністю призначати пацієнтам з нирковою та/або печінковою недостатністю.

При печінковій недостатності дозу слід зменшити в 2 рази.

При нирковій недостатності доза звичайна.

Діти

Ефективність та безпека застосування лікарського засобу дітям віком до 2 років не встановлені. Застосовувати препарат можна дітям віком від 2 років.

Передозування

Симптоми. Перші симптоми передозування з'являються через 0,5–2 години після прийому токсичної дози (25 мг/кг маси тіла), переважно у вигляді головного болю, запаморочення, стомлюваності та сонливості.

Через деякий час з'являються додаткові симптоми: свербіж, звуження судин шкіри, розширення зіниць з уповільненням рефлексу зіниць, циклоплегія, ністагм, зниження м'язової сили, сухожильний рефлекс та затримка сечовипускання. Частота серцебиття значно підвищується, артеріальний тиск підвищується або знижується.

Спостерігаються також симптоми пригнічення центральної нервової системи (ЦНС) (нерозбірлива мова, дезорієнтація у часі та просторі, атаксія, кома) або збудження ЦНС (судоми, психоз із галюцинаціями), що поступово підсилюються.

Лікування: промивання шлунка, призначення ентеросорбентів, симптоматична терапія.

Побічні реакції

З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, сонливість, збудження, безсоння, пригнічений стан, стомлюваність, збільшення часу реакції, м'язова слабкість, порушення координації рухів, тремор, тривожність, порушення концентрації та пам'яті, судоми, галюцинації.

З боку органів зору: глаукома, порушення зору, підвищення внутрішньоочного тиску, можливе помутніння зору, диплопія.

З боку органів слуху: шум у вухах.

З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття, тахікардія, аритмія, напади стенокардії, артеріальна гіпотензія, у тому числі ортостатична.

З боку шлунково-кишкового тракту: біль у шлунку, діарея, запор, сухість у роті, нудота, блювання, підвищення або зниження апетиту, збільшення маси тіла.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: алергічні реакції, фоточутливість, ексфоліативний дерматит, висипання, кропив'янка.

З боку лімфатичної системи та системи кровотворення: гемолітична анемія.

З боку імунної системи: ангіоневротичний набряк, рідко анафілактичний шок.

З боку сечовивідної системи: порушення сечовипускання (утримання сечі через антихолінергічний ефект), утруднення сечовипускання.

З боку гепатобіліарної системи: порушення функцій печінки, холестатична жовтяниця.

З боку органів дихання: закладеність носа, підвищення в'язкості бронхіального секрету.

Інші: артралгія, зниження потовиділення, сухість слизових оболонок.

Тривалий прийом дименгідринату може призвести до утворення залежності від лікарського засобу.

Як правильно пити таблетки: до їжі, під час чи після?

Під час лікування необхідно враховувати безліч нюансів, від яких залежить ефективність самого процесу. У тому числі варто знати, як правильно пити таблетки, щоб вони діяли і чинити виключно позитивний вплив на організм. Тому так важливо дотримуватися зазначеного лікарем дозування, рекомендацій щодо застосування засобу, а також розуміти, чи варто здійснювати прийом препаратів під час їжі, після або до.Знання того, коли приймати ліки, може допомогти вам отримати лікування якнайшвидше та уникнути шкоди собі.

Якими можуть бути вимоги до приймання препаратів

Кожен лікарський препарат має конкретну інструкцію по безпечному застосуванню, в якій чітко прописується, як приймати таблетки до їди, як правильно їх запивати і навіть можливий вплив конкретного препарату на травлення. Зазначеної інформації достатньо, щоб розуміти, як саме варто пити таблетки. Недотримання інструкції застосування призведе до того, що ліки будуть недієвими або ж завдадуть шкоди.

Але в деяких випадках лікар може вказувати дозування, яке може не збігатися із зазначеним в інструкції. Подібне можливо, адже виробники вказують усереднену інформацію, яка може не збігатися з конкретним клінічним випадком. Адже знаючи, як правильно приймати ліки, ви не зможете нашкодити собі навіть випадково. Достатньо лише дотримуватися деяких рекомендацій:

запивати будь-які препарати тільки чистою водою, а не чаєм, соком, кавою, смузі;
вживати виключно ту кількість, яка приписується лікарем;
дотримуватися режиму, складеного саме для вас.

Варто розуміти, що в кожному окремому випадку схема лікування та вживання медикаментів можуть суттєво відрізнятись. Саме тому не варто слухати сторонніх порад, а спиратися виключно на думку фахівця. Тільки він зможе підказати, через скільки часу діють таблетки і як правильно вживати ліки, щоб вони почали діяти максимально ефективно.

Спосіб прийому препарату до, після або навіть разом із їжею впливає на його дію та ефективність. І багато хто плутає визначення “разом із їжею” і “натщесерце”, вважаючи, що вживання їжі – це тільки повноцінний обід або сніданок. Насправді така думка помилкова. Будь-який продукт, крім чистої води, під час потрапляння в шлунок провокує вироблення різноманітних ферментів і соляної кислоти. До речі, саме тому рекомендують запивати препарати чистою водою. Інакше таблетка починає діяти не в кишечнику, а почне розчинятися в шлунку під впливом кислот. Саме тому не варто використовувати чаї, соки, молоко та інші аналогічні поживні рідини.

Також варто розуміти, що натщесерце – це щонайменше за кілька годин після вживання їжі та кілька годин після. Подібний період вважається максимально безпечним і дозволяє уникнути змішування медикаментів із залишками їжі в шлунку.

Яка залежність між прийомом таблеток і вживанням їжі

Насправді існує певна закономірність між деякими ліками та системою травлення. Адже є деякі лікарські препарати, здатні чинити подразнювальний ефект на слизові шлунка. Саме їх рекомендують вживати після прийому їжі, через 30-60 хвилин після закінчення трапези. Подібний підхід дає змогу знизити можливий шкідливий ефект.

Для тих препаратів, які необхідно вживати під час прийому їжі, можна просто одразу після закінчення трапези прийняти таблетку. Однак важливо пам’ятати, що в деяких випадках може бути небажаним приймати ліки під час споживання певної їжі. Так, оральні контрацептиви можуть просто не засвоїтися під час спільного приймання із занадто жирною їжею.