Смерть Березовського. "Відкритий" вердикт

Чутки та домисли про смерть російського олігарха та колись впливового політичного гравця Бориса Березовського досі у ході. Вбивство чи самогубство – це головне питання. Він залишився відкритим і після офіційного розслідування, яке не спричинило розуміння причини смерті. Березовський жив у Великій Британії з початку 2000-х років, в Росії звинувачувався у численних злочинах (шахрайстві, відмиванні грошей, спробі насильницького захоплення влади) і був заочно засуджений до ув'язнення. Еміграція його збіглася за часом із відходом в опозицію Володимиру Путіну, якого до 2000 року Березовський підтримував.

23 березня 2013 року о 15 годині 18 хвилині до служби швидкої допомоги містечка Аскот у графстві Беркшир надійшов телефонний дзвінок охоронця Бориса Березовського. Лікарі та поліцейські, що прибули, виявили його мертвим у ванній кімнаті з уривком шнура на шиї, інший кінець шнура звисав з поперечини душу. Ознак насильства на тілі не було виявлено. Все це сталося у будинку другої дружини "опозиційного" олігарха Галини Бешарової.

У разі смерті за нез'ясованих обставин у Великій Британії проводиться так званий інквест – судові слухання, мета яких – з'ясування причин смерті та виявлення причетних до неї осіб. Інквест у справі про смерть Березовського проводив суддя-коронер Пітер Бедфорд. Підготовка до слухань тривала рік. Вони проходили 26 та 27 березня 2014 року. На них було заслухано свідчення поліції, судмедекспертів, друзів та родичів Березовського. Розглядалися дві версії: самогубство та вбивство.Зваживши на всі факти, результати експертиз та докази, суддя-коронер оголосив, що не зміг дійти однозначного остаточного визначення причини смерті і що його вердикт залишається відкритим. Британське право розглядає відкритий вердикт як доказ того, що смерть, що розслідується, продовжує залишатися підозрілою, а її причину неможливо на даний момент з достовірністю визначити.

Бориса Березовського було поховано 8 травня 2013 року на кладовищі Бруквуд у графстві Суррей. Після відспівування в цвинтарній каплиці за православним обрядом на могилі було встановлено простий православний хрест із табличкою, де позначено два імені: Борис Березовський і Платон Єленін – під останнім ім'ям Березовський значився у своєму британському паспорті; під цим же ім'ям він фігурував у поліцейському розслідуванні. Православ'я і хрещення Борис Березовський прийняв ще в Москві до втечі до Великобританії. У день похорону лондонська "Таймс" (The Timеs) назвала Березовського "майстром інтриги", зазначивши, що "навіть після смерті він не зміг знайти заспокоєння". Наскільки все ж таки реалістична і психологічно достовірна версія самогубства Березовського? Говорить його соратник, колишній голова заснованого Березовським "Фонду громадянських свобод" Олександр Гольдфарб.

– Вона не просто вірогідна. Вважаю, що це було саме самогубство. А точніше, доведення до самогубства. Його цькували всі ці 10 років, які він був у вигнанні і, зрештою, довели до глибокої депресії, до самогубства. Тож, звичайно, це не просте самогубство. Це результат багаторічного цькування, дуже великого стресу, спроб убивства, замахів – це все було. Тому якщо вже кого суворо судити, то це не його.Хоча в тому, що він допоміг привести до влади Путіна, звісно, ​​була величезна трагедія, насамперед, для нього самого.

– А що означає цей відкритий вердикт? Значить, є якась ймовірність, що він не наклав на себе руки?

- Так, якась ймовірність, безумовно, є. Справа в тому, що був виступ одного експерта – психолога, фахівця із самогубств, якого привела сім'я – доньки Бориса. І цей експерт показав, що на 100% версію вбивства виключити не можна, тому що не можна бути впевненим, що не проникли якісь люди до будинку, які вчинили вбивство та не залишили жодних слідів.

– На публічних слуханнях у справі про загибель Олександра Литвиненка, що проходять у Лондоні, на яких ви давали свідчення кілька разів як свідок, вам поставили запитання: чи був Борис Березовський людиною, здатною використовувати вбивство як аргумент у суперечці? Чому це питання було поставлене?

– Справа в тому, що із самого початку преса висловлювала різні версії вбивства Литвиненка. Писали, що за смертю Литвиненка міг стояти Березовський, що це могли бути британські спецслужби, що це могла бути якась мафія, що це могла бути Російська держава, ще якась держава. Усі ці версії щодо статусу розслідування мають бути розглянуті. Завдання розслідування, яке ведеться в Лондоні, не тільки з'ясувати, що сталося, а й спростувати решту версій. Версія про участь Березовського у вбивстві Литвиненка розглядалася в суді саме з тієї простої причини, що про це багато писали і продовжують писати російські переважно ЗМІ. Думаю, це відбувається з подачі держави, з подачі основних підозрюваних у кримінальному злочині.

– Прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков заявив, що незадовго до смерті Березовський надіслав Путіну покаяний лист, у якому просився до Росії і вибачався особисто у Путіна за свою опозиційну діяльність. Наскільки достовірним є це повідомлення?

У тому, що він допоміг привести до влади Путіна, була величезна трагедія, насамперед для нього самого

– Я думаю, що це правда, хоч сам цього листа не бачив. Але люди, котрі бачили, кажуть, що воно було. Я думаю, цей не до кінця встановлений факт мало що змінює стосовно прийнятої мною версії про вимушене самогубство. Людина, яка хвора на важку депресію, здатна на ірраціональні дії, такі як самогубство або написання покаяних листів. Я знаю, що у Бориса останні кілька місяців життя, мабуть, півроку була тяжка клінічна депресія. У такому стані будь-яка людина може зробити все, що завгодно.

На публічних слуханнях у справі про отруєння радіоактивним полонієм у 2006 році Олександра Литвиненка, які проходять зараз у Лондоні, було оголошено деякі службові документи лондонської поліції, зокрема, протоколи допитів Бориса Березовського незабаром після вбивства Литвиненка. Його допитували двічі: у 2006 і 2007 році, причому під час другого допиту питання йому ставив не тільки слідчий лондонської поліції, а й слідчий Генеральної прокуратури, який прибув з Росії.

З цих документів випливає, що у Росії, а й у Англії робилися спроби вбити Березовського. У свідченнях від 26 грудня 2006 року Березовський повідомив, що першу спробу його вбити було здійснено ще в Росії в червні 1994 року, коли було підірвано його автомобіль.Тоді загинув шофер, а сам Борис Березовський та його охоронець були поранені. Вдруге наказ його вбити було отримано ФСБ у 1998 році – про це повідомив йому Олександр Литвиненко, а Березовський організував витік інформації на телеканалі ГРТ, який на той час належав йому. Через рік чи два після еміграції до Великобританії, повідомив під час допиту Березовський, його відвідали представники поліції графства Суррей, де він мав маєток, і розповіли, що їм вдалося запобігти черговому замаху на нього. У поліції з'явилася інформація про те, що двоє уродженців Чечні мали намір його вбити. Після цього Березовський, за його словами, вжив необхідних заходів для посилення охорони. "Використання чеченців як інструмент, – зазначає Березовський у своїх свідченнях, – звичайна практика ФСБ".

За такої історії замахів не дивно, що версія вбивства Березовського знаходить через два роки після його смерті чимало прихильників. Хоча найближче оточення одного з непримиренних ворогів путінського режиму схиляється до версії самогубства.

10 років тому помер Борис Березовський — один із головних героїв пострадянської Росії, який багато в чому визначив її історію Дивовижне життя бізнесмена та політика у фотографіях

10 років тому – 23 березня 2013 року – в одному з будинків у британському Аскоті виявили тіло російського бізнесмена та політика Бориса Березовського. За офіційною версією, Березовський наклав на себе руки, проте обставини його смерті, як і багато епізодів його життя, досі оповиті таємницею. У 1990-ті ім'я Березовського стало синонімом слова олігарх. Його називали «сірим кардиналом» і водночас «політичним авантюристом».Він був серед людей, які привели Путіна до Кремля — а в нульові емігрував до Лондона і став одним із найзапекліших критиків путінського режиму. "Медуза" розповідає про головні події його дивовижного життя.

Борис Березовський народився 23 січня 1946-го у Москві. До розпаду СРСР він встиг попрацювати інженером, захистити кандидатську, а потім докторську дисертацію, очолити лабораторію Інституту проблем управління Академії наук СРСР і навіть стати 1978 лауреатом Премії Ленінського комсомолу. Одним із найважливіших моментів цього етапу кар'єри Березовського, як виявиться пізніше, виявилося співробітництво з «АвтоВАЗом», де він допомагав впроваджувати системи автоматизованого проектування.

1989 року Березовський створює компанію «ЛогоВАЗ» — спільне підприємство з «АвтоВАЗом». На тлі дефіциту автомобілів у СРСР «ЛогоВАЗ» займався продажем «реекспортних», тобто повернутих з-за кордону, автомашин ВАЗ. Компанія стала однією з найбільших на ринку. 1992-го Березовський увійшов до ради з промислової політики при уряді РФ. 7 червня 1994-го, коли Березовський виїжджав із дому прийомів «ЛогоВАЗу», поряд із його «мерседесом» спрацювала бомба (на фото автомобіль бізнесмена після вибуху). Березовський зазнав поранень, його водій загинув. За версією слідства, замах організував кримінальний авторитет Сергій «Сільвестр» Тимофєєв. У вересні 1994 року автомобіль із Тимофеєвим був підірваний у центрі Москви; вбивство досі не розкрито.

Переживши замах, Березовський продовжив розширювати свій бізнес і політичний вплив. У 1995 році він був одним із творців Громадського російського телебачення (ГРТ) і разом із Романом Абрамовичем став співвласником нафтової компанії «Сибнефть».1996-го Березовський брав активну участь у президентській кампанії Бориса Єльцина. Після перемоги Єльцина під час виборів Березовський отримав посаду заступника секретаря Ради безпеки РФ, який тоді очолював Іван Рибкін. На фото Рибкін (у центрі) та Березовський (другий ліворуч) на переговорах у Грозному. Зліва міністр інформації та друку самопроголошеної Ічкерії Моволоді Удугов, праворуч - міністр культури Ічкерії Ахмед Закаєв. Після завершення Першої чеченської війни, у травні 1997-го, Березовський брав участь у підписанні мирного договору між РФ та Чеченською республікою Ічкерія.

Восени 1997 Березовського знімають з посади заступника секретаря Ради безпеки РФ і призначають радником керівника адміністрації президента РФ Валентина Юмашева. У квітні 1998-го він стає другим виконавчим секретарем Співдружності незалежних держав (СНД), але позбавляється посади радника глави адміністрації Кремля. На фото, зробленому 18 червня 1998 року, Березовський із президентом РФ Борисом Єльциним.

У листопаді 1998 року Березовський публікує відкритий лист голові ФСБ Володимиру Путіну, у якому говорить про те, що побоюється розправи над собою політичних конкурентів. Через кілька днів після цього співробітники ФСБ, зокрема Олександра Литвиненка (на фото праворуч), дають прес-конференцію, на якій розповідають про план замаху на Березовського. Литвиненка звільняють із ФСБ, він стає керівником служби безпеки Березовського. Відносини з Березовським Литвиненко підтримує аж до 2006-го, коли його вбили у Великій Британії.

У січні 1999 року Березовський стає фігурантом справи про розкрадання коштів «Аерофлоту».У квітні Генпрокуратура РФ видає ордер на його арешт, а Єльцин знімає його з посади виконавчого секретаря СНД «за регулярні дії, що виходять за межі повноважень виконавчого секретаря СНД та невиконання доручень голови Ради глав держав». Березовський заявляє, що Єльцин не має повноважень приймати таке рішення, але посаду в керівництві СНД йому все ж таки доводиться залишити. У листопаді 1999-го всі звинувачення з Березовського знімаються, у грудні цього року він стає депутатом Держдуми. Також 1999-го Березовський купує телеканал ТВ-6 та ВД «Комерсант». На фото Березовський у березні 1999 року, після повернення до Москви з Баку з одного із заходів СНД.

Депутатом Держдуми Борис Березовський, обраний одномандатним округом у Карачаєво-Черкесії, пробув півроку. У липні 2000-го він оголосив, що відмовляється від мандата і йде з Держдуми «з чистою совістю та важкою душею» (на фото, зробленому 19 липня 2000 року, Березовський подає прохання про припинення депутатських повноважень). За словами Березовського, він не бажає «брати участь у розвалі Росії та встановлення в ній авторитарного режиму влади». На початку 2000-го Березовський підтримує президентську кампанію Володимира Путіна, проте вже восени починає його публічно критикувати, називаючи законодавчі ініціативи нового президента антидемократичними. Того ж року Березовський розлучається з акціями ГРТ, продає свою частку в «Сибнафті» Роману Абрамовичу та залишає Росію.

Березовський переїжджає до Великобританії, звідки продовжує критикувати російську владу та особисто Володимира Путіна. Зокрема, він заявляє, що це ФСБ у вересні 1999 року влаштувала вибухи будинків у Москві, Буйнакську та Волгодонську, щоб розпочати Другу чеченську війну.У книзі «ФСБ підриває Росію», написаної Олександром Литвиненком та Юрієм Фельштинським, висувається версія, що вибухи організували російські спецслужби з метою підготувати громадську думку до приходу нового політичного лідера — Володимира Путіна. На фотографії Борис Березовський у Карачаєво-Черкесії у 1999 році.

У Росії у вересні 2001 року Березовському знову звинувачують у справі «Аерофлоту», а 2002-го — у справі про шахрайство з акціями «ЛогоВАЗу». 2007-го російський суд засуджує Березовського у справі «Аерофлоту» до шести років позбавлення волі. Він не визнає законність вироку та називає суд «фарсом». У справі про розкрадання акцій «ЛогоВАЗу» та «АвтоВАЗу» у 2009-му в Росії Березовського засуджують до 13 років позбавлення волі. Росія вимагає від Великобританії видати бізнесмена, але одержує відмову.

Російські правоохоронні органи у 2004 році також висувають Березовському звинувачення у незаконному придбанні державної дачі у підмосковному селищі «Жуківка», а 2007-го — у «спробі насильницького захоплення влади». У цих справах Росія також вимагає від Великобританії видати Березовського, але одержує відмову. Британська влада надає Березовському політичний притулок і видає документи на ім'я Платона Єленіна. На фото, зробленому 24 серпня 2002-го, Березовський біля свого будинку у графстві Суррей.

Залишивши Росію, Березовський продовжує брати участь у її політичному житті. У грудні 2001 року він фінансує партію «Ліберальна Росія» і стає одним із її співголов, але незабаром його виключають через політичні розбіжності, що призводить до розколу.17 квітня 2003-го у Москві вбивають одного з лідерів «Ліберальної Росії» Сергія Юшенкова, який оголосив про відмову співпрацювати з Березовським. Замовником вбивства суд визнає Михайла Коданєва — голову крила «Ліберальної Росії», який підтримав Березовського. Мотивом злочину названо небажання ділитися фінансуванням, яке надавав бізнесмен. На фото Березовський виступає телемостом з Лондона на з'їзді партії «Ліберальна Росія» 14 червня 2003-го.

2012-го Михайло Коданев, який уже вісім років перебуває у в'язниці, оголошує, що справжніми замовниками вбивства Сергія Юшенкова були Борис Березовський та його діловий партнер Бадрі Патаркацишвілі. Слідчий комітет РФ заявив, що вже перевіряв подібні заяви про причетність Березовського до низки резонансних вбивств, зокрема гендиректора ГРТ Владислава Лістьєва, але вони не підтвердилися. Про організацію Березовським вбивства Листьєва, зокрема, у 1996 році у російському Forbes писав журналіст Пол Хлєбніков. Березовський подавав на журнал позов до лондонського суду про наклеп, проте справа закінчилася позасудовою угодою. 2002-го Хлєбніков випустив книгу «Хрещений батько Кремля Борис Березовський, або Історія розграбування Росії», в якій звинуватив бізнесмена у численних злочинах. 10 липня 2004-го Хлєбніков убито у Москві біля редакції Forbes (на знімку — місце злочину). Організатором убивства слідство назвало чеченського кримінального авторитету Хож-Ахмеда Нухаєва, який нібито пішов на злочин через книгу Хлєбнікова «Розмова з варваром». Нухаєв досі перебуває у розшуку.

У Велику Британію на початку 2000-х поїхав не лише Березовський, а й інші російські бізнесмени, зокрема пов'язані з нафтовою компанією ЮКОС, керівників якої Михайла Ходорковського та Платона Лебедєва заарештували у жовтні 2003 року. На фото, зробленому 26 травня 2004-го, акція біля посольства РФ з вимогою звільнити Ходорковського та Лебедєва. У ній брав участь і Березовський. Ходорковський та Лебедєв провели у колонії понад 10 років, їх помилували перед Зимовою Олімпіадою-2014 у Сочі. У грудні 2015 року в Росії Ходорковському, який виїхав з країни одразу ж після помилування, звинуватили у новій справі — про вбивство мера Нефтеюганська Володимира Пєтухова.

Березовський був головним спонсором передвиборчої кампанії колишнього секретаря Ради безпеки РФ Івана Рибкіна, який висунув свою кандидатуру на виборах президента РФ у 2004 році. 5 лютого, приблизно за місяць до дати голосування, Рибкін зник із Москви, його дружина звернулася до поліції. Через п'ять днів Рибкін знайшовся у Києві і спочатку не зміг виразно пояснити, чому там опинився. Пізніше Рибкін заявив, що його заманили в Україну, отруїли, зняли відео, що компрометує, і пообіцяли його опублікувати, якщо він не зніме свою кандидатуру. 5 березня Рибкін оголосив про відмову брати участь у виборах. На фото, зробленому 13 лютого, Рибкін і Березовський після прес-конференції в Лондоні, на якій колишній секретар Ради безпеки РФ розповідав про своє «зникнення».

Іван Рибкін зник із Москви і опинився в Києві невдовзі після того, як публічно заявив, що до вибухів будинків у Москві, Волгодонську та Буйнакську причетні російські спецслужби. Ця версія, зокрема, викладалася у книзі «ФСБ підриває Росію», співавтором якої був Олександр Литвиненко.1 листопада 2006 року, як встановили британські правоохоронні органи, офіцер Головного управління охорони РФ Андрій Луговий та його спільник – бізнесмен Дмитро Ковтун – отруїли Литвиненко радіоактивним полонієм-210. міг бути причетний Березовський (на фото бізнесмен на похороні Литвиненко). Росія відмовилася видати Лугового Великобританії.

На президентських виборах 2008 року кандидатом від опозиції збирався стати колишній глава уряду Михайло Касьянов. зібрані підписи. Березовську кандидатуру Касьянова не підтримав. "Молода гвардія Єдиної Росії" на акції, влаштовані на противагу демонстраціям "Іншої Росії", виходила з портретами Березовського, образ якого активно використовувала російська пропаганда На фото акція "Молодої гвардії" 14 квітня 2007 року.

Лідер коаліції "Інша Росія" Едуард Лимонов запропонував ідею "Стратегії-31" - проведення 31 числа кожного місяця (якщо в ньому 31 день) акцій на захист свободи зборів, яку гарантує 31 стаття Конституції Росії. Акції проводилися як у Росії, так і в інших країнах світу. На фото, зробленому 31 серпня 2010 року, Борис Березовський на акції «Стратегії-31» у Лондоні.

Позов до російського Forbes, поданий Березовським у Лондоні, як вважається, започаткував «судовий туризм», коли росіяни (і не тільки) виносили на розгляд британського правосуддя справи, які мають лише опосередкований зв'язок із Великобританією. Серед них були великі позови від Березовського. Зокрема, 2009 року він заявляв права на частину активів Бадрі Патаркацишвілі, який помер у лютому 2008-го. Найгучнішим процесом став позов Бориса Березовського до Романа Абрамовича. Березовський заявляв, що під тиском і погрозами був змушений поступитися Абрамовичу частки в «Сибнафті» та «Русалі» за заниженою ціною, і вимагав компенсацію в 5,6 мільярда доларів. Позов Березовський (фото зроблено 3 жовтня 2011 року у Високого суду Лондона) програв.

Після програного суду, як писали британські ЗМІ, Березовський зіткнувся із фінансовими труднощами, пов'язаними з необхідністю покрити судові витрати. Родичі Березовського говорили, що він перебував у пригніченому стані. 23 березня 2013 року тіло 67-річного Березовського виявили в Аскоті — в будинку, який належав його колишній дружині. Правоохоронці Великобританії назвали пріоритетною версією смерті бізнесмена самогубство. Незадовго до смерті Березовський писав Путіну, зізнаючись у скоєних помилках, говорив про каяття і просив дати можливість повернутися до Росії. Путін заявив, що отримав два однакові листи від Березовського; друге – вже після смерті бізнесмена. Розкривати зміст листів він відмовився, заявивши лише, що залишив їх без відповіді.

Фоторедактор Євген Фельдман

Помер бізнесмен Борис Березовський

Тіло 67-річного опального олігарха виявив у суботу в будинку його колишньої дружини у містечку Аскот у графстві Беркшир охоронець Березовського, якому довелося виламувати двері ванною.

"Швидка допомога" прибула на виклик о 15:18 за місцевим часом і констатувала смерть Березовського.

Британська поліція, яка розслідує обставини смерті Бориса Березовського, заявила, що вона не має підстав підозрювати участь будь-якої третьої сторони у смерті російського бізнесмена.

Поліція графства Беркшир заявила, що як запобіжний засіб було проведено біолого-хімічне та радіологічне обстеження будинку.

Як повідомляє кореспондент Бі-бі-сі Річард Галпін, деякі джерела стверджують, що останнім часом Березовський перебував у пригніченому стані та відчував фінансові труднощі.

З 2000 року Березовський мешкав у Британії, де отримав політичний притулок.

Суди та замахи

У Росії бізнесмен був заочно визнаний винним у шахрайстві та легалізації грошових коштів, придбаних злочинним шляхом під час укладання договору на поставку великої партії автомобілів між ВАТ "АвтоВАЗ" і "АТЗТ ЛогоВАЗ", і засуджений до позбавлення волі на 13 років.

Росія неодноразово вимагала його екстрадиції від Великої Британії.

Прес-секретар російського президента Дмитро Пєсков заявив, що перед смертю опальний бізнесмен Борис Березовський надсилав Володимиру Путіну листа з проханням про прощення та можливе повернення до Росії.

В інтерв'ю Бі-бі-сі Пєсков сказав, що Кремль не має наміру публікувати текст листа.

На Бориса Березовського було скоєно шість замахів і спроб замахів.

Внаслідок одного із замахів 7 червня 1994 року загинув водій, був тяжко поранений охоронець, сам Березовський отримав опіки. Жоден із замахів не було розкрито.

Торік у Лондоні Борис Березовський програв суд Роману Абрамовичу.

Березовський звинувачував Абрамовича у порушенні довіри та контрактів - зокрема, у тому, що у 2000 році Абрамович змусив його продати частку у нафтовій компанії "Сибнафта" за малу частину її справжньої вартості. Також у позові фігурував "Русал".

Загальна сума позову Березовського до Абрамовича перевищувала 6 млрд. доларів.

У жовтні минулого року газета Times повідомила, що Березовський відкликає всі позови з Високого суду. Експерти пов'язували це з невдачею судового позову проти Абрамовича.

У січні нинішнього року Борис Березовський знову повернувся до Високого суду Лондона, де виступив відповідачем за позовом його громадянської дружини Олени Горбунової, з якою він прожив у Британії багато років.

Березовський перебував у трьох шлюбах. У нього залишилося шестеро дітей та стільки ж онуків.

Вчений та бізнесмен

Борис Березовський народився у Москві 23 січня 1946 року.

У 1967 році закінчив факультет електроніки та лічильно-вирішальної техніки Московського лісотехнічного інституту, у 1973-му - механіко-математичний факультет МДУ.

В 1983 захистив докторську дисертацію на тему "Розробка теоретичних основ алгоритмізації прийняття передпроектних рішень та їх застосування".

З 1991 - член-кореспондент Російської академії наук, член Міжнародного наукового товариства з теорії прийняття рішень, засновник Міжнародного наукового фонду.

Борис Березовський був автором понад 100 наукових праць та низки монографій.

1989 року Березовський активно почав займатися бізнесом.Він став засновником і найбільшим акціонером низки провідних російських компаній: ЛогоВАЗ, АВВА, ГРТ, Сибнефть, Русал та ін.

Він входив до числа співвласників телекомпанії ТВ-6, видавничого дому "Комерсант", "Независимой газеты", "Новых Известий".

1992 року створив перший приватний незалежний благодійний фонд "Тріумф" на підтримку російської культури.

1995 року Березовський почав займатися політикою.

1996 року Березовський об'єднав російських олігархів у боротьбі проти комуністів.

Запропонував президенту Борису Єльцину призначити Анатолія Чубайса керівником виборчого штабу, а згодом переконав генерала Олександра Лебедя підтримати Єльцина на виборах, на яких той здобув переконливу перемогу.

Політика та Березовський

У 1996-1997 роках він виконував обов'язки заступника секретаря Ради безпеки РФ. У зв'язку з цим призначенням він вийшов із громадянства Ізраїлю, яке прийняв 1993-го. У травні 1997 року за його безпосередньої участі було підписано мирний договір між Російською Федерацією та Чеченською Республікою Ічкерія. Було знято з посади з ініціативи Чубайса та Бориса Нємцова.

У 1998-1999 роках. Березовський працював виконавчим секретарем Співдружності незалежних держав (СНД). У 1998 р. розробив концепцію реформування СНД, яку було скасовано після його відставки, ініційованої головою уряду РФ Євгеном Примаковим.

Підпис до фото, Восени минулого року Березовський відкликав всі свої позови з лондонського Високого суду.

У 2000 році Березовський брав активну участь у кампанії з обрання Володимира Путіна президентом РФ.

Влітку 2000 року на знак незгоди з політикою Путіна відмовився від депутатського мандата Держдуми РФ, а восени під тиском Кремля виїхав із Росії.

2001 року заснував у Нью-Йорку Фонд громадянських свобод для підтримки демократичних реформ на пострадянському просторі. Спільно із Сергієм Юшенковим та Володимиром Головлєвим заснував опозиційну путінському режиму партію Ліберальна Росія.

В основу ідеології партії було покладено "Маніфест російського лібералізму", написаний Березовським.

2003 року Березовський отримав політичний притулок у Великій Британії.

2004 року активно підтримав "помаранчеву революцію" в Україні.

2006 року був оголошений Латвією персоною нон грата.

Восени 2006 року в Лондоні радіоактивним ізотопом полоній-210 було отруєно соратника Березовського Олександра Литвиненка.

Офіційна Москва висунула припущення про причетність Березовського до цього злочину, тоді як сам бізнесмен побачив у справі Литвиненка руку Кремля.