Що таке репатріація

Репатріація — це процес повернення людей на їхню батьківщину або країну предків після тимчасового чи постійного проживання за кордоном. Цей термін також пов'язаний з юридичною процедурою набуття громадянства, що застосовується в багатьох країнах Європи, з метою повернення колишніх громадян та їхніх нащадків, які залишили країну не з власної волі. Про те, як відбувається репатріація, що це таке простими словами та які перспективи вона відкриває для іммігрантів із СНД — читайте далі.

Що таке репатріація

чи країну їхніх предків. Часто вона пов'язана з відродженням свого історичного і культурного коріння.

Головна ідея та мета — повернення до країни, з якої людина чи її предки колись емігрували, для відновлення своїх історичних, культурних чи етнічних зв'язків.

Отримання громадянства з репатріації часто мотивоване прагненням знайти нові перспективи та можливості на історичній батьківщині, возз'єднанням з національною спільнотою, а також збереженням та продовженням культурних традицій та спадщини. Цей процес може бути викликаний політичними подіями та змінами у світовій ситуації.

Кожна держава, яка надає таку можливість, встановлює свої правила та вимоги, які людина має виконати, щоб повернутися на свою історичну батьківщину. Тому перед початком процесу важливо ретельно вивчити законодавство та умови країни, що цікавить, щоб успішно здійснити цей важливий і значущий крок у своєму житті.

Історія та приклади репатріації

Ми вже з'ясували, що означає репатріація. Її історія сягає своїм корінням у давнє минуле.Репатріація в Європі тісно пов'язана з військовими конфліктами та геополітичними змінами, які призводили до переміщення безлічі людей з їх звичних місць проживання, як внаслідок примусових заходів (депортації, евакуації), так і у зв'язку з передачею територій, що часто змушувало людей отримувати нове громадянство. .

Сучасні європейські країни, дотримуючись принципів національної єдності, розробили правові процедури, що дозволяють цим людям та їхнім нащадкам відновити історичну справедливість. Приклади можна знайти у різних державах, де уряди надають можливість повернутися своїм громадянам чи нащадкам.

Хто має право на репатріацію

Право зазвичай надається тим, хто має історичні чи родинні зв'язки з народом країни, де можливе проведення цієї процедури. Це може містити людей, які народилися в цій державі, або тих, хто є нащадками вихідців із неї.

Як довести своє право на репатріацію

Щоб отримати громадянство репатріації, потрібні документи, що свідчать про спорідненість. Підійдуть свідоцтва про народження, шлюб, генеалогічні дерева та інші докази, що встановлюють особисту історію та зв'язки з попередніми поколіннями.

В які країни можна переїхати репатріацією

Можливість репатріації залежить від законодавства певної держави. Деякі держави активно підтримують цей процес і надають привілеї для громадян, які повернулися, в той час як в інших країнах процес може бути обмежений певними умовами. Розгляньмо детальніше процедуру репатріації, що це таке простими словами і приклади країн, які ввели цю процедуру.

Порівняння умов репатріації у різних країнах: ключові відмінності

Умови для різних країн відрізняються етапами процедури, переліком документів, термінами та вимогами до заявника.

Перед ухваленням рішення важливо ретельно вивчити законодавство та умови.

Ізраїль активно підтримує репатріацію для єврейських нащадків юдеїв та людей єврейського походження. Процедура репатріації включає доступ до громадянства та різних пільг для олімів (нових репатріантів).

Варто врахувати: Процедура може бути складною і вимагати надання величезної кількості документів, що підтверджують єврейське походження.

Німеччина надає можливість репатріації для німецьких нащадків та німців, які проживають за кордоном. Процедура відносно проста, а громадянство надається із правом на роботу та соціальні пільги.

Ірландія надає громадянство ірландським нащадкам, а також громадянам Північної Ірландії, які бажають переїхати на південь. Процедура є відносно простою і може бути здійснена через програму «Статус давнього ірландця».
Варто врахувати: Може виникнути потреба в адаптації до нового оточення та способу життя.

Греція надає громадянство нащадків греків й у етнічних греків, котрі живуть там.
Варто врахувати: Може знадобитися підтвердження етнічного грецького походження через документи та дослідження генеалогії.

Процедура набуття громадянства в Польщі включає доступ до громадянства та пільг для репатріантів.

Варто врахувати: Процес репатріації може тривати тривалий час, і в деяких випадках вимагатиме обов'язкового проживання у Польщі перед отриманням громадянства.
Крім того, цю процедуру пропонують: Англія, Іспанія, Угорщина, Словенія, Литва, Латвія, Естонія, Болгарія та Румунія. Основна вимога – наявність предків мігрантів із цих країн.

Процес отримання громадянства з репатріації

Схема отримання громадянства виглядає так: збір необхідних документів, подання заяви до відповідних органів, проходження інтерв'ю та очікування рішення. Точні кроки та процедури можуть відрізнятися залежно від країни та її законодавства.

Вимоги до репатріантів

Основні вимоги до репатріантів включають підтвердження свого права на цю процедуру, достатні фінансові засоби для адаптації, а також дотримання законів та правил прийому держави.

Збір даних для репатріації

Збір необхідних даних та документів – ключовий крок. Свідоцтва про народження, шлюб, документи, що підтверджують родинні зв'язки та історію предків — мінімальний обов'язковий список документів, який знадобиться.

Основні документи, які найчастіше потрібні для репатріації, включають:

• Заява репатріацію. Стандартна форма, в якій вказуються особисті дані та причина репатріації.
• Паспорт та інші посвідчення особи. Документи, що підтверджують особу та громадянство заявника.
• Свідоцтво про народження та шлюб. Підтвердження родинних зв'язків та сімейного стану.
• Документи про попереднє місце проживання. Включає в себе адресну реєстрацію та інші документи, що підтверджують факт проживання в іншій країні.
• Докази родинних зв'язків із представниками держави. Генеалогічні дерева, свідоцтва про спорідненість та інші документи.
• Довідка про несудимість.Документ, що підтверджує відсутність судимості та несприятливої ​​репутації заявника.
• Медичні довідки. Потрібне медичне обстеження чи довідка про стан здоров'я.

Подання документів для репатріації

Процес подання документів варіюється. Важливо зрозуміти що означає репатріація у певній державі, уважно вивчити вимоги та надати необхідні документи відповідно до правил та термінів.

Терміни очікування рішення щодо репатріації

Терміни очікування рішення можуть різнитися у різних країнах. У середньому процес може зайняти від кількох місяців до кількох років, залежно від складності та завантаженості органів юстиції.

Особливості процедури репатріації

Ось деякі особливості процесу:

• Фінансові вимоги Деякі держави можуть вимагати від потенційних репатріантів надання доказів про наявність достатніх коштів для успішної адаптації на батьківщині. Це включає кошти на перший час проживання, освіту чи бізнес-плани.
• Мовні вимоги. Майже у всіх країнах необхідно скласти іспит на знання мови та культури, виняток становлять Ізраїль, Румунія та Болгарія.

Важливі аспекти процедури включають правила і терміни, а також можливі труднощі, з якими варто бути готовим зіткнутися. Наприклад, у більшості країн не можна залишати їхню територію протягом року після репатріації.

Відмова у громадянстві під час репатріації

У поодиноких випадках може виникнути відмова у громадянстві при репатріації. Найчастіше це пов'язано з невиконанням вимог або неправильним наданням документів.

Ось кілька прикладів можливих ситуацій, які можуть призвести до відмови у репатріації:

• Якщо заявник не відповідає критеріям, встановленим країною прийому, наприклад, не має історичних, етнічних чи родинних зв'язків із державою, його заявка може бути відхилена.
• Надання неправильних або неповних документів може призвести до відмови, оскільки країна прийому вимагає точних та достовірних документів для підтвердження особи та родинних зв'язків.
• Якщо заявник має судимість чи неблагонадійну репутацію, це може бути причиною відмови, особливо якщо такі факти суперечать правилам країни щодо набуття громадянства.
• Деякі країни вимагають від заявників надання доказів про наявність достатніх коштів для успішної адаптації та проживання на батьківщині. Якщо репатріант не має коштів або не зміг довести законність їхнього походження в отриманні громадянства, може бути відмовлено.
• Політичні чи міжнародні обставини впливають на можливість набуття громадянства, наприклад, у разі порушення міжнародних угод чи санкцій.

Що робити у разі відмови

У разі відмови в репатріації варто звернутися за консультацією до фахівців та з'ясувати можливі шляхи вирішення проблеми.

Поради при оформленні громадянства з репатріації

Для оформлення громадянства, рекомендується ретельно підготуватися, дотриматися всіх вимог та правил, а також звернутися за допомогою до професіоналів за необхідності.

Як підготуватися до процесу репатріації

Підготовка до процесу включає збирання необхідних документів для репатріації, що означає вивчення законодавства та вимог, а також готовність до адаптації до нової країни.Пакет документів формується у досьє, потім готуються копії та переклади з нотаріальною заявою, далі надається апостиль.

Які складнощі можуть виникнути та як їх подолати

Основна складність при репатріації - це підготовка документів, що підтверджують коріння. Але з цим завданням допоможуть впоратися профільні імміграційні юристи, які знають як працювати з архівами та держустановами.

Ось деякі з можливих труднощів та способи їх подолання:

• Мовний бар'єр. Незнання мови країни прийому ускладнює спілкування та адаптацію. Подолати цю складність допоможе вивчення мови ще до репатріації та спілкування з місцевими жителями.
• Культурний шок. Зміна культурного середовища викликає стрес та неприйняття нової культури. Щоб пом'якшити культурний шок, корисно вивчити культуру та звичаї країни заздалегідь, а також познайомитись із місцевими традиціями.
• Складнощі з працевлаштуванням. Пошук роботи це виклик, якщо немає досвіду роботи в країні прийому. Щоб полегшити пошук роботи, рекомендується проконсультуватися з місцевими службами зайнятості та агентствами з працевлаштування.
• Житлові проблеми. Знаходження відповідного житла ще одна проблема. Для вирішення цієї складності варто заздалегідь вивчити ринок нерухомості та звернутися за допомогою до агентів.

Закон «Про Повернення»

Закон "Про повернення" іноді називають законом "про репатріацію". Це неправильна назва, але вона відображає суть закону. Документ справді проголошує, що кожен єврей має право на репатріацію, тобто повернення на свою історичну батьківщину до Ізраїлю. Закон був прийнятий Кнесетом 5 липня 1950 року, на початку існування держави.

На момент утворення Ізраїлю тут мешкало трохи більше 900 тисяч людей, але тепер це багатомільйонна країна, створена євреями для євреїв. Закон «Про Повернення» дозволив зібрати «під одним дахом» людей, які мають єврейське походження.

Основні положення Закону "Про Повернення"

Цим Законом визначаються основні правила репатріації євреїв та їхніх нащадків. Документ складається лише з 6 статей.

Стаття № 1 – головне право євреїв

Перша стаття Закону чітко визначає право кожного єврея на репатріацію та складається з однієї фрази: «Кожен єврей має право іммігрувати до Ізраїлю».

У момент формування та обговорення документа надійшла пропозиція щодо внесення двох правок:

• Єврей, який живе в державі Ізраїль, за жодних обставин не може бути вигнаний з території країни.
• Стаття №1, яка стверджує, що кожен єврей має право репатріюватися до Ізраїлю, не може бути змінена навіть через голосування Кнесета.

Доповнення, запропоновані опозицією, були підтримані загальною масою парламентаріїв. В результаті обидві правки були відхилені.

Стаття № 2 – кому видається віза репатріанту

Віза репатріанта (імміграційна віза) – це документ, який дає право іноземцю, який доказав своє єврейське походження, в'їхати на територію Ізраїлю. Віза видається після проходження консульської перевірки у країні результату. Наприклад, росіяни одержують дозвіл від консула в посольстві Ізраїлю в РФ.

Згідно з другою статтею Закону «Про Повернення», візовий дозвіл може бути виданий кожній людині, яка є євреєм і бажає переїхати на ПМП до Ізраїлю. Виняток становлять ті особи, які можуть загрожувати безпеці для громадян Ізраїлю та країни в цілому.

У наданні репатріантської візи може бути відмовлено не лише претендентам із судимістю, а й тим, у кого виявлено захворювання, що загрожують громадському здоров'ю та національній безпеці.

Стаття № 3 – імміграція після прибуття до країни

У третій статті зазначено, що будь-який єврей може приїхати до Ізраїлю та виявити бажання оселитися тут. У такому разі він також має право на громадянство, якщо зможе довести своє єврейське походження.

Стаття № 4 – хто може претендувати на репатріацію

Документом надається чітке визначення поняття «єврей». Це людина, народжена від матері-єврейки, або минула гіюра. Важлива умова – людина неспроможна сповідувати будь-яку іншу релігію, крім юдаїзму.

Таке визначення приналежності до єврейської національності викликало низку оман про те, хто має право на репатріацію. Наприклад, дехто впевнений у тому, що право на повернення закріплено лише за галахічними євреями.

Але в поправці від 1970 року законом про «Повернення» було розширено перелік тих, хто має право на отримання ізраїльського громадянства. Це:

• Особи, у яких в офіційному документі у графі національність написано єврей (єврейка);
• Діти євреїв (навіть по батькові);
• Онуки осіб єврейської національності (якщо бабуся чи дідусь – євреї).

Крім того, можливість репатріації надається подружжю всіх перерахованих та їхнім дітям. При цьому не має значення, чи жива людина з єврейським корінням чи ні — її діти та чоловік/дружина можуть отримати громадянство Ізраїлю. Виняток становлять особи, які з власних переконань добровільно змінили сповідувану релігію.

Поправки до Закону про «Повернення»

За 70 років існування закон змінювався кілька разів – вносилися як уточнюючі, так і суттєві зміни.

Найбільш значущими були три поправки:

• 1970 рік. До закону вноситься актуальне й сьогодні визначення того, хто вважається євреєм. Воно відповідає визначенню за Галахою: єврей – це той, хто народжений від матері-єврейки і не належить до іншої конфесії, або той, хто прийняв іудаїзм і не сповідує іншу релігію.
• 1970 рік. У тій самій поправці було внесено зміни щодо того, хто має право на репатріацію. З цього моменту громадянство Ізраїлю можуть отримати не лише самі євреї, а й їхні діти та онуки, а також подружжя євреїв, їхніх дітей та онуків.
• 1999 рік. Нова поправка торкнулася шлюбів між ізраїльтянами та іноземцями. У разі такого шлюбу правила репатріації не застосовуються. Чоловік ізраїльтянина може отримати паспорт країни лише через ступінчасту програму натуралізації та підтвердження щирості відносин. Таким чином, було виключено можливість отримання ізраїльського громадянства через укладання фіктивного шлюбу. Під репатріацію потрапляє чоловік (дружина) єврейки (єврея), якщо шлюб був укладений до моменту вступу до ізраїльського громадянства.

Залишається додати, що контролює виконання законодавчих правил репатріації в Ізраїлі Міністр внутрішніх справ, а також спеціальна комісія, яка займається законодавчими питаннями.

Закон «Про Повернення» не є нормативним актом, який визначає правила набуття ізраїльського громадянства. Він лише встановлює коло осіб, які мають право на репатріацію.

Все, що пов'язане із вступом до громадянства Ізраїлю, встановлюється статтями закону «Про громадянство», виданого 1952 року.

Юридичні тонкощі застосування Закону «Про Повернення»

Оскільки закон визначає коло осіб, які мають право на репатріацію, то основною проблемою є встановлення наявності єврейського коріння у репатріанта. Свій рід заявник може вести як від матері, так і від батька. Але тут є деякі тонкощі, особливо, якщо єврейство встановлюється в третьому поколінні.

Якщо приналежність до єврейської нації визначається за чоловічою лінією, то як родичів-євреїв пред'являється батько або дід. За правилами, право на алію надається лише до третього покоління. У разі син чи дочка єврея ставляться до другого покоління, онуки до третього, а правнуки – до четвертого.

Якщо національність передається по жіночій лінії, то син чи дочка єврейки належать до першого покоління. Отже, родичами євреїв може виступати мати, бабуся і прабабуся.

Якщо вас цікавить детальніша інформація про те, як отримати громадянство Ізраїлю, або ви хочете дізнатися про правила репатріації, звертайтеся за консультацією до наших громадян. Професійна підтримка та курування фахівців РІКЦ допоможуть отримати ізраїльське громадянство з першого разу.

Текст Закону «Про Повернення» російською

Хто має право на репатріацію згідно із Законом «Про Повернення»

Підіб'ємо підсумок всіх положень і закону та внесених поправок. Інформація є актуальною на момент 2022 року.

Критерії встановлення належності до єврейської національності:

• євреєм визнається людина, народжена матір'ю-єврейкою і не змінила свою релігійну приналежність;
• євреєм визнається людина, яка прийняла іудаїзм і не належить до інших релігійних конфесій.

Також Закон про повернення дозволяє найближчим родичам євреїв, які водночас не є представниками єврейської нації, приїжджати на Землю Обітовану та отримувати там ті самі права та пільги, що й інші репатріанти.

У той же час, Закон «Про повернення» дозволяє переїхати на ПМП до Ізраїлю та отримати громадянство не лише самим євреям, а й їхнім найближчим родичам, а саме:

• дітям та онукам євреїв;
• дружинам (або чоловікам) євреїв,
• дружинам (або чоловікам) дітей євреїв,
• дружин (або чоловіків) онуків євреїв.

Якщо людина підходить під визначення вище, може пройти процедуру репатріації. Винятком вважаються випадки, коли претендент на репатріацію:

• звернувся до іншої релігії з власної волі;
• може становити загрозу для держави Ізраїль та її громадян;
• не має наміру оселитися в Ізраїлі.

Що таке Теудат-зеут, Даркон та Лессе-пасе? Розповідаємо, як регламентуються ізраїльським законом .

Репатріація до Німеччини

Німеччина стоїть на другому місці у світі після США щодо активності ведення імміграційної політики. Високорозвинена, комфортна країна дає можливість іммігрантам із пострадянських держав стати резидентами та навіть громадянами.

Незважаючи на наявність лояльної програми, діють досить жорсткі правила щодо прийому репатріантів.

Репатріація німців

Репатріація до Німеччини має два основні правові варіанти:

1. Прийом громадян інших держав, які мають німецьке коріння.
2. Прийом євреїв.

Згідно з німецьким законодавством, німцями вважаються громадяни ФРН та інших країн, які мають німецьке коріння. Другим влада Німеччини надала статус пізніх переселенців.Завдяки прийнятому 1954 року закону «Про біженців та вигнаних» німецькі переселенці можуть повернутися на свою історичну батьківщину у спрощеному режимі.

З 1988 року понад два мільйони німецьких репатріантів повернулися до ФРН. В основному це громадяни Казахстану та Росії. Вирішивши знизити потоки іммігрантів, запровадили тестування на знання німецької мови, а також на рік видають трохи більше 100 тис. квот для репатріантів

З яких країн повертаються до Німеччини за програмою репатріації

Останнім часом встановлена ​​кількість дозволів не використовується. Реєструється трохи більше ніж 10 тис. заяв на рік.

Це цікаво! Жителі Росії, які набули статусу пізнього переселенця, а також їхні сім'ї мають право не позбавлятися громадянства РФ. Для них є подвійне громадянство.

Про те, як можна оформити громадянство Німеччини, читайте у нас на сайті.

Як можуть етнічні німці іммігрувати до ФРН

Подання заяви на репатріацію доступне лише людям, які народилися до 1 січня 1993 року. Іммігранти, які набули статусу за BVFG, мають можливість офіційно працювати, мати соціальну допомогу та отримати німецьке громадянство. Щодо родичів репатріантів, то їм доступний не весь перелік послуг, пільг тощо.

Для повернення до Німеччини репатріантам необхідно відповідати таким вимогам:

Яких вимог потрібно дотримуватися для репатріації?

• Подати підтвердження німецького походження. Особи, що народилися після 1 січня 1924 року, повинні мати в документі спеціальну відмітку про приналежність до німців або довести неможливість запису національності у зв'язку з репресіями, гоніннями, полону тощо.
• Володіти німецькою мовою.
• Не мати судимостей (залежно від виду злочину можуть зробити виняток).
• Не бути у минулому керівником комітетів КПРС, радгоспів, дипломатом, суддею, співробітником правоохоронних органів тощо. п.

Основні документи

1. Паспорти заявника та членів сім'ї, для дітей віком до 14 років – свідоцтво про народження.
2. Заява.
3. Документ, що підтверджує відсутність судимості.
4. Трудова книжка (якщо є).
5. Свідоцтво про реєстрацію або розірвання шлюбу.
6. Військовий квиток.
7. Супровідний лист, де описується ситуація (на вимогу).
8. Архівні документи, що свідчать про проведення репресій щодо заявника або його родичів (за потреби).

Потрібно зробити копії всіх документів, завірити їх у нотаріуса. Потрібно переклад німецькою мовою (завірити печаткою бюро, де це було зроблено).

Куди подавати документи на репатріацію у 2024 році

Заявник може подати документи на переселення до німецького представництва, яке знаходиться у його або прилеглому місті. Можна надіслати папери поштою на адресу: Bundesverwaltungsamt, Barbarastrasse.1, 50728 Köln, Deutschland.

Якщо є знайомий у ФРН, можна попросити його як представника (потрібна довіреність) про подання заяви до Федерального адміністративного відомства Німеччини (всі заяви розглядаються саме тут).

За рішення діяти через представництво необхідно заздалегідь записуватися приймання. Розгляд заяви може тривати від тижня до 120 днів.

Як відповідь може бути запрошення на інтерв'ю, тестування знання мови, запит додаткової інформації чи відмова. У разі останнього приблизно за місяць можна подавати скаргу до німецького суду.

Перевірка знання мови

Репатріант, як і дорослі члени його сім'ї, зобов'язані підтвердити знання німецької мови на належному рівні: для заявника не нижче В1, для родичів А1. Можна пройти шпрахтест, який проводиться двічі на рік носієм мови у присутності консула.

На тестуванні важливо показати, що заявник розуміє німецьку мову, вміє висловити свої почуття та потреби, обговорює основні теми: медицину, політику, побут, роботу тощо. Перевіряється читання, лист.

Найпопулярніші питання на шапрахтесті

Можна не проходити шпрахтест, якщо є сертифікат про складання іспиту на знання німецької мови (рівень В1) в одній із філій культурного центру ім. Гете. Відділення є у Пітері, Москві, Новосибірську. Вартість навчання становитиме до 40 тис. рублів.

Після підтвердження володіння мовою заявник прямує на співбесіду, під час якої необхідно подати оригінали всіх документів. На цьому етапі складають протокол, у якому вказано відомості про проходження необхідних етапів, надані документи.

Після проходження співбесіди доведеться чекати на відповідь, швидше за все, кілька місяців. У разі позитивного рішення репатріанту надходить сповіщення про прийом, а його сім'ї – повідомлення про вступ. Схвалення є підставою для видачі візи.

Розподіл на місце проживання

Коли всі попередні етапи пройшли, заявник зі своєю сім'єю може прямувати до табору для репатріантів, який знаходиться у Фрідланді. Максимальний термін перебування в ньому – один тиждень.

Далі, репатріантів розподіляють на місце проживання. Зазвичай воно відповідає побажанню, зазначеному у заяві.

Радимо подивитися відео: еміграція до Німеччини з єврейської лінії.

Категорії репатріантів

Усі переселенці наділяються статусом, що називається параграфом. Він має визначальне значення для подальшого життя у Німеччині.

• Параграф № 4. Надають тільки заявникам на переселення. Надає декларація про отримання німецького громадянства, соціальних посібників. Можна працювати, навчатись, безкоштовно проходити курси німецької мови. Є можливість зберегти стаж, набутий поза ФРН. Іммігрант має право отримувати всі необхідні пільги в країні, «комендатурські» виплати, змінити ім'я та прізвище.
• Параграф № 5. Надається особам, які перебували на «статусних» посадах за часів Радянського Союзу. Але цей чинник може перешкодити переїзду до ФРН.
• Параграф № 7. Видається дружині або дітям заявника. Шлюб має бути тривалістю понад три роки. Важливі вимоги для в'їзду на німецьку територію: збереження спорідненості із заявником та реєстрація з ним за одним місцем перебування. Дозволено вивчати німецьку безкоштовно. Трудовий стаж у цьому статусі не переноситься, він знову відраховуватиметься в Німеччині. Якщо шлюбний союз менше трьох років, то чоловік(а) заявника отримує ВНЖ, який можна пролонгувати. Претендувати на громадянство можна через три роки. Якщо протягом цього періоду шлюб розпадеться, то колишній дружині доведеться покинути Німеччину.
• Параграф № 8. Видається братам та сестрам заявника, батькам, чоловікам та дружинам дітей. Ці родичі набувають статусу іноземців, а подати на громадянство можуть після того, як проживуть у Німеччині кілька років. Підтверджувати знання мови не потрібно.

Увага! Репатріанти можуть знімати за власні кошти житло, жити у соціальному чи власному житловому приміщенні. Згодом, за наявності певних умов, переселенці можуть розраховувати на допомогу держави у купівлі особистих квадратних метрів.