Олексій Баталов – представник старшого покоління радянських та російських акторів. Ролі, зіграні ним, увійшли до історії вітчизняного кінематографа. Він завжди блискуче справлявся з поставленим завданням. Однаково переконливими стали у його виконанні і знаменитий чеховський герой, і князь Трубецькой, і незвичайний слюсар-інтелігент, і багато інших образів. З чого почалася кар'єра – біографія живої легенди радянського кінематографа? Дитинство Олексія Баталова Майбутня зірка радянського кіно з'явилася на світ 20 листопада 1928 року в сім'ї, де до мистецтва належали з великою повагою. Батьки працювали в МХАТі, і перші дитячі спогади Олексія Баталова пов'язані з театральними декораціями. У тридцяті роки батьки майбутнього актора розлучилися. Мати одружилася вдруге за знаменитого письменника-сатирика Віктора Ардова. Згодом про вітчиму Баталов згадував із теплотою та величезною повагою. Письменник ставився до пасинка як до рідного сина, багато уваги приділяючи його культурному та моральному вихованню. Але слід сказати, що навіть перебування в сім'ї Ардова дуже благотворно впливало б на становлення будь-якої творчої особистості. До війни частими гостями будинку, де минули дитячі роки зірки кінострічки «Летять журавлі», були Мандельштам, Ахматова, Пастернак та інші великі класики. Дитинство Баталова закінчилося 1941 року. Почалася війна. Олексія разом із матір'ю було евакуйовано до Бугульми. Але навіть у суворих умовах цього уральського міста мати залишилася вірною своїй професії. Там, в евакуації, вона сама змогла організувати невеликий театр. Олексій Баталов ніколи не сумнівався, що його життя буде пов'язане з мистецтвом.Але в тому, що він має достатній акторський талант, необхідний для виступів на театральній сцені, він був не впевнений. Після війни він, після повернення до Москви, вступив до школи-студії МХАТ. Армії. Олексій Баталов - Перші ролі На екрані вперше Олексій Володимирович Баталов з'явився ще школярем. Це були перші ролі в біографії юного Лєші Баталова. У кіно Баталов виконав безліч ролей. Його не можна назвати різноплановим. Але всі ці образи мали щось спільне. однойменної повісті Антона Чехова «Дама з собачкою». Зажадав від актора чималих зусиль. Але це того вартувало. У знаменитій картині Олексій Баталов зіграв, мабуть, найяскравішу свою роль у своїй акторській біографії. Кінострічка стала легендарною і принесла головним виконавцям популярність і всенародну любов. , інтелігентний та не позбавлений іронії. більш ніж через півстоліття Олексій Баталов асоціюється у глядачів, перш за все, з головним героєм фільму, знятого за мотивами твору Розова «Вічно живі». Хоча на рахунку цього актора чимало й інших чудових ролей. Через кілька років після виходу на екрани легендарного фільму «Летять журавлі» Баталов став лауреатом Державної премії за роль молодого фізика у фільмі «Дев'ять днів одного року». Баталов - Образ інтелігентного слюсаря З початку сімдесятих років Олексій Баталов почав займатися викладацькою діяльністю. Він працював на радіо, чимало часу приділяв режисурі і був однією з найбільш затребуваних фігур у вітчизняному кінематографі. На цьому тлі може здатися дивним, що іменитий і досвідчений актор погодився зіграти головну роль у мелодрамі. Фільм "Москва сльозам не вірить", який пізніше розлетівся на цитати, міг бути зовсім іншим без участі цього видатного актора. На роль Гоші пробувалися багато хто, але зіграти її переконливо зміг би, мабуть, лише Олексій Баталов. Кому з вітчизняних акторів вдалося б зіграти роль звичайного слюсаря, який знайомиться з жінкою у громадському транспорті, застосовує силу у вихованні молодого покоління, а іноді навіть випиває, і при цьому зробити це так, щоб жінки у всій країні перейнялися та повірили у існування простого жіночого щастя? Менш тонка гра могла б перетворити кіногероя з фільму Меньшова на звичайного хама. Баталов, безумовно, прийняли без жодних спроб. Зйомки були пов'язані з багатьма труднощами. Але після виходу на екрани Олексій Баталов ще довгі роки отримував листи від тисячі одиноких жінок із різних куточків Радянського Союзу. Режисерська діяльність Олексія Баталова Як режисер Баталов у своїй, вже режисерській біографії виступав тричі. Дебютом був фільм за повістю Гоголя «Шинель». Другою режисерською роботою стала кінострічка за романом Достоєвського «Гравець». Справжнім шедевром стала картина «Три товстуни».У цій роботі Баталов виступив як як постановник, так і в якості актора. Відома екранізація класичного літературного твору відрізняється дбайливим ставленням до авторського тексту та наявністю трюків, які відбувалися без страховки. Баталов зіграв канатоходця та відтворив небезпечний епізод самостійно, без дублера. Ця робота стала останньою у режисерській біографії Баталова. Незабаром після зйомок Олексій Володимирович переїхав до Москви і команда, яка брала активну участь у попередніх роботах, розпалася. Олексій Баталов - Особисте життя Перший шлюб Олексія Баталов був ранній. Тож і проіснував недовго. Обранкою актора стала дівчина, знайома з дитинства. Звали її Іриною Ротовою. Молоді люди одружилися потай від батьків. Але коли світ з'явилася дочка Настя, акторська кар'єра Баталова почала стрімко набирати обертів. Часу на сім'ю, на особисте життя вистачало дедалі менше. Зрештою, Ірина та Олексій розлучилися. З дочкою Анастасією актор майже не підтримує стосунків. Другою дружиною в особистому житті Баталова стала артистка цирку. Шлюб із Гитаною Леонтенко виявився довгим та міцним. Однак горе не минуло цю артистичну родину. 1968 року народилася дочка Маша, яка стала інвалідом внаслідок родової травми. Дружина актора залишила роботу і присвятила все своє життя хворій дочці. Для Олексія Володимировича страшний діагноз дитини став тяжким випробуванням. Незважаючи на вельми солідний вік, Олексій Баталов продовжує викладацьку діяльність. Проте зніматись він припинив уже давно.До акторської роботи він ставився і ставиться досить вибірково, а пропозицій, які заслуговують на увагу останніми роками, на жаль, немає. Смерть Олексія Баталова 15 червня 2017 року рано-вранці на 89-му році пішов від нас назавжди Народний артист СРСР, талановитий актор і чудова людина Олексій Володимирович Баталов. 20 листопада 2023 року виповнилося 95 років від дня народження Олексія Баталова. Актора, який пішов із життя у 88-річному віці, продовжують пам'ятати та любити глядачі. На рахунку знаменитості десятки яскравих і ролей, що запам'ятовуються в кіно і театрі, також Олексій Володимирович зумів проявити себе як режисера, сценариста і педагога. Шанувальники цікавляться не лише творчою біографією знаменитості та проектами за його участю, а й тим, що залишалося за межами сцени та знімальних майданчиків. Докладніше про те, як складалося особисте життя Олексія Баталова та його історії кохання, – у матеріалі 24 ЗМІ. Зі своїм першим коханням Олексій познайомився ще в дитячому віці. Його близькою подругою стала Іра, дочка художника Костянтина Ротова та письменниці Катерини Борисової, які спілкувалися з вітчимом Баталова, Віктором Ардовим. З Ірою вони бачилися практично щодня, грали та дорослішали разом. Після початку Великої Вітчизняної війни їм довелося розлучитися – сім'ї вивезли в евакуацію в різні міста. Протягом кількох років друзі дитинства мріяли знову побачитись. Особисте життя Олексія Баталова змінилося вже після Перемоги, коли доля звела їх разом. Тоді хлопець і дівчина, що подорослішали, зрозуміли, що їх пов'язує почуття набагато більше, ніж дружба.Юний Олексій подарував обраниці обручку з гравіюванням, а в 17-річному віці вони одружилися і почали облаштовувати сімейне гніздечко у маленькій кімнатці хлопця. Довгий час їм допомагали батьки: самостійно забезпечувати себе юні чоловік та дружина після весілля були не в змозі. Перша дружина Олексія Баталова Ірина Ротова. Фото: «7 Днів» (особистий архів) Першу дружину Олексій Баталов вважав найближчою і рідною людиною, адже саме з нею він поводився відкрито і вільно, забував про сором'язливість і незручність, які відчував при спілкуванні з іншими дівчатами. Пізніше він став студентом Школи-студії МХАТ і відчув себе набагато впевненіше у жіночій компанії. Однак, незважаючи на інтерес однолітків, які не давали йому проходу, заводити романи та інтрижки Баталову було ніколи: він знімався у фільмах і весь час проводив на репетиціях. Навіть коли Ірину відвезли до пологового будинку, артист не зміг приїхати та відвідати кохану. 1955 року в сім'ї народилася дочка Надія. Однак Баталов рідко з'являвся вдома, а пізніше зізнавався в інтерв'ю, що вважав себе поганим батьком, перше місце ставив роботу, а не сім'ю. Спадкоємиця не стала пов'язувати долю з творчою професією і, подорослішавши, вступила до інституту іноземних мов, отримавши диплом перекладача. Поява спадкоємиці не вберегла сім'ю від розриву, стосунки подружжя остаточно зіпсувалися. Через деякий час Ірина та Олексій зрозуміли, що від їхнього юнацького кохання не залишилося і сліду, і розлучилися в 1958 році. Сам актор згадував, що причиною розлучення стало ревнощі другої половинки. До мами дружини дійшли чутки про романи Баталова на боці. Дружина не стала слухати аргументи чоловіка, будучи впевненою в тому, що він дурить Чоловік розумів, що доводити свою правоту у разі – безглузде заняття і погодився розлучення. Пізніше Ірина озвучувала іншу версію: вона говорила, що зустріла нове кохання і вирішила розлучитися з Баталовим. Через роки Олексій Володимирович говорив, що після смерті першої дружини перестав підтримувати стосунки з першою дочкою та онукою Катериною. Зміни в особистому житті Олексія Баталова відбулися після знайомства із яскравою дівчиною циганської національності на ім'я Гітана Леонтенка. Вони зустрілися в Ленінграді: майбутня дружина актора виступала в цирку, куди Баталов після зйомок вирішив сходити зі своїм другом Сергієм Лук'яновим. 18-річна спадкова циркова артистка зуміла справити на 26-річного Баталова, який на той момент ще був у першому шлюбі, незабутнє враження. Леонтенко підкорила Баталова завдяки виконанню складних акробатичних номерів та немислимих танцювальних трюків на коні. Їхні перші зустрічі були випадковими та недовгими, Гітану відштовхувало те, що актор був одружений, руйнувати іншу родину дівчина не хотіла. Лише через кілька років після знайомства Олексій зважився зробити коханою пропозицію руки та серця. Гітана Аркадіївна розповідала, що не відразу відповіла згодою, незважаючи на те, що теж відчувала закоханість. Вона не хотіла виходити заміж, бо не уявляла себе без цирку і не горіла бажанням перетворюватися на домогосподарку. Світ поза манежу здавався їй сірим і чужим. Олексій Баталов із дружиною Гітаною. Фото: @peoplefamousGudsi Однак Баталов завдяки своєму незвичайному голосу та блакитним очам зумів підкорити серце коханої та вмовив одружитися.Весілля не було пишним і гучним, вітали молодят лише близькі друзі актора, колеги по театру «Сучасник». 1968-го в сім'ї кінознаменитості та циркової артистки народилася донька Марія. Однак потім батьки дізналися про серйозний діагноз дочки – ДЦП, який спровокувала травма, отримана під час пологів. Мати та батько оточили дівчинку турботою та любов'ю, постаралися докласти максимум зусиль, щоб Маша всебічно розвивалася та не відчувала себе нещасною, зуміла реалізувати свої творчі здібності. Після появи дочки Гітані Аркадіївні довелося завершити професійну кар'єру та присвятити себе турботам про дитину та побутові турботи. Мати та батько розвивали таланти доньки, пишалися досягненнями та називали своєю відрадою. Інших дітей не з'явилося. Подорослішавши, спадкоємиця актора здобула освіту, стала письменницею та автором сценаріїв. Особисте життя Олексія Баталова у другому шлюбі склалася благополучно і не була затьмарена публічними скандалами. З другою дружиною, яка стала його коханою жінкою, вірним другом і надійною опорою, Олексій Володимирович йшов пліч-о-пліч більше півстоліття, до своєї смерті в 2017 році. Олексій Володимирович Баталов. Народився 20 листопада 1928 року у Володимирі – помер 15 червня 2017 року у Москві. Радянський російський актор театру та кіно, кінорежисер, сценарист, педагог та громадський діяч. Народний артист СРСР (1976). Герой Соціалістичної Праці (1989). Лауреат Державної премії СРСР (1981), Державної премії РРФСР імені братів Васильєвих (1966), Державної премії Росії (2005). Олексій Баталов народився 20 листопада 1928 року у Володимирі у театральній сім'ї. Батьки моєї мами, актриси Ніни Ольшевської, - чудові лікарі, почесні громадяни міста Володимира. , Що відбувається в країні. Я був звичайним щасливим дитиною. Баталова, ще в 1916 році, Станіславський запросив до Московського Художнього театру. Станіславський спочатку звернув на нього увагу завдяки чарівності старшого брата Миколи. Але згодом саме Володимир Баталов став помічником Станіславського, весь час був поруч із ним. Із мамою батько познайомився вже у театрі. Коли 1928 року на світ мав з'явитися я, вона поїхала до батьків, додому. Тому місце мого народження – місто Володимир”, – розповідав він. Вітчим – Віктор Юхимович Ардов (1900-1976), письменник-сатирик, драматург, сценарист. "Віктор Ардов став для мене близькою та рідною людиною. У мене з'явилися брати - Михайло, Борис", - говорив Баталов. Дядько - Микола Петрович Баталов (1899-1937), актор театру та кіно. Заслужений артист РРФСР (1933). Тітка – Ольга Миколаївна Андровська (1898-1975), актриса театру та кіно, педагог. Народна артистка СРСР (1948). Брат - Михайло Вікторович Ардов (нар. 1937), протоієрей, письменник, публіцист та мемуарист. Брат – Борис Вікторович Ардов (1940-2004), актор театру та кіно, режисер. Племінниця – Ганна Борисівна Ардова (нар. 1969), актриса театру, кіно та телебачення. З п'ятирічного віку зростав у сім'ї письменника Ст. е. Ардова. Вперше вийшов на сцену під час війни в евакуації у Бугульмі, де його мати організувала свій театр. 1944 року дебютував у кіно, знявшись в епізодичній ролі у фільмі Л.А. О. Арнштама «Зоя». "Це вийшло випадково! Коли 1944 року ми повернулися до Москви, весь наш клас зняли у фільмі "Зоя" про Зою Космодем'янську. Мені навіть дістався невеликий текст, який треба було сказати перед камерою", - згадував він. У 1950 року у Москві закінчив Школу-студію МХАТ імені У.І. І. Немировича-Данченка при МХАТ СРСР ім. М. Горького (майстерня С. К. Бліннікова та В. Я. Станіцина). Рішення вступати до Школи-студії МХАТ було природним, адже майже всі його родичі були акторами. "У нас були чудові освітяни. Наприклад, княгиня Волконська вела такий предмет, як гарні манери", - розповідав актор. З 1950 - актор Центрального театру Радянської Армії, де проходив термінову службу в Радянській армії. У 1953-1956 роках грав на сцені МХАТ (обидва в Москві), у 1957-1975 - актор та режисер кіностудії «Ленфільм» (Ленінград, нині Санкт-Петербург). 1954-го знявся у картині Йосипа Хейфіца «Велика родина». Режисер тоді створював на екрані новий образ робітника, і допомагав йому молодий Баталов. Пізніше він неодноразово грав у фільмах Хейфіца: у 1955 році фільм «Справа Рум'янцева», в 1960 - "Дама з собачкою", в 1964 - "День щастя". У всіх цих фільмах герої Баталова - інтелігентні, сильні духом люди. Цей образ сподобався режисерам і актор починає отримувати нові пропозиції. Олексій Баталов у фільмі "Справа Рум'янцева" 1956 року Марк Донський запрошує його грати роль Павла Власова в екранізації повісті Горького «Мати». Наступного року Олексій Баталов відіграє роль, яка стала новою віхою у його біографії – у картині «Летять журавлі» Михайла Калатозова.Фільм, що став легендарним, приніс Баталову популярність та кохання глядача. Він створив неповторний образ солдата, який повернувся з війни. Спокій, іронія, мужність та інтелігентність - ось яким став солдат завдяки грі Баталова. Олексій Баталов у фільмі "Летять журавлі" Нові грані актора відкрила екранізація «Дами з собачкою» 1960 року. Артисту довелося переступити позитивний образ на екрані. Роль Гурова зажадала від нього чимало роботи, але результат був вартий того. Картина здобула безліч нагород, у тому числі міжнародних. 1962 року Олексій Володимирович грає у фільмі «Дев'ять днів одного року» роль Дмитра Гусєва, фізика, який одержав велику дозу радіації. Від Баталова потрібно не скочуватися в трагедію. Актор мав показати людину думки, вченого, представника еліти ХХ століття, і Баталов чудово впорався із цим завданням. Артист у 1966 році за цю роль отримав Державну премію РРФСР. З початку 60-х років Баталов все більше захоплюється радіотеатром та режисурою. І лише у 70-х знову починає з'являтися на екранах. Олексій Баталов у фільмі "Зірка чарівного щастя" Нова хвиля всенародного кохання ринула на артиста в 1980 році після виходу на екрани фільму «Москва сльозам не вірить». Слюсар Гоша повернув на екрани створений артистом персонаж робітника-інтелігента та став легендою радянського кінематографа. Досі гордий та незалежний "Гоша, можна Гога", майстерний втілений Баталовим в оскароносному фільмі режисера Володимира Меньшова, є секс-символом вітчизняного кіно. Олексій Баталов у фільмі "Москва сльозам не вірить" З 1975 року викладає акторську майстерність у ВДІКу (Москва) (з 1979 – професор, з 1989 – завідувач кафедри акторської майстерності). Автор книг «Доля та ремесло» (видавництво «Мистецтво», 1984) та «Діалоги в антракті», а також мемуарів. Багато років був секретарем правління Спілки кінематографістів СРСР, головою комісії ВЦРПС з премій у галузі літератури, мистецтва та журналістики. Працював у Радянському комітеті захисту миру, Фонді миру, Асоціації «Батьківщина». З 2007 по 2013 рік – президент Російської академії кінематографічних мистецтв «Ніка». Бере активну участь у роботі Міжнародного фонду "Світ мистецтва". Обраний Почесним президентом Паризького Кіноклубу «Жар-птиця», головою Оргкомітету щорічної премії російських ділових кіл «Кумир» за найкращі акторські роботи року, почесним членом правління регіональної благодійної організації «Московська Асоціація сприяння та допомоги інвалідам з дитячим церебром» Марфо-Маріїнського благодійного товариства (за його участю було відновлено Марфо-Маріїнську обитель). Є президентом російського кінофестивалю "Московська прем'єра". 11 березня 2014 року підписав звернення діячів культури Російської Федерації на підтримку політики Президента РФ В. В. Путіна в Україні та Криму. Олексій Володимирович Баталов помер уві сні, о 6 годині ранку 15 червня 2017 року. Останні місяці перед смертю Олексій Баталов тяжко хворів.Дружина артиста Гітана Леонтенко розповідала, що він два місяці перебував у лікарні після подвійного перелому ноги. Пізніше Баталова перевели до реабілітаційного центру. Відомо, що у січні 2017 року актор зламав шийку стегна, у лютому йому зробили операцію. У артиста діагностували ускладнення після протезування суглоба. Його стан лікарі оцінювали як "середню тяжкість". З травня він проходив реабілітацію. Напередодні смерті до палати до Баталова приходив священик, який його причастив. Як розповів Володимир Іванов, Олексій Баталов помер тихо уві сні – увечері ліг спати, а вранці не прокинувся. На прохання сім'ї артиста він не розголошував подробиць. "Олексій Володимирович помер сьогодні між годиною ночі та шостою ранку в одному з пансіонатів, де він знаходився останнім часом", - сказав Іванов, зазначивши, що родичі просили не вказувати назву установи. "Вчора Олексій Володимирович причастився. Він пішов із життя спокійно, уві сні", - сказав Іванов. 19 червня у Будинку кіно у Москві відбулося Прощання з Олексієм Баталовим. Відспівування артиста відбулося у храмі ікони Божої Матері «Всіх скорботних радість» на Великій Ординці. Богослужіння відправив голова синодального Відділу зовнішніх церковних зв'язків (ОВЦС) митрополит Волоколамський Іларіон. Похований Баталов на Преображенському цвинтарі Москви. Могила актора розташовується поруч із похованням матері. Зростання Олексія Баталова: 182 сантиметри. Особисте життя Олексія Баталова: Перша дружина – Ірина Костянтинівна Ротова, дочка художника Костянтина Павловича Ротова. Одружився ще навчаючись у школі, у 16 років. "Разом з моїм вітчимом, письменником Віктором Ардовим, Ротов працював у журналі "Крокодил".Тож можна сказати, що з Іриною ми були знайомі буквально з дитячого садка! В юності я не так, щоб багато дружив з дівчатами - був не дуже впевнений у собі. Огидно вчився через те, що за роки евакуації втратив усі знання. Щоб я міг отримати атестат, мене влаштували до школи робітничої молоді. Коротше кажучи, Ірина була рідною для мене людиною, тож стосунки з нею склалися самі собою. Ми розписалися ще до того, як я вступив до Школи-студії МХАТ", - розповідав актор. Ірина Ротова – перша дружина Олексія Баталова "Зізнаюся, я був поганим батьком, вдома з'являвся рідко. Надовго їхав на зйомки. Можливо, це і зруйнувало нашу родину. Одного разу, коли я знімався в Києві, хтось у Москві наговорив мамі Ірини про моє розпусне життя. Виправдовуватися не мало сенсу, ми з Іриною відпустили один одного і розійшлися по-доброму. залишилися відмінні стосунки з моєю матір'ю, вона нерідко приводила до неї внучку. Від цього шлюбу має дочка Надію та онучку Катерину. Взаємини із нею не підтримує. 1963-го одружився вдруге. Друга дружина – Гітана Аркадіївна Леонтенко (нар. 1935), артистка цирку. Познайомилися вони ще 1953-го. Баталов розповідав: "Це було 1953 року. Я тоді знімався у фільмі «Справа Румянцева». І одного вечора після зйомок актор Сергій Лук'янов, який грав у фільмі полковника міліції, мені каже: «А підемо до цирку, там цигани виступають!» Ми пішли. І я вперше побачив Гітану, вона виконувала складний цирковий номер на коні та танцювала”. Олексій Баталов та Гітана Леонтенко У цьому шлюбі має доньку Марію, від народження страждає на дитячий церебральний параліч.Закінчила сценарний факультет ВДІКу, займається літературною працею. Дочка Олексія Баталова Марія Фільмографія Олексія Баталова: 1944 – Зоя – Олексій, школяр Режисерські роботи Олексія Баталова: 1959 - Шинель Автор сценарію: 1966 - Три товстуни (совм. з М. Ольшевським та Ю. К. Олешів) Радіопостановки Олексія Баталова: «Козаки» за Л. н. Толстому Озвучування Олексія Баталова: 1985 – Пан Великий Новгород – Ребров (роль Дмитра Балашова) Озвучування мультфільмів Олексія Баталова: 1974 - Загадкова планета Документальні фільми Олексія Баталова: 1967 - Слово про Росію (документальний) - закадровий текст останнє оновлення інформації: 25.10.2023 © Збір інформації, авторське оброблення, систематизація, структурування, оновлення: адміністрація сайту stuki-druki.com.Олексій Баталов - біографія, фото, особисте життя актора, сім'я, діти
«Летять журавлі»Два шлюби Олексія Баталова: про особисте життя актора
Перша дружина Ірина Ротова
Друга дружина Гітана Леонтенко
Олексій Баталов - біографія, новини, особисте життя
Смерть Олексія Баталова
1952 - Служу Радянському Союзу - Павло Соснов
1954 – Велика родина – Олексій Ілліч Журбін
1955 - Справа Рум'янцева - Саша Рум'янцев
1955 - Михайло Ломоносов - рудий мужик
1955 - Мати - Павло Власов
1957 - Летять журавлі - Борис Федорович Бороздін
1958 - Дорога моя людина - Володимир Опанасович Устименко
1960 - Дама з собачкою - Дмитро Дмитрович Гуров
1961 - Дев'ять днів одного року - Дмитро Гусєв
1963 – День щастя – Олександр Миколайович Берьозкін
1964 - Світло далекої зірки - Петро Степанович Лукашов
1966 - Три товстуни - Тибул
1966 - У місті С. - Шергів
1967 – Сьомий супутник – комісар
1968 - Живий труп - Федір Васильович Протасов
1969 – Увага, черепаха! - Дідусь Тані Самохіної
1970 - Біг - Сергій Павлович Голубков
1971 – Червоний дипломат. Сторінки життя Леоніда Красіна - епізод
1973 - Повернення немає - Олексій Володимирович Єгоров
1974 - Чисто англійське вбивство - доктор Ботвінк
1975 - Зірка чарівного щастя - князь Сергій Петрович Трубецькой
1975 - Ріккі-Тікі-Таві - Роберт Лоусон
1976 - Горіти, щоб світити - Савін
1978 - Пізня зустріч - Сергій Іванович Гущин
1979 - Москва сльозам не вірить - Георгій Іванович (Гоша)
1983 - Швидкість - Ігор Володимирович Лагутін
1984 – Час відпочинку з суботи до понеділка – Павло
1986 - Парасолька для наречених - Дмитро Павлович Красков
1986 - Досьє людини в "Мерседесі" - Сергій Володимирович Григор'єв
1990 - Похорон Сталіна - батько Жені
1991 – Полтергейст-90 – професор Вільницький
1998 - Чехов і Ко (9-а серія «Оповідання пані NN») - Петро Сергійович
2006 - Карнавальна ніч 2, або через 50 років - камео
1966 - Три товстуни (совм. з І. Н. Шапіро та І. Ольшевським)
1972 - Гравець
1977 - Зайченя і муха (анімаційний)
1985 - Чужа шуба (анімаційний)
1989 - Поїздка до Вісбадену
2009 - По той бік екрану (документальний)
«Двобій» за А. І. Купріну
«Білі ночі» за Ф. М. Достоєвському
«Герой нашого часу» за М. Ю. Лермонтову
«Ромео і Джульєтта» за У. Шекспіру
1991 - Вірний Руслан – текст від автора
1994 - Залізна завіса - текст від автора
1995 - Фатальні яйця - текст від автора
1995 - Перше кохання - текст від автора
1997 – Маленька принцеса – текст від автора
2005 – Казус Кукоцького – закадровий текст
1975 - Їжачок у тумані
1975 - Слоно-дило-сінок
1983 - Дівчинка та Дракон (з мультсеріалу «Казки Дональда Біссета»)
1984 - Забутий день народження (з мультсеріалу "Казки Дональда Біссета")
1984 - Ялина
1985 - Крококот (з мультсеріалу "Казки Дональда Біссета")
1986 - Снігопад із холодильника (з мультсеріалу «Казки Дональда Біссета»)
1986 - Урок музики (з мультсеріалу "Казки Дональда Біссета")
1986 - Пригоди пінгвіненка Лоло
1987 - Вреднюга (з мультсеріалу "Казки Дональда Біссета")
1996 - Жаба-мандрівниця
2004 - Жадібна мельничиха (з мультсеріалу «Гора самоцвітів»)
2004 - Як обдурили змія (з мультсеріалу «Гора самоцвітів»)
2004 - Як пан конем був (з мультсеріалу «Гора самоцвітів»)
2004 - Лисиця-сирота (з мультсеріалу «Гора самоцвітів»)
2004 - Тлумачення сновидінь (з мультсеріалу «Гора самоцвітів»)
2004 - Ключі від часу
1967 – Твоє щедре серце (документальний) – закадровий текст
1974 – Зоряна хвилина (документальний) – закадровий текст
1979 - Вогняна ви людина! (документальний) - закадровий текст
1999 – Росія. XX ст. Погляд на владу (документальний) – закадровий текст