Ви пам’ятаєте з 5 класу про спостереження, утілене у твердженні «Людина є тим, що вона робить». Поведінку людини становить сукупність її вчинків. Учинки є дією, що відбулася. Але вони не обмежуються моментом, коли їх зроблено. Нерідко вчинкам передують розмірковування: «хочу - не хочу», «треба», «навіщо», «як». Крім того, вчинки мають «продовження»: реакцію інших людей. Саме тому вчинок ніби розпадається на кілька етапів. Першим етапом учинку є мотив. Іншими словами те, що спонукає нас до нього (мотив відповідає на запитання «Навіщо?»). Другий етап - план дії (запитання «Як?»). Наступний етап - сама дія. І, зрештою, вчинок оцінюють за його наслідками. Щоб оцінити вчинок, треба зважати на всі його етапи. Причиною прикрощів у людських взаєминах часто є невміння обмірковувати наслідки своїх вчинків та керувати собою. Охоплені роздратуванням, почуваючись ображеними, люди не здатні до поміркованих учинків. Недарма кажуть: «Лиха іскра і поле спалить, і сама пропаде». Емоції, переживання, почуття - це наші реакції на світ. Уміння керувати собою означає не притлумлювати своїх емоцій, а розуміти їх. У житті нам часто доводиться обирати між кількома варіантами розвитку ситуації, зумовленими наслідками вчинків. Передбачені наслідки спонукають вибирати, як діяти. Власне, цей внутрішній вибір є одним із механізмів нашої поведінки. Коли людина зробила вибір, вона ухвалює рішення діяти. Саме в цьому випадку маємо підстави говорити, що вчинки є усвідомленими. Зробити вибір і ухвалити рішення - не завжди проста справа навіть щодо буденних ситуацій. В етиці відома притча про віслючка, який не зміг обрати, з якої копиці сіна почати їсти (обидві-бо виглядали однаковими!) і, зрештою, залишився голодним. У мові відомий вислів муки вибору. Щоб полегшити цей вибір, люди спираються на правила, моральні настанови. У цьому й полягає значення моральних цінностей як орієнтирів у поведінці та вчинках. МОРАЛЬНИЙ ПРАКТИКУМ Текст 1 Коли Миколі минуло вісім років, він познайомився зі своїм троюрідним братом Михайлом Старицьким. Микола й Михайло одразу відчули взаємну приязнь і розуміння один одного. Чого тільки не пережили разом брати в дитинстві! Потайки, мов чіпкі мавпи, вилазили на височенні дерева. На Івана Купайла разом із сільськими дітьми стрибали через вогонь. Сховавшись у човні посеред високого очерету, підглядали, як бавляться біля води сільські хлопці та дівчата. Кожен із братів вибрав собі красуню із сільських дівчат, і обидва на святах намагались опинитися ближче до своєї обраниці. А дівчина, взявшися за руки з ковалем, навіть гадки не мала про те, що закоханий хлопчик із розпашілими щоками та завмерлим серцем спостерігає за нею з-за кущів і милується тим, як вона стрибає через вогонь, побрязкуючи червоним намистом, і весело верещить од жаху й радості. Якось за красунею стрибнув і Микола, та ледве не обгорів! Але був щасливий і довго про те згадував. Любили друзі мріяти про майбутнє, лежачи в степу, під зоряним небом, коли ковила нахиляється й затуляє обличчя, а місяць крізь примружені очі малює дивовижні картини. Текст 2 Перед кінцем другого півріччя, коли Іван Франко навчався в другому класі, учитель запитав, хто хоче добровільно декламувати на екзамені. Іван піднявся з останньої «ослячої» лави і сказав, що декламуватиме вірш «Кіт з’їв сало». «А звідки ти цей вірш знаєш?» - спитав учитель. На що Франко відповів: «Я тепер перечитав читанку для четвертого класу, там цей вірш уміщений». Учитель наказав декламувати. А що декламація припала йому до вподоби, він узяв Франка за руку і перевів з «ослячої» до першої лави. Коли Франко був у третьому класі, під час уроку польської граматики з ним сталася прикрість. Читаючи потай якусь книжку, він не зміг відповісти на поставлене запитання. Тієї ж миті, отримавши потиличника, Франко перемістився з першої лави до «ослів». Незабаром у школі була перевірка. Комісія відвідала урок польської граматики. Як уже перепитали всіх учнів, то почали перевіряти знання й тих, хто сидів на останній лаві, черга дійшла й до Франка. Він вразив присутніх блискучою відповіддю, що перевершувала вимоги програми. «Звідки ти про це довідався?» - спитав польською мовою голова комісії. Франко нерадо відповів, так само польською, що з однієї польської книжки, яку позичив у когось з учнів, і тут-таки показав її. Голова комісії оглянув книжку. Вона коштувала 60 крейцерів. Тоді він витягнув з кишені гроші, дав їх Франку, щоб він купив собі таку книжку, а позичену віддав. Учителя ж попросив перевести хлопця з «ослячої» лави на першу. Текст 3 Дорослі полюбляють цифри. Коли розповідаєш їм про свого нового приятеля, вони зроду не поцікавляться найістотнішим. Зроду вони не спитають: «А який у нього голос? Які ігри він любить? Чи колекціонує метеликів?». Натомість питають: «Скільки йому літ? Скільки у нього братів? Скільки він важить? Скільки його батько заробляє?». І потім гадають, що вже знають людину. Якщо скажеш дорослим: «Я бачив гарний будиночок цегляного кольору, на вікнах герань, а на даху голубів», вони не можуть уявити його собі. Їм треба сказати так: «Я бачив будинок на сто тисяч франків». Тоді вони вигукують: «Яка розкіш!». Отож, коли їм скажеш: «Маленький принц справді існував, ось вам докази: він був славний, він сміявся і хотів баранця, а як тобі хочеться баранця, то ти існуєш», коли їм скажеш так, вони лише зітнуть плечима і назвуть тебе дитиною. Але якщо скажеш їм: «Планета, з якої він прилетів, астероїд В-612», це їх переконає, і вони дадуть спокій, не в’язнутимуть із розпитами. Отакі ті дорослі! Не треба на них сердитися. Діти мають бути до тих дорослих вельми поблажливі. Антуан де Сент-Екзюпері. «Маленький принц» 1. Об’єднавшись у групи, проаналізуйте текст за запитаннями та підготуйте повідомлення для обговорення в загальному колі. Група 1 Група 2 Група 3 Група 4 2. Укладіть перелік якостей, які свідчать про те, що людина є дорослою. 3. Що, по-вашому, потрібно вміти і яким треба бути, аби вважатися дорослими та самостійними? Усі дорослі спершу були дітьми, тільки мало хто з них про теє пам'ятає. У чому виявляється відповідальність людини за свої вчинки? Усвідомлення вимог до себе називають обов'язком. Розуміння своїх обов’язків, ставлення до них, сумлінне їх виконання втілюються в рисі, яку називають відповідальністю. В етиці, крім буденних обов’язків, розглядають ще й моральний обов’язок - усвідомлення людиною своєї відповідальності за втілення моральних приписів. Готовність людини дотримуватися моральних вимог називають моральною відповідальністю. Відповідальній людині притаманні такі чесноти, як сумлінність, дотримання слова, пунктуальність, наполегливість, чесність. Відповідальність виявляється і в ставленні до інших. Тому відповідальність несумісна зі зневагою. Якщо людина не здатна відповідати за наслідки своїх учинків, її характеризують як безвідповідальну. Безвідповідальність виявляється в байдужості, нерозважливості, надмірній самовпевненості. Важливою ознакою дорослішання є самостійність. Ця риса виявляється у здатності без сторонньої участі ухвалювати рішення, планувати і здійснювати вчинки, нести відповідальність за їхні наслідки. Самостійність виявляється і в тому, що людина виконує свої обов’язки. ДО СКАРБНИЧКИ СЛІВ Відповідальність - покладений на когось або взятий на себе обов'язок відповідати за певну ділянку роботи, справу, за чиїсь дії, вчинки, слова. Самостійність - здатність діяти без сторонньої допомоги або керівництва; самостійні дії. ЛЮДИ ТА ІДЕЇ Астрід Ліндгрен. 1960 р. Чи не найпопулярнішою героїнею, створеною уявою шведської письменниці Астрід Ліндгрен (1907-2002), є Пеппі Довгапанчоха. Ось як починається перша повість про неї: «На околиці малесенького містечка є старий, занедбаний садок, у садку стоїть старий будиночок, а в ньому мешкає Пеппі Довгапанчоха. Їй дев'ять років, і мешкає вона там сама-самісінька. ». Про маленьку вигадницю Астрід Ліндгрен написала серію книжок, які перекладено 85 мовами та опубліковано більше ніж у 100 країнах. Цими книжками письменниця прагнула не лише розважити читачів, а й спонукала замислитися над відповідями на важливі запитання. Що означає дорослішати? У чому виявляється вміння брати на себе відповідальність за власні вчинки? Що означає дружити? Як, стаючи дорослими і самостійними, не втратити щирість почуттів, фантазію, віру в добро та справедливість? «Книгам потрібна дитяча фантазія, це правда. Та ще більша правда в тім, що дитячій фантазії потрібні книги, завдяки яким можна жити й рости. Усе значне, що діється у світі, спершу постає в людській уяві, й майбутнє завтрашнього світу великою мірою залежить від обсягу фантазії тих, хто ось-ось навчиться читати. Тому дітям потрібні книжки», - була переконана Астрід Ліндгрен. • Скориставшись додатковими джерелами інформації, розкажіть про героїв книжок Астрід Ліндгрен. Які твори письменниці ви читали? • Про які риси вдачі Пеппі свідчать її пригоди? Які випробування випали на долю дівчинки? Що допомагало долати їх? Як дорослішання пов'язане із забезпеченням прав дитини? 1. У чому виявляється вміння ухвалювати рішення? Як це вміння пов'язане з умінням передбачати наслідки своїх учинків? 2. Чи будь-яке рішення супроводжується моральним вибором? 3. Що означає бути дорослим і самостійним? Як самостійність ухвалення рішень пов'язана зі свободою? Чому свобода дії передбачає відповідальність? 4. Як дорослість і самостійність виявляються в навчанні? 5. Побутує думка, що дітям не варто поспішати дорослішати. А що із цього приводу думаєте ви? Чи вважаєте себе дорослими? 6. Розпитайте в батьків чи знайомих, думку яких цінуєте, про те, коли вони зрозуміли, що стали дорослими. Поділіться деталями розмови в есе «Коли люди стають дорослими?». Тепер у вас є офіційне виправдання, чому ви не поводитесь як доросла людина. Науковці, що вивчають мозок, дійшли висновку, що люди не стають повністю "дорослими", доки їм не виповниться щонайменше 30 років. Згідно з чинним британським - так само, як і українським, - законодавством, людина офіційно стає дорослою, коли досягає 18-річного віку. Проте вчені, які вивчають мозок і нервову систему, кажуть, що вік, коли ми стаємо "дорослим", не є однаковим для всіх. Дослідження показують, що у 18 років у людей в мозку все ще відбуваються зміни, які можуть вплинути на їхню поведінку і роблять їх більш схильними до розвитку психічних розладів. Автор фото, Getty Images Вчені кажуть, що у різних людей мозок розвивається у різний час Професор Пітер Джонс з Кембриджського університету каже: "Насправді ми говоримо про те, що визначення конкретного моменту, коли ви з дитини стаєте дорослим, виглядає дедалі абсурднішим. Це набагато складніший перехід, який відбувається протягом трьох десятиліть". Він додає: "Мені здається, що системи - освіти, охорони здоров'я та юридична - спрощують собі життя, впроваджуючи такі визначення". Коли ви досягнете 18 років, ви можете голосувати, купувати алкоголь, брати іпотеку - а також відповідати за свої вчинки як дорослий, якщо раптом потрапите у халепу з поліцією. Попри це, професор Джонс вважає, що досвідчені судді у кримінальних справах розуміють різницю між 19-річним підсудним і "запеклим злочинцем", якому далеко за 30-ть. "Я думаю, що система пристосовується до того, що ховається в усіх на очах - що людям не подобається (думка про - Ред.) гусінь, що перетворюється на метелика", - каже він. "Не існує дитинства - а потім одразу дорослого життя. Люди проходять певний шлях, по певній траєкторії", - додає науковець. Стежте за нами в Telegram! Ми щодня надсилаємо добірку найкращих статей. В дитинстві ми всі мріяли швидше стати подорослішати. Ми виросли, у деяких вже є свої діти, а чи стали ми дорослими? Спробуємо розібратися, що означає це слово. Дорослий, самодостатня людина не боїться того, що про нього подумають інші. Він не шукає оцінки з боку, йому достатньо думки свого внутрішнього «Я». Але при цьому він ніколи не стане діяти на шкоду оточуючим. Демонстративна поведінка з метою сподобатися оточуючим або викликати сплеск емоцій (просто, заздрість) — дитячість. Часто можна чути від людей міркування про те, що той чи інший людина ніяк не хоче ставати дорослим, веде себе як підліток. Виникає й інша ситуація: коли ми, навпаки, спостерігаємо неповнолітнього, який захоплює своїми дорослими вчинками. Поняття «дорослість» не залежить від кількості прожитих років Дорослий – це той чоловік, який самостійно приймає адекватні рішення, здатний усвідомити наслідки цього і виконує всі за задуманим планом, не завдаючи при цьому шкоди собі або оточуючим. Доросла людина бере на себе відповідальність, чітко усвідомлює, що тільки від нього залежить та чи інша ситуація, і прагне зробити все необхідне для досягнення мети. Причому вік, наявність паспорта, сім’ї тут не мають ніякого значення. З’ясуємо, чому ж деякі люди так і не стають дорослими.
Це абсолютна психічна, фізична та фінансова незалежність. Про самостійність не може йти й мови, якщо людина не здатна зробити вибір без вказівки, ради або напряму ззовні (частіше регуляторами виступають батьки). Окремої уваги потребує той факт, що самостійна доросла людина не потребує фінансовому забезпеченні сторонніми особами. До речі, звичка постійно лізти в грошові борги — ознака інфантилізму. Якщо ваш дорослий син або дочка не хочуть працювати або вчитися, живуть на всьому готовому і ведуть себе як розбещені малюки – вихід один. Потрібно негайно припинити опікати такої людини, не давати грошей, запропонувати пожити самостійно. Це категоричне рішення дається нелегко – зрозуміло, що вам шкода своє доросле дитя, але необхідність дійсно назріла. Можете, наприклад, подарувати собі можливість відпочити: поїдьте на курорт або до родичів, а дитятко нехай поживе одне і сама вирішує, на що і як йому жити.
По мірі дорослішання дитини давайте йому все нові і нові обов’язки: Це нелегка праця – бути дорослим, але і в цій порі є свої прекрасні моменти, тому не позбавляйте близьких людей шансу бути дорослими. Людина стає дорослою тільки тоді, коли усвідомлює, що потрібно бути самостійним і відповідальним. Ви можете подивитися корисне відео, де говорять про те, що означає бути дорослим: Минулого тижня у нас в блозі «Діти» відбулася цікава і вельми обширна дискусія про міфології «щасливого дитинства». Як воно часто буває, розмова вийшла далеко за межі заявленої теми. У числі іншого цілком природним і доречним чином була порушена тема дорослішання як процесу і остаточного настання цієї самої дорослості. І ось тут виникли всякі сюрпризи, питання і різночитання. Що, власне, це таке — стати дорослим? Кого ми можемо впевнено назвати дорослою людиною, чи є який-небудь ознака (сукупність ознак), який це визначає? Всі психічно здорові люди в кінці кінців стають дорослими, або частина так і проживають своє життя в стані неотенической личинки, отримала здатність до розмноження? І навіть ще вибагливіші: оборотно настання дорослості? Чи можна стати дорослим, а потім, при зміні зовнішніх обставин, знову повернутися до стану «невзрослости»? Учасники дискусії наводили приклади на своєму власному досвіді. Плюс вплив ноосфери. Що робить з «дорослістю» все більша віртуалізація сучасного життя? Адже в комп’ютерні ігри онлайн на рівних можуть грати і дев’ятирічний хлопчик, і шістдесятирічний дядечко. До того ж діти освоюють віртуальний світ багато швидше, ніж покоління їх батьків, і це розуміють обидві сторони. Дорослість як результат накопичення знань, корисних навичок і інформації теж частково втратила свою ціну, бо доступ до інформації дуже змінився по всьому цивілізованому світу за останні 15 років, а цінне на сьогоднішній день вміння переучуватися краще дається не остаточно таким, що подорослішало. Дорослість як прийняття на себе відповідальності — про це говорили практично всі учасники дискусії. Але про який, власне, відповідальності йдеться? Відповідальності за що? Самостійно заробляти собі на життя? Дуже непогано заробляє герой серіалу «Теорія великого вибуху» по імені Шелдон Купер — дорослий? Відповідальність за іншого? Дитина, протягом року старанно та ефективно доглядає за хом’ячком, дорослий? Всі ці питання здалися мені досить цікавими, не які обмежуються рамками «щасливого дитинства» та гідними окремого обговорення. Тим паче, що в процесі дискусії я згадала про своє досить давнє (2009 рік) міні-дослідження як раз з теми, що цікавить нас, результати якого я зараз і представлю читачам для «затравки» розмови. Саме дослідження було дуже простеньким. Був для нього і спонукальний мотив — саме в той час до мене часто стали звертатися батьки зі скаргами такого типу: «Він явно не хоче дорослішати, хоча за віком вже не пора», «Вона не хоче брати на себе відповідальність ні за що, а ось я в її роки…», «Він реагує на все, як діти молодших його віком, і я не знаю, як йому пояснити», «Ми в їхньому віці хотіли скоріше вирости і стати самостійними, а вони ніби зовсім до цього не прагнуть» і т. д. Думка батьків було мені зрозуміло. А от цікаво було б дізнатися думку самих молодих людей, подумала я. Тему міні-дослідження я вибрала строго відповідає: «чи Вважаєте ви себе дорослим?». Оскільки я з самого початку розуміла, що ніяких валідних ознак «дорослості» мені виявити (і пред’явити випробуваним) не вдасться, то технічно це виглядало так: людині пропонувалося спокійно, впевнено, з оповідної інтонацією вимовити (вголос або про себе) фразу: «Я — дорослий чоловік» — і далі з нею або погодитися, або ні. Якщо чоловік хотів дати якісь додаткові пояснення своїй відповіді, я їх фіксувала. Учасниками мого міні-експерименту стали 45 осіб (25 жіночої статі і 20 — чоловічої), від 16 (моє власне уявлення про можливе настання реальної дорослості плюс повноліття за нашими законами) до 30 років. З них дорослими назвали себе 21 чоловік, тобто трохи менше половини. Найчисленніша і однозначна група з «дорослих» — це люди, у яких у самих є діти, їх було дев’ять чоловік (вісім жінок і один чоловік, від 18 до 30 років), і всі вони аргументували однаково: «Звичайно, я доросла (-ий), адже у мене вже є дитина (діти)» (на мій погляд, тут виразно чується: «Мені і діватися нікуди»). Втім, троє мають дітей респондентів (двоє чоловіків і одна жінка) дорослими себе не визнали, але говорили про це так, як ніби просили у когось прощення (тобто «треба б уже бути дорослим, я розумію, але поки не виходить»). Друга доросла група (сім осіб) — це працюючі люди, які не мають дітей. Тут супроводжуюче пояснення інше: «Звичайно, я дорослий, адже я працюю і сам себе забезпечую». Решта п’ять «дорослих» з мого експерименту — це підлітки (16-18 років). Тут пояснення цілком сумбурні: «Я дорослий, тому що я вже особистість, у мене є свої погляди на все», «Я дорослий, тому що не йду в натовпі» і т. д. Всі опитані студенти дорослими себе не визнали. Молоді чоловіки (навіть працюють і живуть окремо від батьківської родини) теж не квапилися у «дорослість» (всі самостійні бездітні молоді жінки опинилися у «дорослій» групі). Були пояснення: «Стати дорослим — це зупинитися в розвитку», «Мені подобається грати», «Мої батьки — дорослі люди, я не хочу ставати таким». З вікового, цікавого: за даними мого міні-дослідження, з 18 до 21 року кількість дорослих людей ЗНИЖУЄТЬСЯ. І нарешті, чи то в якості курйозу, то в якості інформації для роздумів. Вчора я по телефону, у поліклініці і в інеті (особистими листами) запропонувала те ж завдання 17 людям у віці від 36 до 54 років, про яких я була абсолютно впевнена, що мій матеріал і наступну дискусію на «Снобе» не читали. Дев’ять з них впевнено назвали себе дорослими, вісім визнали, що сумніваються. Моя робоча гіпотеза: після закінчення статевого дозрівання співвідношення «дорослих» і «дорослих» особин у популяції гомо сапієнс не змінюється незалежно від віку. А ви можете назвати себе дорослим, дорогий читачу? І що ви взагалі думаєте про дорослості? Треба це чи не треба? Обов’язково або необов’язково? Добре чи погано? Змінювалося як це поняття (кількісно або якісно) в історичному процесі? І що це взагалі таке — бути дорослим? Дорослий — не значить старий. Є люди похилого віку, які ведуть себе безвідповідально і безтурботно. А є зовсім молоді дівчата і юнаки, яких можна сміливо вважати дорослими. Дорослий — це зрілий, розуміє себе і оточуючих людина, для якої творення важливіше руйнування. Як зрозуміти, що ви зріла людина? Ви самостійні Мова йде не про вміння зав’язувати шнурки або самостійно приготувати обід. Самостійність — це, в першу чергу, вміння вирішувати свої проблеми, а також ставити перед собою цілі і досягати їх. Це не означає, що ви повинні кожен день починати битву з усім світом. Просити про допомогу і використовувати свої зв’язки можна і потрібно. Самостійна людина тверезо оцінює свої сили і прикладає максимальні зусилля для досягнення цілей. Ви відповідальні Якщо ви вважаєте, що у всіх своїх проблемах винні ви самі — ви дорослий і зріла людина. Доросла людина має сміливість зізнатися в тому, що саме його дії чи бездіяльність призвели до справжнього стану справ. Ні батьки, ні друзі, ні інші люди, а саме ви справжня причина перемог і поразок. Психологи вважають, що відповідальність перед самим собою робить людину відповідальною перед іншими. Більш того, відповідальна людина менше страждає від психологічних проблем. Ви розумієте себе Не обов’язково бути психологом і засинати з томиком Фрейда під подушкою, щоб бути психологічно грамотним людиною. Досить навчитися розуміти свої реакції на події, що відбуваються навколо вас події і прислухатися до себе. Якщо ви знаєте свої слабкі та сильні сторони, а також позбулися образ дитинства і юності — ви дорослий. Ви дбаєте про інших Не варто намагатися охопити своєю турботою весь світ — це неможливо. Якщо ви відчуваєте потребу піклуватися про близьких або колег і вмієте робити це ненав’язливо, то ви зріла людина. Дуже важливо визначити для себе межі, за якими ваша турбота закінчується. Не намагайтеся нікого душити своєю опікою і зазіхати на чужу свободу. Ви цінуєте свій час Зріла людина знає ціну часу, вміє продуктивно працювати і правильно відпочивати. Він не прагне зробити все і відразу, так як розуміє, що будь-яка справа вимагає часу. У той же час, він цінує не тільки своє, але й чуже час — не турбує по дурницях, не відволікає інших дуает перед тим, як сказати. Зрілі люди усвідомлюють кінцівку життя і її швидкоплинність. У зв’язку з цим вони трепетно ставляться до кожної хвилини і розумно облаштовують своє життя. До речі, ви можете дізнатися про звички, які заважають нам жити, а також про те, як зберегти спокій навіть під час військового стану. поради психолога | Відносини | Чоловіки | проблеми | Відповідальність | інфантильність На жаль, проблеми ментального здоров’я стають все актуальнішими. У наших людей немає психологічної культури, через що. Зазвичай це підступає раптово: прокинувшись вранці, ти розумієш, що від однієї думки про роботу псується настрій.Коли йорки стають дорослими
Урок 11. Що означає бути дорослим і самостійним?
Коли ми стаємо дорослими? Вчені вважають, що вже після 30-ти
Геть інфантильність: 5 відмінних способів, як подорослішати
Незалежність від чужої думки
Що означає поняття «дорослий»?
Коли людина стає дорослою?Повна самостійність
Як бути з дорослими?
Що робити з не бажають дорослішати дорослою дитиною?Як не допустити ситуації, коли близька людина не дорослішає?
Ознаки дорослої людини
Як зрозуміти, що ви дорослий
Схожі матеріали:
Статті
Відео
Related posts
Для чого потрібна психологічна допомога онлайн і в чому полягають її переваги?
Коли все дістало і бісить. Що робити, якщо все набридло