Кислотність ґрунту для хост

Кислотність ґрунту

Кислотність фунтового розчину оцінюється величиною його pH. Концентрація в фунті іонів Н+ чинить на мінеральне живлення рослин великий вплив. Зі схеми на рис. 9.3 видно, що для кожного з елементів мінерального живлення рослин є своя зона оптимальних значень pH фунту, за яких цей елемент найбільш доступний рослинам.

На кислих фунтах краще поглинаються аніони (оскільки іони водню з ними не конкурують), а з лужних фунтів – катіони. На кислих фунтах гальмується поглинання у першу чергу кальцію, марганцю, калію і частково фосфору, проте в них має місце надлишок іонів алюмінію та мангану, що у високих концентраціях чинять токсичну дію на рослини. На лужних фунтах створюються перешкоди для поглинання міді, цинку, заліза, мангана, магнію. На рис. 9.4 показана

Рис. 9.3. Доступність для рослин елементів мінерального живлення з ґрунтів різної кислотності

Рис. 9.4. Залежність поглинання нітрогена рослинами від кислотності ґрунту

залежність поглинання нітрогену з ґрушу залежно від його кислотності. Бачимо, що на кислих ґрунтах цей процес е менш активним, ніж на нейтральних і слаболужних.

У цілому, краще поглинання всіх видів іонів мінеральних речовин відбувається в ґрунтах з нейтральною реакцією ґрунтового розчину, близькою до 7,0. Менш шкідливим є зрушення pH ґрунту в лужний бік. Це пояснюється тим, що клітини кореня виділяють СO2 і органічні кислоти, які нейтралізують надлишкову лужність. Різке зміщення реакції ґрунту в кислий бік викликає небажані наслідки у зв'язку з гальмуванням надходження в клітини кореня катіонів, а також із прямим ушкодженням поверхневих шарів протопласта і переходом в розчин солей алюмінію і заліза. Останнє переводить фосфорну кислоту у форму, яку рослини не засвоюють, а також чинить безпосередній отруйний вплив на рослинний організм.

Оптимальна величина pH ґрунтового розчину неоднакова для різних видів рослин. Для люпину і картоплі оптимальними є кислі ґрунти із pH близько 5, для гороху і цукрового буряка – нейтральні.

За реакцією на кислотність ґрунту види рослин поділяють на чотири основні групи:

1) ацидофільні види – ростуть на кислих фунтах з pH меншим ніж 6,7;
2) нейтрофільні – тяжіють до фунтів зрН 6,7–7,0;
3) базифильні – ростуть за pH більшому ніж 7,0;
4) індиферентні – можуть рости на фунтах із різним значенням pH.

У сільському господарстві оптимізацію дуже кислих фунтів здійснюють за допомогою вапнування – внесення вапняку. Крім вапнування, нормалізації кислотності ґрунту сприяє використання органічних добрив.

Екологія застосування мінеральних добрив

На сільськогосподарських полях з урожаєм щорічно вивозиться не просто фітомаса тих частин рослин, які використовуються як урожай (плоди, насіння, коренеплоди іт. п.), але й ті мінеральні речовини, що входять у цю фітомасу. Тому орні землі поступово стають дедалі менш і менш родючими. Дефіцит біогенних мінеральних елементів у фунтах покривається тільки за рахунок мінеральних добрив.

Фізіологічний критерій у використанні мінеральних добрив базується на трьох простих принципах:

1. Дози мінеральних добрив мають бути не більшими і не меншими, ніж винесення відповідних мінеральних елементів з урожаєм.
2. Система мінеральних добрив повинна враховувати закон затухаючої дії у разі збільшення доз мінеральних добрив, згідно з яким чим вище доза, тим менша надбавка урожаю може бути отримана від неї. Тому правильна доза добрив – ця та найменша доза, яка дозволяє отримати необхідний економічний ефект.
3. Дози мінеральних добрив мають бути узгоджені з реальними площами живлення рослин у посівах, які залежать від норми висівання.

Важливе значення при застосуванні мінеральних елементів має дотримання екологічних правил і принципів. Екологічні нормативи на застосування мінеральних добрив орієнтовані на недопущення:

а) винесення добрив, які були використані, поза межі агроекосис- теми;
б) наявності у врожаї залишкових кількостей мінеральних елементів, не включених у метаболізм.

Останнє особливо стосується нітратів, залишкові кількості яких у зерні, бульбо- і коренеплодах й іншій продукції токсичні для людини і для сільськогосподарських тварин.

Використовуючі мінеральні добрива, з екологічної точки зору необхідно враховувати їхню поведінку в ґрунті і особливості акумуляції в рослинах. Для різних мінеральних добрив ця поведінка специфічна.

Амонійний нітроген непогано адсорбується ґрунтовим поглинальним комплексом, мало вимивається з орного шару ґрунту. Під озимі амонійні добрива можна використовувати навіть з осені. На відміну від цього нітратний нітроген ґрунтовим поглинальним комплексом майже не утримується і, не будучи засвоєним рослинами, легко вимивається в глибокі шари ґрунту, надходить у ґрунтові води, а з них – у колодязі і водоймища, різко знижуючи якість природних прісних вод. Вважається, що за сучасних технологій близько 20% нітратів з азотних добрив, минаючи посів, надходять прямо у водоймища. Тому нітратні добрива слід застосовувати в малих дозах і використовувати здебільшого для підживлення, та вносити їх до рядків або гнізд. Особливо важливо дотримуватися цих правил на ґрунтах легкого механічного складу. Надлишок нітратів призводить до їхнього накопичення у рослинах і суттєвого зниження якості продукції, оскільки вільні нітрати токсичні і у людини викликають серйозні порушення діяльності шлунково-кишкового тракту. Для запобігання накопиченню в ґрунтах надлишку нітратів доцільно вводити в сівозміни такі культури, як озимий рапс, гірчиця, редька масляниста. Вони добре звільняють ґрунти від надлишку нітратів.

Значного зниження доз азотних добрив можна досягти, включаючи в сівозміни бобові культури, які за рахунок азотфіксації бульбочковими бактеріями істотно поповнюють в ґрунті фонд доступного нітрогену. При вирощуванні бобових корисно використовувати бактеріальне добриво – нітрагін. Його частіше використовують для інокуляції насіння з метою стимулювання розвитку бульбочок вже на ранніх етапах росту бобових культур. Під дією нітрагіне врожайність бобових підвищується на 5–20%. Існує і препарат азотобактерин, який стимулює розвиток в ґрунті вільноживучих азотфіксаторів. На ринку є велика кількість препаратів такого типу.

Використовуючі фосфорні добрива слід враховувати, що фосфор майже не вимивається з ґрунтів і виноситься з ріллі тільки за вітрової ерозії. Щоправда, у цьому разі втрати фосфору можуть бути дуже значними, а осідаючи з пилом у водоймища, фосфор стає однією з причин Їхньої евтрофікації.

Калій за своєю поведінкою у ґрунті подібний до нітратів. Калійні добрива легко розчинні і можуть швидко вимиватися з ґрунтового профілю.

Завжди мають переваги гранульовані і легкорозчинні форми мінеральних добрив, але, що природно, ринкова вартість їх вища.

При внесенні мінеральних добрив до ґрунту потрапляють різні домішки, склад яких залежить від сировини, яка використовувалась на заводах для їхнього виробництва, і від технології виробництва. Так, з фосфорними добривами, особливо при використанні мароканської сировини у ґрунт потрапляє деяка кількість радіоактивних ізотопів урану, торію й інших елементів, небезпека яких для природного середовища і здоров'я людини очевидна. Інші мінеральні добрива можуть містити підвищені кількості фтору, хлору, сірки й інших речовин, що несприятливо позначаються на хіміко-фізичних властивостях ґрунту. Так, одна тонна подвійного суперфосфату містить у середньому 80 кг фтору, а у простому суперфосфаті його знаходиться 122 кг. Надходження такої кількості фтору надзвичайно небезпечне для здоров'я людини, сільськогосподарських тварин, та і для всієї системи харчових ланцюгів у природі.

Застосування мінеральних добрив неминуче позначається на якості продуктів харчування, змінює їхні властивості і засвоюваність. Особливо в цьому плані небезпечні нітрати та ті домішки, які містять заводські мінеральні добрива.

Додатковим джерелом мінеральних речовин для рослин є органічні добрива. Основними їх видами є гній, пташиний послід, торф, сидерати. Сидерати – це культивовані на полі рослини, які в зеленому стані заорюють прямо в ґрунт. Як сидерати використовують широкий набір культур: бобові трави, олійну редьку, рапс та ін. Сидерати не забезпечують повернення на поля винесених з урожаєм мінеральних речовин, але вони підвищують загальну родючість ґрунту завдяки його збагаченню органікою.

Грунт для огірків: як правильно купувати

При вирощуванні огірків важливо не лише застосовувати правильні агротехнічні прийоми, а й поміщати розсаду у відповідний ґрунт. В рамках підготовки теплиці або відкритих грядок для посадки огірків необхідно визначити склад і кислотність ґрунту та за необхідності покращити його за допомогою внесення мінеральних або органічних підживлень.

Для збільшення клацніть по карті

Види ґрунтів на території України

Не всі типи ґрунту, які можна зустріти на території країни, придатні для вирощування огірків.

Найкисліші – солончаки, солонці та карбонатні ґрунти. Параметри рН перебувають у межах 7,5–9,5. У літній період вони прогрівають до 25°С у верхньому шарі. Такі ґрунти практично непридатні для вирощування огірків, для їх нормалізації необхідно збагачувати верхній шар гумусом, вивільняти солі, позбавлятися лугу.
Оптимальну кислотність мають такі види ґрунту, як каштанові, чорноземи, сіроземи. Параметри кислотності вони перебувають у межах 6,5–7,5 рН. Влітку вони прогріваються до 15⁰С, практично не вимагають корекції складу, придатні для огірків та практично всіх інших городніх культур.
У мерзлотно-тайгових ґрунтах показники кислотності сильно відрізняються та залежать від району, коливаються в межах 4,5–7 рН. Не прогріваються через низькі температури, не підходять огіркам. Іноді застосовуються у теплицях та парниках – у такому разі в них додають вапно.
Сіра лісова грунт відрізняється показниками рН від 4,5 до 6,5. Вона добре прогрівається, іноді потребує мінімального вапнення.
Не схожі дерново-підзолисті, підзолисті варіанти грунтів. Мають низьку кислотність – в межах 4,5–5,6 рН, прогріваються всього до 8–10⁰С, завжди потребують розкислення, укриття для підвищення температури та додаткових підживлень гумусом.
Не підходять для огірків болотно-підзолисті, торф’яно-підзолисті ґрунти. Вони слабокислі, рівень pH в межах 3-5, уночі земля сильно охолоджується, а вдень перегрівається. Необхідні заходи проти коливань температур та додаткове вапнування.

Огірки допустимо вирощувати на нейтральному або слабокислому ґрунті. У разі додатково вносять вапно для нормалізації складу.

Попередники та сидерати

У процесі приготування якісного ґрунту потрібно враховувати, які рослини минулого сезону вирощували у теплиці. Хороший урожай можна отримати за дотримання садової ділянки сівозміни. Огірки потрібно садити на території, де до того росли:

морква та капуста;
часник та цибуля;
болгарський перець та томати;
пирій та волошки;
реп’ях і берізки;
озиму пшеницю і пряні багаторічні трави.

Постійно на одному місці огірки понад 3 роки вирощувати не варто.

Не радять засаджувати огірками місце, де до цього вирощували кавуни, кабачки, гарбуза. Хорошим сидератом вважається біла гірчиця. Через місяць її скошують та перемішують із землею.

Вапнування

Для зниження показника кислотності ґрунту можна скористатися:

доломітовим борошном;
деревною золою;
цементним пилом;
кістковим борошном;
крейдою;
вапняком.

Рівень кислотності та механічний склад ґрунту впливає на те, скільки речовини доведеться вносити. Огірки ставляться до тих культур, які негативно відгукуються вапнування. Вносити що-небудь із перерахованого вище рекомендують ще тоді, коли на грядці ростуть рослини попередники. Після внесення верхній шар ґрунту треба перекопати.

Вдруге вапнування можна проводити лише через 6 років.

Використання підживлення

Може бути цікаво Чому сохне листя у огірків: причини захворювання, методи усунення Як доглядати фіалки в горщику в домашніх умовах: практичні поради для початківців Чи можливі спільні посадки в теплицях? Огірки, помідори та перці.

Відмінна підгодівля для огірків – гній минулого року, що перепрів. Його за 4-5 днів до того, як належить перенести в теплицю, необхідно розігріти, перебиваючи вилами. Збільшити температуру органічного добрива можна додавши до нього:

сильно розігріте каміння;
негашене вапно;
гарячу воду.

Гній закладають у теплицю, коли він розігріється до 65°С. Шар закладки становить 0,5 см. Протягом кількох днів триватимуть випаровування. Органіка за цей час природно осяде, зробить грунт родючим і багатшим. Поверх гною слід насипати 10 см шар грунту із сумішшю перегною, торфу та дерну, або з компостом.

Ідеальні параметри ґрунту

У дикому вигляді огірки ростуть в Азії, віддаючи перевагу субтропічним лісам. Ґрунти там легкі, насичені вологою, великий обсяг опалого листя та органічних залишків виділяє вуглекислий газ при гнитті, ґрунти з нейтральною кислотністю або слаболужні.

Розглянемо потрібні параметри ґрунту за 6 основними пунктами.

структура. Огірок віддає перевагу легким, волого- і повітропроникним пухким грунтам. Оптимально для цього підходять середні та легкі суглинки, які відрізняються високим ступенем аерації, здатні рівномірно розподіляти та утримувати всередині воду.
Рівень вологості. Оптимальний діапазон – від 75 до 85%. Перевірити вологість ґрунту вручну можна простим способом: візьміть до рук жменю землі з верхнього шару і міцно стисніть. Якщо на долоні залишаться краплі води, отже, вологість ґрунту вища за 80%. Якщо виходить міцна грудка з видимими відбитками пальців – вологість у межах 70–75%. Якщо не виходить сформувати грудку, ґрунт розсипається, вологість нижче 60%.
Температура. Огірки відносяться до ранньостиглих культур, плодоносити починають рано, тому для висаджування розсади або закладення насіння земля повинна бути теплою – не нижче 18°C. Якщо температура знижується до 15°C і нижче, зупиняється розвиток кореневої системи.
Кислотність. Огірки не виносять закислення ґрунту, воліють ґрунти з рівнем рН у межах від 6,2 до 6,8.
Зміст гумусу. Оптимально, якщо він буде зосереджений у верхніх шарах, що дасть рослині необхідні умови для зростання та розвитку. Також огірки воліють високу мікробіологічну активність.
Зміст поживних речовин. Найважливішими мінералами визнано азот, магній, калій та фосфор. При нестачі азоту зупиняється зростання надземної частини та кореневої системи. Якщо не вистачає калію, рослина слабшає, легше піддається захворюванням та заморозкам. Дефіцит фосфору знижує обсяг урожаю. Коли не вистачає магнію, може жовтіти і опадати листя, зростання плодів сповільнюється.

Коренева система огірків нерозвинена, поверхнева – нижче, ніж на 30 см углиб ґрунту, не проникає. Тому рівень залягання ґрунтових вод не має значення. Полив, внесення підживлення, розпушування повинні проводитися лише у верхньому шарі.

Знешкодження ґрунту в теплиці для огірків

Знезараження грунту проводять у тих випадках, коли в теплиці давно нічого не вирощувалося або, навпаки, кілька років поспіль садили одну й ту саму культуру.

Способи знешкодження ґрунту в теплиці:

Найпростішим спосіб вважається обробка ґрунту пором. Для цього ґрунт заливають окропом і накривають плівкою. При дії високих температур шкідливі мікроорганізми гинуть.
Використання мідного купоросу. Для розчину потрібно 10 л води та 1 ст. л. мідного купоросу. Розчином обробляють грядки восени після збирання врожаю.
Сірчана шашка. Підпалюють шашку та залишають її всередині на годину. Після цього деякий час провітрюють теплицю.
Хлорне вапно – універсальний засіб проти шкідників. Її слід розсипати на грядки.
Використання біопрепаратів «Триходермін» та «Фітоспорин» дозволить знищити збудників захворювань та збагатити ґрунт корисними мікроорганізмами.

Але недостатньо знешкодити лише один грунт, слід повністю продезінфікувати всю теплицю. Для цього потрібно спочатку ретельно помити всю конструкцію, а за тим розчином марганцівки протерти вікна та двері.

У яких випадках необхідно замінювати ґрунт і як це зробити

Заміна ґрунту знадобиться, якщо:

теплиця використовується протягом багатьох років без зміни ґрунтового покриву;
у попередньому сезоні рослини хворіли, був поганий урожай;
попри добрива, рослини погано розвивалися;
від землі йде неприємний запах.

У таких випадках слід:

Забрати залишки рослин.
Зняти старий ґрунт на 30 см по периметру всієї теплиці.
Обробити ґрунт мідним купоросом або хлорним вапном.
Укласти свіжий, підготовлений ґрунт.
Внести добрива.
Для підтримки ґрунту у здоровому стані рекомендується вирощувати сидерати.

Як визначити кислотність?

Визначити рівень кислотності без спеціальних лакмусових папірців та приладів можна кількома методами. Найпростіший з них – за рослинами-індикаторами:

якщо ділянці переважають хвощ, чорниця, мох, кінський щавель – кислотність висока, необхідно додавання вапна;
багно, м’ята, брусниця, мучниця – кислотність середня, необхідне розкислення;
осока, щитовник, дзвіночки – індикатори придатного для огірків ґрунту, слабкої кислотності або з нейтральним PH;
мати-й-мачуха, ромашка, конюшина, осот, кропива, грицики, деревій – нейтральні показники кислотності, земля підходить для вирощування огірків;
полин, люцерна, осока – ґрунт зі слаболужним складом, придатний для огірків.

Визначити тип і, відповідно, кислотність ґрунту можна ще одним простим методом. Візьміть жменю землі, змочіть її, щоб вода не витікала. Добре розімніть і зробіть щільну грудку. Потім скачайте із землі шнурок близько 3 мм у діаметрі, згорніть його кільцем і відстежте реакцію:

супісок – земля швидко розсипається;
середній суглинок – шнурок щільний, однорідний, ламається при спробі згортання в коло;
легкий суглинок – не вдається скрутити щільний шнурок;
важкий суглинок – виходить сформувати кільце, але у ньому з’являються тріщини;
глинозем – кільце щільне, цільне, без тріщин.

Також визначити кислотність можна за допомогою столового оцту. Для цього покладіть у ємність зі скла невелику жменю ґрунту, залийте оцтом. Реакція з появою бульбашок і шипінням відбувається, якщо грунт лужний або нейтральний. Якщо ніякої реакції немає, отже, ґрунт кислий, потребує вапнування (доломитове борошно, вапно).

Кислотність ґрунту для огірків

Який ґрунт люблять огірки – кислий чи лужний?

Оскільки огірки віддають перевагу легким пухким поживним некислим грунтам , важливо правильно оптимізувати склад землі під огірки навесні.

Щільні глинисті ґрунти малопридатні для вирощування огірків, але навіть їх можна привести до належного стану. Необхідно додавати компоненти-розпушувачі та гумусоутворюючі речовини. До них відносять цегляну крихту, пісок, гній коней, кроликів, послід, компост, листя, що перепріли.
Легкі суглинки практично не потребують підготовки. Вони пухкі, відрізняються високим ступенем аерації. Можна збагатити гноєм із розрахунку до 6 кг на 1 м2 ділянки.
Супеси – легкі, добре пропускають, але не утримують вологу, легкі в обробці, відрізняються швидким перетворенням органіки. Для огірків підходять, але необхідно враховувати, що верхній шар швидко охолоджується вночі і з таких легких ґрунтів вимиваються мінеральні речовини. Вирішити цю проблему можна внесенням компосту або гною восени з розрахунку 10 кг на 1 м2.
Пісковики не підходять для вирощування огірків, оскільки не здатні утримувати вологу, а з нею й мінеральні речовини. До того ж, такі ґрунти миттєво прогріваються, а вночі – охолоджуються. Поліпшити ґрунт можна перепрілим гноєм або торфом. Більше витратний і трудомісткий метод – глинування. Він полягає в тому, що на кожен квадратний метр ділянки вносять 2 цебра порошкоподібної глини, потім додають компост або гній, що перекопують. Проводять процедуру щорічно протягом щонайменше 3 років.
Торф’яно-болотистий ґрунт не підходить для огірків. Він відрізняється зайвою волокнистістю, вологістю, органіка тут практично не розкладається, торф закисає. Відрізнити цей тип ґрунту від інших можна і за забарвленням – він буде світло-бурним. Щоб оптимізувати склад спочатку необхідно підсушити його, потім зробити канали для відведення води. Після цього на 1 м2. ділянки вносять половину відра піску, стільки ж порошкової глини і близько 1 кг вапна – залежно від рівня кислотності. Після цього ділянку перекопують на глибину щонайменше 20 см.

У теплиці та у відкритому грунті ґрунт під огірки готують однаково – оптимізують механічний склад та кислотність, визначають та коригують вологість, проводять мульчування, вносять підживлення та стимулюють гумусоутворення. У відкритому ґрунті додатково може бути потрібне утеплення грядок чорним агроволокном або іншими матеріалами, які дозволять зберегти тепло.

Як підготувати теплицю до весняної посадки

Ще до початку весни необхідно забезпечити парник талою водою, для чого сніг із території ділянки накидають на майбутні грядки. Після відтавання ґрунту полікарбонатну теплицю ретельно миють, а ґрунт дезінфікують. До посадки огірків у парнику висаджують сидерати, що швидко ростуть. Потім ґрунт перекопують і удобрюють, формують грядки для розсади.

Дезінфекція

При використанні теплиць з полікарбонату, які стоять на фундаменті, відсутня можливість зберігати правильну сівозміну і повністю видалити ґрунт, замінивши його на новий. У цьому випадку ґрунт можна знезаразити. Існує кілька варіантів, чим обробити перед посадкою виснажені ґрунти:

Землю поливають окропом і закривають плівкою на 24 години, після чого перекопують. Аналогічні дії проводять через 72 години.
Використовують аерозольні біофунгіциди.
За півроку до посадки вносять хлорне вапно у кількості 0,2 кг на 1 м².
Ґрунт обробляють 2%-м розчином 40%-го формаліну, укривають плівкою на 72 години. Посадку проводять через 0,5-1 місяць після цього.

З теплиці видаляють сміття, залишки рослин, а саму конструкцію обробляють розчином хлорного вапна.

Суха обробка

Видаливши старий ґрунт, до внесення добрива проводять суху обробку теплиці. Рекомендується робити це за допомогою диму:

Сірчану димову шашку підпалюють усередині теплиці.
Двері та вікна щільно закривають на час від декількох хвилин до повного згоряння.
Приміщення провітрюють.
При можливості видаляють шар землі 5-6 см.

Суху обробку роблять також за допомогою обкурювання хімічними препаратами. У цьому випадку необхідно захистити тіло одягом, включаючи рукавички та головний убір, а дихальні шляхи – маскою.

Лікування та заходи боротьби з пероноспорозом огірків (хибна борошниста роса)

Підготовка ґрунту

Перед закладанням насіння або розсади необхідно підготувати ґрунт. Заходи у відкритому ґрунті та теплиці дещо різняться.

У теплиці

Підготувати землю до посадки можна так:

Висока температура та вологість у захищеному ґрунті сприяє розвитку грибкових хвороб, тому для обробки використовують фунгіциди або біологічні засоби у формі розчинів та таблеток – «Гліокладин», «Фітоспорин».
Дотримуватись норм сівозміни в тепличних умовах практично неможливо, через що рекомендується повністю замінювати верхній виснажений шар грунту. Якщо зробити це неможливо, радять знезараження – додавання хлорного вапна, полив ґрунту окропом, 2-відсотковим розчином формаліну. Цими засобами можна обприскати ґрунт, стіни, підлогу, підпірки, а перед посадкою обробити сіркою.

Якщо огірки регулярно вирощуються на грядці, можна використовувати сидерати. Їх висівають відразу після збирання врожаю, приблизно через місяць наростає зелена маса, яку косять та прикопують на один багнет.

Підготовку розпочинають за 14 днів до запланованої посадки. На 1 м² вносять 20-25 кг гною, що перепрів. Якщо його немає, то беруть 10 кг компосту. Інші речовини, які потрібно внести в ґрунт:

40 г суперфосфату;
40 г сірчанокислого калію;
15 г сірчанокислого магнію;
60 г калімагнезії.

Огірки в теплиці: народні методи підживлення Огірки, які вирощуються в теплиці, потребують регулярного підживлення. Не багато хто знає, що підготувати підгодівлю…
Вказано дозування речовин на 1 м² ґрунту. Добрива рівним шаром розкладають на грядках. Наступний крок – прополка та полив. Необхідний об’єм води – 10 л на 1 м2. Через 7 діб після першого підживлення проводять повторне. На 1 м2 вносять 30 г аміачної селітри. Грядку ще раз перекопують та поливають. Якщо немає бажання самостійно займатися підготовкою землі, можна купити готову суміш:

Перелічені суміші підходять для невеликої парники.

Підготовку ґрунту для посадки огірків у теплиці починають восени. Видаляють залишки минулого врожаю, дезінфікують стіни та стелю парника. Кілька разів аналізують механічний склад ґрунту, рівень його вологості та кислотності. Огірок – культура примхлива, тому кожен показник має бути в рамках норми. Хорошою порадою, як самостійно приготувати ґрунт для посадки огірків у теплиці, стане рекомендація використовувати ґрунт суміші. Готовий склад змішують із поживними речовинами, враховуючи характеристики ґрунту на ділянці.

Вирощування розсади

Для огіркових паростків беруть суміш із 4 частин торфу та дерну, 1 частини тирси та гною. Інший варіант: 6 частин перегною, 3 частини дерну та 1 частина піску.

Для знезараження грунт прожарюють у духовці або поливають розчином марганцівки.

Висаджують огірки відразу в окремі стаканчики, у кожному роблять дренажний отвір. Ґрунт додають наполовину. Насіння присипають землею на 2 см. Для стимуляції росту додають «Епін». Ємності накривають прозорою плівкою для створення парникового ефекту, виставляють на сонячне місце.

Оптимальна температура для появи сходів – +25°С. Коли з’являються паростки, плівку знімають.

Умови швидкого зростання розсади:

гарна освітленість;
температура +18 … +20 ° С;
регулярний полив теплою водою, щоб грунт не розсипався, якщо його взяти в руку;
внесення рідких підживлень раз на 10 днів (чергують органічні та мінеральні добрива).

Молоді рослини часто заражаються борошнистою росою, жовтіють

Важливо дотримуватись схеми догляду, підтримувати температурний режим, зволожувати ґрунт і регулярно провітрювати посадки